Інститут створено 1936 року, назва установи змінювалася та уточнювалася: від 2 березня 1953 року — Інститут історії АН УРСР; від 21 листопада 1990 року — Інститут історії України АН УРСР (від 1991 року — АН України; від 1994 року — НАН України)[1].
Структура Інституту
У перші роки Інститут існував у складі трьох секторів:
Реєнт Олександр Петрович — заступник директора з наукової роботи (з 1994), завідувач відділ історії України XIX — початку XX століття;
Боряк Геннадій Володимирович — заступник директора з наукової роботи (з 2009), завідувач відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів;
Рубльов Олександр Сергійович — вчений секретар інституту (з 1996), завідувач відділу історії державного терору радянської доби;
Комаренко Н. В. Установи історичної науки в Українській РСР (1917—1937 рр.). — К., 1973.
Інститут історії України: нове українське відродження / Ірина Колесник; НАН України, Ін-т історії України. — Київ: Ін-т історії України, 2016. — 273 с.; 25 см. — (Серія «Студії з інституціональної історії» / редкол.: В. Смолій (голов. ред.) та ін. — ISBN 978-966-02-8028-1). — Бібліогр. в підрядк. прим. — Покажч. імен: С. 269—273. — 100 пр. — ISBN 978-966-02-8063-2.
Інститут історії України НАН України. 1936—2006. — К., 2006. — 818 с.
Історики та історії. До 75-річчя Інституту історії України Національної академії наук України (1936—2011) / НАН України. Інститут історії України. — К., 2011. — 22 с.