Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна

Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко
Наталія Полонська-Василенко (уроджена Меньшова). Київ. Ательє Козловського і Гааса. 1902 р. Наталія Полонська-Василенко (уроджена Меньшова). Київ. Ательє Козловського і Гааса. 1902 р.
Народилася	31 січня (12 лютого) 1884 Харків, Харківська губернія, Російська імперія
Померла	8 червня 1973(1973-06-08) (89 років) Дорнштадт, Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина
Країна	СРСР → ФРН
Підданство	Російська імперія
Діяльність	історикиня
Alma mater	Київський університет
Галузь	історія
Заклад	Київський університет, Український вільний університет
Вчене звання	старший науковий співробітник, професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Батько	Меньшов Дмитро
У шлюбі з	1) Сергій Полонський (1904—1914, розлучення) 2) Микола Василенко (1923—1935, його смерть) 3) Олександр Моргун (1937—1961, його смерть)[1][2]
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна у Вікісховищі

Ната́ля Дми́трівна Поло́нська-Василе́нко (до шлюбу — Меньшова; 31 січня [12 лютого] 1884(18840212), Харків, Харківська губернія, Російська імперія — 8 червня 1973, Дорнштадт, Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина) — українська науковиця, історик, археолог, архівістка, одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України, доктор історичних наук від 1940 р.

Її археографічні студії стали одним із джерел розвитку української історичної науки. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, академік Української Вільної Академії наук та Міжнародної Академії наук у Парижі.

Життєпис

Народилася 31 січня (12 лютого) 1884(18840212) року в Харкові, в родині генерала артилерії, військового історика Києва Дмитра Петровича Меньшова^[3].

Ще дитиною переїздить до Києва. Навчається у Фундуклеївській жіночій гімназії, що її закінчує 1901 року зі срібною медаллю.

Потому навчається на історично-філологічному факультеті Київських Вищих жіночих курсів, де вже в 1912–1915 роках є асистенткою при кафедрі історії Росії й методики історії. Одночасно викладала історію у кількох київських гімназіях у 1910–1924 роках.

1913 року склала іспит у Державній комісії Київського Імператорського університету Св. Володимира й отримала диплом I ступеня. 1915 року там само склала магістерський іспит з російської історії та 1916 року стала першою жінкою, обраною приват-доцентом університету Св. Володимира. Брала участь у діяльності:

• Київського товариства старожитностей і мистецтв,
• Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва (з 1911 року),
• Київського історичного товариства Нестора-літописця (з 1912 року),
• Таврійської ученої архівної комісії (з 1916 року).

У 1918–1920 роках завідувала музеєм старожитностей Київського університету.

У 1921–1923 роках — викладачка і директор київської трудової школи № 56.

У квітні 1923 року одружилась з відомим українським вченим, державним та громадським діячем, академіком Миколою Василенком.^[4]

У 1918–1924 роках — вчена секретарка та викладачка Київського археологічного інституту.

У 1924–1943 роках — співробітниця Всеукраїнської академії наук (ВУАН)^[2]. Зокрема у 1926 році призначена на посаду штатної наукової співробітниці ВУАН для окремих доручень.^[5]

У 1925–1927 роках — архівна реєстраторка і помічниця ученого архівіста Центрального архіву давніх актів (у 1941–1943 роках його директор^[2]). У травні 1926 року — учасниця 1-го Всеукраїнського з'їзду архівістів України^[6].

У 1927–1930 роках — професор Художнього інституту^[2].

З 1929 року — член Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України.

У 1929–1934 роках — вчена секретарка Комісії для вивчення соціально-економічної історії України XVIII—XIX ст. З 1930 року — член Археографічної комісії. У травні 1932 року з архівістом М. Тищенком розробила план видання «Архіву Запорізької Січі» у 8-ми томах. З жовтня 1934 року — співробітниця Рукописного відділу Всенародної бібліотеки України.

У 1938–1941 роках — старша наукова співробітниця сектору історії феодалізму Інституту історії України АН УРСР.

У жовтні 1940 року в Москві захистила докторську дисертацію на тему: «Нариси з історії заселення південної України в середині XVIII століття (1734—1775 рр.)» (рос. Очерки по истории заселения южной Украины в середине XVIII века (1734—1775 гг.)), опоненти — Олександр Оглоблін, Володимир Пічета, Олександр Савич.

У листопаді 1940 року — професор у Київському державному університеті^[2]. Залишилася при німецькій окупації теренів УРСР під час Другої світової війни. 20 жовтня 1941 року очолила Археологічний інститут, а з грудня того ж року і Київський центральний архів давніх актів. На початку 1941 року очолила колектив авторів чотиритомного видання «Історія м. Києва». Від 1942 року — співробітниця Музею-архіву переходової доби м. Києва.

У вересні 1943 року виїхала до Львова, потім емігрувала до Німеччини. Брала участь у діяльності:

• Українського історико-філологічного товариства в Празі (з 1944 року),
• Церковно-археографічної комісії у Львові (з 1944) та Мюнхені (з 1946 року),
• НТШ (від 1947 року),
• Українська вільна академія наук (від 1948 року) та ін.^[2].

У 1944–1945 роках — професор Українського вільного університету в Празі та Мюнхені (1945–1973)^[2].

У 1947 році — професор Православної богословської академії в Мюнхені^[2].

У 1945–1972 роках — декан філософічного факультету Українського вільного університету. Дійсна член Українського історичного товариства (США) (1965–1973) і УВУ, а з 1953  року — Міжнародної академії наук в Парижі.

Померла 8 червня 1973 року в Дорнштадті (земля Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина), похована в Дорнштадті^[7] в будинку для літніх людей (раніше вважалося, що була похована в Ной-Ульмі, Федеративна Республіка Німеччина^[6]).

Праці

• Происхождение и состав Русской правды. В кн.: Русская история в очерках и статьях, т. 1. К., 1910; (рос.)
• Домашний и общественный быт Московской Руси. — К., 1912. — 64 с.; (рос.)
• Историко-культурный атлас по русской истории с объяснительным текстом, вып. 1–3. К., 1913—1914. (рос.)
• Хроніка. Перший Всеукраїнський з'їзд архівних робітників у Харкові // Бібліологічні вісті. — 1926. — Ч. 1 (10). — С. 84–87.
• Історики Запорожжя XVIII в. // Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія: З нагоди сімдесятої річниці життя та п'ядесятих роковин наукової діяльності. — [Збірник Історико-філологічного відділу УАН № 51]. — К., 1927. — С. 811—824.
• Південна Україна р. 1787. (З студій з історії колонізації) // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1929. — Кн. 24.
• Майно запорізької старшини як джерело для соціально-економічного дослідження Запоріжжя. У кн.: Нариси з соціяльно-економічної історії України: Праці комісії соціяльно-економічної історії України, т. 1. К., 1932.
• Очерки по истории заселения южной Украины в середине XVIII века (1734—1775 гг.), 1940. (рос.)
• До історіографії Запоріжжя XVIII століття (Леклерк і Болтін). «Записки Історичного і Філологічного відділення Львівського державного університету» (Львів), 1940, т. 1.
• Київ часів Володимира і Ярослава, 1944.
• Хмельниччина, 1947.
• Палій та Мазепа, 1949.
• Історія Української Церкви, 1949.
• Теорія 3-го Риму в Росії протягом XVIII і XIX ст., 1952 р.
• До історії повстання на Запоріжжі 1768, 1952.
• Процес Центра Дій, 1955.
• The Setlementof the Southern Ukraine (1750—1775)(англ.);
• The Annales, УВАН, IV—V, 1955. (англ.)
• Професор д-р О. Оглоблин. Вісник Організації оборони чотирьох свобод України, 1955.
• Українська Академія Наук, т. 1–2, Мюнхен, 1955—1957 рр.
• Особливості Української Православної Церкви, 1959.
• Гетьман Мазепа та його доба, 1959.
• Заселення Південної України XVIII ст., т. Ч. 1—Ч. 2, УВУ, 1960.
• Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків // Записки НТШ. (Париж—Чикаго). — Т. 173. — Мюнхен, 1962. — С. 7–112.
• Перші віки християнства на Україні, 1963.
• Дві концепції історії України і Росії. УВУ — Мюнхен, 1964. Перевидання 1967 року англійською мовою.
• Ukraine-Rus and Western Europe in 10th-13th Centuries, 1964. (англ.)
• Історичні підвалини УАПЦ, 1964.
• Запоріжжя XVIII століття та його спадщина, т. 1—2. Мюнхен, 1965—1967. (т. 1.)
• Видатні жінки України, 1969.
• Українська історіографія, Мюнхен, 1971.
• Український Вільний Університет (1921—1971), 1971.
• Історія України. — Мюнхен, 1972—1976 рр.; 1992 р. — Т. 1. — 640 с.; — Т. 2. — 608 с.
• Революція 1917: спогади // Український історик. — 1988, № 1–4; — 1989, № 1–3.
• Наталія Полонська-Василенко. «Спогади» / упор., автор вступ. статті Валерій Шевчук. — К. : Києво-Могилянська академія, 2011.

Вшанування пам'яті

На честь Наталі Полонської-Василенко названі вулиці у містах Дніпро (2015, кол. Желваківського), Києві (2018), Первомайську Миколаївської області (2024, кол. Олександра Матросова).

Примітки

1. Наталія Полонська-Василенко — в ім'я науки, всупереч усьому
2. Кубійович, 1970, с. 2198..
3. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна. Архів оригіналу за 7 лютого 2007. Процитовано 12 січня 2016.
4. Тарасенко, Олеся (2021). Благословенне жіноче ім'я-Україна (жіночі портрети країни) (укр) . Київ: ТОВ "Політпринт". с. 240. ISBN 978-617-95099-6-4.
5. Від упорядника [Архівовано 2019-03-05 у Wayback Machine.]. Постійна комісія УАН — ВУАН для складання Біографічного словника діячів України. 1918–1933. Документи. Матеріали. Дослідження / Авт.-упор. С. М. Ляшко. — К.: НБУВ, 2003. — 688с.
6. Верба, 2011, с. 356–357..
7. Український некрополь: Могила Наталії Полонської-Василенко – Лікбез. Процитовано 11 січня 2017.

Джерела

• Білокінь С. І. Н. Д. Полонська-Василенко — історик, філософ, біограф // Книжник. — 1991. — № 4.
• Верба І. В. Археографічна діяльність Н. Д. Полонської-Василенко. — К., 1996.
• Верба І. В. Життя і творчість Н. Д. Полонської-Василенко (1884—1973). — К., 2000. — 340 с.; Ніжин, 2008.
• Верба І. В. «Запорізька матка»: Н. Д. Полонська-Василенко: Короткий нарис життя та діяльності // Старожитності. — 1992. — № 20.
• Верба І. В. Н. Д. Полонська-Василенко // Київська старовина. — 1993. — № 5.
• Верба І. В. Н. Д. Полонська-Василенко: Сторінки життєвого та творчого шляху // «УІЖ». — 1993. — № 7–8.
• Верба І. В. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 356–357. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Верба І. В. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна // Сайт Інституту історії України Національної академії наук України
• Верба І. В., Водотика С. Г. Документи архівосховищ України про життєвий і творчий шлях Н. Д. Полонської-Василенко // «Архіви України». — 1993. — № 4–6.
• Верба І. В. та ін. Н. Д. Полонська-Василенко: Історично-біографічний нарис життя та діяльності. // Полонська-Василенко Н. Д. Українська академія наук: Нарис історії. — К., 1993.
• Винар Л. Професор Н. Полонська-Василенко і Українське Історичне Товариство // Український історик. — 1969. — № 1–3.
• Винар Л. Матеріяли до біографії проф. Наталії Полонської-Василенко // Український історик. — 1983. — № 2–4.
• Полонська-Василенко Наталія // Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк, 1970 ; Львів : Молоде життя, 1996 — Т. 6 — С. 2198. — ISBN 5-7707-6833-9.
• Мазур І. Д., Водотика С. Г. Н. Д. Полонська-Василенко як історик Запоріжжя. // Шляхи розвитку слов'янських народів: Актуальні проблеми історії, вип. 2–3. К., 1992.
• Наталія Полонська-Василенко. Спогади / упор. Валерій Шевчук. — К., 2011. — 592 с.
• Оглоблин Олександер Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко (З нагоди 85-ліття). — В кн.: Полонська-Василенко Н. Д. Видатні жінки України. — Вінніпег — Мюнхен: Накладом Союзу українок Канади з Фундації ім. Наталії Кобринської, 1969. — С. 9—16.
• Омельченко В. Наталія Полонська-Василенко (З нагоди 85-ї річниці з дня народження і 60-ї річниці науково-академічної діяльності) // Український історик. — 1969. — № 1–3.
• Пазуняк Н. Постать великої ученої // Свобода. — 1983. — 8–10 листопада.
• Портнов А. Історії істориків. Наталія Полонська-Василенко
• Ульяновський В. І. Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко-Моргун: Сторінками життєпису // Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. — Т. 1. — К., 1995. — С. V–LXXXVIII.
• Швець Т. Видатний історик-дослідник України // Голос Народу. — № 9 (1450). — 2014. — 22 лютого. — С. 6.

Посилання

• Інтерв'ю з Наталією Полонською-Василенко. Спогади про революційні події в Україні 1917—1918 років. (1965, США).