Камбоджа розташована в Південно-Східній Азії на півострові Індокитай. Маючи територію у 181 035 км² (89-е місце за площею у світі), Камбоджа межує з В'єтнамом на сході та південному сході, з Лаосом на північному сході, на півночі та заході з Таїландом. На півдні та південному заході Камбоджа омивається водами Сіамської затоки[1]. Територія Камбоджі переважно рівнинна та вкрита лісами — центральну її частину складає алювіальна рівнина, сформована басейнами ріки Меконг та озера Тонлесап[2]. Іноді на рівнині трапляються невеликі пагорби (пноми), проте їх висота не перевищує 200 м над рівнем моря[3]. На кордоні з Таїландом на півночі рівнина обмежена схилами гір Дангредо заввишки 500-70 м, на схід від долини Меконга вона впирається у плато на кордоні з В'єтнамом. Із заходу до південного сходу Камбоджу перетинає гряда Кардамонових (висотою до 1700 м) та Слонових гір (висотою до 1000 м)[4]. Ці гори відділяють центральну рівнину від прибережної ділянки на узбережжі Сіамської затоки[2]. У Кардамонових горах знаходиться й найвища гора країни Пном Ораль висотою 1810 м[1].
Клімат Камбоджі мусонний, що характерно для усієї Південно-Східної Азії. Протягом року чергуються сухий (з грудня до квітня) та вологий (з травня до листопада) сезони[1].
За даними на 2010 рік населення країни становить 14 138 255 осіб, близько 90 % з них — кхмери. Частина, що залишилася представлена головним чином в'єтнамцями, китайцями, тямами і гірськими кхмерами. Приріст населення складає на 2010 рік приблизно 1,71 %. Гендерний склад: 960 чоловіків на 1000 жінок. Середня тривалість життя становить 62,7 року (60,3 років — у чоловіків і 65,1 років — у жінок). Міське населення за даними на 2010 рік — 24 %. Рівень грамотності на 2004 рік: 73,6 % (84,7 % чоловіків і 64,1 % жінок).
Близько 96 % населення країни говорить кхмерською мовою, яка належить до австроазійської мовної сім'ї та є єдиною офіційною мовою Камбоджі. Як друга мова в колоніальні часи була поширена французька, однак її використання різко скоротилося останнім часом. У минулому французька використовувалась як мова освіти в багатьох школах і університетах, а також, дуже обмежено, урядом країни. Цю мову ще пам'ятає дехто з людей похилого віку. В останні десятиліття найбільш привабливими й досліджуваними іноземними мовами стали англійська і китайська.
У 1953 отримано незалежність від Франції. У період правління Червоних кхмерів (1975—1979) близько 1,5 мільйона камбоджійців було вбито[5]. В'єтнамське вторгнення 1978 р.; Народна Республіка Кампучія (поки в'єтнамські війська не були виведені з її території).
Мирна угода 1991 року встановила перехідний уряд ООН в Кампучії для управління країною в перехідний період разом з багатопартійною Національною Верховною Радою. Відмова від комунізму в 1991 р.; звільнення політичних в'язнів, проголошення свободи слова й освіти, нових політичних партій в 1992 р. Відмова Червоних кхмерів від роззброєння відповідно до процесу мирного врегулювання; рішення Ради Безпеки ООН накласти обмежене ембарго на торгівлю з областями країни, контрольованими кхмерськими партизанами в 1992 р.
На вільних виборах 1993 року переміг Об'єднаний Фронт за Незалежну, Нейтральну, Мирну та Об'єднану Камбоджу. У 1995 році червоні кхмери й досі контролювали одну п'яту частину території країни.
Територія країни поділяється на 20 провінцій (кхет) та 4 міста центрального підпорядкування (кронг). Провінції діляться на округи (срок), які, у свою чергу, складаються з комун (кхум). Міста центрального підпорядкування поділяються на райони (кхан), що складаються з кварталів (сангкат).
_Islands.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg)
