Поняття доісторичногоматріархату було введено у 1861 році, коли Йоганн Якоб Бахофен опублікував «Материнське право: Дослідження релігійного та юридичного характеру матріархату в стародавньому світі». Він писав, що історичні патріархати були порівняно недавнім розвитком, замінивши попередній стан первісного матріархату, і постулював «хтонічно-материнську» доісторичну релігію[en]. Бахофен представляє модель, у якій матріархальне суспільство та хтонічні містичні культи є другою з чотирьох стадій історичного розвитку релігії. Перший етап він назвав «гетеризмом», який характеризував палеолітичне суспільство мисливців і збирачів, яке практикувало поліаморний і комуністичнийспосіб життя. Другий етап — неоліт, матріархальний місячний етап сільського господарства з ранньою формою Деметри, домінантного божества. За цим слідувала «діонісійська» стадія зародження патріархату, за якою нарешті наступила «аполлонівська» стадія патріархату та поява цивілізації в класичній античності.[2] Ідею про те, що цей період був золотим віком, який змінився з появою патріархату, вперше описав Фрідріх Енгельс у праці «Походження сім'ї, приватної власності та держави».[3]
Існує божество, відоме в русі та инших духовних групах як Потрійна Богиня, яка є репрезентацією стадій або життя жінки. Учасники кажуть, що це не ексклюзивно для жінок, а також для загального путівника через дитинство, зрілість і старість, але цей рух здебільшого воно тісно пов'язане саме з жінками. Потрійна богиня — це божество, якому поклоняються численні неоязичницькі групи: жінки, діти та чоловіки. У цих рухах вона розглядається як божество, яке допомагає людям зрозуміти, що відбувається в їхньому житті протягом його різних періодів. Багато хто вірить, що жіночі стадії, через які їх проводить Потрійна Богиня, це діва/юність, потім мати та кохана і, зрештою, мудра жінка. Усе це бере свій початок від язичницьких осіб та їхніх вірувань, хоч ця релігії й зазнала певних змін протягом свого існування, але її головне уявлення залишилося незмінним.[6]
Богиня-мати є загальновизнаним архетипом у психоаналізі,[7] а поклоніння богиням-матері-землі та небу відоме з численних релігійних традицій історичного політеїзму, особливо в класичних цивілізаціях, коли храми будували для багатьох Богинь.
Критика
Тривають дискусії, чи існував давній матріархат історично.[8] Американська вчена Камілла Палья[en] підкреслювала, що «немає жодних явних доказів підтвердження існування матріархату в будь-якій точці світу у будь-який час», а також, що «моральна амбівалентність великих богинь-матерів була зручно забута тими американськими феміністками, які воскресили їх».[9]
У книзі «Міф про передісторію матріархату»[en] (2000) вчена Синтія Еллер обговорює походження ідеї матріархальної передісторії, описуючи докази «за» та «проти» її історичної правдивості, а також те, чи ця ідея хороша для сучасного фемінізму.[10]
Кавіта Мая цитує вчених, які вказують на відчутну відсутність етнічного змішування у фемінізмі Богині, стверджуючи, що рух Богині включає «нерівну динаміку відносин між білими феміністками Богині та жінками кольору», і заявляє, що на нього вплинули колоніальні наративи, що призводить до «замовчування та романтизації расових відмінностей».[11]
↑Bachofen, Johann Jakob (1992). Myth, Religion, and Mother Right: Selected Writings. Princeton University Press. с. 93. ISBN9780691017976. Процитовано 12 грудня 2012. Although the struggle of matriarchy against other forms is revealed by diverse phenomena, the underlying principle of development is clear. Matriarchy is followed by patriarchy and preceded by unregulated hetaerism.
↑Eller, Cynthia (2006). Ancient Matriarchies in Nineteenth- and Twentieth-Century Feminist Thought. У Rosemary Skinner Keller; Rosemary Radford Ruether; Marie Cantlon (ред.). The Encyclopedia of Women and Religion in North America. Indiana University Press. ISBN9780253346872. Процитовано 12 грудня 2012. It restated the theories of Bachofen and Morgan but construed the era of ancient matriarchy as a golden age of sorts and described the patriarchal revolution as simultaneous with the evils (and benefits) of private property and the state.
↑Wheeler-Barclay, Marjorie (2010). Jane Ellen Harrison. The Science of Religion in Britain, 1860-1915. Victorian Literature and Culture Series. University of Virginia Press. с. 231. ISBN9780813930107. [I]t was her interest in matriarchal religion and her insistence on its importance that most distinctly set her apart from other British scholars.... As early as 1900, she made note of the evidence of an older stratum of religion--the worship of earth goddesses--lying beneath Olympianism and supplanted it.
↑Smeds, John (Winter 1990–1991). Graves, Bachofen and the Matriarchy Debate(PDF). Focus on Robert Graves and His Contemporaries. 1 (10): 1—17. Архів оригіналу(PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2012.
↑Eller, Cynthia (2006). Ancient Matriarchies in Nineteenth- and Twentieth-Century Feminist Thought. У Rosemary Skinner Keller; Rosemary Radford Ruether; Marie Cantlon (ред.). The Encyclopedia of Women and Religion in North America. Indiana University Press. с. 804—809. ISBN9780253346872. Процитовано 12 December 2012. There continues to be significant debate about whether or not ancient matriarchies actually existed. But there can be no question that the possibility of their existence has inspired feminist thought and action for over a hundred years, providing a new and potentially revolutionary angle on human history.
.JPG)
.svg){kind=small}
