Kinder, Küche, Kirche (укр.діти, кухня, церква — ˈkɪndɐ ˈkʏçə ˈkɪʁçə) або «три Ка» — усталений німецькомовний вислів, що описує основні історичні уявлення про соціальну роль жінок в консервативній німецькій системі цінностей. Вираз мав на увазі обмеження інтересів жінки лише трьома сферами: вихованням дітей, готуванням їжі та відвідуванням церкви. Останні десятиліття часто використовується з іронією, зокрема прихильницями фемінізму[1][2].
Варіанти фрази
В сучасних варіантах, вислів «Три К» зрідка вживався у варіанті чотирьох К «Kinder, Küche, Kirche, Kaiser», коли до звичних трьох додається ще кайзер (імператор). Також існує варіант, коли четвертим словом є «Kleider» — «одяг». [3] або й «5 К», де обігрується крім Діти (Kinder), Кухня (Küche), Церква (Kirche), ще різноманітні варіанти Кайзер (Kaiser), Одяг (Kleider), Кімнати (як покої, світлиці, їдальня чи апартаменти для гостей) (Kammer), Підвал чи Комора (Keller).
Походження виразу
Авторство фрази, як правило, приписується останньому німецькому КайзеруВільгельму II або ж його дружині Августі-Вікторії. Вона, ймовірно, перейняла її з одного зі схожих більш ранніх німецьких висловлювань. Найвідоміші з них перераховані у другому томі німецьких прислів'їв «Словник: Скарбниця німецького народу» (нім.Deutsches sprichwörter-lexikon. Ein Hausschatz für das deutsche Volk), який було опубліковано в 1870 році Карлом Фрідріхом Вільгельмом Вандером[4]; де Вандер посилається на Йоганнеса Матезіуса, лютеранського богослова XVI ст.[5]:
«Чотири К належать благочестивій жінці, а саме — вона поважає церкву, покої, кухню, дітей.»
Оригінальний текст (нім.)
«Vier K gehören zu einem frommen Weib, nemlich, dass sie Achtung gebe auff die Kirche, Kammer, Küche, Kinder.»
Також Карл Вандер додає ще одну подібну фразу, яка вперше з'явилася в колекції 1810 року німецьких прислів'їв «Die weisheit auf der gasse: oder Sinn und geist deutscher sprichwörter» (укр.Мудрість провулків: або значення і дух німецьких прислів'їв) німецького католицького богослова Йогана Міхаеля Сайлера[6].:
«Хороша домогосподарка має п'ять K для турбот: покої, діти, кухня, підвал, одяг.»
Оригінальний текст (нім.)
«Eine gute Hausfrau hat fünf K zu besorgen: Kammer, Kinder, Küche, Keller, Kleider.»
У 1844 році німецька «Zeitung für den deutschen Adel» (укр.Газета для німецького дворянства) опублікувала цей останній вислів у своїй традиційній останній сторінці, як характеристику коротких заяв[7].
В різних варіантах цей вираз трапляється ще з XVI століття[джерело?], коли в ході Реформації змінювалися уявлення про роль сім'ї та жінки в суспільстві. Якщо в Середньовіччі шлюб був менш бажаним для людини, ніж чернецтво, оскільки жінки вважалися винними у первородному гріху, то протестанти розглядали сім'ю як інститут, у якому людина здійснює своє спасіння. Водночас, жінки ставали непідзвітними своїм чоловікам у питаннях віри[8].
За твердженням дослідниці Сильвії Палачек[de], в німецькому суспільстві вислів «Kinder, Küche, Kirche» став поширеним лише у 1970-х роках[9].
Фемінізм
Цей вислів став одним із утілень боротьби фемінізму за рівноправ'я жінки в суспільстві в розрізі розширення сфери інтересів, прав та вивільнення з-під догмату цих «трьох Ка» жінок, вкладаючи в нього інший відтінок щодо трактувань[1][2]. Фраза почала з'являтися у своєму нинішньому вигляді та значенні в письмовій формі на початку 1890-х років. Марі С. Ремік описала у своїй праці «Подорож до жінки», що вперше з'явилася в Англії в 1892 році[10]. Цю фраза вона кілька разів використала протягом 1890-х років у своїх ліберальних листах та виступах:
«Після Німеччини, де жінки, мабуть, не зацікавлені в державних справах, і, здається, підкоряються заповіді молодого імператора: «Нехай жінки присвячують себе трьом K, — die Küche, die Kirche, die Kinder», активний інтерес та вплив англійських жінок на всі великі питання були освіжаючими.»
Оригінальний текст (англ.)
«After Germany, where women apparently take no interest in public affairs, and seem to obey to the letter the young emperor's injunction: «Let women devote themselves to the three K's, — die Küche, die Kirche, die Kinder» (kitchen, church, and children), the active interest and influence of English women on all great questions were refreshing.»
У серпні 1899 р., на той час впливова британська ліберальна газета «The Westminster Gazette» розповіла про цю історію, згадавши також і четверту «К». Розповідь під назвою «Американська леді і Кайзер. Чотири К імператриці» описує аудієнцію, яку КайзерВільгельм ІІ дає двом американським суфражисткам[11]. Вислухавши їх, Кайзер відповів[12]:
«Я згоден зі своєю дружиною. А ви знаєте, що вона каже? Вона каже, що жінки не мають жодної справи, щоб втручається у щось поза чотирма К. Чотири K — це Kinder, Küche, Kirche, і Kleider: Діти, Кухня, Церква та Одяг.»
Оригінальний текст (англ.)
«I agree with my wife. And do you know what she says? She says that women have no business interfering with anything outside the four K's. The four K's are – Kinder, Küche, Kirche, and Kleider: Children, Kitchen, Church, and Clothing.»
Згадування Кайзера також зустрічається в 1911 р., в книзі Шарлотти Перкінс Гілман «The man-made world» (укр.Світ, що створений чоловіками)[13]. Одна з базових праць фемінізму — книга 1967-го року американської феміністкиНаомі Вайсштайн[en] названа: «Kinder, Küche, Kirche as Scientific Law: Psychology Constructs the Female» («KKK як науковий закон: психологія створює жінку»).
↑Реформация — о семье и браке. Христианский журнал «Решение вместе с Decision». 18 листопада 2013. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.
↑Sylvia Paletschek. Kinder, Küche, Kirche. In: Étienne François, Hagen Schulze (Hrsg.): Deutsche Erinnerungsorte. Bd. 2. Beck, München 2001, ISBN 978-3406-59-142-6, S. 419–433
.svg){kind=small}
