PROFILBARU.COM

Фалоцентризм ― це ідеологія, згідно з якою фалос або чоловічий статевий орган є центральним елементом організації соціального світу. Фалоцентризм аналізувався в літературознавстві, психоаналізі та психології, лінгвістиці, медицині, охороні здоров’я, філософії та феміністській теорії.

Перша фаза

Термін введений в 1927 році Ернестом Джонсом в рамках його дебатів з Фрейдом щодо ролі фалічної стадії в дитячому розвитку, коли він стверджував, що «чоловіків-аналітиків змусили прийняти надмірно фалоцентричний погляд».^[1] Спираючись на попередні аргументи Карен Горні^[2], Джонс у низці статей підтримував позицію, згідно з якою жінки не були розчарованими заздрістю до пеніса істотами. Натомість це переконання було теоретичним захистом Фрейда від кастраційної тривоги. Однак Фрейд залишався непохитним у своїй опозиції до тези Горні/Джонса.^[3] Джанет Малкольм описала ситуацію так: «концепція Фрейда, звичайно, є... описом фалоцентризму, а не його рекомендацією».^[4]

Друга фаза

Жак Лакан додав лінгвістичний поворот до дискусії, стверджуючи, що фалос не є частиною ― об'єктом, уявним об'єктом або фізичним органом, а скоріше «знаменником, що мав на меті позначити в цілому наслідки позначеної... цієї означувальної функції фалосу».^[5]

Жак Дерріда оскаржив його тезу як фалоцентричну, і слово взяв фемінізм другої хвилі,^[6] поширивши фокус протесту від Лакана до фрейдистського ^[7] психоаналізу та мислення, орієнтованого на чоловіка в цілому:^[8] «Фалос, як центр значення, став ідентичністю людини з самою собою... чоловічим символом».^[9]

Однак всередині фемінізму з цього приводу виник конфлікт.^[10] Деякі французькі феміністки, бачачи фалоцентризм та фемінізм як дві сторони однієї медалі, прагнули зробити постфалістичний прорив.^[11] Інші, наприклад, англійська феміністка Жаклін Роуз, визнаючи, що «Лакан був причетний до описаного ним фалоцентризму»,^[12] вважали його аналіз важливим для розуміння того, що жінки формуються у суспільстві як роздвоєний суб'єкт.

Третя фаза

З постколоніальної точки зору такі теоретичні дискусії виявили нерелевантність феміністок першого світу з їх фалоцентричними занепокоєннями для звичайного життя жінки піднебесної у третьому світі;^[13] фемінізм третьої хвилі з його турботою про маргіналізацію, особливість та інтерсекційність також широко розцінював теоретизм та есенціалізм попередньої турботи фемінізму про фалоцентризм як нерелевантні для повсякденного жіночого досвіду.^[14] Гаятрі Співак вважає, що фемінізм повинен вести переговори з фалоцентризмом, а фалоцентризм повинен вести переговори з фемінізмом.^[15]

Також

Примітки

↑ Quoted in K. K. Reithven, Feminist Literary Studies (1990) p. 54
↑ P. Gay, Freud (1989) p. 520
↑ S. Freud, On Sexuality (PFL 7) p. 391-2
↑ Janet Malcolm, The Silent Woman (1995) p. 87
↑ J. Lacan, Ecrits (1997) p. 285-8
↑ J. Childers ed., The Columbia Dictionary of Modern Literary and Cultural Criticism (1995) p. 225
↑ P. Gay, Freud (1989) p. 774
↑ E. Ermath, Sequel to History (1992) p. 172-3
↑ Andrea Nye, quoted in E. Ermath, Sequel to History (1992) p. 172-3
↑ E. Amour, Deconstruction (1999) p. 207
↑ E. Roudinesco, Jacques Lacan (2005) p. 365
↑ J. Rose ed., Feminine Sexuality (1982) p. 56
↑ P. Mackay, Kathy Acker and Transnationalism (2009) p. 94
↑ L. Heywood, Third Wave Agenda (1997) p. 135
↑ G. C. Spivak, The Post-Colonial Critic (2014) p. 147