PROFILBARU.COM

Небезпечні аборти (англ. Unsafe abortion) — переривання вагітності людьми з нестачею необхідних навичок та (або) в умовах, що не відповідають мінімальним медичним стандартам^[1]. Вони включають самостійно виконані аборти, аборти в антисанітарних умовах, аборти, виконані медичним персоналом без надання післяабортного догляду.^[2]

Більшість небезпечних абортів виконуються там, де недоступна сучасна контрацепція,^[3] у країнах, що розвиваються (кваліфікований персонал та умови є недоступними),^[4]^[5] де аборти є забороненими законом^[6], тобто нелегальними або кримінальними (чим більш обмежуюче законодавство, тим вищі показники смертності та ускладнень^[7]).

На відміну від професійно виконаних абортів, небезпечні аборти є процедурою, що загрожує життю. За наявними даними, щороку стається біля 25 мільйонів небезпечних абортів (більшість з яких — у країнах, що розвиваються)^[8], які призводять до ускладнень для близько 7 мільйонів жінок на рік.^[8] Небезпечні аборти є однією з головних причин материнської смертності (5–13% смертей жінок протягом вагітності та пологів).^[8]

Поширеність

Аборти за браку медицини

Нелегальні аборти

Україна

Кримінальний аборт (у кримінальному законодавстві України — незаконне проведення аборту) — штучне переривання вагітності у країнах, де воно заборонене законом і тягне за собою кримінальну відповідальність. Аборт визнається незаконним, якщо проводиться з порушенням встановлених правил: поза лікувальною установою, в антисанітарних умовах, при наявності протипоказань до аборту, проводиться особою без вищої медичної освіти. Спосіб здійснення аборту при цьому значення не має.^[9]

Суб'єктом злочину може бути особа, яка не має спеціальної медичної освіти і досягла 16-річного віку. Це можуть бути і лікарі, які не мають права на оперативні втручання (стоматологи, терапевти), особи середнього медичного персоналу (акушерки, фельдшери тощо) та люди, які не мають відношення до медичної професії. Виконавців можуть не притягати до кримінальної відповідальності, якщо вони діяли в стані крайньої необхідності, тобто щоб врятувати життя вагітної жінки. Вагітна жінка, яка самостійно викликала штучне переривання вагітності, в Україні не підлягає кримінальній відповідальності.

Відповідальність відповідно до статті 134 КК України та карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів або громадськими роботами на строк від 100 до 240 годин, або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 2 років. Якщо аборт спричинив тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, — карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади.^[10]

В культурі

Перша книга нобелівської лавреатки, французької феміністської письменниці Анні Ерно «Вичищена» (фр. Les Armoires videos, 1974) була присвячена підпільному аборту, який письменниця зробила в 1964 році і приховувала від своєї родини.^[11]

Для широкого загалу в літературі висвітлені окремі судово-медичні випадки кримінальних абортів у творчості Андрія Ломачинського, в «Записках судмедексперта»^[12].

Див. також

Примітки

↑ Safe Abortion: Technical and Policy Guidance for Health Systems. World Health Organization. 2003. с. 12. ISBN 9789241590341. a procedure for terminating an unwanted pregnancy either by persons lacking the necessary skill or in an environment lacking the minimum medical standards, or both.
↑ Unsafe abortion: Global and regional estimates of the incidence of unsafe abortion and associated mortality in 2003 (PDF). World Health Organization. 2007. Процитовано 7 березня 2011. The estimates given in this document are intended to reflect induced abortions that carry greater risk than those carried out officially for reasons accepted in the laws of a country.
↑ Singh S, Darroch JE, Ashford LS, Vlassoff M (2009). Adding it Up: The Costs and Benefits of Investing in Family Planning and Newborn Health (PDF). New York: Guttmacher Institute and United Nations Population Fund. If women's contraceptive needs were addressed...the number of unsafe abortions would decline by 73% from 20 million to 5.5 million. A few of the findings in that report were subsequently changed, and are available at: Facts on Investing in Family Planning and Maternal and Newborn Health (PDF). Guttmacher Institute. 2010. Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2012.
↑ Blas E, Kurup AS, ред. (2010). Equity, social determinants and public health programmes. World Health Organization. с. 182—183. ISBN 9789241563970.
↑ Chaudhuri SK (2007). Practice Of Fertility Control: A Comprehensive Manual (вид. 7th). India: Elsevier. с. 259. ISBN 9788131211502.
↑ Rosenthal E (October 2007). Legal or Not, Abortion Rates Compare. New York Times. Процитовано 30 червня 2009.
↑ Haddad LB, Nour NM (2009). Unsafe abortion: unnecessary maternal mortality. Reviews in Obstetrics & Gynecology. 2 (2): 122—126. PMC 2709326. PMID 19609407.
↑ ^а ^б ^в Preventing unsafe abortion. www.who.int (англ.). Процитовано 19 квітня 2019.
↑ Визначення поняття на dic.academic.ru. dic.academic.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 березня 2022.
↑ Стаття 134. Незаконне проведення аборту. radnuk.info. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 18 грудня 2016.
↑ Нобелівську премію з літератури отримала француженка Анні Ерно. BBC News Україна (укр.). Процитовано 6 жовтня 2022.
↑ Андрей Анатольевич Ломачинский. Криминальные аборты. proza.ru. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 18 грудня 2016.

Література

Кримінальний аборт // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 471. — ISBN 978-966-937-261-1.