Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(листопад 2017)
Магі́стр або магістер (від лат.magister «вчитель») — освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти внаслідок успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми.
У Середньовіччі вчений ступінь магістра — Magister artium liberalium (скороч. M. A. L.) носив науковець так званих вільних наук, який закінчив універститет та склав відповідні іспити.
Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90–120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми — 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра або спеціаліста.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти і присуджується закладом вищої освіти внаслідок успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої становить 300—360 кредитів ЄКТС.
[1].
Здобуття ступеня магістра може також здійснюватися на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста (нормативний термін навчання визначається індивідуальною програмою з урахуванням академічної різниці між освітньо-професійною програмою спеціаліста та магістра, але не може перевищувати одного року).
Зазначена освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку. Заклад вищої освіти реалізує освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальностями IV рівня акредитації.
За «Законом України про вищу освіту» передбачається підготовка магістрів за двома програмами:
освітньо-професійною (90-120 кредитів ЄКТС);
освітньо-науковою (120 кредитів ЄКТС). Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.[2]
Освітньо-професійна програма підготовки магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямування може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі освітньо-професійної програми післядипломної підготовки (клінічної ординатури, інтернатури тощо). Нормативний термін навчання визначається відповідним міністерством за погодженням з Міносвіти[1].
Освітньо-професійна програма підготовки магістра юридичного спрямування в разі цільової підготовки за замовленням правоохоронних органів може забезпечувати здобуття кваліфікації магістра на базі повної загальної середньої освіти[1].
Особі, яка успішно виконала освітню програму підготовки магістра та пройшла атестацію, заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує ступінь магістра, присвоює відповідну кваліфікацію та видає документ про вищу освіту — диплом магістра.[1].
2) у деяких країнах — освітньо-кваліфікаційний рівень, середній між бакалавром і доктором наук: присуджується особам, які закінчили університет або еквівалентний заклад освіти і вже є бакалаврами, а також пройшли додатковий курс навчання (1–2 роки), склали спеціальні іспити і захистили магістерську дисертацію; в Російській Федерації введена на початку 1990-х рр.
3) у Росії у XIX — на початку XX століть найнижчий учений ступінь.
В Європейському союзі й у Північній Америці більшість студентів не продовжує навчання в магістратурі, тому що бакалаврат вважається підтвердженням повноцінної й завершеної вищої освіти. Продовжують навчання в магістратурі частіше студенти, які планують займатися науковими дослідженнями або педагогічною діяльністю у ЗВО[3].