Між цивільною фракцією на чолі з Афлаком, аль-Бітаром і Муніфом ар-Раззазом[en] і Військовим комітетом на чолі з Салахом Джадідом і Хафезом Асадом швидко розгорнулася боротьба за владу.
Оскільки відносини між двома фракціями погіршилися, Військовий комітет ініціював державний переворот у Сирії 1966 року[en], який усунув Національне командування на чолі з аль-Раззазом, Афляком та їхніми прихильниками. Переворот 1966 року розколов партію Баас на рух Баас, який домінує в Іраку, і рух Баас, який домінує в Сирії[en]. Сирійська фракція править Сирією і зараз, тоді як іракське крило було відсторонено від влади у 2003 році, але зберігає вплив у лавах іракської опозиції.
Історія
Загальноарабська політична партія, заснована 7 квітня 1947 року в Дамаску Мішелем Афляком та Салах ад-Діном Бітаром під назвою Партія арабського відродження.
В 1954 році об'єдналася з Арабською соціалістичною партією Акрама Хаурані та з того часу має нинішню назву.
Основні цілі ПАСВ — побудова соціалізму та об'єднання арабів.
ПАСВ прийшла до влади в Іраку (8 лютого 1963) та Сирії (8 березня 1963).
В Іраку відсторонена від влади у листопаді 1963 року, знову прийшла до влади 17 липня 1968 року і знову усунута у квітні 2003 року.
У лютому 1966 року влада в Сирії перейшла до лівого крила партії (Салах Джадід , Нуреддін аль-Атасі).
Іракське відділення Баас не погодилося із внутрішньопартійним переворотом і після свого приходу до влади в 1968 притулило історичних лідерів партії (Мішеля Афляка, Шиблі аль-Айсамі тощо).
У Сирії Мішель Афляк та його найближчі соратники на початку 70-х років були заочно засуджені до страти за звинуваченням у підготовці державного перевороту.
На початку-середині 1970-х років сирійські та іракські баасисти вступили в союз із комуністичними партіями в рамках «Прогресивних фронтів».
Обидві гілки ПАСВ встановили дружні зв'язки з КПРС. В Іраку співпраця ПАСВ з комуністами зруйнувалася невдовзі після приходу до влади Саддама Хусейна (1979): комуністи були звинувачені у політроботі в армії та перейшли на нелегальне становище.
Після цього рівень міжпартійних відносин Баас — КПРС був знижений, а у вітальних телеграмах та промовах радянських керівників на офіційних зустрічах Саддам Хусейн із «товариша» перетворився на «пана».
У 1978—79 сирійськими та іракськими баасистами було здійснено спробу нормалізації відносин, президенти Сирії Хафез Асад та Іраку Ахмед Хасан аль-Бакр вели переговори про об'єднання двох країн.
Відразу після зміщення аль-Бакра в липні 1979 року в Багдаді було оголошено про розкриття сирійської змови за участю ряду членів регіонального керівництва іракської Баас, яких незабаром було засуджено і страчено.
Генеральним секретарем (الأمين العام لحزب) ПАСВ (за сирійською версією) був до своєї смерті 10 червня 2000 року Хафез аль-Асад.
Секретарем регіонального керівництва (الأمين القطري لحزب) ПАСВ з 2000 року є президент Сирії Башар аль-Асад.
Генеральним секретарем загальноарабського керівництва ПАСВ (за іракською версією) залишався до своєї смерті 23 червня 1989 року засновник партії Мішель Афляк (помер у Парижі).
Стверджується, що перед смертю перейшов до ісламу та прийняв ім'я Ахмед, а мавзолей Афляка зруйнований американськими військами у 2003 році. Генеральним секретарем (أمين سر) іракського регіонального керівництва ПАСВ з 1979 року був Саддам Хусейн.
17 січня 2007 року на сайті іракського опору albasrah.net було опубліковано рішення регіонального керівництва
[1],,
датоване «серединою січня» про обрання генеральним секретарем регіонального керівництва Ізаата Ібрагіма[en], який до цього був заступником генерального секретаря (نائب أمين سر).
Партія діє в Ємені (обидві фракції, з них просирійська представлена в парламенті), Лівані (просирійська), Палестині (просирійська — «ас-Саїка» та проіракська — «Арабський фронт визволення») та інших арабських країнах.
В Іраку діє Національний комітет із дебаасифікації, повноваження якого зазначені у статті 145 Конституції, ухваленій на референдумі 2005 року. Комітет може бути розформований Радою представників (парламентом) Іраку, коли закінчить свою роботу
[2].
26 лютого 2012 року на референдумі більшість сирійців схвалила новий проект конституції Сирії, згідно з якою партія Баас втратила свою чільну роль і зрівнялася в правах з іншими партіями
[3].
Фуад аль-Рікабі[en] заснував Іракську регіональну філію в 1951[4] або 1952 р.
[5]
Але інша точка зору, шо відстежує заснування філії Абд ар Рахманом ад Даміном і Абд аль Халіком аль Худайрі в 1947 році, після їхнього повернення з 1-го Національного конгресу, який проходив у Сирії.
[6]
Інша версія полягає в тому, що гілка була заснована в 1948 році Рікабі та Са'дуном Хамаді, мусульманами — шиїтами.
[7]
Однак Ефраїм Карш та Інарі Рауці стверджують, що регіональне відділення було створено в 1940-х роках, але воно отримало офіційне визнання як регіональне відділення партії Баас у 1952 році Національною верхівкою[8]. Достеменно відомо, що Рікабі було обрано першим регіональним секретарем регіонального відділення в 1952 році[7].
Партія спочатку складалася з більшості мусульман-шиїтів, оскільки Рікабі набирав прихильників переважно серед своїх друзів і родини, але поступово стали домінували суніти .
[9]
Регіональне відділення та інші партії пан-арабської спрямованості мали труднощі з вербуванням шиїтів.
[10]
Більшість шиїтів розглядали пан-арабську ідеологію як сунітський проект, оскільки більшість арабів є сунітами.
[10]
Під час Революції 14 липня 1958 року, яка повалила Хашимітську монархію, регіональний осередок мав 300 членів.
[11]
Іракське регіональне відділення підтримало правління Абд аль-Каріма Касіма на тій підставі, що він домагатиметься входження Іраку до Об'єднаної Арабської Республіки.
[12]
З 16 членів кабінету Касима 12 були членами регіонального відділення.
[12]
Після приходу до влади Касім змінив свою позицію щодо ОАР, повернувшись до старої політики «Ірак насамперед»[12]. Цей поворот викликав невдоволення Регіонального відділення та інших груп арабських націоналістів.
[13]
Через зміну його політики регіональне відділення зібрало групу на чолі з Саддамом Хусейном, яка спробувала, але не змогла вбити Касима.
[14]
Регіональне відділення захопило владу під час Революції Рамадану.
[15]
Переворот очолив провідний член регіонального відділення Ахмед Хасан аль-Бакр.
[15]
Змовники призначили Абдула Салама Аріфа президентом, а аль-Бакра призначили прем'єр-міністром країни.
[16]
Проте реальна влада була в руках Алі Саліха ас-Саді, регіонального секретаря відділення.
[17]
Після взяття влади регіональне відділення через свою міліцію, Національну гвардію, ініціювало те, що іракський експерт Кон Кофлін назвав «оргією насильства» проти комуністів і лівих елементів.
[16]
Ці репресивні заходи в поєднанні з фракційністю в Регіональному відділенні призвели до державного перевороту в Іраку в листопаді 1963 року, здійсненого президентом Аріфом і його прихильниками .
[18]
Експерт з Іраку Малік Муфті вважає, що Афлак міг підтримати державний переворот Аріфа, оскільки він послабив позиції ас-Саді в партії та зміцнив його власну.
[19]
Переворот змусив осередкі піти в підпілля.
[20]
Через переворот кілька провідних баасистів були ув'язнені, такі як аль-Бакр і Саддам.
[20]
Незважаючи на це, регіональне відділення обрало аль-Бакра регіональним секретарем у 1964 році
[20].
Після створення партії в Сирії баасистські ідеї поширилися по всьому арабському світу.
У Йорданії баасистська думка вперше поширилася на Східний берег наприкінці 1940-х років, особливо в університетах.
[21]
Хоча регіональне відділення не було сформовано до 1951 року, в університетах відбулося кілька зустрічей, на яких студенти та професори обговорювали баасистську думку.
[21]
Незважаючи на те, що ідеологія була дуже популярною, потрібен був час, перш ніж було створено фактичне регіональне відділення.
[22]
Група вчителів заснувала регіональне відділення у місті Ель-Карак.
[22]
На самому початку клініка, що належала Абд аль-Рахману Шук'яру, використовувалася як місце зустрічі філії.
[22]
Бахджат Абу Ґарбія став першим членом регіонального відділення на Західному Березі, і таким чином він відмовився від відповідальності за розбудову партійної організації в регіоні як секретар відділення на Західному березі, і, таким чином, був відповідальним за цю територію.
[22]
На Західному Березі річки Йордан філія була найбільш активною в містах Єрусалим і Рамалла.
[22]
Перший регіональний конгрес відбувся в 1951 році в будинку Абдулли Рімаві[en].
[22]
З'їзд визначив «майбутній курс партії».
[22]
Наступного року відбувся 2-й регіональний конгрес, цього разу в домі Абдаллаха На'васа.
[22]
Було обрано регіональне командування та призначено Рімаві регіональним секретарем відділення.
[22]
Шуг'яр, Гарбія і На'вас погодилися працювати в Центральному комітеті регіонального відділення.
[22]
Рімаві та На'вас, його заступник, виявилися ефективними лідерами.
[22]
Невдовзі після 2-го Регіонального конгресу філія розпочала успішну рекрутингову кампанію в районах і містах Йорданії та Палестини.
[22]
28 серпня 1956 року філія була легалізована Верховним судом.
[23]
І Рімаві, і На'вас були обрані до парламенту на виборах 1950 і 1951 років як незалежні (на той час відділення не було легальною партією).
[24]
На виборах 1951 року відділення змогло обрати трьох депутатів до парламенту.
[22]
Рімаві зміг зберегти своє місце в парламенті до виборів 1956 року .
[22]
Жодні з цих виборів не можна вважати демократичними.
[25]
Під час виборів 1951 року Шук'яра було ув'язнено владою, оскільки його погляди були визнані радикальними.
[25]
Менш ніж за місяць до дня виборів британське посольство в Аммані передбачало, що Шук'яр легко здобуде перемогу.
[25]
Проте через недемократичний характер виборів Шук'яр не був обраний.
[25]
Як показали моделі голосування, виборці, які голосували за баасистських кандидатів, жили в Ірбіді та Аммані на Східному березі, а також в Єрусалимі та Наблусі на Західному Березі.
[22]
Шук'яр під час заслання до Південної Йорданії, накладеного урядом, використовував вільний час для вивчення марксистської та ленінської літератури. [24]
Хоча він так і не став комуністом, Шук'яр почав підтримувати комуністичні концепції.
[24]
Після повернення з вигнання він намагався переконати Регіональне відділення приєднатися до виборчого фронту з Комуністичною партією Йорданії.
[24]
Однак лідери регіонального відділення Рімаві, На'вас, Гарбія та Муніф аль-Раззаз виступили проти такої ідеї, і через це Шук'яр покинув партію Баас. [24]
Рімаві та Навас були обрані до Національної адміністрації на 2-му Національному конгресі (відбувся в 1952 році).
[26]
На 6-му та 7-му Національних конгресах Регіональне відділення обрало Раззаза до Національного командування.
[27]
Ліванське регіональне відділення було сформовано в 1949—1950 роках.
[28]
Під час існування ОАР краєвий осередок був розколотий на дві фракції — на підтримку та опозицію Насера.
[29]
Проте у квітні 1960 року ОАР відмовив Регіональному відділу As Sahafäh у доступі до керованої ОАР Сирії.
[29]
Регіональний осередок був найсильнішим у місті Триполі.
[30]
На виборах 1960[en] року Абд аль-Маджиду аль-Рафеї[en] не вистачило лише кількох голосів, щоб бути обраним до парламенту.
[30]
Проте постійною проблемою для нього під час виборчої кампанії була гучна критика його та регіонального відділення з боку Комуністичної партії Лівану[en].
[30]
У Триполі комуністи підтримали кандидатуру Рашида Карамі, щоб забезпечити собі перемогу регіонального відділення.
[31]
17 липня 1961 року група ворогуючих баасистів на чолі з Рімаві відкрила вогонь по кількох членах регіонального відділення.
[32]
Під час існування ОАР ті самі фракційні лінії, які розвивалися в Сирійському регіональному відділенні, прийшли до Ліванського регіонального відділення.
[33]
На 4-му Національному конгресі (відбувся в Лівані), на якому були присутні в основному делегати, що представляли Ліван, було схвалено кілька резолюцій з яскраво вираженим антинасерівським змістом.
[34]
Водночас критика Афляка та Бітара була гострою, як їхнє лідерство, так і їхня ідеологія були піддані критиці.
[35]
Було схвалено резолюцію, в якій говорилося, що партійні лідери Афляк, аль-Бітар тощо мали терміново вступити в союз з Єгиптом, помилково розпустили Сирійське регіональне відділення в 1958 році, враховуючи перевагу панарабізму, коли соціалізм був важливішим, необхідність використання марксистських, а не баасистських інструментів для аналізу поточної ситуації та потреба партії зміцнити свої позиції серед народних класів — робітників, селян, ремісників і крамарів.
[35]
Через позицію Ліванського регіонального відділення Aflaq на 5-му національному конгресі запросила достатню кількість делегатів від Іракського регіонального відділення, щоб нейтралізувати ліванських делегатів.
[36]
Проте, водночас Ліванське регіональне відділення виступило проти Гаврані та його фракції.
[37]
На 6-му національному конгресі Ліванське регіональне відділення обрало Джубрана Мадждалані та Халіда аль-Алі до Національного управління.
[27]
На 7-му Національному конгресі Національне управління. у співпраці з Військовим комітетом або виключили, або усунули лівих, таких як ті, що були в Ліванському регіональному осередку, з керівних посад, а в найсуворіших випадках виключили їх з партії.
[38]
Ліванському регіональному відділенню вдалося обрати трьох членів Національного управління на 7-му Національному конгресі; Мадждалані, аль-Алі та Абд аль-Маджид Рафі.
[27]
Регіональне відділення було засновано в 1950-х роках[39]. Амром Тахером Дегайсом.
[40]
Баасизм був основною політичною силою в Лівії після створення Об'єднаної Арабської Республіки. Баасистська ідеологія приваблювала багатьох інтелектуалів протягом останніх років існування Лівійського королівства. Проте за допомогою насеристської пропаганди кілька баасистів змінили свою приналежність і замість цього стали насеристами[41] Зростання цих пан-арабських ідеологій стурбувало уряд, що призвело до ув'язнення кількох насеристських і баасистських військових офіцерів на початку шістдесятих[42]. Баасистів звинувачували в роботі над поваленням «політичної, економічної та соціальної системи» Королівства; вироки варіювалися від восьми місяців до двох років[43]. До 1964 року Лівійському регіональному відділенню вдалося створити лише один рівень нижче регіонального командування, рівень відділення[44]. Спеціаліст із Сирії Джон Девлін підрахував, що в Лівійському регіональному відділенні в 1964 році було 50 і 150 членів[44].
В 1954 році було повалено військовий уряд Адіба Шишаклі та відновлено демократичну систему.
БААС, нині велика й популярна організація, виграла 15 зі 142 місць у парламенті на виборах у Сирії того року, ставши другою за чисельністю партією в парламенті.
Крім Сирійської комуністичної партії (SCP), партія БААС була єдиною партією, здатною організувати масові протести серед робітників.
[45]
Партію підтримала інтелігенція через її проєгипетську та антиімперіалістичну позицію, а також підтримку соціальних реформ[46].
Баас зіткнувся зі значною конкуренцією з боку ідеологічних конкурентів, зокрема Сирійської соціал-націоналістичної партії (SSNP), яка підтримувала створення Великої Сирії.
Головним противником партії Баас була SCP, чия підтримка класової боротьби та інтернаціоналізму була анафемою для Баас.
[47]
Окрім конкуренції на рівні парламенту, усі ці партії (як і ісламісти) змагалися на вуличному рівні та прагнули залучити підтримку серед військових.
[48]
До кінця 1957 року SCP змогла послабити партію Баас до такої міри, що партія Баас у грудні підготувала законопроект, який закликав до союзу з Єгиптом, крок, який виявився дуже популярним.
Керівництво Баас розпустило партію в 1958 році, вважаючи, що нелегалізація певних партій зашкодить SCP більше, ніж Баас.
[49]
Військовий переворот у Дамаску в 1961 році поклав кінець ОАР.
[50]
Шістнадцять відомих політиків підписали заяву на підтримку перевороту, серед них аль-Хаврані та Салах ад-Дін аль-Бітар (який пізніше відкликав свій підпис).
[51]
Після розпуску ОАР партію БААС було відновлено на з'їзді 1962 року.
[52]
Військовий комітет на цьому з'їзді не проявив себе перед цивільним крилом партії.
[53]
Під час конгресу Афляк і Військовий комітет через Мухаммеда Умрана вперше встановили контакт; комітет просив дозволу на початок державного перевороту; Афляк підтримав змову.
[54]
Після успіху Революції Рамадану, очолюваної Іракським регіональним відділенням партії Баас, Військовий комітет поспішно зібрався, щоб організувати державний переворот проти президента Назіма аль-Кудсі.
[55]
Революція 8 Березня виявилася успішною, і в Сирії було створено баасистський уряд.
[55]
Першим наказом змовників було заснувати Національну раду революційного командування[en] (NCRC), яка повністю складалась із баасистів і насеристів і з самого початку контролювалася військовослужбовцями, а не цивільними.
[56]
Хоча партія БААС досягла влади, існувала проблема; внутрішня боротьба.
[121] [57]
Військовий комітет, який сам по собі складав незначну меншість і без того невеликої партії Баас, був змушений керувати силою.
[57]
До середини 1963 року партія Баас налічувала лише 2500 членів, партії бракувало бази.
Навіть якщо членство розшириться, авторитарний спосіб правління, який він запровадив, прийшовши до влади, стане гіршим, а не кращим.
[57]
Інша проблема полягала в тому, що цивільне крило було роз'єднане внутрішньою боротьбою між радикальними соціалістами та поміркованими фракціями, тоді як військові були більш згуртовані.
[58]
У будь-якому випадку, Сирійське регіональне командування повільно нарощувало свої повноваження, послаблюючи Національне командування.
[58]
Усе це досягло своєї вершини під час державного перевороту в Сирії 1966 року.
[58]
Інші
Після заснування партії Баас регіональні відділення були створені в Кувейті та Саудівській Аравії.
[59]
Невдовзі після цього було відкрито філії в Північному та Південному Ємені.
[60]
У Тунісі регіональне відділення було створено в 1950-х роках, але більшу частину свого існування було змушене працювати в підпіллі.
[61]
Саудівські регіональні відділення обрали Алі Ганнама представляти їх у 7-му національному командуванні.
[27]
Хоча наразі невідомо, на чиєму боці став Саудівський Баас після розколу 1966 року, він видавав газету Sawt al-Tal'iyya, в 1973—1980 роках.
Був палким критиком саудівської королівської сім'ї та американського імперіалізму.
Більшість його членів складали мусульмани — шиїти.
[62]
Наприкінці 1963 року осередки Баас створювалися в Судані, і навіть ходили чутки, що осередок Баас було створено в Єгипті.
[63]
Регіональний осередок партії Баас було створено в Алжирі в 1988 році після того, як однопартійна система закінчилася.
[64]
Claessen, Erik (2010). Stalemate: An Anatomy of Conflicts between Democracies, Islamists, and Muslim Autocrats: An Anatomy of Conflicts between Democracies, Islamists, and Muslim Autocrats. ABC-CLIO. ISBN9780313384455.
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (يناير 2019) كييل إن. ليندغرين معلومات شخصية الميلاد 23 يناير 1973 (50 سنة)[1] تايبيه[1] مواطنة الولايات المتحدة الحياة العملية المدرسة الأم جامعة ولاية ك...
West Burlington Plaats in de Verenigde Staten Vlag van Verenigde Staten Locatie van West Burlington in Iowa Locatie van Iowa in de VS Situering County Des Moines County Type plaats City Staat Iowa Coördinaten 40° 49′ NB, 91° 10′ WL Algemeen Oppervlakte 13,0 km² - land 13 km² - water 0,0 km² Inwoners (2006) 3.342 Hoogte 216 m Overig ZIP-code(s) 52655 FIPS-code 83685 Portaal Verenigde Staten West Burlington is een plaats (city) in de Amerikaanse staat Iowa, en val...
This article is part of a US culture series on theTelevision of the United StatesAmerican family watching TV in 1958 Timeline Networks History Prewar broadcasting Golden Age Network era Multi-channel transition New Golden Age Post-network era Streaming wars History by decade History of: Sports broadcasting Public broadcasting Children's television TV animation: (Network era · Modern era) Genres Daytime Sitcoms News (Cable news) Networks Over-the-air Pay channels Programming and Ratings Most ...
Prussian cavalry general (1721–1773) GeneralleutnantFriedrich Wilhelm von SeydlitzPortrait by Adolph Menzel, 1854Born(1721-02-03)3 February 1721Kalkar, Duchy of Clèves, Holy Roman EmpireDied8 November 1773(1773-11-08) (aged 52)Ohlau, Silesia, Kingdom of Prussia, Holy Roman EmpireAllegianceKingdom of PrussiaService/branchPrussian ArmyYears of service1739–1773RankLieutenant generalCavalryBattles/warsWar of Austrian SuccessionSeven Years' WarAwardsOrder of the Black EaglePour le M...
Springbarsche Etheostoma colorosum Systematik Stachelflosser (Acanthopterygii) Barschverwandte (Percomorphaceae) Ordnung: Barschartige (Perciformes) Unterordnung: Percoidei Familie: Echte Barsche (Percidae) Gattung: Springbarsche Wissenschaftlicher Name Etheostoma Rafinesque, 1819 Die Springbarsche (Etheostoma[1]) oder Grundelbarsche sind eine Gattung aus der Familie der Echten Barsche (Percidae). Sie umfasst etwa 140 Arten. Die kleinen, 2,9 bis 17 Zentimeter lang werdenden Fische bew...
ملفان إيزيدور الإشبيلي (باللاتينية: Isidorus Hispalensis) معلومات شخصية الميلاد 560قرطاجنة، إسبانيا الوفاة أبريل 4, 0636إشبيلية مواطنة مملكة طليطلة [لغات أخرى] الديانة مسيحية مناصب الحياة العملية المهنة كاتب، ومختص بالموسيقى، وفيلسوف، ومُنظر موسيقى &#...
American actor, comedian and writer Alec MapaMapa in 2023BornAlejandro Mapa (1965-07-10) July 10, 1965 (age 58)San Francisco, California, U.S.Occupation(s)Actor, comedian, writerYears active1987-presentSpouse Jamison Hebert (m. 2008)Children1Websitewww.alecmapa.com Alejandro Alec Mapa (/ˈmɑːpə/; born July 10, 1965) is an American[1] actor, comedian and writer.[2] He got his first professional break when he was cast to replace B. D. ...
British political party Labour Party Governing bodyNational Executive CommitteeLeaderKeir StarmerDeputy LeaderAngela RaynerGeneral SecretaryDavid EvansChairAnneliese DoddsLords LeaderThe Baroness Smith of BasildonFounded27 February 1900; 123 years ago (1900-02-27)[1][2]Preceded byLabour Representation CommitteeHeadquarters Southside, 105 Victoria Street, London SW1E 6QT[3] Labour Central, Kings Manor, Newcastle upon Tyne NE1 6PA[4] Youth ...
Historic building in Dubuque, Iowa, United States United States historic placeZiepprecht BlockU.S. National Register of Historic Places Show map of IowaShow map of the United StatesLocation1347-53 Central Ave.Dubuque, IowaCoordinates42°30′21.2″N 90°40′03.8″W / 42.505889°N 90.667722°W / 42.505889; -90.667722Arealess than one acreBuilt1888ArchitectFreeman, Hart & Co.Architectural styleItalianateNRHP reference No.02001541[1]Added to ...
يفتقر محتوى هذه المقالة إلى الاستشهاد بمصادر. فضلاً، ساهم في تطوير هذه المقالة من خلال إضافة مصادر موثوق بها. أي معلومات غير موثقة يمكن التشكيك بها وإزالتها. (يناير 2019) معدن العرفان بلدة ومركز بلدية تقسيم إداري البلد موريتانيا التقسيم الأعلى مقاطعة_أوجفت معلومات ...
Philippine television show Party PilipinasTitle card in 2010GenreVariety showWritten by Rommel Gacho Real Florido Yani Bautista Haydee Bellen Buboy Carreon Stann Go Irish Mangubat Florence Rosini Flow Ferrer Directed by Mark A. Reyes Rico Gutierrez Treb Monteras Rommel Gacho Louie Ignacio Presented by Regine Velasquez Ogie Alcasid Jaya Janno Gibbs Country of originPhilippinesOriginal languageTagalogNo. of episodes160ProductionExecutive producerLui CadagProduction locationsStudio 7, GMA Networ...
Data structure for processing palindromes This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article is an orphan, as no other articles link to it. Please introduce links to this page from related articles; try the Find link tool for suggestions. (July 2023) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources...
Term used to describe a series of changes in science occurred in industrial nations For other uses, see Big Science (disambiguation). This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Big scien...
Capture of the Jeune RichardPart of the Napoleonic WarsCaptain William Rogers Capturing the 'Jeune Richard', 1 October 1807, Samuel DrummondDate1 October 1807Locationoff Barbados, Caribbean SeaResult British victoryBelligerents United Kingdom FranceCommanders and leaders William Rogers UnknownStrength 1 packet ship 1 privateerCasualties and losses 13 killed and wounded 54 killed and wounded1 privateer capturedvteWest Indies campaign (1803–1810) Saint-Domingue St Lucia • Tobago...
River in Minnesota, USOcheyedan RiverThe Ocheyedan River near Spencer in Clay County, IowaMouth of the Ocheyedan RiverLocationCountryUSStateIowa, MinnesotaCountiesNobles County, Minnesota, Iowa: Clay, O'Brien, Osceola CountiesPhysical characteristicsSource • coordinates43°32′49″N 95°38′17″W / 43.547°N 95.638°W / 43.547; -95.638 MouthMissouri River • coordinates43°08′10″N 95°09′11″W / 43.13...
Human settlement in ScotlandPark DistrictScots: Pairk DestrictNorth side of Park CircusPark DistrictLocation within the Glasgow City council areaShow map of Glasgow council areaPark DistrictLocation within ScotlandShow map of ScotlandOS grid referenceNS574663Council areaGlasgow CityLieutenancy areaGlasgowCountryScotlandSovereign stateUnited KingdomPost townGLASGOWPostcode districtG3Dialling code0141PoliceScotlandFireScottishAmbulanceScottish UK Parliame...
Dominik Florian Brunner (* 18. Mai 1959 in Stuttgart;[1] † 12. September 2009 in München) war ein deutscher Manager und Mitglied im dreiköpfigen Vorstand des Ziegelherstellers Erlus in Neufahrn in Niederbayern. Am 12. September 2009 kam es am Münchener S-Bahnhof Solln zu einer Auseinandersetzung mit einer Gruppe junger Männer, die zuvor mehrere Jugendliche bedroht und unter Schlägen Geld von ihnen gefordert hatten. Dabei wurde Brunner schwer verletzt und verstarb wenig sp...
Орден Изабеллы КатолическойOrden de Isabel la Católica Девиз A La Lealtad Acrisolada Страна Испания Тип Орден Статус Вручается Статистика Дата учреждения 14 марта 1815 года Очерёдность Старшая награда Орден Карлоса III Младшая награда Орден Гражданских заслуг Медиафайлы на Викискладе ...
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
