Групове зґвалтування

Частина серії
Насильство проти жінок
Портал Проєкт Стиль

У науковій літературі та кримінології групове зґвалтування, яке також називають серійним груповим зґвалтуванням, паті-зґвалтуванням або зґвалтуванням кількома злочинцями[1] — це зґвалтування однієї людини двома чи більше злочинцями.[2] Групові зґвалтування ґрунтуються на спільній ідентичності, релігії, етнічній групі чи расі.[3][4][5] Для серійних групових зґвалтувань існує кілька основних мотивів, такі як уявлення про "сексуальне право",[6] демонстрація сексуальної сили,[6] воєнне сексуальне насильство,[7][8][9][10] покарання,[6][11][12][13]. Його в приблизно 30% випадків вчиняють проти людей з расових, релігійних, етнічних меншин[14].

Групові зґвалтування можуть бути частиною геноцидних зґвалтувань або кампаній етнічної чистки.

Мотиви

"Сексуальне право" та розваги

У звіті наукового журналу Lancet за 2013 рік було виявлено, що серед мотивів зґвалтування були уявлення про "сексуальне право" та пошук розваг. Супутніми факторами злочину були зловживання алкоголем, бідність, особисту історію віктимізації в дитинстві, потребу довести гетеросексуальність, домінування над жінками та участь у бандах і пов’язаній діяльності[6].

"Сексуальне право" (англ. sexual entitlement) означає впевненість або переконання, що людина має право на сексуальні акти або на задоволення своїх сексуальних потреб без згоди іншої сторони. Це може включати переконання про право на секс за будь-яких обставин, навіть якщо інша сторона не виражає згоду або виражає відмову.[15][16][17][18]

Воєнне сексуальне насильство

Докладніше: Воєнне сексуальне насильство

Групові зґвалтування під час воєн і етнічних заворушень набувають додаткового виміру, стаючи засобом помсти, надсилаючи повідомлення противнику, викликаючи страх у опонента та створюючи почуття солідарності серед солдатів, бойовиків чи насильницької групи.[7][19] Щонайменше 20 000 жінок зґвалтували або зґвалтували групою, а потім убили під час різанини в Нанкіні, також відомої як зґвалтування в Нанкіні, під час Другої японо-китайської війни (1937-1945).

Великі етнічні конфлікти та війни за останні 50 років супроводжувалися кампаніями групових зґвалтувань.[20] Прикладами таких військових злочинів є зґвалтування німкень радянськими солдатами, зґвалтування та вбивства Махмудії американськими солдатами.

Під час війни в Конго щотижня чинили тисячі групових зґвалтувань, причому кожен центр допомоги повідомляв про 10 чи більше жертв групових зґвалтувань із побиттям жінок щодня.[8][21] Під час Геноциду у Руанді 1994 року солдати чинили численні групові зґвалтування.[22] Так само під час Боснійської війни 1990-х.[9] У 1990-х у регіоні Кашмір, який був полем битви між джихадистами та індійськими збройними силами, обидві сторони конфлікту вчинили низку групових зґвалтувань, щоб вселити страх у населення противника.[23]

У 2000-х з країн, охоплених громадянською війною, такі як Судан, Афганістан і Сирія, повідомляли про високі показники групових зґвалтувань військовослужбовцями уряду, сил безпеки, повстанців і ополченців.[10][24][25][26] Подібні випадки були зафіксовані в Лівії[27] та Малі.[28]

Під час новітньої російсько-української війни, особливо після широкомасштабного російського вторгнення 2022 року, фіксувалися численні випадки групових зґвалтувань українок та українців, в тому числі дітей, російськими солдатами.[29][30][31][32]

Докладніше: Сексуальне насильство під час російсько-української війни

Зґвалтування як покарання

Докладніше: Корекційне зґвалтування

У звіті Lancet за 2013 рік про зґвалтування та групові зґвалтування в Бангладеш, Китаї, Камбоджі, Індонезії, Папуа-Новій Гвінеї та Шрі-Ланці було виявлено, що злочини скоювалися з різних мотивів, у тому числі як засіб покарання постраждалих.[6]

Традиційно шеєни в Північній Америці використовували групове зґвалтування як покарання за "жіночі провини".[11] Подібна практика існувала серед народу мундуруку в Південній Америці.[12]

Серед мпумаланги Південної Африки є випадки групового зґвалтування як покарання.[13] В Аргентині та Пакистані[33] повідомлялося, що групове зґвалтування було призначено як покарання.

Релігійні або расові фактори

Спільна раса або релігія часто виступає об'єднавчою силою для створення згуртованих груп серійних зґвалтувань[3][4][5]. Дослідження показують, що 30% таких груп зґвалтувань на основі спільної ідентичності спеціально націлені на людей іншої релігії або раси.[14]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ullman, S. E. (2013). 11 Multiple perpetrator rape victimization. Handbook on the Study of Multiple Perpetrator Rape: A Multidisciplinary Response to an International Problem, Miranda A.H Horvath, Jessica Woodhams (Editors), 4, Chapter 11; ISBN 978-0415500449
  2. ↑ Neumann, Stephani. Gang Rape: Examining Peer Support and Alcohol in Fraternities. Sex Crimes and Paraphilia. Hickey, Eric W., 397-407
  3. ↑ а б Ullman, Sarah (1999). A comparison of gang and individual rape incidents. Violence and victims, 14(2), pp. 123–133
  4. ↑ а б Porter, L. E., & Alison, L. J. (2001). A Partially Ordered Scale of Influence in Violent Group Behavior An Example From Gang Rape. Small Group Research, 32(4), pp. 475–497
  5. ↑ а б Berkowitz A (1992). College men as perpetrators of acquaintance rape and sexual assault: A review of recent research. Journal of American College Health. 40 (4): 175—181. doi:10.1080/07448481.1992.9936279. PMID 1583239.
  6. ↑ а б в г д Jewkes, Rachel та ін. (2013). Prevalence of and factors associated with non-partner rape perpetration: findings from the UN Multi-country Cross-sectional Study on Men and Violence in Asia and the Pacific. The Lancet Global Health. 1 (4): 208—218. doi:10.1016/S2214-109X(13)70069-X. PMID 25104346.
  7. ↑ а б Olujic, Maria B. (1995). Women, rape, and war: The continued trauma of refugees and displaced persons in Croatia. Anthropology of East Europe Review. University of Zagreb. 13 (1): 62—67. Архів оригіналу за 10 березня 2014.
  8. ↑ а б Gettleman, Jeffrey (7 жовтня 2007). Rape Epidemic Raises Trauma of Congo War. The New York Times. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 21 лютого 2017.
  9. ↑ а б Stiglmayer, A. (Ed.). (1994). Mass rape: The war against women in Bosnia-Herzegovina, University of Nebraska Press
  10. ↑ а б Farr, Kathryn. "Extreme war rape in today’s civil-war-torn states: A contextual and comparative analysis." Gender Issues 26.1 (2009): pp. 1–41
  11. ↑ а б Worell, Judith (2001). Encyclopedia of Women and Gender: Sex Similarities and Differences and the Impact of Society on Gender. Academic Press. с. 299. ISBN 9780122272455.
  12. ↑ а б Kellogg, Susan (2005). Weaving the Past: A History of Latin America's Indigenous Women from the Prehispanic Period to the Present. Oxford University Press. с. 150. ISBN 9780198040422.
  13. ↑ а б Mynhardt (2009). South African Supplement to Social Psychology 3e. Pearson South Africa. с. 7. ISBN 9781770255241.
  14. ↑ а б Allison, Julie A.; Wrightsman, Lawrence S. (21 червня 1993). Rape: The Misunderstood Crime. SAGE. ISBN 9780803937079. OCLC 1083053697.
  15. ↑ Ward, J., & Bailey, A. (2013). What is Sexual Entitlement? (Qualitative Accounts from Men). Journal of Interpersonal Violence, 28(15), 2863–2885. https://doi.org/10.1177/0886260513488680
  16. ↑ Krahé, B., Tomaszewska, P., Kuyper, L., Vanwesenbeeck, I., Figueiredo, B., & Kamphuis, J. H. (2014). Sexual aggression victimization and perpetration among a community sample of Dutch adolescents: A focus on risk and protective factors. Journal of Interpersonal Violence, 29(15), 2831–2857. https://doi.org/10.1177/0886260514529066
  17. ↑ Struckman-Johnson, C., Struckman-Johnson, D., & Anderson, P. B. (2003). Tactics of sexual coercion: When men and women won’t take no for an answer. Journal of Sex Research, 40(1), 76–86. https://doi.org/10.1080/00224490309552161
  18. ↑ Jewkes, R., & Morrell, R. (2010). Sexuality and the limits of agency among South African teenage women: Theorising femininities and their connections to HIV risk practises. Social Science & Medicine, 71(4), 672–679. https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2010.04.012
  19. ↑ Miller, Jody, & Glassner, Barry (1997). The ‘inside’and the ‘outside’: finding realities in interviews. Qualitative research, pp. 99–112, chapter 8
  20. ↑ Card, Claudia, Rape as a Weapon of War, Hypatia 11.4 (1996), pp. 5–18
  21. ↑ Congo's shame: Rape used as tool of war. Washington Times. 8 вересня 2009. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
  22. ↑ Morris, M. (1996). By force of arms: Rape, war, and military culture. Duke Law Journal, 45, pp. 651–699
  23. ↑ R., Viswesh (19 червня 2016). Book Review: Do You Remember Kunan Poshpora?. Feminism in India. Процитовано 18 травня 2023.
  24. ↑ Asfour Hasibah (2013). Concepts of Social Justice and Islamic Perspective. American Journal of Law and Public Policy. 3 (1): 29—34.
  25. ↑ Syrian women who fled to Jordan tell of horrific rapes back home. Toronto Star. 6 квітня 2013. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
  26. ↑ The Syrian Refugee Crisis. The New York Times. 20 січня 2013. Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
  27. ↑ AFP (29 березня 2013). British pro-Palestinian activists raped in Libya: Deputy PM – The Express Tribune. Tribune.com.pk. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 11 лютого 2014.
  28. ↑ Corinne Dufka; senior Africa researcher (30 квітня 2012). Mali: War Crimes by Northern Rebels | Human Rights Watch. Hrw.org. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 11 лютого 2014.
  29. ↑ Українські жінки, зґвалтовані російськими солдатами, намагаються перервати небажану вагітність
  30. ↑ Комісія ООН: Російські військові згвалтували на Херсонщині вагітну дівчину та трьох бабусь
  31. ↑ Україна звинувачує солдат РФ у зґвалтуванні чотирирічної дівчинки та груповій нарузі над її матір'ю, – Reuters
  32. ↑ Росіяни ґвалтували людей на окупованих територіях – доповідь ООН
  33. ↑ The Georgetown Journal of Gender and the Law, Volume 8. Georgetown University Law Center. 2007. с. 103.