Міфи про зґвалтування

Частина серії
Насильство проти жінок
Портал Проєкт Стиль
Частина серії
Сексизм
Портал Проєкт

Міфи про зґвалтування — упереджені, стереотипні та помилкові переконання стосовно сексуального насильства, ґвалтівників і жертв зґвалтування. Вони часто служать для виправдання сексуальної агресії, створюють вороже ставлення до постраждалих і упередженість кримінального провадження.[1][2][3]

Проведені обширні дослідження про типи, засвоєння і вплив міфів про зґвалтування.[4] Міфи про зґвалтування істотно впливають на точки зору присяжних, слідчих органів, суддівства, злочинців і жертв.[5] Помилкові погляди на зґвалтування призводять до звинувачення жертви, просоромлювання зґвалтованих (замість ґвалтівників), сумнівів у чесності потерпілих та інших проблем. Встановлення вини обвинувачуваного і призначення покарання за сексуальні злочини також знаходяться під впливом цих переконань.[6]

Розвиток поняття

Міфи про зґвалтування походять з різних культурних стереотипів, таких як традиційні гендерні ролі, прийняття міжособистісного насильства і нерозуміння природи сексуального насильства.

Міфи про зґвалтування вперше стали темою досліджень в 1970-х, коли ряд досліджень і книг присвятили дослідженню поняття[7][8][9]. У 1974 році, наприклад, феміністка Сюзан Браунміллер[en] знеславила «чоловічі міфи про зґвалтування», які «навмисно приховують справжній характер зґвалтування», у своїй книзі Проти нашої волі: чоловіки, жінки і зґвалтування[en]. У тому ж році криміналісти Джулія та Герман Швендінгери (Schwendinger) вивчили розповсюджені оманливі уявлення про зґвалтування, в тому числі і судження, ніби зґвалтування було неможливим — тобто, що будь-яка жінка, якщо дійсно хотіла б, запобігла би зґвалтуванню; ідею, що жертва зґвалтування «напросилася»; і ідею про те, що чоловіки гвалтують через «неконтрольовану пристрасть». Вчені називають ці омани «сексистськими міфами», які «впливають на лікування постраждалих жінок.» Обидві роботи, Браунміллер і Швендінгерів, показали, що міфи про зґвалтування увічнюють чоловіче насильство над жінками шляхом переміщення провини зі злочинця на жертву, виправдовуючи ґвалтівника і мінімізуючи або виправдовуючи акт зґвалтування.[10]

У 1980 році Марта Барт (Martha Burt) опублікувала перше велике дослідження прийняття (згоду, засвоєння) міфів про зґвалтування[10]. Вона визначила ці міфи як «упереджені, стереотипні і помилкові переконання про зґвалтування, жертв зґвалтування та ґвалтівників», які створюють «клімат, несприятливий для жертв зґвалтування.» Дане визначення стало широко вживаним.[11]

У 1994 році Кімберлі Лонсвей (Kimberly A. Lonsway) та Луїза Фітцджеральд (Louise F. Fitzgerald) визначили міфи про зґвалтування як «ставлення і переконання, які в основі є помилковими, проте широко і наполегливо поширюються і служать, щоб заперечувати і виправдовувати чоловічу сексуальну агресію проти жінок».[12]

Деякі вчені-чоловіки, такі як Gerd Bohner та Heike Gerger, протестували проти загальновживаних визначень, пропонуючи альтернативні визначення міфів про зґвалтування (що, як характерно, не включало згадок про чоловіків як джерело агресії), наприклад, такі: «описові чи розпорядчі переконання про зґвалтування (чи їх причини, умови, наслідки, винних, потерпілих та їх взаємодії), які служать, щоб заперечувати, применшувати чи виправдовувати сексуальне насильство щодо жінок».[13]

Лонсвей, Фітцджеральд та Діана Пейн (Diana L. Payne) у 1999 році писали, що термін «міф про зґвалтування» не означає, що представлений у міфі сценарій ніколи не відбувається, адже, наприклад, «є певний відсоток жінок, які зробили помилкові повідомлення про зґвалтування». Проте масштаб цього відсотка, порівняно з кількістю реально зґвалтованих жінок, є мізерним. Тому міфи про зґвалтування за природою «в цілому неправдиві», і їх функція -  відкидати і виправдовувати віктимізацію жінок.[4][10]

Поширені міфи про зґвалтування

Конкретні міфи про зґвалтування можуть різнитись залежно від культури й суспільства, проте загальний консенсус дослідниць та дослідників стверджує існування чотирьох основних типів міфів:

  1. висловлення сумніву або невіри повідомленню жертви про зґвалтування,
  2. звинувачення жертви за те, що її зґвалтували,
  3. виправдання ґвалтівника,
  4. припущення, що тільки певний тип жінок ґвалтують.[14]

Внутрішню структуру та поєднуваність окремих міфів, що робить можливим погоджуватися з ними та засвоювати їх (тобто прийняття міфів) описано у розділі Прийняття міфів про зґвалтування.

Міфи про зґвалтування жінок

Оскільки абсолютна більшість постраждалих від зґвалтувань — жінки, міфи про зґвалтування стосуються в основному зґвалтування жінок чоловіками. Такі міфи є найстарішими та найпоширенішими, і ось деякі з них:

  • Ніби жінки здебільшого чи повсякденно брешуть про зґвалтування.[15][16][17][18][19]
  • Ніби те, в що одягнута потерпіла, може призвести до сексуального насильства над нею, чи що зґвалтування є виною жертви, а не злочинця, якщо на ній був відкритий («провокуючий») одяг.[20][21]
  • Ніби жертви, а не злочинці, несуть відповідальність за зґвалтування, якщо жертви були нетверезі, коли його над ними вчинили.[22][23][24]
  • Ніби більшість зґвалтувань вчиняються незнайомцями.[16][17][20][25] (Насправді більшість зґвалтувань вчиняються друзями, членами родини, знайомими потерпілих жінок та дівчат).[26][5][27][28]
  • Ніби коли чоловік платить за вечерю чи побачення, то від жінки очікується відплата сексом.[15][16][18]
  • Ніби жінки, яких зґвалтували, часто цього заслуговували - особливо, якщо вони зайшли в дім чоловіка чи сіли в його машину; чи що такі дії автоматично означають чи прирівнюються до згоди на секс.[1][16][19]
  • Ніби це не зґвалтування, доки жертва відбивається/фізично протистоїть, або що це не зґвалтування, поки жертва фізично скута чи ушкоджена[16][20][29][30] (в реальності багато зґвалтувань не включають фізичного примусу, як у випадках з жертвами, обмеженими в можливостях або несвідомими, або коли нерівновладні стосунки змушують жертву підкорятись).[31][32][30][33]
  • Ніби жінка повинна бути здатною уникнути зґвалтування, «відбившись» від ґвалтівника, і що вона відповідальна за те, щоб це зробити.[1][5]
  • Ніби деякі жінки таємно мріють бути зґвалтованими.[17][19][20][27]
  • Ніби неможливо зґвалтувати дружину чи сексуальну партнерку.[20][17][19]
  • Ніби зґвалтування — це просто небажаний секс, а не карний злочин.[17]
  • Ніби жінка «просила/напросилася» на зґвалтування — наприклад, фліртом, провокативним вбранням, вживанням алкоголю чи попередньою сексуальною розкутістю — чи що тільки той певний «тип» жінок (т. зв. «поганих дівчаток») ґвалтують.[1][11][10][19][27][34]
  • Ніби чоловіки нездатні контролювати себе, як тільки сексуально збудяться, і тому жінки відповідальні за зґвалтування, якщо допустили речам зайти так далеко.[16][20][29] 
  • Ніби згода на поцілунки, петинг тощо автоматизує згоду на статевий акт.[35]
  • Ніби в більшості випадків жінки фальшиво свідчать про неіснуючі зґвалтування: «зі злості», «щоб подолати провину після сексу, про який жалкують», «щоб приховати небажану вагітність» чи «для привернення уваги»[20][29] (В реальності, за наявними світовими даними, жінки в цілому повідомляють поліцію про менше ніж 2 % зґвалтувань, котрих зазнають).
  • Ніби зґвалтування в основному мотивоване сексуально (багато вчених виявили, що не секс, а влада та/або гнів часто є головним мотиватором зґвалтувань).[25][36]
  • Ніби більшість ґвалтівників є психічно нездоровими.[19][27][36]
  • Ніби згода на один сексуальний акт включає згоду на наступні (і тому зґвалтування неможливе, якщо жертва та ґвалтівник раніше мали секс за згодою).[35]
  • Ніби «справжні» жертви повідомляють про зґвалтування негайно, а ті, хто мовчать, справжніми жертвами не є, «не такі вже й зґвалтовані», а отже, злочину не було. В реальності жертви часто не повідомляють про зґвалтування через соціальний тиск, ризик наслідків, психологічну травматизацію на кшталт ПТСР, депресій, тривожних розладів, також відомих як Синдром травми зґвалтування[en]. Жертви зґвалтувань часто переживають породжені міфами про зґвалтування та/або нав'язані оточуючими провину та сором, що стримують їх від повідомлення про злочин, тим паче термінового).[3][35][37][38]. З тієї ж причини (екстерналізованих в культуру міфів про зґвалтування, що зґвалтування ніби-то є «соромом» для потерпілої жінки, ознакою її (а не злочинця) «зіпсованості» тощо) близькі чи знайомі, котрим жінки зізнаються про зґвалтування, відмовляють їх від звернення до правоохоронних органів. Фінальною ланкою в ланцюгу приховування та безкарності зґвалтувань є відмови правоохоронців приймати заяви про зґвалтування та розслідувати його злочин. При цьому правоохоронці користуються тим же інструментарієм міфів про зґвалтування, звинувачуючи, соромлячи та, нерідко, принижуючи потерпілу, аби вона не домагалася слідства, таким чином повторно віктимізуючи її.[37][39][38][40][41]

Міфи про зґвалтування чоловіків

Частина серії статей про
Насильство проти чоловіків
Вбивства
Фізичне насильство/калічення
Домашнє насильство
Сексуальне насильство
Дискримінація
Фактори
Пов'язані теми

Невелика кількість досліджень про прийняття зґвалтувань чоловіків (гвалтують чоловіків здебільшого інші чоловіки, рідко — жінки) виявила наступні міфи:[42]

  • Ніби бути зґвалтованим іншим чоловіком асоціюється з втратою маскулінності (див. Удар сорому).
  • Ніби чоловіки, які пережили сексуальне насильство з боку інших чоловіків, повинні бути геями.
  • Ніби чоловіки не в змозі функціонувати сексуально, якщо вони не є сексуально збудженими.
  • Ніби чоловіки не можуть бути змушені до сексу проти їхньої волі.
  • Ніби чоловіки менше страждають від пережитого сексуального насильства, ніж жінки.
  • Ніби чоловіки знаходяться в стані постійної готовності прийняти будь-яку сексуальну можливість.
  • Ніби чоловік повинен бути здатний захистити себе від сексуального насильства.

Ці міфи можуть також включати переконання:[42][43]

  • «Заперечення»: те, що зґвалтування чоловіків не існує.
  • «Звинувачення»: що зґвалтування чоловіків — це вина жертв.
  • «Травма»: що чоловіки менш травмовані зґвалтуванням.

Проблеми, спричинені міфами про зґвалтування

  • Поширеність міфів про зґвалтування є однією з основних причин для зґвалтувань, звинувачення та стигматизації жертв[2][3]. Книга Кейт Гардінґ[en] Asking for It (Напросилася) 2015 року розповідає про поширені міфи щодо зґвалтувань і про відмінності зґвалтувань жінок і чоловіків. За Гардінґ, одна з 5 жінок і один з 71 чоловіків у США з'ясують, як це — бути зґвалтованими. Вона пише: «Жінки не є більш важливими, ніж будь-які інші потенційні жертви, проте ми є основними цілями повідомлень і міфів, які підтримують культуру зґвалтування. Кого завгодно можна зґвалтувати, але чоловіки не привчені жити в жаху про це, це не їх постійно попереджають, що їхній одяг, вибори під час подорожей, споживання алкоголю і вирази сексуальності можуть накликати на них насильство».[44]:19
  • Звинувачення жертв та стигматизація. Міфи про зґвалтування можуть спричинювати звинувачення постраждалими у зґвалтуванні самих себе, змушують їх не повідомляти про напад, а також формулюють відповіді суддів і присяжних, чинячи негативний вплив на постраждалих[19]. Дослідження показують, що співробітники поліції часто недовірливі до жертв зґвалтування з урахуванням їх віктимізації, і що багато з поліцейських вірять у міфи про зґвалтування.[17][45][46] Саме в поліції часто відбувається повторна віктимізація постраждалої, внаслідок чого жінки нерідко забирають заяву.
  • Упереджена система правозахисту. У зв'язку з вищим прийняттям міфів про зґвалтування серед чоловіків, ніж серед жінок, а також через інші гендерні відмінності у сприйнятті і точках зору, дослідження Патриції Єнсі Мартін (Patricia Yancey Martin), Джона Рейнольдса та Шеллі Кейт виснувало, що «судова система, складена виключно з чоловіків, відрізняється від складеної з жінок і чоловіків у рівному співвідношенні».[47] Цей коментар продовжено працями Mallios і Meisner, які стверджують, що прийняттю міфів про зґвалтування в судових провадженнях можна запобігти. Так, допит свідка може бути використаний для стримування упереджень присяжних, пов'язаних з міфами про зґвалтування.[48] Ця проблема ще більш ускладнюється тим фактом, що слідчі органи, різні учасники правової системи, контакти для жертв зґвалтування, наприклад, найближчий лікар, зазвичай у більшості чоловіки, ніж жінки.[44]
  • Замовчування нападів + фальшива статистика. Такі стереотипи зменшують схильність жертв повідомляти про випадки зґвалтувань, домагань і нападів. Ця зменшена звітність про злочини презентує нереалістичну картину і веде до подальших проблем через переконання, що злочини, про які повідомляється, є підробленими, помилковими, або навряд чи правдивими. В Asking for It Кейт Гардінґ пише про зґвалтування, що «ми не схильні розглядати його як тяжкий злочин, поки одночасно немає доказів інших злочинів»[44]. Авторка також цитує психолога Девіда Лісака (David Lisak): «зрештою, тільки нікчемна купка ґвалтівників коли-небудь відбувала термін за зґвалтування. Шокуючий результат, враховуючи, що ми розглядаємо зґвалтування як близьке до вбивства в систематиці насильницьких злочинів»[44].

Прийняття міфів про зґвалтування

Вимірювання

У 1980 році Марта Барт (Martha R. Burt) розробила шкалу прийняття міфів про зґвалтування — Rape Myth Acceptance Scale (RMA/S).[1][49] Це був перший інструмент виміру віри особистості в міфи про зґвалтування, і він став широковживаним[10]. Прийняття міфів оцінювалося через 19 запитань: перші 10 складалися з тверджень, котрі передбачали, що жертви самі винні в тому, що їх зґвалтували, та прохання оцінити правдивість цих тверджень за 7-бальною шкалою від «цілком погоджуюсь» до «цілком не погоджуюсь». 11-те твердження, на противагу попередній ідеї, питало, чи правда, що зґвалтованою може бути кожна жінка. Решта 8 пунктів пропонували вгадати відсоток фальшивих заяв про зґвалтування та оцінити, більш чи менш респонденти вірять у те, що жертва зґвалтування визначається її особистими характеристиками (як-то гендер, вік чи стосунки з досліджуваним).[49]

Оригінальне дослідження Берт виявило, що багато американців (досліджувались чоловіки) вірили в міфи про зґвалтування. Більше половини респондентів погодились, що «жінка, яка йде до будинку або квартири чоловіка» на першому побаченні, «передбачає, що вона готова до сексу», і що у більшості випадків зґвалтування «жертва вела безладне статеве життя або у неї була погана репутація». Більше половини респондентів запропонували 50 % або більше зґвалтувань, про які, на їх думку, жінки повідомляють «тільки тому, що жінка намагається повернути чоловіка» чи «намагаються прикрити позашлюбну вагітність».[1]

Іншим інструментом стала 45-пунктова Illinois Rape Myth Acceptance Scale (IRMA), розроблена Діаною Пейн (Diana L. Payne), Кімберлі Лонсвей (Kimberly A. Lonsway) та Луїзою Фітцжеральд (Louise F. Fitzgerald) у 1999 році. Вони постановили, що "прийняття міфів про зґвалтування найбільш адекватно концептуалізується як конструкт, що включає обидва основні компоненти та 7 окремих компонентів-міфів:

  1. «Вона напросилася»;
  2. «Це не було справжнє зґвалтування»;
  3. «Він не хотів (He didn't mean to)»;
  4. «Вона насправді хотіла цього»;
  5. «Вона збрехала»;
  6. «Зґвалтування — тривіальна подія»;
  7. «Зґвалтування — аномальна подія».[10]

Розробниці IRMA проаналізували відповіді на 95 тверджень про зґвалтування, щоб створити свою шкалу.[10]

На основі IRMA було розроблено китайську шкалу прийняття міфів, Chinese Rape Myth Acceptance Scale (CMRA), культурно-специфічну для прийняття міфів про зґвалтування в китайському суспільстві. Шкала функціонує в рамках культурно-адаптованого визначення зґвалтування, бо в Китаї, зокрема, юридичне визначення зґвалтування не передбачає відповідальності за зґвалтування у шлюбі і не поширюється на жертв-чоловіків. Крім того, дане визначення виключає «види примусової сексуальної поведінки, такі як інші види статевого акту, включаючи оральний секс, анальний секс, і проникнення у вагіну чи анус інших частин тіла, таких як пальці чи інші предмети». Китайський варіант зберіг 25 з 45 пунктів оригінальної шкали і повертає п'ятифакторну структуру. Цими складовими міфу є:

  1. «Жертви зґвалтування хочуть бути зґвалтованими»,
  2. «Звинувачення у зґвалтуванні часто помилкові»;
  3. «Зґвалтування повинні включати насильство»;
  4. «Жертви відповідальні за те, що їх зґвалтували»;
  5. «Мотивація до зґвалтування є доступною для розуміння».[50]

Вплив медіа на прийняття міфів про зґвалтування

Онлайн-опитування першокурсників та першокурсниць 2013 року в Північно-Західному університеті США виявили, що жінки, які споживали мейнстрімні спортивні програми, були більш схильні приймати міфи про зґвалтування. Як для чоловіків, так і для жінок, що дивляться спортивні програми, знижується ймовірність того, що вони висловлять наміри втрутитися, якщо побачать сексуальне насильство.[51] Інше опитування 2011 року виявило, що перегляд серіалів пов'язаний з вищим прийняттям міфів про зґвалтування, а перегляд кримінальних фільмів, навпаки, з нижчим.[52]

Див. також

Посилання

  1. ↑ а б в г д е Burt, Martha R. (February 1980). «Cultural myths and supports for rape». Journal of Personality and Social Psychology. Американська психологічна асоціація. 38 (2): 217—230. doi:10.1037/0022-3514.38.2.217. PMID 7373511 [Архівовано 31 липня 2018 у Wayback Machine.] — via PsycNET.
  2. ↑ а б Rape Myths and Facts. Well.WVU.edu. West Virginia University. 2012. Архів оригіналу за 20 April 2017. Процитовано 7 листопада 2017.
  3. ↑ а б в Hockett, Smith, Klausing, and Saucier (2016). Rape Myth Consistency and Gender Differences in Perceiving Rape Victims: A Meta-analysis. Violence Against Women. с. 139—167. doi:10.1177/1077801215607359. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 24 жовтня 2016.
  4. ↑ а б Lonsway, K. A.; Fitzgerald, L. F. (1994). «Rape Myths: In Review». Psychology of Women Quarterly. 18: 133—164. doi:10.1111/j.1471-6402.1994.tb00448.x.
  5. ↑ а б в Temkin, Jennifer (2010). «'And Always Keep A-hold of Nurse, for Fear of Finding Something Worse': Challenging Rape Myths in the Courtroom». New Criminal Law Review. 13: 710. doi:10.1525/nclr.2010.13.4.710.
  6. ↑ Satish, Mrinal (2016). Discretion, Discrimination and the Rule of Law. Cambridge University Press.
  7. ↑ Susan Brownmiller (1975). Against Our Will: Men, Women, and Rape. Fawcett Columbine. ISBN 978-0-449-90820-4. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 23 липня 2018.
  8. ↑ HS Feild, "Attitudes toward rape: A Comparative Analysis of Police, Rapists, Crisis Counselors, and Citizens, " Journal of Personality and Social Psychology, 36 (2), 1978: 166—179.
  9. ↑ Schwendinger, Julia R.; Schwendinger, Herman (1974). «Rape Myths: In Legal, Theoretical, and Everyday Practice». Crime and Social Justice. 1: 18–26.
  10. ↑ а б в г д е ж Payne, Diana L.; Lonsway, Kimberly A.; Fitzgerald, Louise F. (March 1999). «Rape Myth Acceptance: Exploration of Its Structure and Its Measurement Using the Illinois Rape Myth Acceptance Scale». Journal of Research in Personality. 33 (1): 27–68. doi: 10.1006/jrpe.1998.2238 [Архівовано 31 липня 2018 у Wayback Machine.].
  11. ↑ а б Bohner, Gerd; Eyssel, Friederike; Pina, Afroditi; Viki, Tendayi; Siebler, Frank (2013). Horvath, Miranda A.H.; Brown, Jennifer M. (ред.). Rape: Challenging Contemporary Thinking. Willan (Routledge). с. 17—45. ISBN 1134026463. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018.
  12. ↑ Kimberly A. Lonsway, Louise F. Fitzgerald, «Rape Myths: In Review» Psychology of Women Quarterly 18 (2), June 1994: 133—164.
  13. ↑ Gerd Bohner, Vergewaltigungsmythen (Rape Myths) Verlag Empirische Pädagogik, 1998.
  14. ↑ Grubb, Amy & Turner, Emily. (2012). «Attribution of blame in rape cases: A review of the impact of rape myth acceptance, gender role conformity and substance use on victim blaming» Aggression and Violent Behavior 17 (5) 443—452.
  15. ↑ а б Encyclopedia of Mental Health. Elsevier Science. 26 серпня 2015. с. 3. ISBN 978-0-12-397753-3. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 23 липня 2018.
  16. ↑ а б в г д е Paula K. Lundberg-Love; Shelly L. Marmion (2006). "Intimate" Violence Against Women: When Spouses, Partners, Or Lovers Attack. Greenwood Publishing Group. с. 59–. ISBN 978-0-275-98967-5. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 23 липня 2018.
  17. ↑ а б в г д е Holly Johnson; Bonnie S. Fisher; Veronique Jaquier (5 грудня 2014). Critical Issues on Violence Against Women: International Perspectives and Promising Strategies. Routledge. с. 96–. ISBN 978-1-135-00603-7. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 23 липня 2018.
  18. ↑ а б Rebecca M. Hayes1, Katherine Lorenz2, Kristin A. Bell, "Victim Blaming Others: Rape Myth Acceptance and the Just World Belief, " Feminist Criminology 8 (3), April 2013: 202—220.
  19. ↑ а б в г д е ж Karen Rich (2014). Interviewing Rape Victims: Practice and Policy Issues in an International Context. Palgrave MacMillan. ISBN 9781137353221.
  20. ↑ а б в г д е ж Stephanie Scott-Snyder (6 січня 2017). Introduction to Forensic Psychology: Essentials for Law Enforcement. CRC Press. с. 103–. ISBN 978-1-315-29853-5. Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 23 липня 2018.
  21. ↑ Moor, Avigail (2010). She Dresses to Attract, He Perceives Seduction: A Gender Gap in Attribution of Intent to Women's Revealing Style of Dress and its Relation to Blaming the Victims of Sexual Violence. Journal of International Women's Studies, 11(4), 115—127.
  22. ↑ Hayes, R. M., Lorenz, K., & Bell, K. A. (2013). Victim blaming others: Rape myth acceptance and the just world belief. Feminist Criminology, 1557085113484788.
  23. ↑ Munro, Vanessa; Finch, Emily. «Juror Stereotypes and Blame Attribution in Rape Cases Involving Intoxicants». British Journal of Criminology. 25 (1): 25–38.
  24. ↑ R v. Malone, 2 Cr. App. R. (1998).
  25. ↑ а б Ben-David, S. & Schneider, O. Sex Roles (2005) 53: 385. https://doi.org/10.1007/s11199-005-6761-4
  26. ↑ Crime in India 2015 Compendium (PDF). NCRB.NIC.in. National Crime Records Bureau, India. Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2017. Процитовано 11 березня 2017.
  27. ↑ а б в г Reddington, Frances P.; Kreisel, Betsy Wright (2009). Sexual Assault: The Victims, the Perpetrators, and the Criminal Justice System. Carolina Academic Press. ISBN 9781594605772.
  28. ↑ Ellison, Louis (2008). «Reacting to Rape: Exploring Mock Jurors' Assessments of Complainant Credibility». The British Journal of Criminology. 49: 202. doi:10.1093/bjc/azn077
  29. ↑ а б в Yancey-Martin, Reynolds, Keith, «Gender Bias and Feminist Consciousness among Judges and Attorneys: A Standpoint Theory Analysis», 2002, DOI:10.1086/337941
  30. ↑ а б Kennedy, K. M. (2012). «The relationship of victim injury to the progression of sexual crimes through the criminal justice system». Journal of Forensic and Legal Medicine. 19 (6): 309—311. doi:10.1016/j.jflm.2012.04.033.
  31. ↑ Chauhan, Soumya Singh (14 лютого 2015). Section 375: Analysis of Provisions Relating to Rape. Academike. Lawctopus. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
  32. ↑ Rao Harnarain Singh, Sheoji Singh, et al. v. The State, AIR 1958 P H 123; 1958 CriLJ 563. (Punjab-Haryana High Court, India 12 серпня 1957).
  33. ↑ «Evaluating Stranger and Acquaintance Rape: The Role of Benevolent Sexism in Perpetrator Blame and Recommended Sentence Length». Law and Human Behavior. 28: 295
  34. ↑ McMahon, Sarah; Farmer, G. Lawrence (June 2011). «An Updated Measure for Assessing Subtle Rape Myths». Social Work Research. 35 (2): 71–81. doi: 10.1093/swr/35.2.71 [Архівовано 31 липня 2018 у Wayback Machine.].
  35. ↑ а б в Cocker, Ann (2005). «PTSD Symptoms Among Men and Women Survivors of Intimate Partner Violence: The Role of Risk and Protective Factors». Violence & Victims. 20: 625.
  36. ↑ а б Anderson, Irina; Swainson, Victoria (17 квітня 2001). «Perceived Motivation for Rape: Gender Differences in Beliefs About Female and Male Rape». Current Research in Social Psychology. University of Iowa. 6 (8). Перевірено 31.07.2018.
  37. ↑ а б Bhalla, Nita. Analysis: How India's police and judiciary fail rape victims. In.Reuters.com. Reuters. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
  38. ↑ а б Fisher, Bonnie S.; Cullen, Francis T.; Turner, Michael G. (December 2000). The Sexual Victimization of College Women (PDF). Washington DC: National Institute of Justice / Bureau of Justice Statistics. Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2021. Процитовано 7 листопада 2017.
  39. ↑ Why don’t women report rape? Because most get no justice when they do. Global News. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
  40. ↑ Chennels, Rebecca. «Sentencing: The 'real rape' myth». Agenda: Empowering Women for Gender Equity. 82: 23.
  41. ↑ Neil Kibble (2009). «Case Comments: R v. Doody [2009]». Criminal Law Review. 2009: 590—597.
  42. ↑ а б Kristine M. Chapleau, Debra L. Oswald, Brenda L. Russell, «Male Rape Myths: The Role of Gender, Violence, and Sexism», Journal of Interpersonal Violence, Volume: 23 issue: 5, page(s): 600—615, DOI:10.1177/0886260507313529
  43. ↑ Struckman-Johnson, C.; Struckman-Johnson, D. (1992). «Acceptance of male rape myths among college men and women». Sex Roles. 27: 85–100. doi: 10.1007/bf00290011 [Архівовано 31 липня 2018 у Wayback Machine.].
  44. ↑ а б в г Harding, Kate (2015). Asking for It. Philadelphia: Da Capo Press. ISBN 978-0-7382-1702-4.
  45. ↑ Jordan, Jan (February 2004). «Beyond Belief? Police, Rape, and Women's Credibility». Criminology and Criminal Justice. 4 (1): 29–59. doi: 10.1177/1466802504042222 [Архівовано 3 березня 2020 у Wayback Machine.].
  46. ↑ Page, Amy Dellinger (2008). «Gateway to Reform? Policy Implications of Police Officers' Attitudes Toward Rape». American Journal of Criminal Justice. 33 (1): 44–58. doi: 10.1007/s12103-007-9024-9.
  47. ↑ Reeves, Martha (2016). Women in Business: Theory and Cases (вид. 2nd). Routledge. с. 70. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 7 листопада 2017.
  48. ↑ Mallios C, Meisner T. Educating juries in sexual assault cases: Using voir dire to eliminate jury bias. Strategies: The Prosecutors’ Newsletter on Violence Against Women, 2010; 2. http://www.aequitasresource.org/EducatingJuriesInSexualAssaultCasesPart1.pdf [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  49. ↑ а б Beere, Carole A. Sex and Gender Issues: A Handbook of Tests and Measures. с. 400.
  50. ↑ Xue J, Fang G, Huang H, Cui N, Rhodes KV, Gelles R. Rape myths and the cross-cultural adaptation of the Illinois Rape Myth Acceptance Scale in China. Journal of Interpersonal Violence. 2016 5. [Epub ahead of print]. DOI: 10.1177/0886260516651315
  51. ↑ Hust, Stacey J. T.; Lei, Ming; Ren, Chunbo; Chang, Hua; McNab, Anna L.; Marett, Emily G.; Fitts Willoughby, Jessica (1 November 2013). «The Effects of Sports Media Exposure on College Students' Rape Myth Beliefs and Intentions to Intervene in a Sexual Assault». Mass Communication and Society. 16 (6): 762—786. doi: 10.1080/15205436.2013.816737 [Архівовано 5 травня 2020 у Wayback Machine.]. ISSN 1520-5436.
  52. ↑ Kahlor, LeeAnn; Eastin, Matthew S. (2011). «Television's Role in the Culture of Violence Toward Women: A Study of Television Viewing and the Cultivation of Rape Myth Acceptance in the United States». Journal of Broadcasting & Electronic Media. 55 (2): 215—231. doi: 10.1080/08838151.2011.566085 [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.].

Read other articles:

PubChem

PubChemKontenDeskripsiPubChemKontakKutipan utamaPMID 15879180AksesURL pengunduhanFTPPerangkatLain-lainLisensiRanah publik PubChem adalah database molekul kimia dan aktivitasnya terhadap penelitian biologi. Sistem ini dipelihara oleh National Center for Biotechnology Information (NCBI), suatu komponen pada National Library of Medicine, yang merupakan bagian dari National Institutes of Health (NIH) Amerika Serikat. PubChem dapat diakses secara gratis melalui suatu web user interface. Jutaan str...

 

إسانسن (ميكران)

إسانسن تقسيم إداري البلد المغرب  الجهة سوس ماسة الإقليم تارودانت الدائرة تارودانت الجماعة القروية بونرار المشيخة ميكران السكان التعداد السكاني 230 نسمة (إحصاء 2004)   • عدد الأسر 38 معلومات أخرى التوقيت ت ع م±00:00 (توقيت قياسي)[1]،  وت ع م+01:00 (توقيت صيفي)[1]  تعديل...

 

Kudeta Niger 2023

Kudeta Niger 2023Tanggal26 Juli 2023LokasiNiamey, NigerStatus Kudeta militer berhasil Pemerintah digulingkan Konstitusi ditangguhkan Junta militer dibentuk Perbatasan ditutup; jam malam diumumkan Presiden Mohamed Bazoum menolak untuk mengundurkan diri saat ditahan di istana kepresidenan Jenderal Omar Tchiani memproklamasikan kepala pemerintahan transisi Kerusuhan yang signifikan di seluruh NiameyPihak terlibat Pemerintah Niger Dewan Nasional untuk Pengamanan Negara Pengawal PresidenTokoh dan ...

2017 World Games

Multi-sport event in Wroclaw, Poland X World Games X Igrzyska ŚwiatoweHost cityWrocław, PolandNations102Athletes3,214Events199 + 20 invitationalsOpening20 July 2017Closing30 July 2017Opened byThomas BachPresident of the IOCMain venueStadion Miejski← Cali 2013Birmingham 2022 → Sport climbing during World Games in Wrocław. The 2017 World Games (Polish: Igrzyska Światowe 2017), commonly known as Wrocław 2017 (German: Breslau 2017; Lower Silesian: Brassel 2017), was the...

 

Dig (2022 film)

2022 American filmDigRelease posterDirected byK. Asher LevinWritten byBanipal and Benhur AblakhadProduced by Robert Dean Daniel Cummings Courtney Lauren Penn Jason Armstrong Rob Goodrich Starring Thomas Jane Harlow Jane Emile Hirsch Liana Liberato Productioncompanies FilmMode Entertainment BondIt Media Capital Buffalo 8 Renegade Entertainment Distributed bySaban FilmsRelease date September 23, 2022 (2022-09-23) CountryUnited StatesLanguageEnglish Dig is an American thriller fil...

 

Doc Watson (album)

1964 studio album by Doc WatsonDoc WatsonStudio album by Doc WatsonReleased1964GenreFolk, bluesLength35:10LabelVanguardDoc Watson chronology Treasures Untold(1964) Doc Watson(1964) Doc Watson and Son(1965) Doc Watson is the debut album by Doc Watson, released by Vanguard Records in 1964. The musical supervision was credited to Ralph Rinzler. It was re-issued on CD by Ace Records in 1995 and numerous tracks have been used in compilations such as Vanguard Years and The Best of Doc Watso...

The Three Sui Quash the Demons' Revolt

Shenmo fantasy novel The Three Sui Quash the Demons' Revolt AuthorLuo Guanzhong (14th century)Feng Menglong (16th century)Original title三遂平妖傳 (Luo's version)平妖傳 (Feng's version)TranslatorLois Fusek (2010; Luo's)Nathan Sturman (2008; Feng's)Patrick Hanan (2017, Luo's)CountryMing ChinaLanguageChineseGenreChinese mythology, shenmo, fantasy, historical fictionPublication date16th centuryMedia typePrint The Three Sui Quash the Demons' Revolt (Chinese: 三遂平妖傳;...

 

Festival du film et forum international sur les droits humains de Genève

Le Festival du film et forum international sur les droits humains (FIFDH) est l'un des événements les plus importants consacrés au cinéma et aux droits humains. Véritable plateforme consacrée au cinéma engagé, le FIFDH se tient chaque année au mois de mars au coeur de Genève, la capitale des droits humains, en parallèle avec la session principale du Conseil des droits de l'homme de l'ONU. Durant 10 jours, le Festival propose des films suivis de débats qui abordent et dénoncent de...

 

List of companies of Germany

Location of Germany Germany is a federal parliamentary republic in central-western Europe. Germany has the world's 4th largest economy by nominal GDP, and the 5th largest by PPP. As a global leader in several industrial and technological sectors, it is both the world's third-largest exporter and importer of goods. Of the world's 500 largest stock-market-listed companies measured by revenue in 2017, the Fortune Global 500, 29 are headquartered in Germany.[1] 30 Germany-based companies ...

Eastwood, Glasgow

This article is about the neighbourhood within Glasgow. For the former local government district, see Eastwood, Strathclyde. For the civil parish, see Eastwood (parish). Human settlement in ScotlandEastwoodView looking north towards Eastwood on Thornliebank Road (B769), with green 'Welcome to Glasgow' sign denoting city boundaryEastwoodLocation within GlasgowOS grid referenceNS555604Community councilPollokshaws and EastwoodCouncil areaGlasgow City CouncilLieutenancy areaGl...

 

Trinidad and Tobago at the 1992 Summer Olympics

Sporting event delegationTrinidad and Tobago at the1992 Summer OlympicsIOC codeTTO(TRI used at these Games)NOCTrinidad and Tobago Olympic CommitteeWebsitewww.ttoc.orgin BarcelonaCompetitors7 in 2 sportsFlag bearer Alvin DanielMedals Gold 0 Silver 0 Bronze 0 Total 0 Summer Olympics appearances (overview)19481952195619601964196819721976198019841988199219962000200420082012201620202024Other related appearances British West Indies (1960 S) Trinidad and Tobago competed at the 1992 Summer ...

 

Daftar penghargaan dan penghormatan yang dianugerahkan kepada Mahathir Mohamad

Mahathir bersama dengan Vladimir Putin dan Yang-di Pertuan Agong Syed Sirajuddin pada tahun 2003. Pemotretan dilakukan di hari penganugerahan Orde Persahabatan dari Putin untuk Mahathir. Berikut ini adalah sebuah daftar lengkap penghargaan, penghormatan, dan pengakuan lainnya yang diberikan kepada Mahathir Mohamad. Mahathir menjabat sebagai Perdana Menteri Malaysia dari 1981 hingga 2003 dan dari 2018 hingga 2020, dan dikenal sebagai bapak modernisasi. Dia telah menerima banyak kehormatan dan ...

Bat Pussy

1970s American pornographic parody film by an anonymous director, released in 1996 Bat PussyDVD cover illustrated by Matt AllisonDistributed bySomething Weird VideoRelease datesEarly 1970s1996 (Home video)Running time50 minutesCountryUnited StatesLanguageEnglish Bat Pussy is an American pornographic film, believed to have been produced and possibly released in the early 1970s. Ostensibly a spoof of the 1966–1968 Batman television series, it has been cited as the earliest example of a pornog...

 

Women in Uruguay

Overview of the status of women in Uruguay Women in UruguayPaulina Luisi was a prominent Uruguayan feminist leader, and also the first Uruguayan woman to graduate as a physician.General StatisticsMaternal mortality (per 100,000)29 (2010)Women in parliament16% (2014)[1]Women over 25 with secondary education50.6% (2010)Women in labour force68% (2014)[2]Gender Inequality Index[3]Value0.235 (2021)Rank58th out of 191 Global Gender Gap Index[4]Value0.711 (2022)R...

 

Stadion Piala Dunia Paris

Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Februari 2023. Stadion Piala Dunia Paris dapat merujuk pada: Stadion Olimpiade Colombes, stadion Piala Dunia FIFA 1938. Parc des Princes, stadion Piala Dunia FIFA 1938 dan 1998, Piala Dunia Rugbi 1991 dan 2007. Stade de France, stadion Piala Dunia FIFA 1998, Piala D...

Strength in Numbers (Calla album)

2007 studio album by CallaStrength in NumbersStudio album by CallaReleasedFebruary 20, 2007GenreIndie rockLength52:48LabelBeggars Banquet RecordsCalla chronology Collisions(2005) Strength in Numbers(2007) Professional ratingsReview scoresSourceRatingAllmusic linkIndiecisionB+ link Strength in Numbers, is the fifth album from New York-based Calla. Track listing Sanctify – 4:39 Defences Down – 4:30 Sylvia's Song – 3:55 Sleep in Splendor – 5:22 Rise – 3:58 Stand Paralyzed – 3...

 

If It's Not Forever

If It's Not Forever! Book coverAuthorDurjoy Datta, Nikita SinghCover artistCreative StationCountryIndiaLanguageEnglishGenre Thriller Suspense Romance Published2012 by Grapevine India PublishersPages239ISBN9789381841037 If It's Not Forever is a novel by Durjoy Datta and Nikita Singh.[1] It was published in the year 2012 by Grapevine India Publishers. It is set on the story of the 2011 Delhi High Court blasts.[2][3] Though mentioned as a love story, it is more of a ...

 

Monica Mayhem

Australian pornographic actress, dancer & singer (born 1978) Monica MayhemMayhem in 2007Born (1978-03-14) 14 March 1978 (age 45)[1]Brisbane, Queensland, Australia[1]Height5 ft 5 in (1.65 m)[1]Websitemonicamayhem.com Monica Mayhem (born 14 March 1978) is an Australian former pornographic actress, dancer[2] and singer. Early life Mayhem was born in Brisbane, Queensland, Australia and she is half Australian and half Welsh.[1] She at...

Bomma Blockbuster

2022 Indian filmBomma BlockbusterRelease posterDirected byRaj ViratWritten byRaj ViratProduced byPraveen PagadalaBose Babu NidimoluAnand Reddy MaddiManohar Reddy Eeda[1]StarringNanduRashmi GautamCinematographySujatha SiddharthEdited byB. SubhaskarPrateek NutiMusic byPrashanth R VihariRelease date 4 November 2022 (2022-11-04) Running time123 minutesCountryIndiaLanguageTelugu Bomma Blockbuster (lit. 'Blockbuster picture') is a 2022 Indian Telugu-language romanti...

 

Nepalese cricket team in Kenya in 2022

International cricket tour Nepalese cricket team in Kenya in 2022    Kenya NepalDates 25 August – 5 September 2022Captains Shem Ngoche Sandeep LamichhaneTwenty20 International seriesResults Nepal won the 5-match series 3–2Most runs Irfan Karim (139) Rohit Paudel (156)Most wickets Vraj Patel (10) Sandeep Lamichhane (12)Player of the series Sandeep Lamichhane (Nep) The Nepal cricket team toured Kenya in August and September 2022 to play five Twenty20 International (T20I) matc...

 

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!