PROFILBARU.COM

Докладніше: Репродуктивні права, Права жінок та Аборт

Рухи за право на аборт (англ. Abortion-rights movements), які також називають рухами за вибір народжувати чи ні (Pro-choice movements), виступають за законний та фінансово реальний доступ жінок та дівчат до безпечного і кваліфікованого переривання вагітності без дискримінації та стигматизації на основі їх рішення.

Рухи за право на аборт розгалужені за типами доступних послуг та обставинами аборту (вагітність в результаті зґвалтування, інцесту чи педофілії, підліткова вагітність, ускладнена вагітність, ризик для життя жінки та плода^[1], фінансовий, психічний та соціальний ресурс вагітної).

В суспільствах світу досі точиться полеміка щодо лібералізації або обмеження доступу до законних абортивних послуг. Протилежними є рухи проти права на аборт, що домагаються їх заборони та покарання.

Термінологія

Багато термінів полеміки щодо аборту є фреймованими. Так, ярлики «за вибір» і «за життя» маркують поширені цінності, припускаючи опозицію «проти вибору» («за примус») або «проти життя» («за смерть»).^[2] Встановлено, що під час опитування люди позначають свою позицію по-різному, якщо їм надають конкретні подробиці щодо обставин аборту, наприклад, зґвалтування, інцест, життєздатність плода та виживання жінки.^[1]

Associated Press підтримує терміни «права на аборти» та «боротьба з абортами».^[3]

Історія

Практики переривання вагітності датуються 1550 р. до н. е. На основі історичних досліджень, незважаючи на стигматизацію і табуювання теми абортів, їх активно практикували ще з часів медицини Стародавнього Єгипту. Через тисячоліття жінки та феміністичний рух змогли винести аборти на порядок денний.^[4]

Ідеї легалізації абортів наприкінці 19 ст. деякі феміністки розглядали це як ризик звільнення чоловіків від відповідальності.^[5]^[6] У «Революції», офіційній щотижневій газеті про права жінок під керівництвом Елізабет Кеді Стентон і Сьюзен Ентоні, анонімний співавтор «А» в 1869 році зазначав, що замість простого прийняття закону проти абортів також слід усунути першопричину.^[7] Прийняття закону про аборти «було б лише скошуванням верхівки шкідливого бур'яну, тоді як корінь залишається. [...] О! тричі винен той, хто довів жінку до відчаю».^[6]^[8]^[9]

Між 1900—1965 рр. держави законодавчо заборонили аборти на всіх рівнях, включаючи призначення ліків або проходження процедур. Єдиним винятком було те, що лікар, який мав ліцензію, мусив довести, що аборт призначений для захисту життя вагітної. Лікарі та жінки, які зробили аборт, дошкуляли судам та прокуратурі.

Рух лібералізації абортного законодавства виник у 1920-30-ті в контексті перемог у галузі контрацепції. Учасниці кампанії, так як Марі Стоупс в Англії та Маргарет Сангер в США, підняли цю проблему. Були створені контрацептивні клініки для жінок, які надавали поради з планування сім'ї та методи контрацепції.^[10]

У 1929 р. у Великій Британії прийнято Закон про збереження життя немовлят, який вніс зміни до Закону про злочини проти особи 1861 р.^[11] Багато громадян мали неоднозначні думки щодо цього, але зрештою почали протестувати проти нього як знищення дітей.^[12]

Стелла Браун, провідна активістка контрацепці, все частіше підіймала більш суперечливу проблему абортів у 1930-х. На її переконання сильно вплинули роботи Гейвлока Елліса, Едварда Карпентера та інших сексологів.^[13] Вона була твердо переконана, що працюючі жінки повинні мати вибір, коли вагітніти і перервати свою вагітність, поки вони працюють у жахливих умовах.^[14] Вона стверджувала, що лікарі повинні безкоштовно надавати інформацію про контрацепцію жінкам, які хотіли про це знати. Це дало б жінкам свободу волі над їхніми обставинами і дозволило б їм вирішити, хочуть вони бути матерями чи ні.^[15]

У 1929 р. Браун прочитала лекцію «Право на аборт» перед Всесвітньою лігою сексуальних реформ у Лондоні. У 1931 році Браун почала розробляти аргументи за право жінок приймати рішення про аборт. Вона розпочала тур, читала лекції про аборти та негативні наслідки відсутності доступу до переривання вагітності за власним вибором (самогубство, травми, постійна інвалідність, божевілля та зараження крові).

У 1960-х деякі держави почали вимагати від своїх штатів змін щодо закону про аборти. У 1959 році група експертів створила типову постанову з вдосконалення законів про видалення плоду. Пропонувалося звільняти від покарання жінок, вагітних внаслідок зґвалтування. Рух за аборти став культурним зрушенням у США і світі.

Першим у США аборти легалізував штат Коннектикут в 1821 році, оскільки тоді жінки робили собі аборти до 4 місяців вагітності шляхом отруєння. До 1856 року жінки у першому триместрі у більшості штатів мали право робити аборти задовго до появи у США офіційного абортного законодавства. Жодні юридичні, соціальні чи релігійні перепони не заважали зробити аборт у новоанглійській частині Америки між 17 та 18 століттями. Доктор Гораціо Сторер докладав зусиль для легалізації абортів. Штат Колорадо лібералізував аборти в 1970 році.

Див. також

Посилання

Guttmacher Institute [Архівовано 17 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Ipas [Архівовано 9 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Abortion Access and Information
Australia's Women's Abortion Action Campaign
Abortion Rights Campaign [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
Tabbot Foundation (Australia) [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]

Список літератури

↑ ^а ^б Kilgore, Ed (25 травня 2019). The Big 'Pro-Life' Shift in a New Poll Is an Illusion. Intelligencer (англ.). Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 23 липня 2019.
↑ Holstein; Gubrium (2008). Handbook of Constructionist Research. Guilford Press.
↑ Goldstein, Norm, ed. The Associated Press Stylebook. Philadelphia: Basic Books, 2007.
↑ Ph. D., Religion and Society; M. A., Humanities; B. A., Liberal Arts. When Did Abortion Begin?. ThoughtCo (англ.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 3 березня 2021.
↑ Gordon, Sarah Barringer. «Law and Everyday Death: Infanticide and the Backlash against Woman's Rights after the Civil War.» [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.] Lives of the Law. Austin Sarat, Lawrence Douglas, and Martha Umphrey, Editors. (University of Michigan Press 2006) p.67
↑ ^а ^б Schiff, Stacy (13 жовтня 2006). Desperately Seeking Susan. New York Times. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 5 лютого 2009.
↑ The Revolution 1868-1872. Accessible Archives Inc. (амер.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 3 березня 2021.
↑ Marriage and Maternity. The Revolution. Susan B. Anthony. 8 липня 1869. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 21 квітня 2009. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
↑ Federer, William. American Minute [Архівовано 21 січня 2017 у Wayback Machine.], page 81 (Amerisearch 2003).
↑ Birth control, Wikipedia (англ.), 26 лютого 2021, процитовано 3 березня 2021
↑ HL Deb. Vol 72. 269 [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.].
↑ child destruction. Oxford Reference (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
↑ Hall, Lesley (2011). The Life and Times of Stella Browne: Feminist and Free Spirit. с. 27–178.
↑ Jones, Greta (September 1995). Women and eugenics in Britain: The case of Mary Scharlieb, Elizabeth Sloan Chesser, and Stella Browne. Annals of Science. 52 (5): 481—502. doi:10.1080/00033799500200361. PMID 11640067.
↑ Rowbotham, Sheila (1977). A New World for Women: Stella Browne, social feminist. с. 66–67.