Бахрейн

Королівство Бахрейн مملكة البحرين Mamlakat al-Bahrayn
Прапор Герб
Гімн: بحريننا «Наш Бахрейн» Наш Бахрейн
Розташування Бахрейну
Столиця (та найбільше місто)	Манама 26°13′ пн. ш. 50°35′ сх. д.^country H G O
Офіційні мови	Арабська
Форма правління	Конституційна монархія
- Король	Хамад ібн Іса аль-Халіфа
- Прем'єр-міністр	Салман ібн Хамад ібн Іса Аль Халіфа
- Крон-принц	Салман ібн Хамад ібн Іса Аль Халіфа
Незалежність	15 серпня 1971 — від Великої Британії
Площа
- Загалом	785,08[1] км² (177-е у світі)
- Внутр. води	0 %
Населення
- оцінка 2014	1 343 000^1 (155-е)
- перепис	2005
- Густота	1 626,6/км² (7-е)
ВВП (ПКС)	2014 р., оцінка
- Повний	34,908 мільярдів (96-те)
- На душу населення	$29,146 (12-те)
ІЛР (2014)	▲ 0.824 (високий) (45-те)
Валюта	Динар (BHD)
Часовий пояс	(UTC+3)
Коди ISO 3166	048 / BHR / BH
Домен	.bh
Телефонний код	+973
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бахрейн

Бахре́йн, офіційно Королі́вство Бахре́йн (араб. مملكة البحرين — Мамля́кат аль-Бахре́йн) — держава, що об'єднує групу островів в Перській затоці між Саудівською Аравією й Іраном.

Географія

Територія країни — 688 км². Столиця — Манама — знаходиться на найбільшому острові (що також називається Бахрейн). Держава розташована на 35 островах, які складаються переважно з вкритого піском вапняку і мають бідні й неродючі ґрунти, плоскі та зі спекотним кліматом. Шосе з'єднує Бахрейн з Саудівською Аравією. На островах Бахрейн, Хавар, Мухаррак, Сітра, Умм-Наасан є прісні підземні води, що виходять на поверхню, але їхні витоки знаходяться на Аравійському півострові й надходять на острови під землею по похилих геологічних пластах.

• 
  Мапа Жака-Ніколя Белліна, 1745
• 
  Бахрейн та Перська затока
• 
  Мапа, 2014
• 
  Пляж Мухаррак

Історія

Слово «Бахрейн» є вирваним із контексту, його можна перекласти як «двох морів». Повна назва «мамлякату-ль-бахрейн» (مملكة البحرين) означає «королівство двох морів». Стародавні шумери колись вважали його райським островом, на який потрапляли тільки мудрі й сміливі для насолоди вічним життям.

З 1783 року країною править династія Аль-Халіфа, що належить до клану Бані-Утбах, що вигнав зі своєї території персів. З 1861 року, коли був підписаний договір з Британією, до проголошення незалежності в 1971 році Бахрейн фактично був британським протекторатом^[2][3].

У 1971 році Бахрейн став незалежною державою. Національні збори було обрано і розпущено, в 1975 році абсолютну владу отримав емір.

Верховним правителем країни є король, а члени правлячої сім'ї, що належить до суннітів-мусульман, займають всі важливі політичні та військові посади. У країні зберігається давня напруженість у відносинах між мусульманами-суннітами й мусульманами-шиїтами, які складають більшість. Час від часу спалахують суспільні безлади.

У 2001 році переважна більшість жителів Бахрейна підтримали пропозиції еміра — нині короля — перетворити країну на конституційну монархію з виборним парламентом і незалежною судовою владою. У результаті у 2002 році у країні дійсно пройшли перші за майже три десятиліття вибори. За їхнім підсумком була сформована Рада депутатів (парламент), причому більше чверті з 40 місць в ньому отримали шиїти.

Крім того, в Бахрейні все більше поважається свобода слова, а незалежні спостерігачі відзначають загальне поліпшення ситуації у сфері прав людини. Проте, опозиційні групи та активісти продовжують вимагати політичних реформ, зокрема надання істотніших повноважень виборним зборам.

Бахрейн був однією з перших держав в затоці, що відкрив поклади нафти та побудував у себе завод для її перероблювання, і таким чином раніше своїх сусідів країна скористалася перевагами знайденого нафтового багатства. Проте Бахрейн так і не зміг досягти обсягу виробництва, порівнянного із видобутком у Кувейті або Саудівській Аравії, і вимушений був диверсифікувати свою економіку.

Бахрейн — це архіпелаг, що складається з приблизно 30 островів. Завдяки порівняно помірному клімату, острівна держава перетворилася на важливий центр регіонального туризму.

Бахрейн є військовим союзником США: саме тут базується П'ятий Флот США.

З початку 2011 року в країні відбуваються масові демонстрації. Для взяття під свій контроль ситуації уряд Бахрейну попросив про військову допомогу Саудівську Аравію та ОАЕ.

• 
  Імперія Сасанідів на піку свого розвитку в часи шаха Хосрова II (590-628)
• 
  Бахрейнська гавань, приблизно 1870 рік
• 
  Світлина першої нафтосвердловини. Першу нафту отримали в 1931 році
• 
  Манама, 1965
• 
  Протести біля Pearl Roundabout, 15 лютого 2011

Адміністративний поділ

Бахрейн поділяється на 4 мухафази (араб. محافظة; мн.ч. محافظات «мухафазат»). Центральна мухафаза була скасована у 2014.

Карта	Мухафаза	Населення (2020)	Площа (km^2)	Щільність населення	Виборчі округи(2002-2014)
	Столична	534,939	68	7,866.8
	Мухаррак	268,106	57	4,703.6
	Північна	379,637	175	2,169.4
	Південна	305,547	480	636.6

Політичний устрій

Бахрейн є конституційною монархією. Політична система: абсолютизм, потім конституційна монархія (від 2001). На чолі держави стоїть король (до 2002 року — Емір). Уряд на чолі з прем'єр-міністром. Кабінет складається з 23 міністрів. Парламент двопалатний: Нижня палата – палата депутатів обирається всенародним голосуванням, верхня палата — консультативна рада (Меджліс Аль Шура) призначаються королем. В обох палатах засідає на 40 місць. Політичні партії заборонені.

Голова держави та уряду: шейх Іса бен Сулман аль Каліфа з 1961.

Зовнішні відносини

Бахрейн веде активну зовнішньополітичну діяльність. Країна є членом ООН, ЛАД, ОІС, РСДПЗ. Багаті поклади нафти в країні зумовлюють великий інтерес до неї з боку розвинених країн усього світу, зацікавлених в придбанні енергоресурсів.

Відносини з Україною

Дипломатичні відносини між Бахрейном та Україною встановлені 20 липня 1992 р.^[4] Але фактично дипломатичні відносини між двома країнами беруть свій початок з 1 жовтня 2002 року (вручення Послом України в ОАЕ вірчих грамот Посла України в Королівстві Бахрейн за сумісництвом).28 лютого 2012 р. Посол України в ОАЕ Юрій Полурез вручив вірчі грамоти Королю Бахрейну Хамаду бін Ісі Аль Халіфі. 8 січня 2024 року президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з королем Бахрейну Хамадом бін Ісою аль Халіфою.^[5].

Економіка

Бахрейн експортує різні види товарів, але основними експортними групами є: нафта (родовище Абу-Сафа), природний газ, алюміній, риба, побутову хімію, ювелірні вироби та інші товари.

У 2018 р. біля західних берегів країни виявлене найбільше зі знайдених на території королівства з моменту початку нафтовидобутку в 1932 році родовище нафти й природного газу. Запаси нафти на новому родовищі складають близько 80 мільярдів барелів, природного газу - від 10 трильйонів до 20 трильйонів кубічних футів. Площа нового родовища складає дві тисячі квадратних кілометрів^[6].

Населення

Населення 1 343 000 мешканців (2014). 2/3 населення — корінні жителі. Мови: арабська (державна), фарсі, англійська, урду.

Галерея

• 
  Форт Бахрейн, Манама
• 
  Вид на Манаму
• 
  Форт Арад побудований до захоплення терену португальцями
• 
  Манама
• 
  Мухаррак (попереду) та Манама (позаду)

Манама

Див. також

• Список емірів Бахрейну
• Список ссавців Бахрейну

Примітки

1. some spreadsheet. data.gov.bh. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. [Архівовано 2021-06-11 у Wayback Machine.]
2. Hume, Cameron R. (1994). The United Nations, Iran, and Iraq: How Peacemaking Changed. Indiana University Press. с. 24. ISBN 9780253328748. Архів оригіналу за 5 січня 2014. Процитовано 16 березня 2011.
3. Blaustein, Albert P.; Sigler, Jay A. (1977). Independence Documents of the World, Volume 1. Brill Publishers. с. 45—58. ISBN 9780379007947. Архів оригіналу за 5 січня 2014. Процитовано 16 березня 2011.
4. Л.Д.Чекаленко. Зовнішня політика України: Підручник. Київ. «Либідь». 2006. 712с. с.44.
5. Політичні відносини між Україною та Бахрейном. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019. [Архівовано 2019-06-19 у Wayback Machine.]
6. У Бахрейні знайшли рекордне родовище нафти. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2018.

Джерела

• «Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 329—335 (рос.)
• Official government portal
• Kingdom of Bahrain, Ministry of Foreign Affairs website [Архівовано 17 травня 2012 у WebCite]
• Bahrain на сайті The World Factbook (англ.)
• Бахрейн, каталог посилань Open Directory Project
• Bahrain profile [Архівовано 8 квітня 2018 у Wayback Machine.] from the BBC News
• Вікісховище : Атлас Bahrain.
• Key Development Forecasts for Bahrain [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] from International Futures

Посилання

• Бахрейн [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Офшорна зона Бахрейн [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.