Гетеропатріархат

Гетеропатріархат (етимологія від гетеро[сексуальність] та патріархат) — соціально-політична система, при якій чоловіки та гетеросексуальність мають першорядність над жінками, іншими гендерами та сексуальними орієнтаціями. Це поняття підкреслює дискримінацію як жінок, так і ЛГБТ-людей, на подібному соціальному принципі з сексизмом.[1][2][3][4][5] Гетеросексуальним чоловікам не тільки надається перевага над іншими статями та сексуальностями, вони також заохочуються і винагороджуються в гетеропатаріархатному суспільстві.[6]

З феміністичної точки зору, поняття патріархат відноситься до батька як держателя влади в сім'ї (ієрархія), а жінок підкорюють його владі. З виникненням квір-теорії близько 1980-90-х років та підняттям питання про гетеронормативність та гендерний бінаризм, цей вид домінування не тільки змальований в поняттях статі та ґендеру (переважання чоловіків над жінками, чи маскулінного над фемінним), а й з точки зору сексуальності (гетеронормативність): гетеросексуальності над іншими сексуальними орієнтаціями, а також цисгендерності над іншими ідентичностями).[1][3][7] Поняття гетеропатріархату розвинулося з терміну «патріархат», щоб підкреслити формування суспільства, що панує над людиною, заснованого на культурних процесах сексизму/гетеросексизму.[8]

Гетеропатріархат — це система соціального панування, в якій гетеросексуальні чоловіки є привілейованими та постійно винагороджуютьсч за виявлення маскулінних рис. І навпаки, жінки та люди, які демонструють риси, які вважаються жіночими, отримують меншу соціальну значущість. Історично це проявилося в економічних нерівностях, таких як нерівна оплата праці, ковертюра, заборона жінкам володіти землею тощо.[9]

Гетеропатріархат є наріжним каменем для популярного феміністичного аналізу, який використовується для пояснення сучасної соціальної структури, базованій на ієрархічній системі взаємозалежних сил влади та утиску. Зазвичай у цьому контексті розуміють, що чоловіки, як правило, займають найвищі посади влади, а жінки несуть основну частину соціального гніту.[10] Цю організацію посилюють гендерні норми, які приписують риси фемінності та маскулінності чоловікам та жінкам.[11]

Одним з наріжних каменів цієї системи є нормалізація сім'ї як типової сімейної одиниці — моделі, яка диктує необхідність двох гетеросексуальних батьків з можливістю народжувати нащадків.[12] В рамках цієї сімейної структури чоловіки тримають владу над жінками, будучи «годувальниками», що контролюють надбання/ресурси.

Відмінність гетеропатріархату від патріархату у підкресленні використання сексизму та гомофобії для створення культури, в якій гетеро-чоловіки є найвищими громадянами.

Існує теорія, що гетеропатріархат став панівною ідеологією за часів Античної Греції в роки війни, коли груба сила була в ціні. Оскільки ця риса стала популярною, фемінні риси були засуджені та принижені ідеєю, що жінки є нижчими істотами.[12]

Ця ідеологія пропагувалася під час колонізації і поширилась на євроцентричну культуру, досягаючи масштабів гегемонії серед усього світу та усуваючи інші гендерні системи разом з іншим способом сприйняття суспільства, статі чи еротизму.[3][13]

Див. також

Посилання

  1. а б ¿Ruptura o Continuidad? (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2018. Процитовано 6 серпня 2018.
  2. La reproducción del enmarcado heteropatriarcal desde la praxis política lesbofeminista frente al amor y las relaciones erótico-afectivas no monogámicas.[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. а б в Unpacking Hetero-Patriarchy: Tracing the Conflation of Sex, Gender & Sexual Orientation to Its Origins. Архів оригіналу за 18 грудня 2015. Процитовано 24 червня 2017.
  4. De la cama a la calle: perspectivas teóricas lésbico-feministas (PDF) (Spanish) . Brecha Lésbica. 2006. с. 83. ISBN 978-958-9307-61-8. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2018. Процитовано 24 червня 2017.
  5. La persistencia del heteropatriarcado (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 травня 2020. Процитовано 6 серпня 2018.
  6. Pierceson, Jason (2016). Sexual Minorities And Politics. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield. с. 9. ISBN 9781442227682.
  7. Jeffreys, Sheila (1993). The Lesbian Heresy: A Feminist Perspective on the Lesbian Sexual Revolution (англ.). Spinifex Press. с. 208. ISBN 1 875559 17 5. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
  8. Glick, Peter (Feb 2001). An ambivalent alliance: Hostile and benevolent sexism as complementary justifications for gender inequality. American Psychologist. 56 (2): 109—118. doi:10.1037/0003-066x.56.2.109. PMID 11279804. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  9. Kandiyoti, Deniz (2013). Bargaining with Patriarchy. Feminist Theory Reader Local and Global Perspectives. Routledge. с. 98—106.
  10. Connell, Raewyn (2013). The Social Organization of Masculinity. Feminist Theory Reader Local and Global Perspectives. Routledge. с. 253—263.
  11. de Beauvoir, Simone (2013). The Second Sex : Introduction. Feminist Theory Reader. Routledge. с. 40—48.
  12. а б Valdes, Francisco. Unpacking Hetero-Patriarchy: Tracing the Conflation of Sex, Gender & Sexual Orientation to Its Origins. Yale Journal of Law and Humanities. 8.
  13. Decolonizing Feminism: Challenging Connections between Settler Colonialism and Heteropatriarchy. [Архівовано 4 серпня 2019 у Wayback Machine.] Feminist Formations. 2013.

Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!