Йорданія

Йорданія
Прапор Герб
Девіз: الله، الوطن، الملك Allāh, al-Waṭan, al-Malik "Бог, країна, король"[1]
Гімн: عاش المليك Ас-салям аль-малакі аль-урдуні^1 Нехай живе король
Розташування Йорданії
Столиця (та найбільше місто)	Амман 31°57′ пн. ш. 35°56′ сх. д.^country H G O
Офіційні мови	Арабська
Форма правління	унітарна парламентська конституційна монархія
- Король	Абдалла II
- Прем'єр-міністр	Бішер аль-Хасауна
Незалежність
- Закінчення мандату Сполученого Королівства від Ліги Націй	25 травня 1946
Площа
- Загалом	89 342 км² (112-те)
- Внутр. води	незначний %
Населення
- оцінка грудня 2011	6 500 000 (110-те)
- перепис 2003	4 755 000
- Густота	64/км² (131-ше)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$27,96 мільярдів (97-ме)
- На душу населення	$4 825 (103-тє)
ІЛР (2004)	▲ 0,760 (середній) (86-те)
Валюта	Йорданський динар (JOD)
Часовий пояс	UTC+2 (UTC+2)
- Літній час	UTC+3 (UTC+3)
Коди ISO 3166	JO / JOR / 400
Домен	.jo
Телефонний код	+962
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йорданія

Йорда́нія (араб. الأردن, тр. Al-ʾUrdunn [al.ʔur.dunː] Аль-Урдун), офіційна назва — Йорда́нське Хашимі́тське Королі́вство (араб. المملكة الأردنية الهاشمية, тр. Al-Mamlakah al-’Urdunniyyah Al-Hāshimiyyah) — країна, яка знаходиться на південному заході Азії, межує на півночі із Сирією, північному сході — з Іраком, на сході й південному сході — з Саудівською Аравією, на заході — з Ізраїлем. На півдні Йорданію омиває Акабська затока. Площа — 89 206 км². Західний берег був переданий Йорданії у 1950 році, але у 1967 році окупований Ізраїлем, площа 5879 км². Столиця країни — Амман.

Офіційною мовою є сучасний стандарт арабської мови (англ. Modern Standard Arabic, MSA) — літературна мова, яку викладають у школах^[2]. Більшість йорданців розмовляють на діалекті, відомому як йорданська арабська. Англійська, хоч і без офіційного статусу, широко розповсюджена у країні та є де-факто мовою комерції й банкінгу, а також має спів-офіційний статус у сфері освіти: майже всі заняття в університетах проводяться англійською та майже у всіх державних школах викладають англійську на рівні з арабською^[2].

Географія

Межує на півночі з Сирією — 379 км; на північному сході з Іраком — 179 км; на сході та півдні з Саудівською Аравією — 731 км; на заході з Ізраїлем — 307 км + сектор Західний берег річки Йордан — 148 км. Сухопутні кордони загалом — 1777 км. На півдні має вихід до Акабської затоки Червоного моря — 26 км.

	Сирія	Ірак
Ізраїль		Саудівська Аравія
Червоне море	Саудівська Аравія

Рельєф: пустельне гірське плато на сході, рифтові долини відокремлюють східний і західний береги річки Йордан.

Ваді-Рам — пустеля, відома також як Місячна долина. Вона унікальна завдяки своїм рудуватим, рожевим, червоним та темно-бордовим гранітним скелям. Голлівудські режисери неодноразово використовували пустелю як знімальний майданчик. Тут відбувалися зйомки деяких епізодів «Трансформерів» та майже всього фільму «Червона планета», в якому пустеля Ваді-Рум стала поверхнею Марса^[3].

Клімат

Клімат в Йорданії субтропічний, сухий зі спекотним літом. Чим далі вглиб країни від Середземного моря, тим більший контраст температур спостерігається і тим менше опадів там випадає. Середня висота країни становить 812 м. У нагір'ях над долиною річки Йордан, горах Мертвого моря і Ваді-ель-Араба переважає середземноморський клімат, а східні та північно-східні райони країни є посушливою пустелею. Хоч у пустельній частині Йорданії висока температура повітря, клімат пом'якшується низькою вологістю, денним бризом та прохолодою вночі.

Літо, яке триває з травня по вересень, жарке й сухе, із середньою температурою близько 32 °C, а в період з липня по серпень іноді й вище 40 °C. Зима, яка триває з листопада по березень, відносно прохолодна, з температурою в середньому близько 13 °C. Взимку часті зливи, в найбільш піднесених частинах країни іноді випадає сніг, але швидко тане.

Історія

Пам'ятки культури

Петра — стародавнє місто в долині Арави у каньйоні Сик, столиця древнього Едомського царства. Місто Петра є одним із чудес світу та внесене ЮНЕСКО до списку об'єктів світової спадщини^[4]. Місто століттями ретельно приховувалось жителями пустелі бедуїнами від чужого ока і було відкрите тільки на початку XIX століття швейцарським науковцем Йоганном Людвігом Буркгардтом. На цей час є одним із найвідвідуваніших туристами місць у світі.

У першій половині 2008 року на території Йорданії група археологів знайшла будівлю, яка за всіма ознаками є першою християнською церквою у світі. Будинок зведено між 33 та 70 роками н. е. Ця церква розташована у місцевості Ріхаб, яка за 40 кілометрів на північний схід від Аммана, під землею. Над нею збудовано іншу церкву, яка має назву св. Георгія і збереглася до наших часів. До «першої церкви» ведуть сходи, вона має округлу форму, а всередині є кілька кам'яних лав. На цвинтарі, який прилягає до церкви, знайдено кераміку III—VII століть. Абдул Кадер Хасан, глава йорданського Центру археологічних досліджень, наголосив, що це сенсаційне відкриття, оскільки є докази, які дозволяють стверджувати, що в цій церкві збиралися перші християни, тобто 70 учнів Ісуса, які втекли з Єрусалиму, згадка про яких міститься в Євангелії від Луки. Річ у тому, що на одній із мозаїк церкви є згадка про «70 улюбленців Ісуса». На думку археологів, цей храм слугував першим християнам і місцем релігійних відправ, і житлом, і хованкою^[5].

• 
  Петра, одне із чудес світу, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО
• 
  Амман, мечеть Абдалли I
• 
  Мертве море

Адміністративний поділ

Йорданія поділяється на 12 мухафаз (провінцій). Усі, крім Ель-Балка, мають однойменні адміністративні центри. На чолі мухафаз знаходяться губернатори, призначувані королем Йорданії й котрі перебувають у підпорядкуванні міністерства внутрішніх справ. Провінції розділені на 52 районів.

Карта мухафаз Йорданії

Мухафаза (укр.)	Мухафаза (англ.)	Адміністративний центр	Площа, км²	Населення (2004), осіб
Аджлун	Ajlun	Аджлун	412	118 496
Акаба	Aqaba	Акаба	6 583	101 736
Амман	Amman	Амман	8 231	1 939 405
Джераш	Jerash	Джераш	402	153 650
Ірбід	Irbid	Ірбід	1 621	925 736
Маан	Ma'an	Маан	33 163	92 672
Мадаба	Madaba	Мадаба	2 008	129 792
Ез-Зарка	Zarqa	Ез-Зарка	4 080	774 569
Ель-Балка	Balqa	Ес-Салт	1 076	344 985
Ель-Карак	Kerak	Ель-Карак	3 217	204 135
Ель-Мафрак	Mafraq	Ель-Мафрак	26 435	240 515
Ет-Тафіла	Tafilah	Ет-Тафіла	2 114	75 290

Збройні сили

Економіка

Міста

Культура

Мистецтво і музеї

Йорданський фольклорний гурт грає на волинці в Джераші .

Багато установ в Йорданії мають на меті підвищити культурну обізнаність про йорданське мистецтво та представити мистецькі рухи Йорданії в таких сферах, як живопис, скульптура, графіті та фотографія.^[6] Мистецька сцена розвивається протягом останніх кількох років^[7], і Йорданія стала притулком для митців з сусідніх країн.^[8] У січні 2016 року вперше в історії йорданський фільм під назвою «Тіб» був номінований на здобуття премії «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».^[9]

Найбільшим музеєм в Йорданії є Йорданський музей. Він містить значну частину цінних археологічних знахідок в країні, включаючи деякі сувої Мертвого моря, неолітичні вапнякові статуї Айн-Газаль і копію стели Меша.^[10] Більшість музеїв в Йорданії розташовані в Аммані, включаючи Дитячий музей Йорданії, Меморіал і музей мучеників і Королівський автомобільний музей. Музеї за межами Аммана включають Археологічний музей Акаби.^[11] Йорданська національна галерея образотворчих мистецтв — великий музей сучасного мистецтва, розташований в Аммані.^[11]

Нині музика в Йорданії розвивається завдяки появі великої кількості нових гуртів і виконавців, які зараз популярні на Близькому Сході. Такі виконавці, як Омар Аль-Абдаллат, Тоні Каттан, Діана Каразон і Хані Мітвасі, підвищили популярність йорданської музики.[^[12] Фестиваль у Джераші — щорічна музична подія, на якій виступають популярні арабські співаки.^[12] Піаніст і композитор Заде Дірані набув широкої міжнародної популярності.^[13] Також зростає кількість альтернативних арабських рок-гуртів, які домінують на сцені в арабському світі, серед них: El Morabba3, Autostrad, JadaL, Akher Zapheer і Aziz Maraka.^[14]

Йорданія відкрила свій перший підводний військовий музей біля узбережжя Акаби. У музеї представлено кілька одиниць військової техніки, зокрема танки, бронетранспортери та гелікоптер.^[15]

Кухня

Мансаф, традиційна страва Йорданії, бере свій початок із життя бедуїнів і є символом йорданської гостинності.

Йорданія є восьмим найбільшим виробником оливок у світі, оливкова олія є основною олією для приготування їжі в Йорданії.^[16] Поширеною закускою є хумус - пюре з нуту, змішане з тахіні, лимоном і часником. Фул медамес – ще одна відома закуска. Типова їжа робітників, вона згодом потрапила на столи вищого класу. Типове йорданське мезе часто містить кубба маклію, лабане, баба гануш, табуле, оливки та солоні огірки.^[17] До мезе зазвичай додають левантійський алкогольний напій арак, який виготовляється з винограду та анісу і схожий на узо, ракі та пастіс. Також іноді використовують йорданське вино та пиво. Ці ж страви, що подаються без алкогольних напоїв, можуть також називатися арабською мовою «мукаб

білат» (закуски).^[18]

Найбільш характерною стравою Йорданії є мансаф, національна страва Йорданії. Ця страва є символом йорданської гостинності, на яку вплинула культура бедуїнів. Мансаф їдять у різних випадках, таких як похорони, весілля та релігійні свята. Він складається з тарілки рису з м'ясом, звареного в густому йогурті, посипаного кедровими горіхами та іноді зеленню. За давньою традицією страву їдять руками, але ця традиція не завжди дотримується.^[19] Наприкінці йорданської трапези часто подають прості свіжі фрукти, але є також десерт, наприклад, пахлава, харисе, кнафе, халва та катаєф, страва, яка готується спеціально для Рамадану. В йорданській кухні пиття кави та чаю зі смаком нана або мерамійє, є майже ритуалом.^[20]

Спорт

Хоча в Йорданії широко розвинені як командні, так і індивідуальні види спорту, найбільших міжнародних досягнень Королівство досягло в тхеквондо. Кульмінацією стали Олімпійські ігри в Ріо-2016, коли Ахмад Абугауш виграв першу в історії Йорданії медаль^[21] будь-якого кольору на Іграх, здобувши золото у ваговій категорії до 67 кг.^[22] Відтоді медалі з цього виду спорту продовжують виграватися на світовому та азійському рівнях, і тхеквондо стало улюбленим видом спорту в Королівстві поряд з футболом^[23] і баскетболом.^[24]

Футбол є найпопулярнішим видом спорту в Йорданії.^[25] Національна футбольна збірна вийшла в плей-офф на Чемпіонат світу з футболу 2014 року в Бразилії^[26], але програла двоматчевий матч проти Уругваю.^[27] Раніше вони доходили до чвертьфіналу Кубка Азії АФК у 2004 та 2011 роках, а в 2023 році програли у фіналі Катару.^[28]

Йорданія має сильну політику щодо інклюзивного спорту та вкладає значні кошти у заохочення дівчат та жінок до участі у всіх видах спорту. Жіноча футбольна команда набирає визнання,^[29] і в березні 2016 року посіла 58 місце у світі.^[30] У 2016 році Йорданія приймала чемпіонат світу з футболу серед жінок U-17, у якому взяли участь 16 команд, що представляли шість континентів. Турнір проходив на чотирьох стадіонах у трьох йорданських містах Амман, Зарка та Ірбід. Це був перший жіночий спортивний турнір на Близькому Сході. ^[31]

Баскетбол — ще один вид спорту, у якому Йорданія продовжує демонструвати високі результати, пройшовши кваліфікацію на чемпіонат світу з баскетболу ФІЬА 2010, а нещодавно вийшовши на чемпіонату світу 2019 у Китаї . ^[32] Йорданія була за крок від потрапляння на Олімпійські ігри 2012 року після того, як у фіналі Кубку Азії 2010 року програла Китаю з мінімальним рахунком 70-69 і замість цього задовольнилася сріблом. Збірна Йорданії з баскетболу бере участь у різноманітних міжнародних та близькосхідних турнірах. До місцевих баскетбольних команд належать: Аль-Ортодоксі Клуб, Аль-Ріяді, Зейн, Аль-Хусейн та Аль-Джазіра.^[33]

Також популярні бокс, карате, кікбоксинг, муай-тай, джиу-джитсу . Менш поширені види спорту також набувають популярності. Зростає популярність регбі, союз регбі визнаний Олімпійським комітетом Йорданії, який керує трьома національними збірними.^[34] Хоча їзда навелосипеді не поширена в Йорданії, цей вид спорту розвивається як стиль життя і новий спосіб подорожей, особливо серед молодіі.^[35] У 2014 році неурядова організація «Зроби життя скейтбордингом» завершила будівництво скейт-парку 7Hills, першого скейт-парку в країні, розташованого в центрі Аммана.^[36]

Див. також

• Адміністративний поділ Йорданії
• Міста Йорданії

Примітки

1. Temperman, Jeroen (2010). State-Religion Relationships and Human Rights Law: Towards a Right to Religiously Neutral Governance. Brill. с. 87. ISBN 978-90-04-18148-9. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 12 червня 2018.
2. de Gruyter, Walter (2006). Sociolinguistics: An International Handbook of the Science of Language and Society. Ulrich Ammon. с. 1921. ISBN 9783110184181. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 15 червня 2016.
3. Максим Кідрук: Рожева пустеля // Український тиждень № 19 (184) від 12 травня 2011 Посилання [Архівовано 31 травня 2011 у Wayback Machine.]
4. [Об'єкти світової спадщини, ЮНЕСКО (англ.). Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 21 липня 2012. Об'єкти світової спадщини, ЮНЕСКО (англ.)]
5. [«Україна Молода», номер 108 за 12.06.2008 (укр.). Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 13 липня 2008. «Україна Молода», номер 108 за 12.06.2008 (укр.)]
6. الفن التشكيلي [Fine Arts]. Jordan Ministry of Culture (араб.). Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 16 липня 2016.
7. Rawashdeh, Saeb (24 лютого 2015). Jordanian artists seeks to connect local, int'l art scenes. The Jordan Times. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 13 березня 2016.
8. Boarini, Silvia (24 травня 2015). Jordan a 'haven' for regional artists. Al Jazeera. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
9. 'Theeb' becomes first Jordanian film to receive Oscar nod. The Jordan Times. Agencies. 14 січня 2016. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 18 червня 2016.
10. Scrolling through the millennia at the new Jordan Museum in Amman. The National. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 25 вересня 2015.
11. French, Carole (2012). Jordan. Bradt Travel Guides. с. 122, 35, 81. ISBN 9781841623986. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 15 жовтня 2015.
12. The stars come out for Jordan's Jerash Festival. Al Bawaba. 16 липня 2016. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано 15 червня 2016.
13. Pianist finds Positano enchanting. Chicago Tribune. 19 червня 2010. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
14. Edwards, Madeline (13 травня 2015). The promise of Amman's independent music scene. Your Middle East. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
15. Jordan unveils underwater military museum (брит.). 24 липня 2019. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
16. Jordan among world's top 10 producers of olive, olive oil. The Jordan Times. 21 березня 2015. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 18 червня 2016.
17. Albala, Ken (25 травня 2012). Food Cultures of the World Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 269, 273. ISBN 9780313376276. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
18. Ham, Anthony; Greenway, Paul (2003). Jordan. Lonely Planet. с. 26, 76. ISBN 9781740591652. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
19. Albala, Ken (25 травня 2012). Food Cultures of the World Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 269, 273. ISBN 9780313376276. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
20. الحلويات في رمضان.. متعة ما بعد الإفطار [Sweets in Ramadan .. what fun after breakfast]. Al-Ghad (араб.). 30 червня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 16 червня 2016.
21. Jordan's first ever Olympic champion Ahmad Abughaush looks forward to Tokyo 2020 – Olympic News. International Olympic Committee (англ.). 8 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
22. ريو 2016 – تايكواندو: الأردني أحمد أبوغوش يحرز الميدالية الذهبية في وزن 68 كغ. beIN SPORTS (араб.). Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 3 червня 2019.
23. Ham, Anthony; Greenway, Paul (2003). Jordan. Lonely Planet. с. 26, 76. ISBN 9781740591652. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
24. Jordan Basketball Federation. Jordan Olympic Committee. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
25. Sport in Jordan. Topend Sports. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
26. World Cup 2014: Uruguay clinch final spot with Jordan win. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
27. Bannayan, Aline (5 березня 2016). Jordan remains in 82nd spot in FIFA World Rankings. The Jordan Times. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 13 березня 2016.
28. Afif stars as Qatar defeat Jordan to retain title. Asian Football Confederation. 10 лютого 2024. Архів оригіналу за 19 лютого 2024. Процитовано 10 лютого 2024.
29. El-Shamayleh, Nisreen (23 червня 2015). Jordan taking giant strides in women's football. Al Jazeera. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 13 березня 2016.
30. Fifa world ranking for women. FIFA. 1 березня 2016. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 13 березня 2016.
31. Omari, Raed (1 січня 2014). Women's football increasingly popular in Jordan. Al Arabiya. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
32. Transmission Strategy of the Competition -2017 FIBA 3X3 U18 Basketball World Cup. 2017 4th International Conference on Literature, Linguistics and Arts (ICLLA 2017). Francis Academic Press. 2017. doi:10.25236/iclla.2017.43. ISBN 9781912407064.
33. Bannayan, Aline (14 вересня 2015). Jordan counts down to Asian basketball tourney. The Jordan Times. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 15 жовтня 2015.
34. Eastwood, Jack (4 листопада 2014). Against all odds, Jordan's rugby greats are set to storm the Dubai Sevens. Al Bawaba. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 9 квітня 2016.
35. مشروع "بسكليتات المدينة الرياضية" يجمع هواة الدراجات لممارسة الرياضة والترفيه ["Project" Bisklitat Sports City "brings together amateur cycling for exercise and recreation]. Al-Ghad (араб.). 30 вересня 2013. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
36. Mustefa, Zab; Reznick, Alisa (12 лютого 2015). Volunteers open Jordan's first skate park. Al Jazeera. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.

Джерела та література

• Я. Л. Шолох. Йорданія, Йорданське Хашимітське Королівство [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 655. — ISBN 966-00-0610-1.
• О. О. Бейдик. Йорданія, Йорданське Хашимітське Королівство [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Йорданія [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія
• Йорданія [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] // УРЕ
• Хашимітське Королівство Йорданія: фотоальбом. — К. : [б.в.], Б. р… — 55 с.: іл. — Альтернативна назва: Йорданія (назва обкл.).
• «Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 226—239, ст. «Иордания» (рос.)
• El-Anis, Imad. Jordan and the United States: The Political Economy of Trade and Economic Reform in the Middle East (I.B. Tauris, distributed by Palgrave Macmillan; 2011) 320 pages; case studies of trade in textiles, pharmaceuticals, and financial services.
• Goichon, Amélie-Marie. Jordanie réelle. Paris: Desclée de Brouwer (1967—1972). 2 vol., ill.
• Robins, Philip. A History of Jordan (2004).
• Ryan, Curt. Jordan in Transition: From Hussein to Abdullah (2002).
• Salibi, Kamal S. The Modern History of Jordan (1998).
• Teller, Matthew. The Rough Guide to Jordan (4th ed., 2009).

Посилання

• Фоторепортаж з Йорданії [Архівовано 9 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Обігові монети Йорданії (російська)
• Обігові банкноти Йорданії (російська)
• Encyclopedia Britannica — Jordan [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• The World Factbook — Jordan [Архівовано 21 травня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

	Сирія	Ірак
Ізраїль		Саудівська Аравія
Акабська затока	Саудівська Аравія	Саудівська Аравія