Уніта́рна держа́ва — єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.
Унітарний «єдиний, який становить єдине ціле» — запозичення з французької мови; фр.unitaire «те саме» пов'язане з латинським unitas «єдність, єдине ціле», утвореним від латиського ūnus «один».[1]
Централізована унітарна держава характеризується тим, що управління на всіх суб-національних (нижчих загальнодержавного) територіальних рівнях здійснюється адміністрацією, що призначається вищим органом виконавчої влади.
Децентралізована унітарна держава характеризується тим, що місцеві органи формуються незалежно від центральних органів влади (обираються населенням і т. ін.) та користуються значними повноваженнями у вирішенні місцевих питань.
Відносно децентралізована унітарна держава характеризується поєднанням прямого державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням: на вищому (область) та середньому (район) субнаціональних територіальних рівнях одночасно функціонують органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування.
Згідно з статті 2 розділу I Конституції України, Україна є унітарною державою. Це означає, що територія України у межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною[2], що складові частини цієї території перебувають в нерозривному взаємному зв'язку, відзначаються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво складовим частинам, скажімо, федеративної держави.
↑Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Конституція України — Розділ I. Стаття 2.
Література
О. Ляшенко. Унітарна держава // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.737 ISBN 978-966-611-818-2
Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран. — М.: Юристь , 1999. — С. 431.
Евдокимов В. Б. , Старцев Я. Ю . Местное управление в зарубежных странах: правовые аспекты . — М.: Спарк , 2001. — С. 156.
Міщук В. В. Витоки дослідження форми територіального устрою держави: методологічний аспект / В. В. Міщук // Часопис Хмельницького університету управління та права: Університетські наукові записки. — 2010. — № 3/2010. — С. 23-28.
Міщук В. В. Види унітарних держав: проблеми класифікації / В. В. Міщук // Часопис Київського університету права. — 2010. — № 3. — С.48-52.
Міщук В. В. Унітаризм як принцип державного устрою / В. В. Міщук // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. — 2010. — № 4/2010. — С. 12-16.
Міщук В. В. До питання визначення ознак унітарної держави / В. В. Міщук // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. праць. — № 4. — 2010. — С. 33-39.
Міщук В. В. Державний устрій України: перспективи розвитку та удосконалення / В. В. Міщук // Економіка і право: Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. — 2010. — Серія 18. — Вип. 11. — С. 62-68.
Тимощук О. О. Розширення автономного статусу Каталонії у складі унітарної Іспанії за новим статутом 2006 р. // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Юридичні науки. — 2007. — Т. 20(59). — № 1. — С. 203—209.
Серьогіна С. Г. Форма правління: питання конституційно — правової теорії та практики: Монографія . — Х: Право , 2011 . — С. 9
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_Flag_of_Syria_(1980%E2%80%932024).svg){kind=small}
.svg){kind=small}
