Фемінізм в Ірані

Рада директорок "Jam'iat e nesvan e vatan-khah", асоціації з прав жінок в Тегерані (1923-1933)
Частина серії
Фемінізм
Портал Проєкт Стиль

Іранський фемінізм (перс .: جنبش زنان ایران) є іранським жіночим рухом за права жінок. Зародився після Перської конституційної революції в 1910 році, коли вийшов перший Жіночий журнал. Тривав до 1933 року, коли останню жіночу асоціацію розпустив уряд шаха Реза Пахлаві, і знову посилився після Іранської революції (1979).[1][2]

У період з 1962 по 1978 рр. іранські феміністки здобули право голосу для жінок (у 1963, за часів Білої революції шаха Мухаммада Реза) та посідати державні посади. В 1975 році "Закон про захист сім'ї" передбачав розширення прав на розлучення і опіку та обмеження чоловічої полігамії.

Права жінок було обмежено з часів Ісламської революції 1979 року, коли було встановлено кілька законів, як-от запровадження обов'язкового публічного дрескоду для жінок.[3] У листопаді 2016 року в парламенті Ірану було всього 6 % жінок[4] (коли середній показник у світі становив біля 23%).[5]

Феміністки в Ірані продовжують боротися за реформи, особливо в рамках Кампанії на мільйон підписів (One Million Signatures Campaign) за припинення дискримінації жінок.[6]

Після Конституційної революції: початок

Іранська конституційна революція з 1905 по 1911 викликала перші усвідомлення щодо відсутности у жінок базових прав, що призвело до створення товариств і журналів. Жіноче письменство в ту епоху, переважно через газети та періодичні видання, є одним з найцінніших джерел інформації про рух.[7] Крім того, іранки були обізнані про стан жінок та освітні можливості в інших регіонах і надихалися ними.[8]

Освіта

Активістки визначили освіту головною в справі поступу. Їх публічний аргумент полягав у тому, що освіта іранських жінок загалом була б на користь Ірану, щонайменше для матерів, які могли б виховувати кращих дітей для країни. На початку століття іноземні місіонери заснували першу школу для дівчат, яку відвідували переважно представниці релігійних меншин. Хіджі-Мірза Хассан Рошдіе і Бібі Ханум Астарабаді пізніше теж заснували школи для дівчат, але обидві швидко припинили існування. Врешті, у 1918 році, через роки приватних та нерегульованих шкіл, уряд надав кошти на створення 10 початкових шкіл для дівчат та коледжу для викладачок. З 1914 по 1925 роки жіночі публікації висвітлювали також інші теми, такі як дитячі шлюби, фінансові права та правовий статус жінки.

Товариства та організації

У 1906, незважаючи на відмову парламенту у їх проханні, жінки створили кілька організацій, серед яких «Товариство свободи жінок», які збиралися таємно, доки на них не почали нападати. Патріотичну жіночу лігу (Jam'iat e nesvan e vatan-khah) було засновано приблизно в 1918 році. У 1922 році Мохтарам Ескандарі створила "Патріотичну жіночу організацію". Засновницю заарештували, а її будинок спалили. Фемактивістка Зандохт Ширазі організувала «Жіноче революційне об’єднання». Під час цього раннього етапу феміністичного руху причетні до нього жінки були дочками, сестрами і дружинами відомих конституціоналістів. Як правило, вони були з освічених сімей середнього класу. Низький статус жінок та таємність багатьох організацій та товариств обмежили кількість даних з цього питання.

Епоха Реза Пахлаві (1925–1941)

Перші успіхи жінки здобули в освіті: у 1928 вони отримали фінансову підтримку для навчання за кордоном; в 1935 р. змогли вступати до Тегеранського університету[9]. В 1944 році освіта стала обов'язковою для дівчат. У 1932 році в Тегерані був організований другий Конгрес жінок Сходу, іранські активістки зустрілися з активістками з Лівану, Єгипту, Індії та Іраку.[8] У 1936 р. шах Реза Пахлаві встановив закон Кашф-е-хіджаб: дуже суперечливу політику "відсутности" дрескоду, що змусила багатьох жінок залишатися в будинках, бо виходити "закритими" означало зазнати цькування поліцією, але також спричинила десегрегацію в деяких верствах суспільства.

Епоха Мохаммеда Реза Пахлаві (1941–1979)

Парламентарки Ірану перед воротами парламенту (Бахарестан), середина 1970-х

У 1940-х роках спостерігається підвищення обізнаности щодо ролі жінки в суспільстві. В 1950-х засновано численні організації з прав жінок, серед яких Новий шлях (Rah-e Now), заснована Мерангізою Довлатшахі у 1955 р.[10], та Жіноча ліга прихильниць Декларації прав людини, заснована Сафіє Фіруз у 1956 р.[11] У 1959 р. п'ятнадцять жіночих організацій утворили федерацію Вища рада жіночих організацій в Ірані[12], яка зосередила свої зусилля на виборчому праві для жінок.

Незважаючи на чимале протистояння священнослужителів, іранки вибороли виборче право в 1963 р., коли національний референдум показав загальну підтримку програми реформ, відомої як Біла революція, що включала допуск жінок до виборів та можливість висувати свої кандидатури на державні посади. Шість жінок пройшли до парламенту.[9]

Наприкінці 1960-х жінки вступили до дипломатичного корпусу, судової влади та міліції та революційного службового корпусу (освіта, охорона здоров'я та розвиток):[13] в 1968 році Фаррохроо Парса стала Міністеркою освіти (першою з жінок посіла посаду положення кабінету); у 1969 р. судову владу було відкрито для жінок (призначено п'ять суддів-жінок), серед яких майбутня лауреатка Нобелівської премії Ширін Ебаді. Жінки обиралися до міських, міських та повітових рад.[14]

Шукаючи спосіб досягти більш життєздатної організаційної структури жіночої діяльності, коаліція жіночих груп формує Жіночу Організацію Ірану в 1966 році.[15]

Жіноча організація Ірану

Хоча Жіночу Організацію Ірану підтримувала принцеса Ашраф Пахлаві (близнючка Шаха), іранкам та ЖОІ довелося боротися за кожне найменше покращення свого життя.[16] Жіноча Організація Ірану була неприбутковою, працювала переважно через волонтерок. Її цілі полягали у заохоченні освіти жінок до змін, забезпеченням економічної незалежности жінок, водночас лишаючись в дусі ісламу та культурних традицій нації. Вона працювала через місцеві відділення та Жіночі центри, які надавали корисні послуги: класи грамотності, професійне навчання, консультування, спортивні та культурні заходи, догляд за дітьми.[15][17]

Однією з головних перемог ЖОІ був Закон про захист сім'ї 1975 року. Він надав жінкам рівні права у шлюбі та розлученні, посилив права жінок на опіку над дітьми, збільшив мінімальний вік шлюбу до 18 років для жінок та 20 років для чоловіків, та практично ліквідував багатоженство. Аборт також було узаконено.[18] Усі трудові закони та положення були переглянуті для усунення дискримінації за статтю та досягнення рівної оплати за рівну працю. Жінок заохочували балотуватися на політичні посади.[17]

До 1978 року майже 40% дівчат від 6 років були грамотними; в селах викладали понад 12 тис. корпусів грамотності; 33% студентів університету становили жінки, і більше жінок, ніж чоловіків, склали вступний іспит до школи медицини. 333 жінки були обрані до місцевих рад, 22 жінки були обрані до парламенту, а 2 - у сенат. Одна жінка стала виборною міністеркою кабінету міністрів (у справах жінок), 3 заступниці секретаріату, одна губернаторка, посолка та п’ять жінок були головами міських адміністрацій.[19]

Іран зарекомендував себе як передовика в сфері прав жінок серед країн, що розвиваються, запровадивши ідеї та кошти для Регіонального центру досліджень і розвитку ООН для Азії та Тихого океану та Міжнародного центру досліджень жінок.[19]

Ісламська революція: беклеш

Після Ісламської революції в лютому 1979 року статус жінки суттєво погіршився. Значна участь жінок у революції 1978–79 рр. була частково результатом мобілізаційних зусиль жіночої організації в попередні десятиліття, включаючи діяльність ЖОІ наприкінці 1960-х і 70-х років, протягом яких жінки усвідомлювали свою колективну політичну владу. Жінки вийшли на підтримку більш вільної, егалітарної влади.[17]

З плином часу деякі права, здобуті жінками, систематично вилучалися за допомогою законодавства, наприклад, примусового носіння хіджабу, зокрема чадри.[20] Незабаром після революції з'явилися чутки про примус до хіджабу та скасування деяких прав жінок, захищених "Актом захисту сім'ї", з аргументацією, нібито ці права "проти ісламу". Деякі державні чиновники спростували чутки, і багато жінок відмовилися прийняти це. Однак невдовзі чутки справдилися.[21]

Був скасований новий сімейний закон, і "покривання тіла" стало обов'язковим.[22] політична діячка Фаррохро Парса, перша жінка, яка служила в іранському кабінеті, публічно відмовилась повернутися до замотування і схилитися перед регресом. Її стратили.[19][23] Закон про примусові покривання зустріли протестами неоднорідні групи жінок. Демонстрації мали на меті не розширити права жінок в Ірані, а просто зберегти вже здобуті. Існували три основні колективні спроби висловити занепокоєння:[1]

  1. П’ятиденна демонстрація з 8 березня 1979 року.
  2. Конференція Єдності жінок у грудні 1979 року.
  3. Демонстрації після указу Аятоли Хомейні про усунення будь-якого символу чи практики, що нагадує правило шаха. Наслідком цього указу був примусовий хіджаб.

Ці колективні спроби, як і менш значні, зустріла не лише опозиція ісламських консерваторів, але й опір лівих та правих політичних груп.[24] Насправді більшість лівих груп не мали чітко сформованого бачення чи плану забезпечення прав жінок. Стан жінок, як вважалося, буде покращуватися автоматично шляхом встановлення ідеального соціалістичного/комуністичного суспільства.[25]

Аспекти ісламського права, що стосуються жінок, можна побачити у статтях 20 та 21 Конституції 1979 р., сьогодні відомо щонайменше два прояви ісламського права: забивання камінням та багатоженство.[26][27][28]

Активізм ХХІ століття

Вперше після Ісламської революції кілька жінок в 1997 році змогли потрапити на стадіон, щоб подивитися футбольний матч[29]. Жіночі юридичні консультанти були представлені у спеціальних сімейних судах.[30]

У 2006 році розпочато кампанію щодо збору мільйона підписів на підтримку зміни дискримінаційних законів проти жінок в Ірані та реформування сімейних законів, задля звернення до Парламенту з проханням переглянути та реформувати чинні закони, які дискримінують жінок. Ще одна кампанія "Зупинимо побиття камінням назавжди".[31]

За всіма даними, ступінь мобілізації та свідомості серед жінок в Ірані є надзвичайною.[32] Рух за права жінок є яскравим і добре організованим.[33] Руху також приписують дуже розумне використання інформаційно-комунікаційних технологій.[34]

Активна участь багатьох жінок в революції допомогла розбудити політичний потенціал жінок, і багато жінок середнього класу все активніше підтримували фемінізм. Також посилилося протистояння політиці, яка санкціонувала багатоженство, тимчасовий шлюб, вільне розлучення для чоловіків та опіку над батьками. Активність та публічність принесла деякі правові засоби боротьби жінкам, наприклад, обмеження права чоловіка заважати дружині отримати роботу, та новий шлюбний контракт, який давав жінкам право на розлучення. Судді стали більш прихильними до жіночих питань.

Оскільки більшість іранських дівчат отримували освіту у 1980-х, а уряд відкрив вищу релігійну освіту для жінок, деякі з них оволоділи технічними формами ісламської аргументації, які допомогли у боротьбі за лібералізацію прав жінок. Крім того, багато жінок стали успішними підприємицями та працювали в інших помітних професіях, включаючи парламент. В інтерв'ю в 1996 році світський юрист Мехрангіз Кар заявив: "Революція дала жінкам впевненість у собі. Зі всіх жертв, які вони принесли, іранські жінки знають, скільки їм зобов’язані нинішні та майбутні володарі. Ісламський уряд не може цього уникнути, не ризикуючи жорстоким поділом держави та релігії».[35]

Іранський фемінізм

Іранські феміністки поділилися на дві течії після 1979 року. Деякі вважають, що ісламізація призвела до «маргіналізації» жінок. Інші вважають, що завдяки динамічній природі ісламського права в Ірані сформувалася унікальна феміністська свідомість. Обидва ці погляди дискутуються.[36]

Серед активісток за права жінок в Ірані слово фемінізм має різні значення, спостерігається велика різниця між тими, кого називають світськими феміністками та ісламськими.[36]

Жіночі дослідження в Ірані

Зусиллями феміністок в Ірані в 2001 році університет Алламе Табатабайі, Університет Тарбіат Модарес та Університет Альзахра ініціювали програми жіночих досліджень на рівні магістра мистецтв, незабаром і Тегеранський університет відкрив подібний університетський курс на здобуття наукового ступеня. Існує три підспеціальності: жінки та сім’я, історія жінки та права жінок в ісламі. Зазначається, що ці програми необхідні, щоб спробувати виправити частину шкоди, завданої століттями панування негативних поглядів на жінок, соціологічно та гуманістично та інших негараздів, яких зазнали жінки в Ірані[37]

Персоналії

Деякі з активісток:[8][24]

Примітки

  1. ↑ а б Sanasarian, Eliz (1982). The Women's Rights Movements in Iran. New York: Praeger. с. 124–129. ISBN 0-03-059632-7.
  2. ↑ Afary, Janet. The Iranian Constitutional Revolution, 1906 - 1911, Columbia University Press, 1996.
  3. ↑ Iranian Women and the Civil Rights Movement in Iran: Feminism Interacted (PDF). Bridgewater State College. Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2012. Процитовано 29 квітня 2010. [Архівовано 2012-08-10 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Women in Parliaments: World Classification. Inter-Parliamentary Union. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 13 листопада 2016.
  5. ↑ Women in Parliaments: World and Regional Averages. Inter-Parliamentary Union. Архів оригіналу за 30 березня 2007. Процитовано 13 листопада 2016.
  6. ↑ Iran's Million Signatures Campaign: A Leading Voice for Democracy. Democracy Digest. Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 30 квітня 2010. [Архівовано 2010-06-26 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Sanasarian 32–37
  8. ↑ а б в Ettehadieh, Mansoureh (2004). The Origins and Development of the Women's Movement in Iran, 1906-41 in Women in Iran from 1800 to the Islamic Republic By Lois Beck and Guity Nashat. University of Illinois Press. ISBN 978-0-252-07189-8.
  9. ↑ а б Esfandiari, Haleh (2004). The Role of Women Members of Parliament, 1963-88 in Women in Iran from 1800 to the Islamic Republic Lois Beck and Guity Nashat. University of Illinois Press. ISBN 978-0-252-07189-8.
  10. ↑ Oral History interview of Mehrangiz Dowlatshahi. Foundation for Iranian Studies. Bethesda, MD, USA. Архів оригіналу за 24 March 2010. Процитовано 29 квітня 2010.
  11. ↑ Oral History interview of Farangis Yeganegi Saharokh. Foundation for Iranian Studieslocation=Bethesda, MD, USA. Архів оригіналу за 13 June 2010. Процитовано 30 квітня 2010.
  12. ↑ Paydar, Parvin (1995). Women and the Political Process in Twentieth-Century Iran. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-59572-8.
  13. ↑ Broadening Muslim Tradition: Bringing Family Planning to Iran (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2012. Процитовано 29 квітня 2010. [Архівовано 2012-03-06 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Iranian Women in the Era of Modernization: A Chronology. Foundation for Iranian Studies. Bethesda, MD, USA: Foundation for Iranian Studies. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 29 квітня 2010.
  15. ↑ а б An Introduction to the Women's Organization of Iran. Foundation for Iranian Studies. Bethesda, MD, USA: Foundation for Iranian Studies. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 29 квітня 2010.
  16. ↑ Najmabadi, Afsaneh (1991). Hazards of Modernity and Morality: Women, State and Ideology in Contemporary Iran in Women, Islam and State By Deniz Kandiyoti (ed.). London: Temple University Press. ISBN 978-0-87722-786-1.
  17. ↑ а б в Afkhami, Mahnaz (2004). The Women's Organization of Iran: Evolutionary Politics and Revolutionary Change in Women in Iran from 1800 to the Islamic Republic By Lois Beck and Guity Nashat. University of Illinois Press. ISBN 978-0-252-07189-8.
  18. ↑ Afkhami, Mahnaz (1994). Women and the Law In Iran 1967-1978. Bethesda, MD: Foundation for Iranian Studies.
  19. ↑ а б в Afkhami, Mahnaz (1984). Iran: A Future in the Past--The "Prerevolutionary" Women's Movement in Sisterhood Is Global: The International Women's Movement Anthology, by Robin Morgan (ed.). New York, NY: Columbia University Press. ISBN 978-1-55861-160-3.
  20. ↑ Sanasarian 136
  21. ↑ Sanasarian 124–129
  22. ↑ Iranian Women and the Civil Rights Movement in Iran: Feminism Interacted (PDF). Bridgewater State College. Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2012. Процитовано 29 квітня 2010. [Архівовано 2012-08-10 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Hansen, Liane (23 серпня 2009). Executed But Not Forgotten: Iran's Farrokhroo Parsay. NPR. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 22 квітня 2010.
  24. ↑ а б Sanasarian, Eliz (1982). The Women's Rights Movements in Iran. New York: Praeger. ISBN 0-03-059632-7.
  25. ↑ Sanasarian, Eliz (1982). The Women's Rights Movements in Iran. New York: Praeger. с. 144–147. ISBN 0-03-059632-7.
  26. ↑ Sanasarian, Eliz (1982). The Women's Rights Movements in Iran. New York: Praeger. с. 131–136. ISBN 0-03-059632-7.
  27. ↑ 'I was Iran's last woman minister'. BBC. 19 серпня 2009. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 29 квітня 2010.
  28. ↑ Ahmadinejad to appoint female ministers. PRI's The World. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 29 квітня 2010. [Архівовано 2013-04-16 у Archive.is]
  29. ↑ Golbang, Ramin (11 грудня 1997). There's Hope for Iran, Or Soccer as Metaphor. New York Times. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 30 квітня 2010.
  30. ↑ Gheytanchi, Elham (2000). Chronology of Events Regarding Women in Iran since the Revolution of 1979. Social Research, Summer 2000. Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 30 квітня 2010.
  31. ↑ Stop Stoning Forever. Архів оригіналу за 11 липня 2010. Процитовано 21 березня 2020.
  32. ↑ Women's Rights in Iran. PRI's The World. Архів оригіналу за 30 листопада 2009. Процитовано 30 квітня 2010. [Архівовано 2009-11-30 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Despite Odds Women's Movement Persists in Iran. NPR. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 30 квітня 2010.
  34. ↑ E' la prima rivoluzione via Internet, la guidano le donne e i blogger. Corriere della Serra. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 30 квітня 2010.
  35. ↑ Keddie, Nikki R. Modern Iran: Roots and Results of Revolution. New Haven, Connecticut: Yale University Press, 2006. Pages 292-294.
  36. ↑ а б Rostami Povey, E. (2001). Contestation of Institutional domains in Iran in The Realm of the Possible: Middle Eastern Women in Political and Social Spaces. Feminist Review No. 69. с. 44—72.
  37. ↑ Women's studies, books and women's organizations. The Sociology Association of Iran (Women's Studies groups). 2006. Tehran

Read other articles:

Pederasty in ancient Greece

Social institution of ancient Greece A pederastic couple at a symposium, as depicted on a fresco in the Tomb of the Diver from the Greek colony of Paestum in Italy. The man on the right tries to kiss the youth with whom he is sharing a couch.[1] Pederasty in ancient Greece was a socially acknowledged romantic relationship between an older male (the erastes) and a younger male (the eromenos) usually in his teens.[2] It was characteristic of the Archaic and Classical periods. ...

 

Gereja Katolik di Israel

Bagian dari seriGereja Katolik menurut negara Afrika Afrika Selatan Afrika Tengah Aljazair Angola Benin Botswana Burkina Faso Burundi Chad Eritrea Eswatini Etiopia Gabon Gambia Ghana Guinea Guinea-Bissau Guinea Khatulistiwa Jibuti Kamerun Kenya Komoro Lesotho Liberia Libya Madagaskar Malawi Mali Maroko Mauritania Mauritius Mesir Mozambik Namibia Niger Nigeria Pantai Gading Republik Demokratik Kongo Republik Kongo Rwanda Sao Tome dan Principe Senegal Seychelles Sierra Leone Somalia Somaliland ...

 

Zond 5

Pour les articles homonymes, voir Zond (homonymie). Représentation d'une sonde Zond. Zond 5 est une capsule spatiale soviétique de 5 375 kg du programme Zond, lancée le 14 septembre 1968 à 21:42:11 TU. Zond 5 réalise la première récupération sur Terre d'un véhicule spatial ayant contourné la Lune, avant le vol circumlunaire d'Apollo 8. Caractéristiques de la mission Zond 5 est une version dérivée du vaisseau spatial Soyouz, pesant cinq tonnes avec un module de service cylind...

Deutsche Kanzlei (Kopenhagen)

Den Røde Bygning, Sitz der Deutschen Kanzlei seit 1721, heute Finanzministerium Die Deutsche Kanzlei (dänisch Tyske Kancelli, ab 1806 Schleswig-Holsteinische Kanzlei, von 1816 bis 1849 Schleswig-Holstein-Lauenburgische Kanzlei) war vom 17. bis 19. Jahrhundert die für die in Personalunion vom dänischen König regierten Herzogtümer Schleswig und Holstein zuständige Verwaltungsbehörde mit Sitz in Kopenhagen[1]. Der Begriff Deutsche Kanzlei erklärt sich über die von der Kanzlei v...

 

Constitution of Arkansas

Supreme law of Arkansas Constitution of ArkansasOverviewJurisdictionState of ArkansasCreatedSeptember 7, 1874PresentedSeptember 13, 1874RatifiedOctober 30, 1874Date effectiveNovember 10, 1874Government structureBranches3ChambersBicameralExecutiveGovernorJudiciarySupreme, Appeals, Circuits, DistrictsHistoryFirst legislatureNovember 10, 1874First executiveNovember 12, 1874Amendments102Last amendedNovember 3, 2020LocationArkansas State ArchivesCommissioned byArkansas General AssemblyAu...

 

Quỷ quyệt: Chìa khóa quỷ dữ

Quỷ quyệt: Chìa khóa quỷ dữ Áp phích chiếu rạp của phim tại Việt NamĐạo diễnAdam RobitelSản xuất Jason Blum Oren Peli James Wan Tác giảLeigh WhannellDiễn viên Lin Shaye Angus Sampson Leigh Whannell Spencer Locke Caitlin Gerard Bruce Davison Âm nhạcJoseph BisharaQuay phimToby OliverDựng phimTimothy AlversonHãng sản xuất Blumhouse Productions Stage 6 Films Phát hànhUniversal PicturesCông chiếu 5 tháng 1 năm 2018 (2018-01-05) (Mỹ) ...

Babalawo

Ein Babalawo Babalawo oder Babalaô (von Yoruba: babaláwo= ‚Vater der Geheimnisse‘) [babala:'o] ist ein Sammelbegriff für die Priester, Geisterbeschwörer und Kräuterheiler der Yoruba in Westafrika. Der Begriff erfasst ganz unterschiedliche Personen und Tätigkeiten, von Orakelauslegern über Initiationspriester bis zu Heilpflanzenexperten, die in ihrer Tätigkeit an keinen bestimmten Kult gebunden sind. Die negative Einschränkung auf Magier, die sich mit Schadenzauber befassen, kam e...

 

Lista de presidentes do Associazione Calcio Milan

Abaixo uma lista dos presidentes do Associazione Calcio Milan. Lista Nome Nationalidade Tempo Alfred Edwards Inglesa 1899 a 1908 Piero Pirelli Italiana 1908 a 1929 Luigi Ravasco Italiana 1929 a 1933 Mario Bernazzoli Italiana 1933 a 1936 Pietro Annoni Italiana 1936 a 1938 Emilio Colombo Italiana 1938 a 1939 Achille Invernizzi Italiana 1939 a 1940 Umberto Trabattoni Italiana 1940 a 1954 Andrea Rizzoli Italiana 1954 a 1963 Felice Riva Italiana 1963 a 1966 Luigi Carraro Italiana 1966 a 1967 Franc...

 

Болгарська державна залізниця

Болгарська державна залізниця Български държавни железници (БДЖ)Логотип ОглядКраїна  БолгаріяСайт bdz.bgОбслуговуванняРік відкриття 10 серпня 1885Технічні даніПротяжність 4,070 кмШирина колії 1,435 мм Схема лінії Болгарські державні залізниці (болг. Български държавни...

Muhamed Mehmedbašić

Muhamed MehmedbašićLahir1887Stolac, Bosnia dan Herzegovina, Austria-HungariaMeninggal29 Mei 1943 (usia 55–56)Sarajevo, Negara Merdeka KroasiaSebab meninggalDibunuh oleh Ustaše Muhamed Mehmedbašić (Abjad Kiril Serbia: Мухамед Мехмедбашић; 1887 - 29 Mei 1943) adalah seorang revolusioner dan konspirator Bosnia dalam pembunuhan Franz Ferdinand dari Austria. Masa muda Mehmedbašić lahir pada tahun 1887 dari sebuah keluarga Muslim Bosnia di Stolac, Herzegovina (pa...

 

Miyoshi Athletic Stadium

Miyoshi Athletic StadiumLocation Miyoshi, Hiroshima, JapanOwnerMiyoshi CityCapacity10,000Opened1993 Miyoshi Athletic Stadium (みよし運動公園陸上競技場) is an athletic stadium in Miyoshi, Hiroshima, Japan. External links [1] This article about a sports venue in Japan is a stub. You can help Wikipedia by expanding it.vte

 

Hespress

This article contains content that is written like an advertisement. Please help improve it by removing promotional content and inappropriate external links, and by adding encyclopedic content written from a neutral point of view. (September 2023) (Learn how and when to remove this template message) Arabic-language Moroccan online news website HespressAvailable inArabicCountry of originMoroccoFounder(s)Hassan Guennouni, Amine GuennouniEmployees37URLwww.hespress.comLaunchedFebruary 2007 H...

الثوريين الاشتراكيين اليساريين

هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (يوليو 2023) الثوريين الاشتراكيين اليساريين البلد جمهورية روسيا الاتحادية الاشتراكية السوفيتية  تاريخ التأسيس 1917  تاريخ الحل 1923  قائد الحزب ماريا سبيريدونوفاما...

 

Kadambari (2015 film)

2015 Indian filmKadamboriFilm posterDirected bySuman GhoshWritten bySuman GhoshStarringSee belowCinematographyBarun MukherjeeEdited bySujay Datta RayMusic byBickram GhoshRelease date 8 May 2015 (2015-05-08) (India) Running time87 minsCountryIndiaLanguageBengali Kadambari (2015) is a Bengali film directed by Suman Ghosh and produced by Rakesh Singh. The music of the film was composed by Bickram Ghosh. This is a biopic of Kadambari Devi, the sister-in-law of Rabindranath Tago...

 

Ranko Hanai

Japanese actress Ranko HanaiRanko Hanai (date unknown)BornYoshiko Shimizu(1918-07-15)15 July 1918Osaka, JapanDied21 May 1961(1961-05-21) (aged 42)Other namesReiko ShimizuOccupationActressYears active1929-1961 Ranko Hanai (花井蘭子, Hanai Ranko, 15 July 1918 – 21 May 1961) was a Japanese actress[1] who appeared in about 200 films between 1929 and 1961.[2][3] Biography Hanai was born Yoshiko Shimizu in Osaka, Japan.[1] As a child, she act...

Ringo the 4th

1977 studio album by Ringo StarrRingo the 4thStudio album by Ringo StarrReleased20 September 1977 (1977-09-20)RecordedFebruary and June 1977StudioCherokee, Los Angeles;Atlantic, New YorkGenre Disco funk pop Length38:05LabelPolydor (UK)Atlantic (US)ProducerArif MardinRingo Starr chronology Ringo's Rotogravure(1976) Ringo the 4th(1977) Bad Boy(1978) Singles from Ringo the 4th WingsReleased: 25 August 1977 (US only) Drowning in the Sea of LoveReleased: 16 September 1977 (U...

 

My Hands

For the Leona Lewis song, see My Hands (Leona Lewis song). 2018 single by Running TouchMy HandsSingle by Running Touchfrom the album Carmine Released12 July 2018 (2018-07-12)Length3:41LabelRunning Touch / Universal Music AustraliaSongwriter(s)Alexander FreundRunning TouchProducer(s)Alexander FreundRunning TouchRunning Touch singles chronology Equaliser (2017) My Hands (2018) I Give It to You (2018) My Hands is a song by Australian singer, songwriter and record producer, Running...

 

Kane Hodder

This article is about the American actor. For the rock band named after him, see Kane Hodder (band). American actor, stuntman, and author This biography of a living person needs additional citations for verification. Please help by adding reliable sources. Contentious material about living persons that is unsourced or poorly sourced must be removed immediately from the article and its talk page, especially if potentially libelous.Find sources: Kane Hodder – news · newsp...

Shattered Trust: The Shari Karney Story

American TV series or program Shattered Trust: The Shari Karney StoryDVD coverGenreDramaWritten bySusan NanusDirected byBill CorcoranStarringMelissa GilbertKate NelliganMusic byMicky ErbeMaribeth SolomonCountry of originUnited StatesOriginal languageEnglishProductionExecutive producersMichael JaffeJanet Faust KrusiProducerJohn DanylkiwCinematographyFrank TidyEditorGordon McClellanRunning time94 minutesProduction companiesMichael Jaffe FilmsHeartstar ProductionsOriginal releaseNetworkNBCR...

 

Diplomacy (2014 film)

Diplomatie redirects here. For the 2011 play by French playwright Cyril Gély, see Diplomatie (play). 2014 French filmDiplomacyFilm posterDirected byVolker SchlöndorffScreenplay byCyril Gely Volker SchlöndorffBased onDiplomatieby Cyril GelyProduced byMarc de Bayser Frank Le WitaStarringAndré Dussollier Niels ArestrupCinematographyMichel AmathieuEdited byVirginie BruantMusic byJörg LembergProductioncompaniesFilm Oblige Gaumont Blueprint Film ArteDistributed byGaumont (France) Koch Media (G...

 

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!