У разі запозичення до неслов'янських мов є окремим випадком слов'янізму. Відносна частка слів російського походження неоднакова в різних мовах: в одних запозичення обмежуються екзотизмами, в інших вони становлять значний шар лексики. Більший відсоток їх є в мовах тих народів, що проживають близько від російськомовного ареалу, зокрема тих, які тривалий час перебували у складі Росії та СРСР.
Термін
У сучасній українській мові спостерігають розбіжності в позначенні такого роду запозичень. Українські мовознавці в дорадняські і радянські часи переважно використовували термін «русизм». Його вживали Агатангел Кримський 1905 року в статті «Деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації староукраїнських рукописів», Володимир Самійленко «Чужомовні слова в українській мові» (1918), Олена Курило «Уваги до сучасної української літературної мови» (1923)[3]. Слово «росіянізм» також було у «Академічному тлумачному словнику української мови» (1970—1980) але з позначкою «рідковживане»[4]. Найменування запозичень з російської мови «русизмами» є в більшості мов: біл.русізм, пол.rusycyzm, англ.russism, russicism, нім.Russizismus, фр.russisme. Деякі українські словники наводять також варіант «русицизм», але подають його як застарілий[5].
Низка мовознавців[5], вважають вживання в українській мові слів «русизм», «русицизм» щодо запозичень з російської мови небажаним. Так, сумніви щодо точності цього терміну висловив мовознавець Микола Лесюк: термін «русизм» можна розуміти двояко, чи як похідне від українського «руський» чи як утворене від рос.русский («російський»)[5] і просте застосовування міжнародного терміну «русизм» спричиняє неточності. Ним був запропонований інший термін, що міг бути звільненим від цієї неоднозначності — «росіянізм»[5]. Відомі випадки вживання слова й за радянських часів: Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній і наявність чималої домішки росіянізмів, .. і особливо — церковнослов'янської лексики («Питання походження української мови», 1956, 18), але в «Тлумачному словнику» воно помічене як рідковживане[6]. Віктор Мойсієнко використовує термін «росіїзм» і пропонує розрізняти поняття «росіїзм» та «русизм» так: «Росіїзм — запозичення з російської мови. Русизм — запозичення з давньоруської мови (періоду Русі) та руської (періоду Великого Князівства Литовського) до інших мов»[7].
Слово русизм запозичене з російської мови, у якій немає послідовного розрізнення значень "російський" і "руський". Натомість в українській мові не варто плутати прикметники руський (похідний від іменника Русь) та російський (утворення від Росія). Тому, щоб уникнути такої неоднозначності, запозичення з російської мови багато мовознавців радять називати росіїзмом або росіянізмом.
Вивчення історії росіянізмів (якщо розуміти під нею період часу, коли російські слова стали засвоюватись іншими мовами) являє собою досить непросту задачу. Це пов'язане, передусім, з проблемою визначення часу, коли починається історія самої російської мови. У працях багатьох російських і радянських лінгвістів до росіянізмів зараховують запозичення не тільки з російської, але й з давньоруської мови, оскільки історію останньої традиційно включають до історії першої. У сучасній українській же лінгвістичній школі такий погляд відкидають, оскільки початок історії власне російської мови відносять до значно пізнішого часу, а саме XIV—XVI ст.
Характер запозичень з російської мови
Роль росіянізмів у різних мовах неоднакова. Так, вони налічують значний відсоток лексики в мовах різних народів Росії, а також мовах народів, що жили на території республік СРСР (білоруській, молдавській, татарській, українській, якутській, фінських, кавказьких мовах тощо)[9]. Через посередництво російської мови до цих мов проникали й міжнародні слова-інтернаціоналізми, особливо до мов азійських і кавказьких народів. Завдяки значному політичному й культурному впливу СРСР на Монголію, чимало росіянізмів (чи опосередованих інтернаціоналізмів) ми знаходимо й у монгольській мові: платье, кино, ботинк, кило, автобус, ресторан, инженер, трактор, рецептээр («рецепт»), аптек, концерт, консерв, билет тощо[9].
У розділі наведено кілька прикладів найхарактерніших росіянізмів в мовах світу[11][12][13][14], що наочно показують поширеність слів російського походження і їхнє місце в лексичних сегментах різних мов.
У сучасній українській мові існує значна кількість запозичень з російської, у різних сегментах лексики. Сусідство українського й російського народів, а також тривале домінування Російської імперії, Радянського Союзу, що супроводжувалось мовним впливом, не могли не залишити слід на українській мові. Запозичення слів йшло різними шляхами.
У районах компактного проживання росіян й українців були неминучі мовні контакти, що приводили до взаємопроникнення лексичних одиниць. Після приєднання Східної України до Московського царства (з другої половини XVII ст.) до української починають проникати численні запозичення з російської мови — адміністративні, суспільно-політичні, виробничі та військові терміни, а також лексика пов'язана з традиційним московським (російським) побутом (поміщик, посланник, чиновник, превосходительство, предводитель, приказ, прикажчик, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, самовар)[15][16].
Більша частина українських земель перебувала в складі Російської імперії, тому все офіційне спілкування було російськомовним. Мова судочинства, адміністрації, армії справляла свій вплив на мовлення простих українців. Сумнозвісний Емський указ забороняв видання україномовної літератури, а здобуття освіти національними мовами було й поготів річчю неможливою, через що українська інтелігенція Російської імперії була суцільно російськомовною. Українська залишалась лише засобом побутового мовлення, тобто чисто розмовного стилю, який не міг вдовольнити всі потреби, мав брак багатьох специфічних термінів і висловів.
Чимало запозичень з російської вживали багато які українські письменники — на етапі становлення літературної української мови наприкінці XVIII — початку XIX ст.: вони починали писати свої твори, діставши перед тим російськомовну освіту. Так, в «Енеїді»Івана Котляревського можна знайти такі росіянізми: вкусний, надежда, ногті, обезьяна, разний. Слова з російської літературної мови вживав і Пантелеймон Куліш. Тут можна виявити й «справжні» росіянізми (іздатель, понапечатував), і «псевдоросіянізми»: як старослов'янського (оглашати, глаголати, соблюдати, уповати) так і староукраїнського або діалектного походження (год, послі, тілько, первий, лучче). Багато таких слів і в мові Тараса Шевченка (благодарити, будуще, кровать, лавка («крамниця»), лист («аркуш»), нарошне, настоящий, нащот, оп'ять, отечество, охота («полювання»), первий, положено, получити (отримати), послідній, потеряти, прочий, случай, стоїти («коштувати»), сутки («доба»), угол, яд[17]. Російські лексичні одиниці часто вживали україномовні письменники російського походження (Марко Вовчок, Микола Хвильовий).
Багато російських запозичень існує в галузі політики (партієць, більшовик, комсомол), техніки (завод, електропоїзд, підшипник), діловодства (указ, законопроєкт).
Махорка < махорка, від *амерфо́ртский, що утворене від назви міста Амерсфорт (нід.Amersfoort). Зазнало впливу рос.махор, мохор («китиця»; «окрема нитка бахроми»);
Ямщик < ямщик < тат.yamçı («поштовий візник»), від yam («поштова станція»; «станція, де змінювали коней»).
Слова, що з'явилися під впливом російської
З російської мови до української проникали слова не власне російські, але й засвоєні нею іноземні, часто західноєвропейського походження. Російське посередництво, поряд з польським і німецьким, було важливим джерелом для значної кількости іншомовної термінологічної лексики (конференція, декларація, канонада (часте стріляння з багатьох гармат), кібернетика, синтез, біохімія, лауреат, аналіз)[16].
Росіянізми й національна самосвідомість
Суть проблеми
Тема російських запозичень є особливо актуальною в близькоспоріднених з нею мовах — білоруській і українській. Тривале перебування народів у складі російськомовних держав, сильний культурний, науковий й технічний вплив з боку росіян не могли не призвести до істотного впливу російської на мови цих народів. Тому для українського й білоруського мовознавства поняття росіянізму стає дуже важливим, бувши не просто питанням етимології деяких слів, а поняттям, пов'язаним з питанням мовного пуризму, культури мовлення. Через це зміст, що вкладають у термін «росіянізм» в українській у білоруській мовах, дещо відмінний від його розуміння в інших мовах. Так, у сучасній українській лінгвістиці під «росіянізмами» часто розуміють не тільки лексику, запозичену з російської мови, але й інші мовні явища, викликані її впливом на українську: наслідування російської вимови, наголосу, синтаксису, а також лінгвістичні кальки з неї. У більшості ж мов «росіянізмами» звуть лише те, що українські мовознавці пропонують звати «лексичними росіянізмами». Деяку плутанину породжує той факт, що деякі автори не розрізнюють в українській мові таких різних форм, як літературне, діалектне, жаргонне мовлення, об'єднуючи все в одне поняття — «українська мова». Під росіянізмами тоді розуміють не тільки слова, що ввійшли до нормативної української, але й до простомовного або жаргонного мовлення (міського, професійного, шкільного, студентського) — з неусталеною лексикою, часто невідбитою в лексикографії. Досліджень же росіянізмів в літературній мові, зокрема в мові українських класиків, значно менше.
Класифікація
Оскільки під терміном «росіянізм» у сучасній українській публіцистиці й мовознавстві часто розуміють всі явища, що були викликані впливом російської, це поняття важко піддається визначенню. За класифікацією Миколи Лесюка[21], росіянізми (у широкому смислі) поділяють на:
Лексичні — слова, запозичені з російської мови, росіянізми у вузькому сенсі;
Морфологічні — використання невластивих українській мові словоутворювальних елементів, наявних у російській. Синонім — «словотвірні росіянізми»;
Граматичні — порушення відмінювання, зміни граматичного роду за зразком російських слів;
Акцентуаційні — відхилення від норм наголошування;
Кальки — дослівні переклади російських мовних зворотів і складених слів.
Лексичні росіянізми. Лесюк розрізнює такі підгрупи лексичних росіянізмів:
1) ті, що являють собою просту заміну українського слова росіянізмом;
2) слова з російським коренем, але асимільовані відповідно до українських законів граматики й словотвору;
3) слова російської мови, що мають в українській інше значення (міжмовні омоніми), їх можна назвати «семантичними росіянізмами»;
4) поєднання лексичних росіянізмів з кальками (часткові кальки);
5) вживання власних імен, оформлених на російський лад (Єгор, Альона, Женя — замість Юрко, Олена, Євгенко)[21].
Фонетичні росіянізми — порушення офоепічних норм української мови, зумовлені російським впливом. Вони характеризуються такими рисами:
1) вимова ненаголошеного /о/ як /а/ (акання) або його редукція ([карова], [малако/мълако] — замість [корова], [молоко]);
2) завжди м'яка вимова /ч/ ([чьас], [чєсний], [люблячі] — замість [час], [чесний], [люблячи]);
3) м'яка вимова губних ([мьач], [мьакий] — замість [м'йач], [м'йакий]);
4) вимова в наприкінці слова і перед приголосними як /f/ замість нормативного /w/ ([любоф], [зноф], [зробиф] — замість [любоў], [зноў], [зробиў]);
5) інші приклади наслідування російської вимови (зіма, міліон — замість залізний, зима, мільйон)[21].
До помилок у вимові приводить і неправильне читання українських літер, що мають однакове накреслення з російськими, але вимовляються інакше: е, и, ч, щ. Втім, це скоріше можна віднести до типових помилок російськомовних на початковій стадії вивчення мови.
Акцентуаційні росіянізми. Близькі до фонетичних, але їх розглядають окремо. Вони полягають у порушенні норм наголосу, пов'язаному з впливом співзвучних російських слів, наприклад: но́вий, ста́рий, середи́на, не́нависть, оди́надцять — замість нови́й, стари́й, сере́дина, нена́висть, одина́дцять.
Морфологічні росіянізми. Ними зовуть слова, що мають український корінь, але утворені за допомогою російських засобів словотвору або мають ознаки чергувань російського типу. У цій категорії можна виділити такі підгрупи:
1) префіксальні — в яких замість українських використовують російські приростки (придавати, об'ясняти, напротив — замість додавати, пояснювати, навпроти);
2) суфіксальні — з вживанням російських наростків (ігрушки, борьба — замість іграшки, боротьба);
3) з російським типом чергування звуків (прочту, корня, коровка, на рукі — замість прочитаю, кореня, корівка, на руці);
4) вживання дієприкметників, рідкісних в українській мові, як активних (підходячий, відпочиваючі, оточуючі — замість підхожий, відпочивальники, навколишні), так і пасивних (опавше, застарівше — замість опале, застаріле)[21].
Граматичні росіянізми. До них відносять відхилення від української граматичної норми — порушення форм слів і побудови речень (синтаксису). У них можна виділити такі підгрупи:
1) відсутні в українській мові форми слів;
2) вживання йменників, займенників, прикметників у неправильній формі числа, роду чи відмінка;
3) неправильне вживання прийменників;
4) неправильні форми звертань;
5) помилки у формах числівників (п'ятидесяти, шестидесяти, семидесяти — замість п'ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти).
Кальки.Кальками в лінгвістиці називають буквальні‚ слово за словом чи морфема за морфемою‚ переклади мовних зворотів або складених слів. Кальки існують в багатьох мовах, багато які наукові терміни утворені калькуванням грецьких і латинських слів (правопис, чинник, кислота). Кальки з російських виразів існують і в нормативній українській (колгосп, держрозрахунок, ліспромгосп)[21][22][23].
Виявлення російських запозичень в українській мові, як лексичних, так і інших, становить певні труднощі. Близькоспорідненість східнослов'янських мов і суміжні (часто взаємоперекривні) ареали їхнього поширення (діалектний континуум) допускають наявність значної кількості спільної лексики, а також лексики, у якої не вдається встановити напрямок запозичення. Деякі слова, наявні в обох мовах, можуть виявитись запозиченими не з російської до української, а навпаки[24]. Наприклад, слова обуза, повстанець, пасіка — існують в обох мовах, але в російській вони за походженням є українізмами. Наслідком континууму є також розмитість фонетичних меж (ізоглос), що утрудняє провести грань між українською і російською вимовою. Тому коли кажуть про фонетику українську й фонетику російську, зазвичай мають на увазі саме літературну, а не діалектну вимову.
Проте, в інших випадках можна з певністю казати про російське запозичення. Передусім, це стосується науково-технічної, політико-адміністративної і військової лексики. Тривале перебування українських земель (зокрема, східних) у складі державних утворень, де офіційною мовою була російська, призвело до значного припливу російської термінології в цих галузях. Зустрічаються росіянізми й в інших лексичних сегментах. Виявленню росіянізму можуть сприяти такі ознаки, як: 1) корінь слова, присутній в російській мові, але відсутній в українській, не засвідчений або не реконструйований у давньоруській; 2) корінь присутній в українській, але має інше значення (гайка, лайка (собака), наріччя, протиріччя, получка); 3) невластиві українській мові чергування звуків або словоутворювальні елементи (чтиво[25], вкладиш, натоптиш, чорниш).
Багато спільної україно-російської лексики погано піддається однозначної ідентифікації як запозичених чи питомо українських слів. У різних авторів можна зустріти суперечливі погляди на природу того чи того слова, що подібне до російського, проте, не засвідченого в західнослов'янських і південнослов'янських мовах.
Окремо слід зазначити ненормативні (не засвідчені словниками) запозичення з російської мови у розмовне українське мовлення. Якщо кількість російської лексики не обмежена окремими словами, а носить масовий характер, тоді можна вже казати не про росіянізми, а про таке явище, як україно-російський суржик — мовлення з елементами обох мов. Часто використання російської лексики у суржику сполучене з наслідуванням російської вимови й граматичних форм, калькуванням російських мовних конструкцій.
Запозичення з російської мови складали значну частину лексики «москвофільського язичія» — штучної книжної мови, поширеної у Прикарпатті й Закарпатті наприкінці XIX — початку XX століть. Оскільки деякі планували його використовувати як засіб для переходу на літературну російську, росіянізми (поряд з церковнослов'янізмами) всіляко вітались. Втім, зважаючи на те, що творці цієї мови відбирали для неї з місцевих говірок слова, спільні з російськими й церковнослов'янськими, не всі слова язичія, тотожні російським, можна розглядати як росіянізми.
Частина журналів і газет, що видавались язичієм, вже в 1880-90-х роках перейшла на російську мову, а на початку XX язичіє остаточно зникло. Проте, деякі слова язичія (зокрема російського походження) досі вживають в західному варіанті української мови. На думку мовознавця Святослава Караванського, до них належить і західноукраїнське «спротив» (з пол.sprzeciw[26]), що ввійшло в літературну мову під впливом рос.сопротивление[27].
Факт, що Російська Імперія була до 1870-х років єдиною незалежною слов'янською державою, призводив до того, що російська мова ставала лексичним орієнтиром для національно свідомої інтелігенції не тільки на Заході України, але й в інших слов'янських землях. У XIX столітті активісти національного, культурного й мовного відродження слов'янських народів («будителі») уводять в обіг численні запозичення з російської мови. Так у відроджуваній чеській мові росіянізми тоді склали значну частку лексики[28][29][30][31].
Проблема росіянізмів у сучасній українській мові
Після відновлення Україною незалежності стали активно обговорювати й проблему впливу російської мови на українську[32], стали видаватись дослідження і посібники з цієї теми («Антисуржик»). Прагнення звільнитись від значного не тільки культурного, а й економічного впливу Росії, що триває й після відновлення незалежності ставить на одне з основних місць мовне питання в Україні. Обмеженість вживання української мови часто пояснюють мовною політикою СРСР і бачать в цьому одну з основних причин несприятливої ситуації в державі. Боротьба з російським впливом у всіх сферах, зокрема й мовній, приводить до того, що в багатьох публікаціях 1990—2010 р.р. росіянізми розглядають і оцінюють не стільки в лінгвістичному, скільки в соціально-політичному аспекті. Більшість україномовних авторів вживає термін «росіянізм» у негативному контексті, позначаючи ним засмічення української мови російськими словами, порушення орфоепічних і граматичних норм під впливом російської мови («Одинадцятитомний академічний „Словник української мови“‚ скажімо‚ трактує назване поняття як „слово‚ зворот‚ запозичені з російської мови іншою мовою“ [30, 911]. Таке тлумачення терміна „русизм“ створює враження позитивного його розуміння… …Тоді як русизми насправді в українській мові є явищем негативним‚ оскільки засмічують мовлення‚ спотворюючи нашу мову»)[21]. Тема росіянізмів зазвичай поєднується з проблемою суржику, призводячи до того, що слова «росіянізми» і «суржик» часто вживають як синоніми. Наявність величезної кількості росіянізмів, рівно як існування самого суржику українські мовознавці і публіцисти пояснюють не тільки політичним, культурним і технічним впливом Російської імперії і СРСР, не тільки престижністю російської мови в обох державах, але й такою причиною, як цілеспрямоване витіснення української мови російською (наводячи за приклад радянську теорію «злиття мов», що призводила до росифікації народів СРСР)[21]. Політичний і громадський діяч Юрій Гнаткевич пише у своєму посібнику-«антисуржику»: «…Русизми в нашому мовленні є наслідком багатовікового засилля російської мови в Україні. Вони проникли в мову мільйонів українців, засмітили її та перетворили в суржик…»[33].
Викорінення росіянізмів розглядають як головний складник відродження української мови, у якій, у свою чергу, багато які освічені українці бачать запоруку зростання національної самосвідомості. Посібники з культури мовлення, по суті, є порадниками, що вказують на російські елементи у розмовній українській і приписують заміняти їх іншими словами. У написанні наукових, публіцистичних та художніх творів рекомендують уникати росіянізмів (крім росіянізмів, вжитих свідомо — для характеристики особи або персонажа чи для обґрунтованого розширення лексики). Це ж стосується й літературного усного мовлення. Деякі автори йдуть ще далі, пропонуючи переглянути й науково-технічну термінологію (створену за радянських часів і на їхню думку, скальковану з російської), повернувшись до старих українських термінів 1920-х років[34].
На жаль, заходи з очищення мови іноді переходять розумну міру. Так, багато питомо українських слів, широко уживаних українськими класиками, необґрунтовано оголошуються «росіянізмами»[32] і пропонуються до заміни на інші слова, які можуть бути не лише українськими, але й запозиченими у свою чергу з інших мов[35]. Терміни, що звучать схоже в українській і російській мовах, стараються замінювати словами на основі українських коренів, але частіше — словами польського, німецького походження, а у діаспорянській літературі — й англійського. Український мовознавець Олександр Тараненко зауважує: «У такій нормативно-стилістичній переорієнтації літературна мова значною мірою наслідує мовну практику 1920-х — початку 1930-х років у радянській Україні та довоєнного періоду в Галичині й сучасної західної української діаспори», він зазначує також напрямок запозичень «з іншої сусідньої мови, яка також протягом значного історичного періоду справляла потужний вплив на українську мову, — польської»[36]. Він пише: «У своєму наївному вияві такі пуристичні тенденції захоплюють навіть одиниці не тільки безумовно питомі, але й семантично не дублетні щодо тих, які визнаються небажаними»: так, «бочку» замінюють на «діжку», хоча це різні речі (тобто, тут ми маємо справу з феноменом гіперкорекції). На думку мовознавця, «Вплив російської мови на свідомість носіїв української мови, таким чином, лишився, але вже як зворотний, як гіперпуризм». У публікаціях, присвячених виявленню росіянізмів у мові й правильному українському мовленню, можна спостерегти феномен «роздільного мислення»: вживання російських запозичень піддається безпощадній критиці, у той же час у них самих можна натрапити на чимало тих самих росіянізмів (граматичних, лексичних), наведених не як приклади, а в основному тексті. Зазначають в них і «подвійні стандарти»: росіянізми оголошують лексикою, що засмічує мову, проте, не вважають чимось негожим масове вживання в українській значної кількості полонізмів й американізмів, що часто мають всім відомі українські відповідники[37]. На думку Тараненка, у сучасній українській мовній практиці помітна тенденція обмеження наслідків впливу російської мови, що проявляється як в усуненні власне росіянізмів, так і не завжди усвідомлюваному відштовхуванні від російської мови взагалі, «…у тому числі й від наявних у ній іншомовних слів, від слів, що структурно можуть нагадувати відповідні російські слова, від історично спільних для обох мов одиниць»[37].
Існує й цілком протилежний погляд на проблему збігання лексики в обох мовах: її пояснюють не запозиченнями з російської до української, а в зворотному напрямку[24]. Прибічники цієї точки зору доводять, що багато які слова, що прийнято вважати російськими запозиченнями, віддавна існують в українських діалектах[38], причому не тільки східних і південних (де вплив російської був максимальним), а в західних областях України, що взагалі не входили до складу Російської імперії (желати, жолудок, жона, звізда, много, портки, сіверний). Суть цієї концепції виражає цитата відомого українського перекладача й мовознавця Миколи Лукаша: То ніякі не русизми. То давні українські слова, що їх ми свого часу позичили росіянам. Тепер настала пора повертати ці слова в нашу мову.[39] Прихильники повернення староукраїнізмів вважають антисуржикову діяльність не менш шкідливою для мови, ніж ігнорування самої проблеми суржику й росіянізмів. Українська мова, до якої прагнуть застосувати надто суворі правила слововживання, стає неживою, сухою, малопривабливою для пересічних мовців. На їхню думку, обмежене вживання гаданих росіянізмів здатне оживити й усвоєріднити мову: як повсякденного спілкування, так і мову художньої літератури[40][41].
Проблему адекватної оцінки явища ускладнює й те, що вивчення росіянізмів базується переважно на прикладах, взятих не з літературної мови, а з простомовного або жаргонного мовлення (міського, професійного, шкільного, студентського) — де важко чітко визначити мову, яку використовують мовці (це може бути не тільки українська з росіянізмами, але й російська з українізмами). Поясненням цьому може бути факт, що в українській культурі мова сприймається не прагматично, як засіб комунікації, а як національний скарб, національний символ.
Псевдоросіянізми
Окремо слід зазначити обширну групу слів, які через схожість з російськими словами часто зараховують до росіянізмів[32][42]. Це насамперед, староукраїнська лексика, спільна з сучасною російською, а також нечисленні слова церковнослов'янського походження, які помилково ідентифікують як виключно російські.
Слова загальносхіднослов'янського походження
Водночас, не всі мовні елементи, що здаються росіянізмами, мають російське походження. Приклади таких слів літературної мови наведено нижче.
прасл.*mošьna. Відоме як анатомічний термін у багатьох слов'янських мовах (біл.машонка, серб.мошнице/mošnice, пол.moszna, словен.môšnja, словац.miešok, хорв.mošnja)
Не можна також вважати росіянізмами діалектні українські слова, що не ввійшли до сучасної літературної мови: видіти[48], вугол[49], ива[50], игла (єгла)[51], звізда[52], кожа[53], мовня[54][55], щитати[56]. Деякі з них подаються «Словарем української мови» початку XX століття.
Щодо «активного глядача спортивних змагань, який піддержує учасників», у сучасній українській вживають слово «уболівальник», а «болільник» розглядають як адаптацію рос. болельщик. Проте, мовознавець Святослав Караванський не вважає «болільник» росіянізмом: «Почну із слова „боліти“. Це стовідсоткове українське слово. Воно має кілька значень, і одне з них — це скорочена форма від ідіоми „боліти серцем“. У такому значенні слово „боліти“ — синонім слова „потерпати“, а також запозиченого слова „переживати“»[57].
Чимало джерел визначають прикметник «учбовий» як штучний, утворений переінакшенням рос.учебный, посилаючись на відсутність слова «учба» в українській мові[58][59][60][61]. Однак, хоч це слово й не фіксоване сучасними нормативними словниками[62][63], його, як відповідник до рос.учение, подає «Українсько-російський словник» Віктора Дубровського (1909)[64]. До того ж, з погляду морфології воно не є чимось чужим українській мові (пор. косьба, лічба, сівба, стрільба, журба, плавба).
Суперечливою є і питомість для української мови конструкції «у мене є» (замість «я маю»). Багато сучасних українських мовознавців стверджують, що подібні звороти невластиві не тільки українській, але й всім слов'янським і навіть всім індоєвропейським мовам. Отже, цей зворот однозначно оголошується граматичним росіянізмом, запозиченим з російської мови[17]. Проте, деякі лінгвісти доводять, що питання є дуже непростим. Вони припускають, що подібні конструкції (з дієсловом «бути» замість «мати») могли існувати й у праслов'янській мові, наводячи за доказ письмові свідчення з давньоруських і староукраїнських пам'яток: милость бо и гнѣвъ оу него (Бога) єсть (Ізборник Святослава, 1076 р.)[65], будут-ли оу них дѣтки (1489 p.), у Єго Милости мѣсца мало было (1513 р.)[66].
Деякі спільносхіднослов'янські слова з часом набули різних значень. Так, маловідомі українські слова «получатися»[67], «вредний»[68], «плохий»[69] теж можуть здатись росіянізмами, проте, вони є питомо українськими: із семантикою, відмінною від співзвучних слів російської мови (для плохий поряд з «немічний», «смирний» зафіксовано також значення «поганий»)[69].
Український вчений, політичний та громадський діяч, мовознавець, лексикограф та педагог Іларіон (Огієнко) не вважав росіянізмами такі слова, як жизнь, іскуство, чувство[70], но («але»), к («до»)[71][ком. 2]:
Письменники пошевченкової доби часом свідомо й виразно дбали, щоб їх літературна мова якнайменше була подібна до мови російської, щоб росіянин, читаючи український твір, не розумів його мови, й уже тим самим змушений був признати, що українська мова — це справді окрема мова. Така ідеологія не була корисна для розвою нашої літературної мови, бо позбавляла її багатьох тих виразів, які збереглися до нас як стародавнє спільне культурне добро. Не корисно нам відкидати своє стародавнє слово тільки тому, що воно однакове зо словом російським...
...Наша літературна мова живе безпереривно від X століття, живе вже тисячу літ, пройшла довжелезну путь свого розвою, а між тим у нас у сучасній літературній мові від старої мови позосталося зовсім мало. Коли в половині XVI віку зачала творитися в нас нова літературна мова, то до неї входила безліч полонізмів, тоді як на те саме розуміння були в нас слова з давнішої літературної мови. Ось тому Куліш і уживав слова жизнь, но, к замість життя, але, до. Безумовно, варто було б пов’язати в історичний спосіб нашу сучасну літературну мову з давниною, і це не протиречило б істоті нашої мови, бо ж у мові живій народній ще багато архаїзмів. У нас наші архаїзми, коли вони однакові з виразами російськими, звуть русизмами, а це погляд зовсім не науковий, — при такому погляді нам довелося б відцуратися, як русизмів, не тільки свого стародавнього словника, але й половини словника зовсім недавніх часів. Мова наша багатовікова, і всі віки позоставили в ній свої сліди[71].
До росіянізмів також помилково відносять і церковнослов'янізми (чи просто «слов'янізми») — слова, запозичені як українською, так і російською мовами зі спорідненої церковнослов'янської, що належить до південнослов'янських мов і походить від давньоболгарської. Церковнослов'янська мова, бувши в Україні протягом десяти століть (988—1922) богослужбовою мовою, а понад вісім століть (988—1798) бувши й мовою літературною, справила великий вплив на формування і сучасної літературної мови[71].
Порівняно з впливом церковнослов'янської мови на російську (майже 50 % лексики літературної мови), вплив церковнослов'янської на українську був значно меншим і зачепив переважно лексику, пов'язану безпосередньо з релігією (благодать, благословення, священик, храм). Відомі поодинокі випадки вживання церковнослов'янізмів (старослов'янізмів) і в повсякденному мовленні, наприклад, привітання «здрастуйте» (стягнена форма від «здравствуйте» — «будьте здоровими»). Припустимі церковнослов'янізми й у деяких художньо-літературних стилях, зокрема, у поезії. Так, слово «пустиня» Святослав Караванський рекомендує вживати лише в поетичному контексті: І дебр-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться… (Тарас Шевченко), а «пустеля» — у нейтральному, зокрема, науковому («пустеля Сахара»). Інші приклади слов'янізмів зі творів Шевченка: ректи, ветхий, воздавати, злоречивий, отверзатися, потребити, радуйтеся!, скверний, чертоги.
Приклади церковнослов'янізмів, схожих з російськими словами[15]:
Воздух («великий покрив»; заст. «повітря»). В останньому значенні відоме не тільки в російській, але й у болгарській, македонській, сербській, словацькій і чеській мовах;
Воїн — на відміну від вояк, вживається переважно в урочистому мовленні;
Враг, якому відповідає питоме ворог. Вживається лише в релігійному контексті та в поезії;
Врата, якому відповідає питоме ворота;
Врем'я, якому відповідає питоме [вере́м'я] («погода»);
Звізда — вживання в українській обмежене релігійним контекстом[73];
Мир (у значенні «світ»);
Празник, від староцерк.-слов.праздьнъ, якому відповідає питоме порожній;
Пустиня — вживається в поезії;
Спасіння — вживається лише в релігійному контексті;
Страж, якому відповідає питоме сторож.
Проте, деякі церковнослов'янізми запозичені через посередництво російської: ті, що змінили в ній своє значення (область), а також російські новотвори на основі церковнослов'янських коренів (гласність, негласно, представляти, чреватий).
Інше
Не є росіянізмами й такі спільні українсько-російські слова, що часто виявляються полонізмами:
Аналогічну проблему становлять росіянізми й у білоруській мові. Ситуація ускладнюється офіційною двомовністю республіки Білорусь, що приводить до фактичного переважання російської у всіх сферах життя. Брак білоруськомовної літератури, внаслідок відсутності попиту на неї породжує незнайомство багатьох громадян Білорусі з нормами літературної білоруської мови.
↑Тараненко О. Демократизація і / або лібералізація (до характеристики сучасного стану нормативно-стилістичних засад української мови) // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Мовознавство.— Чернівці, 2003.— С. 10-17.
↑Цит. за: Череватенко Л. «Сподіваюсь, ніхто не скаже, що я не знаю української мови» // Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: сл.-довідн. — К. : Довіра, 2002. — С. 719.
↑Мѣсто // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 2. — С. 245—248.
↑Trzymać // W. Boryś, Słownik etymologiczny języka polskiego. — Kraków : Wydawnictwo Literackie, 2005. — С. 651—652.
↑Караванський С. Що нас губить, або, Чому нас не читають? : мовознавча розвідка // Книга-журнал одного автора. — Л. : БаК, 2010. — ISBN 978-966-7065-96-6.
↑Галина Лесна. Нові засоби мовної номінації у сучасній украиїнській пресі(PDF). Słowo. Tekst. Czas VII. Nowe
środki nominacji językowej w nowej Europie / Materiały VII Międzynarodowej Konferencji Naukowej
(Szczecin, 21-23 listopada 2003 r.). – Szczecin, 2004. – S. 129-133. Архів оригіналу(PDF) за 3 грудня 2018.
↑Учбá, -и, ж. Те саме, що навчання. Приклади вживання: Сучасні радянські поети самі говорять, яке значення для їхнього ідейно-художнього зростання мáла учба в Маяковського … учба творча, скерована на те, щоб продовжувати і розвивати традиції Маяковського (Микола Бажан, Твори: Статті. Нариси, 228); Найбільшою «хибою» в цій рецензії є незламна віра Т. Клоччя в те, що «невпинна учба вдосконалить і розів'є творчий хист молодих письменників» (Іван Микитенко, Зібрання творів, 1965, 82); З іншого краю, десь від села, став долинати ледь чутний собачий гавкіт, що переходив у виття, тривожне, численне. — На місяць там вони виють, чи що? — запитала Мар'яна. — Собачі маневри зараз біля радгоспу, учба на всю ніч,— пояснив дід Лука. (Олесь Гончар, Іван Драч, 1987, 182); … масу бійців і червонофлотців, у них зосереджується культурномасова робота: працюють найрізноманітніші гуртки, школи, провадиться політична і загальноосвітня учба, організується художня самодіяльнсть, наочна пропаганда. (Радянська Україна, Соціалістична культура, 1938, 20); Інші приголосні перед -ба та -ко не м'якшаться: журба, плавба, сівба, учба, служба, сірко, бровко. (Рідне слово, 1934, 133); «…показано період участі у відбудові зруйнованого господарства, суботники тощо, учба, зміна зміни, без Леніна, але ж…» (із Кіно-газети за 1929 рік).
Куляс П. П. Система − проти автоматизму суржику [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.]: редакторський погляд: навчальний посібник; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Ін-т вищої освіти НАПН України. — Вид. друге, розширене. − К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. − 294 с.
American racing driver Josh PiersonPierson in 2022Nationality AmericanBorn (2006-02-14) February 14, 2006 (age 17)Portland, Oregon, United StatesWEC careerDebut season2022Current teamUnited AutosportsRacing licence FIA SilverCar number23Co-driverOliver JarvisStarts12 (12 entries)Wins2Podiums4Poles0Fastest laps0Best finish3rd in 2022Previous series20222020–212020Asian Le Mans Series - LMP2U.S. F2000 ChampionshipF1600 Championship Series Joshua Pierson[1] (born February 14, 2006)...
Savage 110 BA Savage 110 BA Jenis Senapan runduk, Senapan Bolt-action Negara asal Amerika Serikat Sejarah produksi Tahun 2009 Produsen Savage Arms Company Biaya produksi US $2,235.00 Varian Savage 10 BAS-K, Savage Model 10 BAT/S-K Spesifikasi Berat (15.75 lb) Panjang (50.5 in) Panjang laras (26 in)/ (29.5 in) with muzzle brake Peluru .338 Lapua Magnum .300 Winchester Magnum Mekanisme Bolt-action Jarak efektif 1.100 meter (1.203 yd) (.300 Winchester Magnum) 1.500...
Alex Frame Alex Frame (2014) Zur Person Geburtsdatum 18. Juni 1993 Nation Neuseeland Neuseeland Disziplin Bahn Zum Team Aktuelles Team Lidl-Trek Funktion Fahrer Wichtigste Erfolge UCI-Bahn-Weltmeisterschaften 2015 – Mannschaftsverfolgung (mit Pieter Bulling, Dylan Kennett und Marc Ryan) Letzte Aktualisierung: 24. Januar 2017 Alex Frame (* 18. Juni 1993 in Christchurch) ist ein neuseeländischer Radrennfahrer, der auf Straße und Bahn aktiv ist. Karriere 2011 belegte Alex Fram...
1961 filmThe MishapDirected byAlberto LattuadaProduced byCarlo PontiStarringAnouk AiméeCinematographyRoberto Gerardi Ennio GuarnieriEdited byLeo CatozzoMusic byPiero PiccioniDistributed byLa CEIAD Columbia[1]Release date1961LanguageItalian L'improvisto, internationally released as The Mishap, is a 1961 Italian crime-drama film directed by Alberto Lattuada.[2][3] It was coproduced by France, where it was released with the title L'Imprévu. Cast Anouk Aimée : Clai...
Олександр (Кудряшов) Митрополит Ризький і всієї Латвії Єпископ Даугавпілський, вікарий Ризької єпархії Альма-матер: Московська духовна академія Діяльність: священник Народження: 3 жовтня 1939(1939-10-03) (84 роки) Rudzātid, Rudzāti Parishd, Двинський повіт, Латвія Священство: 1982 Нагород...
Stasiun Meester Cornelis dan Stasiun Meester Cornelis (SS) dialihkan ke halaman ini. Untuk Stasiun Meester Cornelis yang pernah dikelola oleh NIS, lihat Stasiun Meester Cornelis (Nederlandsch-Indische Spoorweg Maatschappij). Untuk halte Transjakarta, lihat Stasiun Jatinegara (Transjakarta) dan Stasiun Jatinegara 2 (Transjakarta). Stasiun Jatinegara C15 Fasad depan perspektif dari Stasiun Jatinegara (Maret 2022) setelah menambahkan bangunan baru. Bangunan asli stasiun tetap dipertahankan.Lokas...
2018 MTV Movie & TV AwardsDateJune 18, 2018 (2018-06-18) (airing) June 16, 2018 (2018-06-16) (taping)LocationBarker Hangar,Santa Monica, CaliforniaCountryUnited StatesHosted byTiffany HaddishMost awardsBlack Panther (4)Stranger Things (4)Most nominationsBlack Panther (7)Stranger Things (7)Television/radio coverageNetworkMTV, MTV2, VH1, CMT, BET, MTV Classic, TV Land, Comedy Central, Logo TV and BET HerProduced byTenth PlanetDirected byJoel Gallen ← ...
1950 Indian filmChechiDirected byT. Janaki RamWritten byN. P. Chellappan NairScreenplay byN. P. Chellappan NairProduced bySwami NarayananStarringKottarakkara Sreedharan NairMiss KumariEdited byP. G. MohanMusic byG. K. VenkateshRelease date 15 February 1950 (1950-02-15) CountryIndiaLanguageMalayalam Chechi is a 1950 Indian Malayalam-language film, directed by T. Janaki Ram and produced by Swami Narayanan.[1] The film stars Kottarakkara Sreedharan Nair and Miss Kumari in ...
Palazzo ApostolicoNơi ở chính thức của Giáo hoàngCảnh Căn hộ Giáo hoàng từ quảng trường Saint PeterVị trí trong Thành VaticanoThông tin chungTên khácCung điện Sixtus VCung điện VaticanCung điện Giáo hoàngDạngNơi ở chính thứcQuốc giaThành phố VaticanTọa độ41°54′13″B 012°27′23″Đ / 41,90361°B 12,45639°Đ / 41.90361; 12.45639Chủ sở hữuGiáo hoàngXây dựngKhởi công30 tháng 4 năm 1589[...
Village of Hong Kong Yue Kok. Yue Kok (Chinese: 魚角) is a village in Tai Po District, Hong Kong. Administration Yue Kok is a recognized village under the New Territories Small House Policy.[1] It is one of the villages represented within the Tai Po Rural Committee. For electoral purposes, Yue Kok is part of the Hong Lok Yuen constituency, which was formerly represented by Zero Yiu Yeuk-sang until May 2021.[2][3] See also Tai Po Industrial Estate References ^ Lis...
منتخب الهند لهوكي الحقل للسيدات البلد الهند التصنيف 10 ▼ 1 (29 يونيو 2019)[1] الموقع الرسمي الموقع الرسمي تعديل مصدري - تعديل منتخب الهند الوطني لهوكي الحقل للسيدات (بالهندية: भारतीय महिला हॉकी टीम) هو ممثل الهند الرسمي في المنافسات الدولية في هوكي الحقل...
Este artigo ou se(c)ção carece de reciclagem de acordo com o livro de estilo. Se tem algum conhecimento sobre o tema, por favor verifique e melhore a consistência e o rigor deste artigo. Pode encontrar ajuda no WikiProjeto História. Se existir um WikiProjeto mais adequado, por favor corrija esta predefinição. (Fevereiro de 2008) Sacro Império Romano-Germânico, c. 1600 Esta lista contém os seguintes estados que pertenciam ao Sacro Império Romano-Germânico: (a) Cidades Imperiais Livr...
Latvian bilingual online newspaper Not to be confused with Medusa or Meduza (disambiguation). You can help expand this article with text translated from the corresponding article in Russian. (July 2021) Click [show] for important translation instructions. Machine translation, like DeepL or Google Translate, is a useful starting point for translations, but translators must revise errors as necessary and confirm that the translation is accurate, rather than simply copy-pasting machine-tran...
Public university in Portsmouth, England University of PortsmouthCoat of ArmsUniversity of PortsmouthOther nameUoPFormer namesSee HistoryMottoLatin: Lucem Sequamur[1]Motto in EnglishLet us follow the LightTypePublicEstablishedc. 1870; 153 years ago (1870) (as Portsmouth and Gosport School of Science and Art)Budget£290.5 million (2021/22)[2]ChancellorKaren Blackett[3]Vice-ChancellorGraham Galbraith[4]Total staff3,500[5]Stude...
Thượng viện Cộng hòa Ba Lan Senat Rzeczypospolitej PolskiejThượng viện Ba Lan khóa 10DạngMô hìnhThượng viện của Nghị viện Ba Lan Lịch sửThành lập1493 (1493) (Vương quốc Ba Lan)1989 (Thời hiện đại)Lãnh đạoChủ tịch Thượng việnTomasz Grodzki, KO Phó Chủ tịch Thượng việnMarek Pęk, PiSBogdan Borusewicz, POMichał Kamiński, UEDGabriela Morawska-Stanecka, PPS Cơ cấuSố ghế100 thượng nghị sĩ (51 đạt đa s...
لمعانٍ أخرى، طالع بلبل (توضيح). بلبلمعلومات عامةتصدر كل أسبوع، يوم الأربعاءبلد المنشأ مصرأول نشر أغسطس، 1998مالقطع 30×23 سمالتحريراللغة العربيةالتصنيفات مجلة أطفالالإدارةالشركة دار أخبار اليومتعديل - تعديل مصدري - تعديل ويكي بياناتمجلة بلبل هي مجلة مصرية تصدر عن م...
Kościół św. Michała Archanioła w Gierałcicach 69/53 z dnia 22 grudnia 1953 roku[1] Kościół filialny Kościół filialny Państwo Polska Województwo opolskie Miejscowość Gierałcice Adres Opolska 69, 46-250 Gierałcice Wyznanie luterańskie Kościół Ewangelicko-Augsburski w RP Parafia Ewangelicko-Augsburska w Wołczynie Historia Data zakończenia budowy 1694 Dane świątyni Świątynia• materiał bud. • drewno Wieża kościelna• liczba wież 1 Ołtarz• liczba...
Ecumenical Patriarch of Constantinople from 1380 to 1388 Nilus of ConstantinopleEcumenical Patriarch of ConstantinopleChurchChurch of ConstantinopleIn officespring 1380 – 1 February 1388PredecessorMacarius of ConstantinopleSuccessorAntony IV of ConstantinoplePersonal detailsBorn?Died1 February 1388 Nilus Kerameus (Greek: Νεῖλος Κεραμεύς; died 1 February 1388) was the Orthodox Patriarch of Constantinople between spring 1380 and 1388.[1] He was a Hesychast. In 1380, he ...
Italian art historian (born 1962) Barbara JattaThe Director of the Vatican Museums Barbara JattaBorn (1962-10-06) October 6, 1962 (age 61)Academic backgroundAlma materSapienza University of RomeAcademic workDisciplineArt historyInstitutionsVatican LibrarySuor Orsola Benincasa University of NaplesVatican Museum Barbara Jatta (born 6 October 1962) is an Italian art historian who has been the director of the Vatican Museums since June 2016. Early life and education Jatta has joked that she ...
