Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України — спеціалізована українська наукова установа в галузі археографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін.
Історія закладу
Установа під первісною назвою «Інститут української археографії АН України» виникла ще за часів Української РСР. Її створено відповідно до постанови Президії АН УРСР від 10 липня 1990 року на базі відновленої наприкінці 1987 року Археографічної комісії УРСР. Постановою Президії НАН України від 1 лютого 1995 року заклад отримав сучасну назву з наданням йому імені Михайла Грушевського.
Археографічна комісія та Інститут — наступники і продовжувачі діяльності Київської археографічної комісії (1843), Археографічної комісії НТШ (1895), Археографічної комісії Всеукраїнської академії наук (1919), Археографічної комісії Центрального Архівного управління (1929), інших наукових, навчальних, культурно-освітніх осередків XIX — початку XX століття.
Директором Інституту від часу заснування до 2013 року був член-кореспондент НАН України Павло Степанович Сохань.
Основні завдання
Основними завданнями закладу стало:
- виявлення, опрацювання та публікація документальних джерел вітчизняної історико-культурної спадщини,
- координація та науково-методичне керівництво археографічною діяльністю інших наукових, освітніх, культурологічних установ в Україні,
- розробка теоретико-методичних засад сучасної археографії та джерелознавства.
Структура
Адміністративно інститут входить до складу Відділення історії, філософії та права секції суспільних і гуманітарних наук Національної академії наук України.
Структурний склад інституту[1]:
- Відділ історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук
- Відділ джерел з історії України княжої та козацької доби
- Відділ джерел з історії України XIX — початку XX століття
- Відділ джерел з новітньої історії України
- Відділ пам'яток духовної культури
- Відділ вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України
Видавнича діяльність
Інститут видає збірники наукових праць:
Інститут є співзасновником серійних збірників:
Готує до друку:
У межах видавничих серій Інституту побачили світ численні окремі видання джерелознавчого спрямування.
Див. також
Примітки
Література
Посилання
|
---|
| Історична наука |
Дисципліни |
|
---|
| Теми досліджень |
|
---|
| Концепції, теорії та гіпотези |
- Теорії походження слов'ян
|
---|
|
---|
| Бібліографія |
Класичні праці |
|
---|
| Багатотомні довідники та енциклопедії |
- Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (1863—1892, 15 томів)
- Історія міст і сіл Української РСР (1966—1974, 26 томів)
- Радянська енциклопедія історії України (1969—1972, 4 томи)
- Археологія Української РСР (1971—1975, 3 томи)
- Історія Української РСР (1977—1979, 8 томів)
- Гарвардська бібліотека давнього українського письменства (1988—2005, 17 томів)
- Дослідники археології України (1997)
- Малий словник історії України (1997)
- Україна крізь віки (1998—2000, 15 томів)
- Звід пам'яток історії та культури України (1999—нині, 28 томів)
- Українське козацтво: Мала енциклопедія (2002)
- Енциклопедія історії України (2003—2019, 10 томів)
- Енциклопедія Трипільської цивілізації (2004, 2 томи)
- Энциклопедия крымских древностей (2006)
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні (2008—2009, 19 томів)
- Археологічне музейництво (2010)
- Рух опору в Україні: 1960—1990 (2012)
- Енциклопедія некрополезнавства (2013)
- Історія без цензури (2016—2017, 10 томів)
|
---|
| |
|
---|
| |
|
---|
|
---|
| Сучасні об'єднання істориків |
|
|
---|
| Університетські підрозділи |
Історичні факультети |
|
---|
| Дослідні інститути |
|
---|
| |
|
---|
|
---|
| Товариства |
|
---|
|
---|
| Видатні дослідники (кат.) |
|
---|
| Сучасна популяризація історії України |
Державні установи |
|
---|
| Недержавна популяризація |
|
---|
|
---|
|