У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Стан.
Суспільний стан — у соціології та історії — великі угруповання людей, котрі умовно об'єднані своїм правовим та економічним становищем у соціальній ієрархії, тобто соціальній структурі суспільства. Відрізняється від таких понять як суспільний клас, суспільний прошарок, соціальна страта.
Історія
В історії людства, належність до різних соціальних станів юридично затверджується у суспільному праві, законодавстві — як у письмовому («офіційному», «легітимному»), так і в дописьмову епоху у вербальному «Народному праві» — у виді прав, привілеїв, обов'язків. Характерною при цьому є тенденція до інституціонального закріплення щонайменших відмінностей.
Особи, що належать до певного стану, мають як правило однакові спадкові права та обов'язки.
Суспільства центральної та західної Європи, що мали становий розподіл у історичну епоху між раннім феодалізмом та індустріалізацією, називаються «становими суспільствами» (англ. Estates of the realm). В середніх віках у Європі виділялися три основні стани — духовенства (лат. oratores), войовників (лат. bellatores), трудівників (лат. laboratores) — міщан, селян. У ВКЛ різний суспільний статус мали шляхтичі, міщани, селяни (вільні та кріпаки). Починаючи з кінця 15 ст. особливим станом починає вважатись козацтво, яке прагнуло дорівнятись до шляхти, але, за винятком козацької старшини, фактично ніколи не здобуло бажаного визнання ані в Польщі, ані в Московській державі. В певні періоди 16-18 ст. до окремого стану залічували євреїв, які зуміли добитись значних привілеїв від польської влади.[1].
30 вересня 1919 року Рада народних міністрів УНР на чолі з соціал-демократом Ісаком Мазепою ухвалила законопроєкт про скасування станів в Україні.
Див. також
Примітки
Джерела та література
Посилання
