Упродовж історії фемінізму розвинулися різноманітні феміністичні течії та рухи. Вони різняться за цілями, стратегіями та приналежністю. Фемінізми часто перекриваються, деякі феміністки ототожнюють себе з кількома гілками феміністської думки. Феміністки мають дещо відмінні позиції через різноманітні перешкоди, з якими стикаються жінки різного походження та регіонів.[1]
Класифікації
Фемінізми найчастіше поділяють на три основні традиції, які зародилися історично, іноді відомі як школи феміністичного мислення «Великої трійки»:
За логікою виборювання прав жінок, фемінізми (переважно західні) поділяються на кілька так званих «хвиль» — періодів з характерними темами та завданнями у виборюванні гендерної рівності, кожен з яких нашаровувався на здобутки попереднього, поєднуючись із ними:
Протофемінізм охоплює феміністську думку та зусилля окремих постатей до виникнення організованого жіночого руху.
Існують і інші класифікації. Соціологиня Джудіт Лорбер[en] розрізняє три широкі види феміністських дискурсів останнього 50-ліття за їх розумінням та стратегіями подолання гендерної нерівності:
Фемінізми ґендерного реформування (reform) кореняться в філософії лібералізму з акцентом на індивідуальні права, працю жінок у приватній та культурній сферах. Прагнуть змінити зміст, але не структуру гендерної ієрархії.
Фемінізми ґендерного спротиву (resistance) зосереджені на специфічній поведінці та груповій динаміці, за допомогою якої жінок утримують у підпорядкованій позиції, навіть у (суб)культурах, які заявляють про підтримку рівности. Питання насильства, сексуального підпорядкування, жіночого досвіду в центрі знання й культури. Патріархат критикується, проте стратегія — дистанціювання від нього.
До початку другої хвилі фемінізму, коли почали розвиватися основні дискурси феміністичної теорії, існували протофемінізм (усі феміністичні зусилля до зародження організованого феміністичного руху) та суфражизм (боротьба за виборчі права жінок).
Символ радикального фемінізмуRedstockings[en] — нью-йоркська радфем-група, діяла з 1969 рокуАндреа Дворкін та Джим Гайнс в тв-шоу After Dark, 1988
Радикальний фемінізм (від лат. radix — «корінь, першопричина») — одна з ключових і найяскравіших течій фемінізму, що виникла в рамках другої його хвилі в 1960-х, концептуалізувала базові для фемтеорії явища (патріархат, гендер і мізогінію) як причини сексизму й нерівності, та закликає до глобальних реформ у суспільстві: деконструкції гендеру, усунення чоловічого панування та мізогінії у всіх соціальних та економічних контекстах. Радикальний фемінізм заклав базис теорії фемінізму та міждисциплінарної феміністичної науки та досяг значних суспільних зрушень.
Причину утиску жінок бачить у патріархатних гендерних відносинах, а не в недосконалих правових системах (як ліберальний) чи класових конфліктах (як соціалістичний і марксистський). Патріархат трактується як «трансісторичне явище»[8], важливіше за інші джерела утиску, «не тільки як найстаріша і найбільш універсальна форма панування, але як основна»[9], зразок для всіх інших дискримінацій і основа суспільств, де чоловіки утискають жінок та домінують над ними.
Радфем-активістки винесли у публічну площинунасильство проти жінок (сексуальне та домашнє), проблеми тілесної автономії (право на безпечніконтрацепцію та аборти), інституціоналізований сексизм та мізогінію. Лише у США, як писала Елен Вілліс[en] у 1984, радикальні феміністки «домоглися визнання сексуальної політики як суспільної проблеми», створили лексику другої хвилі, допомогли легалізувати аборти в США, були першими, хто вимагали повної рівності в приватній сфері (хатня робота та догляд за дітьми, емоційні і сексуальні потреби).[10]
Розглядає питання про положення лесбійок у суспільстві та заперечує гетеронормативність, аналізуючи її як інституцію[12]; заохочує жінок спрямовувати їхні ресурси на інших жінок замість чоловіків; часто відстоює лесбійство як логічний результатфемінізму[12]. Зародився в 1960-х з невдоволеності другою хвилею фемінізму та рухом за права гомосексуал/ок (gay liberation movement).[13][14], найбільший вплив мав у 1970-х та на початку 1980-х (переважно в Північній Америці та Західній Європі).
Згідно з Judy Rebick[en], лесбійки були (і завжди, відпочатково) серцем жіночого руху, хоча їх проблеми в самому русі були невидимими (лесбійське стирання).[15] Кольоровий лесбійський фемінізм постав як відповідь лесбійському фемінізму, коли той не спромігся включити питання класу та раси як джерел утиску наряду з гетеросексуальністю.
Маніфест «Жінка, ідентифікована жінкою» (1970), в якому викладено основні засади руху[16][17], Адрієнн Річ включила в есе «Примусова гетеросексуальність і лесбійське існування», в якому розкриває ідею, що патріархат диктує жінкам бути зосередженими на чоловіках або бути «жінками, ідентифікованими чоловіками». Стати «жінкою, ідентифікованою жінкою», змінити фокус уваги і з чоловіків на жінок — це спосіб протистояти патріархальному гніту».[12]
Всупереч деяким поширеним уявленням про «мужоненавісницьких маскулінних лесбійок», лесбійська феміністська теорія не підтримує концепцію жіночої маскулінності. Шейла Джеффріс стверджувала, що «всі форми маскулінності є проблематичними».[19] Це одна з основних областей, у яких лесбійський фемінізм відрізняється від квір-теорії.[20]
Лесбійський сепаратизм — це форма сепаратистського фемінізму, характерна для лесбійок. Лесбійство позиціонується в якості ключової феміністської стратегії, яка дозволяє жінкам інвестувати свої ресурси в інших жінок, створюючи жіночі простори (такі як комуни) і діалог про жіночі стосунки, і, як правило, обмежуючи свої відносини з чоловіками.[21] Сепаратизм розглядався лесбійками одночасно як тимчасова стратегія і як пожиттєва практика, але в основному в другому значенні.[22] Став популярним в 1970-ті, коли деякі лесбійки сумнівалися, що мейнстрімне суспільство чи навіть ЛГБТ-рух мають що їм запропонувати.
В 1971 році лесбійська група «The Furies», створила лесбійську комуну.[23] На додаток до пропагування виходу з робочих, особистих або випадкових стосунків з чоловіками, «Фурії» рекомендували лесбійським сепаратисткам пов'язуватися «тільки (з) жінками, які поривають свої зв'язки з чоловічими привілеями»[24] і припускали, що «доки жінки досі отримують вигоди від гетеросексуальності, отримують свої привілеї і безпеку, вони будуть в якийсь момент вимушені зраджувати своїх сестер, особливо сестер-лесбійок, які не одержують цих пільг». Це було частиною більшої ідеї, сформульованої Бенч у Learning from Lesbian Separatism: що «у суспільстві чоловічої вищості гетеросексуальність — це політичний інститут», а практика сепаратизму — спосіб уникнути його панування.
Практика лесбійського сепаратизму іноді включає поняття, що відносяться до квір-націоналізму і політичного лесбійства. Деякі люди, які ідентифікують себе як лесбійські сепаратистки, також пов'язані з практикою діанічного язичництва.[25][26] Термін «землі womyn» був використаний в Америці для опису спільнот лесбійок-сепаратисток.[27]
Анархофемінізм поєднує анархізм із фемінізмом і вважає, що класова боротьба і анархізм проти держави[28] вимагають боротьби протипатріархату як прояву мимовільної ієрархії. Боротьба проти патріархату вважається невід'ємною частиною класової боротьби та боротьби анархістів проти держави.[29] По суті, ця філософія розглядає анархістську боротьбу як необхідну складову феміністичної боротьби і навпаки. Як зазначає Л. Сьюзен Браун, «оскільки анархізм є політичною філософією, яка виступає проти будь-яких відносин влади, він за своєю суттю є феміністичним».[30][31]
Течія фемінізму, що підкреслює жіночу фізичну силу як засіб для досягнення рівності. Прихильниці руху пропагують образ воїтельки, статури та подвиги спортсменок, майстринь бойових мистецтв та інших міцно збудованих жінок у суспільстві, мистецтві та літературі.
Членкинь збройного суфражизму, особливо тих, які практикували фізичну культуру або брали участь у насильницьких формах політичного протесту, часто називають «амазонками» романісти та газетні журналіст/ки.
Походження терміна «амазонський фемінізм» можна простежити в кількох джерелах, у тому числі у Томаса Гремстеда.[32] Гремстед прагнув поєднати унікальні зображення героїзму Айн Ренд разом з тодішньою сучасною феміністською ідеологією й амазонськими поняттями. Це був частково натхненний книгою «У пошуках жінки-воїтельки» (англ.In Search of the Woman Warrior). На початку 1970-х Глорія Стайнем звернула увагу на цю концепцію.
За словами Розмарі Геннессі і Кріса Інгрема, матеріалістичні фемінізми виросли із західної марксистської думки і надихали рухи, які беруть критикують капіталізм і орієнтовані на ставлення ідеології до жінок[33].
Відрізняється від марксистського, стверджуючи, що звільнення жінок можна досягнути тільки шляхом викорінення економічних та культурних джерел їх утиску[35].
Течія, спрямована як на публічні, так і приватні сторони життя жінок, котра стверджує, що гендерна нерівність може бути подолана тільки шляхом вжиття заходів проти культурних та економічних джерел утиску жінок[36]. Соціалістичний фемінізм об'єднує концепт патріархатного утиску жінок з марксистськими ідеями щодо експлуатації, пригнічення і праці[37]. Проституція, хатня робота, догляд за дітьми й шлюб розглядаються як способи експлуатації жінок патріархальною системою. Зосереджується на широких змінах, що зачіпають суспільство в цілому, бачачи необхідність спільної роботи не тільки з чоловіками, але і з усіма іншими групами, яких, як і жінок, експлуатують в рамках капіталістичної системи[38].
Соціалістичні феміністки частково відкидають основні положення радикального фемінізму, згідно з котрим патріархат є єдиним або основним джерелом утиску жінок[39]. Деякі соціалістичні феміністки вважають незгодні з точкою зору, згідно з якою утиск за статтю є підлеглим стосовно класового утиску, тому значна частина зусиль соціалістичного фемінізму спрямована на відділення гендерних феноменів від класових[40].
Був розроблений як удосконалення марксизму, оскільки марксистський фемінізм не зміг вирішити питання поділу праці, особливо в домашніх умовах. Виділяє капіталізм і патріархат як центральні в розумінні утиску жінок. Гендер розглядається як соціальна конструкція, суспільство нав’язує жінкам гендерні ролі, наприклад, народження дітей. Ідеал — це суспільство, в якому до жінок ставляться соціально й економічно так само, як і до чоловіків. Теорія зосереджується на дослідженні та поясненні способів пригнічення жінок через системи капіталізму й приватної власності та соціальних змінах, але не шукає трансформації в рамках капіталістичної системи.
Матеріалістичний фемінізм наполягає на дослідженні матеріальних умов, за яких розвиваються соціальні домовленості, у тому числі гендерна ієрархія, і «...стверджує, що всілякі матеріальні умови відіграють життєво важливу роль у соціальному виробництві гендеру, і аналізує різні способи, якими жінки співпрацюють та беруть участь у цих виробництвах». Матеріалістичний фемінізм також розглядає, як жінок та чоловіків різних рас і етнічних груп утримують в нижчому економічному статусі через дисбаланс сил, який дає привілеї тим, хто вже має привілеї, тим самим захищаючи статус-кво.
Феміністки-матеріалістки запитують, чи мають люди доступ до безкоштовної освіти, чи можуть вони робити кар’єру, чи мають доступ або можливість стати багатими, а якщо ні, то які економічні чи соціальні обмеження заважають їм це зробити, і як це можна змінити.[41]
Французький фемінізм — це рух феміністок у Франції 1970-х — 1990-х. Від англомовних фемінізмів відрізняється більш філософським і літературним підходом. Його представниці підійшли до фемінізму з концепцією Écriture féminine («жіноче письмо»);[43] твори цієї течії, як правило, кричущі та метафоричні, менш стурбовані політичною доктриною та загалом зосереджені на теоріях «тіла».[44]Елен Сіксу стверджує, що письмо та філософія є фалоцентричними, і разом з іншими французькими феміністками, такими як Люс Ірігаре, наголошує на «писанні тілом» як на підривній практиці.[43]
Термін включає також письменниць, які не є француженками, але які суттєво працювали у Франції та французькій традиції[45], таких як Юлія Кристева (чиї роботи вплинули на феміністичну теорію загалом і на феміністичну літературну критику зокрема) та Брахи Еттінгер (чия творчість вплинула на літературну критику, історію мистецтва та теорію кіно)[46][47]. Однак, як зазначила дослідниця Елізабет Райт, «жодна з цих французьких феміністок не приєднується до феміністичного руху, яким він постав в англомовному світі».[43][48]
Індивідуалістичні фемрухи, які відмовляються від протистояння агресору та перебудови суспільства. Кетрін Роттенберг стверджувала, що неоліберальна сорочка в ліберальному фемінізмі призвела до того, що це індивідуальна форма фемінізму, а не колективна, і до відмови від соціальної нерівності[49]. Через ліберальний фемінізм не може запропонувати будь-якого стійкого аналізу структури чоловічого домінування, влади чи привілеїв[49].
Культурний фемінізм[en] — це ідеологія «жіночої природи» або «жіночої сутності», яка намагається домогтися валідації того, що вони вважають недооціненими жіночими атрибутами.[50] Він підкреслює різницю між жінками та чоловіками, але вважає цю різницю радше психологічною та культурно сконструйованою, ніж біологічно вродженою.[51]
Його критикині стверджують, що оскільки він базується на есенціалістському погляді на відмінності між жінками та чоловіками та виступає за незалежність та інституційну розбудову, він спонукав феміністок відступити від фемінізму як політики до «стилю життя».[52] Одна із таких критикинь, культурна теоретикиня Еліс Еколс, приписує введення терміну «культурний фемінізм» учасниці Redstockings Брук Вільямс, котра вжила його у 1975 році для опису деполітизації радикального фемінізму.[52]
Фемінізм відмінності, розроблений у 1980-х частково як реакція на фемінізм рівності. Все ще прагнув до рівності, наголошував на відмінностях між чоловіками та жінками та стверджував, що ідентичність чи однаковість не є необхідними для того, щоб до чоловіків і жінок, а також до чоловічих і жіночих цінностей, ставилися однаково.[53] Деякі феміністки відмінностей, наприклад Мері Дейлі, стверджують не лише що жінки та чоловіки різні і мають різні цінності чи способи пізнання, але й що жінки та їхні цінності вищі за чоловічі.[54] Решта фемінізмів не бачать між статями жодних невід'ємних психологічних відмінностей і відстоюють загальну максиму гендерних досліджень, що гендер та гендерні ролі є створеними соціально[55].
Екофемінізм проводить паралелі між експлуатаціями природи і жінки патріархатними західними суспільствами, підкреслюючи їх філософську єдність. Екофеміністки аналізують стосунки людей та природи на основі концепції ґендеру.[62] Західні патріархальні системи, де чоловіки володіють і контролюють землю, вважаються відповідальними за пригнічення жінок і знищення природного середовища. Екофеміністки стверджують, що люди при владі контролюють землю, а тому можуть експлуатувати її для власного прибутку та успіху. У цій ситуації екофеміністки вважають жінок експлуатованими чоловіками при владі заради власної вигоди, успіху та задоволення у змаганні за панування, ототожнюючи жінок з природою як пасивних та безпорадних.[63] Основна мета — привести світ до первісної гармонії шляхом ліквідації дискримінації жінок. Екофеміністська теорія стверджує феміністичну точку зору зеленої політики, яка закликає до егалітарного суспільства без домінуючої групи.[64]
Сексизм і деградація довкілля зумовлені бінарністю західної думки, що протиставляє Розуму, дух, абстрактне мислення, науковий метод, технологію, контроль, прогрес, агресію — та інтуїцію, тіло, конкретне мислення, містичне, емпіричний метод, природу, довіру середовищу, репродуктивність, мир. Ці ієрархічні опозиції (перший ряд вивищується над другим) змістовно вкладаються в гендерну поляризацію (протиставлення "чоловічого" "жіночому"), пов'язані з усією динамікою західного патріархату як головного джерела екологічних руйнувань[65]. Екофеміністські паралелі включають бачення жінок і природи як власності, бачення чоловіків як хранителів культури, а жінок як хранительок природи, домінування чоловіків над жінками та природою. Екофеміністський аналіз також досліджує зв’язки "жінки-природа" в культурі, економіці, релігії, політиці, літературі та іконографії.
[64] Значна частина екофеміністичного руху прагне відтворити містичний елемент, орієнтований на древню релігійність (язичництво, чаклунство, магію, шанування богинь). Натомість екофемінізм критикують за те, що він надто зосереджується на містичному зв’язку між жінками та природою, а не на реальних умовах життя жінок.[66]
Серед ідей: чорношкірі жінки відчувають себе більш пригніченими в суспільстві, у своїх правах і свободах, порівняно з білими жінками; білих феміністок хвилюють тільки проблеми сексизму, і вони не завважують расизму та розбіжностей між верствами і класами; боротьба за свободу і незалежність чорних жінок є ключовою: здобувши їх, суспільство позбавиться від таких проблем, як расизм, сексизм і класова нерівність[71].
З часом ідеї расової справедливості, висунуті в середині XIX століття, були розвинені учасницями антирасистських рухів (Гарлемського відродження, руху за громадянські права 1960-1970-х рр. та ін.) та чорних жіночих організацій («National Council of Negro Women», «National Black Feminist Organization», «the Third World women's Alliance» та ін.), де почала звучати антиімперіалістична риторика. Чорні феміністки-соціалістки, такі як Анджела Девіс і белл гукс, заговорили про інтерсекційність, підкреслюючи політекономічні основи расизму і сексизму як складових відтворення патріархатної і класової ієрархії.
Постколоніальні феміністки[en] стверджують, що колоніальний натиск та західний фемінізм маргіналізували постколоніальних жінок, але не зробили їх пасивними чи безголосими.
Ісламські феміністки виступають за права жінок, гендерну рівність та соціальну справедливість, засновані на ісламі[72], прагнучи підкреслити глибокі корені вчення рівності в релігії і створити справедливіше суспільство[73].
Іранська поетеса Тахіре[ru] першою з сучасниць взялася за тлумачення Корану, відкрито засудила багатоженство, носіння чадри та інші обмеження, покладені на жінок. Однак жіноча преса в Єгипті висловлювала подібні думки з моменту своїх перших випусків у 1892 році[74] критикує багатоженство, паранджу, тобто сегрегацію жінок в ісламі, що суперечить істинному духу ісламу. Ці погляди підсумував у праці Tahrir al mara'a (Звільнення жінок, 1899) єгипетський юрист Касим Амін[ru]. Айша Абд аль-Рахман під псевдонімом Бінт аль-Шаті («Дочка берега річки») другою з сучасниць тлумачила Коран, почала писати популярні книги 1959 року, тоді ж, коли Нагіб Махфуз опублікував алегоричну і феміністську версію життя Мухаммада[75]. Аль-Рахман писала біографії жінок в ісламі та літературну критику[76].
«Арабська весна» помітно пожвавила активізм і рух за правові реформи серед жінок[77]. З недавніх пір ісламські феміністки почали виступати за рівність у мечеті і рівність у молитві.
↑Willis, Ellen (1984). «Radical Feminism and Feminist Radicalism». Social Text (9/10, The 60's without Apology): 122. doi:10.2307/466537. JSTOR 466537.
↑Revolutionary Lesbians: "How to Stop Choking to Death Or: Separatism, " 1971, in, "For Lesbians Only: A Separatist Anthology, " ed. Hoagland, Sarah Lucia, and Julia Penelope. p. 22-24. Onlywomen Press, 1988.
↑Brown, Susan (1990). Beyond Feminism: Anarchism and Human Freedom. У Roussopoulos, Dimitrios I. (ред.). The Anarchist papers, 3. Montreal: Black Rose Books. ISBN0-921689-53-5.
↑Hennessy, Rosemary; Ingraham, Chrys (1997). Materialist feminism: a reader in class, difference, and women's lives. London: Routledge. с. 1—13. ISBN978-0-415-91634-9.
↑Buchanan, Ian. «Socialist Feminism» A Dictionary of Critical Theory. Oxford Reference Online. Oxford University Press. Web. 20 October 2011.
↑Lynne Segal; Michele Barrett; Beatrix Campbell; Anne Phillips; Angela Weir; Elizabeth Wilson (1986). Feminism and Class Politics: A Round-Table Discussion. Feminist Review. Socialist-Feminism: Out of the Blue (23).
↑Randall, Vicky (2010). Feminism. У Marsh, David; Stoker, Gerry (ред.). Theory and methods in political science (вид. 3rd). Basingstoke: Palgrave Macmillan. с. 116. ISBN9780230576278.
↑Alcoff, Linda (Spring 1998). Cultural Feminism Versus Post-Structuralism: the Identity Crisis in Feminist Theory. Signs. The University of Chicago Press. 13 (3): 405—436. doi:10.1086/494426. JSTOR3174166.
↑ абTaylor, Verta; Rupp, Leila J. (October 1993). Women's Culture and Lesbian Feminist Activism: A Reconsideration of Cultural Feminism. Signs: Journal of Women in Culture and Society. 19 (1): 32—61. doi:10.1086/494861. JSTOR3174744.
↑Harding, Sandra (2003). The Feminist Standpoint Theory Reader: Intellectual and Political Controversies. London: Routledge. с. 1—16, 67—80. ISBN978-0-415-94501-1.
↑Abbott, Pamela; Wallace, Claire; Tyler, Melissa (2005). Feminist knowledge. An introduction to sociology: feminist perspectives (вид. 3rd). London New York: Routledge. с. 380. ISBN9780415312592.
↑MacGregor, Sherilyn (2006). Beyond mothering earth: ecological citizenship and the politics of care. Vancouver: UBC Press. с. 286. ISBN978-0-7748-1201-6.
↑MacGregor, Sherilyn (2006). Beyond mothering earth: ecological citizenship and the politics of care. Vancouver: UBC Press. с. 286. ISBN0-7748-1201-X.
↑ абMerchant, Carolyn (2005). Ecofeminism. Radical Ecology. Routledge. с. 193–221.
↑Al-Ahram Weekly | Culture | Islamic feminism: what’s in a name?
↑see «Great Ancestors: Women Asserting Rights in Muslim Contexts», by Farida Shaheed with Aisha L.F. Shaheed (London/Lahore: WLUML/Shirkat Gah, 2005) [1]
↑Roded, Ruth (May 2006), «Bint al-Shati’s Wives of the Prophet: Feminist or Feminine?», British Journal of Middle Eastern Studies 33 (1): 51-66, DOI:10.1080/13530190600603915
Republica de Irak جمهورية العراق (Arabic) کۆماری عێراق (Kurdish) File:File-Coat of arms of Iraq.svg Cité capital Bagdad Lingues Arabic e Kurdish Mandaic Shabaki Persian Area 437,072 km² Population 38,433,600 Valuta Iraqi dinar (IQD) Irak es un land situat in Asia. Li capital cité de Irak es Bagdad. Li state consiste ex tri important religiosi gruppes: li kurdes, sunnites e shiites. It have circum 27 million habitantes. Presidente: Barham Salih Prim-Ministre: ...
Zeitgeschichtliches Forum Leipzig Das Zeitgeschichtliche Forum in der Grimmaischen Straße. (2009) Daten Ort Grimmaische Straße 6, 04109 Leipzig 51.33972222222212.375833333333Koordinaten: 51° 20′ 23″ N, 12° 22′ 33″ O Art Geschichtsmuseum Eröffnung 9. Oktober 1999 Betreiber Stiftung Haus der Geschichte der Bundesrepublik Deutschland Leitung Uta Bretschneider[1] Website https://www.hdg.de/zeitgeschichtliches-forum/ ISIL DE-MUS-712916 Das Zeitges...
العلاقات البلغارية المارشالية بلغاريا جزر مارشال بلغاريا جزر مارشال تعديل مصدري - تعديل العلاقات البلغارية المارشالية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين بلغاريا وجزر مارشال.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدول...
Жемчужина — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.@ пошук посилань
Monyet jepang[1] Macaca fuscata Rekaman Status konservasiRisiko rendahIUCN12552[2] TaksonomiKerajaanAnimaliaFilumChordataKelasMammaliaOrdoPrimatesFamiliCercopithecidaeGenusMacacaSpesiesMacaca fuscata (Blyth, 1875[3]) Tata namaEjaan asliInuus fuscatus ProtonimInuus fuscatus SubspesiesMacaca fuscata fuscata Macaca fuscata yakuiDistribusiPersebaran monyet jepang lbs Monyet jepang (Macaca fuscata) adalah salah satu spesies monyet dari familia Cercopithecidae yang endemik d...
Tinju pada Olimpiade Musim Panas 2020LokasiRyōgoku KokugikanTokyoTanggal24 Juli s.d. 8 Agustus 2021Jumlah disiplin13Peserta289 dari 81 negara← 20162024 → Tinju pada Olimpiade Musim Panas 2020 adalah pelaksanaan cabang olahraga tinju pada penyelenggaraan Olimpiade Musim Panas 2020. Kompetisi pada cabang olahraga ini berlangsung di Ryōgoku Kokugikan, Tokyo.[1] Edisi ini menandingkan 13 nomor. 289 atlet dari 81 negara bertanding dalam edisi ini. Cab...
Dronework ep van bass Communion (Albumhoes op en.wikipedia.org) Uitgebracht 2005 / 2008 Opgenomen 7 augustus 2003 Genre ambient Duur 20:16 minuten Label(s) Headphone Dust Producent(en) Steven Wilson Chronologie 2004 Vaijrayana 2005 / 2008Dronework 2005 Indicates Void Portaal Muziek Dronework is een ep van het Britse Bass Communion. Bass Communion bestaat alleen uit Steven Wilson, die ambientmuziek onderbrengt onder deze bandnaam. De ep verschijnt voor het eerst in m...
Zhang JiaqiInformasi pribadiNama asli张家齐KewarganegaraanChineseLahir28 Mei 2004 (umur 19)Beijing, China OlahragaNegaraChinaOlahragaLoncat indahLomba10 m, 10 m synchro Rekam medali Women's diving Mewakili Tiongkok Turnamen 1 2 3 Olympic Games 1 0 0 World Championships 1 0 0 Piala Dunia Menyelam FINA 2 0 0 Total 4 0 0 Olympic Games 2020 Tokyo 10 m synchro World Championships 2019 Gwangju 10 m synchro World Cup 2018 Wuhan 10 m platform 2018 Wuhan Asian Games 2018 Jakarta 10 m Syn...
American science fiction and fantasy writer (1918–2009) Philip José FarmerPhilip José FarmerBorn(1918-01-26)January 26, 1918North Terre Haute, Indiana, U.S.DiedFebruary 25, 2009(2009-02-25) (aged 91)Peoria, Illinois, U.S.Pen namemore than a dozen[1] (below)OccupationNovelist, short story writerAlma materPeoria High SchoolBradley UniversityPeriodc. 1952–2009GenreFantasy, science fictionSpouse Bette V. Andre (m. 1941)Children2Websitew...
British political strategist and lobbyist Mark FullbrookDowning Street Chief of StaffIn office6 September 2022 – 25 October 2022Prime MinisterLiz TrussDeputyRuth PorterPreceded bySteve BarclaySucceeded byLiam Booth-Smith Personal detailsBornJune 1962 (age 61)Political partyConservativeSpouseLorraine FullbrookEducationUniversity of Warwick Mark Stephen Fullbrook (born June 1962)[1] is a British political strategist and lobbyist who served as Downing Street Chief of...
American regional supermarket chain owned by Ahold Delhaize 35°40′58″N 80°30′42″W / 35.682678°N 80.511744°W / 35.682678; -80.511744 Food Lion LLCFood Lion's logo since 2014FormerlyFood Town (1957–1983)TypeSubsidiaryIndustryRetailFoundedDecember 12, 1957 (65 years ago) (1957-12-12)FounderWilson Smith, Ralph Ketner, and Brown KetnerHeadquartersSalisbury, North Carolina, United StatesNumber of locations1,103Area servedMid Atlantic, South Atlant...
Duke of Prussia from 1525 to 1568 Albert of Prussia redirects here. For other people, see Albert of Hohenzollern. AlbertAlbert of Prussia, painting by Lucas Cranach the Elder, dated 1528Grand Master of the Teutonic KnightsReign1510 – 1525PredecessorDuke Frederick of SaxonySuccessorWalter von CronbergDuke of PrussiaReign10 April 1525 – 20 March 1568SuccessorAlbert Frederick of PrussiaBorn17 May 1490[1]Ansbach, Brandenburg-Ansbach, Holy Roman Empire(now Bav...
Church in North Yorkshire, EnglandChurch of All Saints, HelmsleyThe church, viewed from the southChurch of All Saints, HelmsleyLocation in Yorkshire54°14′49″N 1°03′45″W / 54.2469°N 1.0625°W / 54.2469; -1.0625OS grid referenceSE 620 789LocationHelmsley, North YorkshireCountryEnglandDenominationChurch of EnglandChurchmanshipCentralHistoryStatusParish churchFounded12th centuryDedicationAll SaintsArchitectureFunctional statusActiveHeritage designationGrade II*D...
Misa de san Gregorio Autor Diego de la CruzCreación años 1470juliano y siglo XVUbicación Museo Nacional de Arte de Cataluña (España)Dimensiones 1680 milímetros x 1680 milímetros[editar datos en Wikidata]Misa de San Gregorio es una pintura (óleo y dorado con pan de oro sobre madera) de 168 × 168 cm realizado por Diego de Cruz entre 1475 y 1480. Se encuentra en el Museo Nacional de Arte de Cataluña.[1][2] Contexto histórico y artístico La iconograf...
Italian painter Bartolomeo Nazari, self-portrait Bartolomeo Nazari (31 May 1693 – 24 August 1758) was an Italian painter of the late-Baroque, mainly active in Venice as a portraitist. Biography Born in Clusone, near Bergamo. By 1716, he had become an apprentice under Angelo Trevisani, but visited in 1723 the Roman studio of Angelo's brother, the Venetian Francesco Trevisani, and then also studied with Benedetto Luti. Nazari likely knew personally Fra Galgario, the renowned portraitist from ...
Centro histórico de San Petersburgo y conjuntos monumentales anexos Patrimonio de la Humanidad de la Unesco Plaza de San Isaac. San PetersburgoLocalizaciónPaís RusiaCoordenadas 59°56′20″N 30°18′56″E / 59.938888888889, 30.315555555556Datos generalesTipo CulturalCriterios i, ii, iv, viIdentificación 540Región Europa y América del NorteInscripción 1990 (XIV sesión)[editar datos en Wikidata] El centro histórico de San Petersburgo y conjuntos monu...
Canadian TV series or program KagagiPromotional imageGenreAction-adventureScience fantasy SuperheroBased onKagagi: The Raven, by Jay OdjickWritten byJay OdjickDirected bySean Patrick O'ReillyVoices ofAlgonquinRiver TanascoJay OdjickStephanie TenascoEnglishEric WilsonJean Francois LovengeGracie DoveTyler NicolOpening themeElectric PowWow Drum by A Tribe Called RedEnding themeElectric PowWow Drum (instrumental)ComposersLance CoteA Tribe Called RedKevin MacleodCountry of originCanadaOrigina...
Palaeolithic, Mesolithic and Neolithic periods in South Asia This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article lacks ISBNs for the books listed. Please help add the ISBNs or run the citation bot. (September 2016) This article includes a list of general references, but it lacks sufficient corresponding inline citations. Please help to improve this article by introducing more pre...
.svg){kind=small}
.jpg)
