Батько, Григорій Олексійович Фітільов, був із дворян, у повсякденний час, як писав сам Хвильовий рос.«в высшей степени безалаберным человеком» і п'яницею. Розмовляв російською, і саме завдяки йому хлопець «рано перечитав російських класиків, добре познайомився із зарубіжними — Дікенсом, Гюґо, Флобером, Гофманом»[5].
Навчався у початковій школі в селі Колонтаєві, де вчителювала його мати, Єлизавета Іванівна (до шлюбу Тарасенко), потім продовжив навчання в Охтирській чоловічій гімназії, яку був змушений залишити через участь у «так званому українському революційному гуртку», а згодом в Богодухівській гімназії, звідки був виключений за зв'язки з соціалістами під час революційних заворушень.
Підлітком мандрував у пошуках заробітку Донбасом і півднем України. Пізніше працював слюсарем у ремісничій школі, у канцелярії волосної управи села Рублівки, брав участь у роботі місцевої «Просвіти». Від 1916 року — учасник Першої світової війни. Вишкіл в окопах війни, громадянська війна сформували в ньому переконаного більшовика. На чолі повстанського загону, який він організував наприкінці 1918 року на Харківщині, воював проти гетьманців, німців, дроздовців, армії УНР.
У квітні 1919 року вступив до КП(б)У. Цього ж року одружився з учителькою Катериною Гащенко, вона йому народила дочку Іраїду, але цей шлюб швидко розпався через зраду з боку Хвильового[6].
На початку 1921 року їде «завойовувати» столицю — Харків. Працював слюсарем на заводі. Одружився з Юлією Уманцевою, яка мала дочку від першого шлюбу — Любов, її Хвильовий приймав як рідну і ніжно називав Любистком. Того ж року почав друкуватися в газетах і журналах, в альманахах «Штабель», «На сполох». Активно заявив про себе, як один із організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій: спочатку «Гарт» (1923); саме в нього зародилась ідея створення напівофіційної студії «Урбіно», що збиралась у нього ж на квартирі і була прообразом ВАПЛІТЕ (1924); потім були ВАПЛІТЕ (1926) (віцепрезидент), ВУСПП (1927), «Пролітфронт» (1930).
У 1920-ті роки повністю підтримував і впроваджував у життя політику «українізації», виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури. 1925 року в газеті «Культура і побут», редактором якої був Василь Еллан-Блакитний, Хвильовий опублікував статтю «Про „сатану в бочці“, або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», якою фактично зініціював літературну дискусію 1925—1928 років. До кінця 1925 року опублікував книгу памфлетів під назвою «Камо грядеши?», а в 1926 — «Думки проти течії»; того ж року в газеті «Культура і побут», додатку до газети «Вісті ВУЦВК», надрукував наступну серію памфлетів «Апологети писаризму». Своєрідним продовженням цих памфлетів стала знаменита стаття «Україна чи Малоросія?», яка, однак, за життя автора так і не з'явилася друком. У цих творах автор висловив вимогу перед новою українською літературою припинити наслідувати Москву й орієнтуватися на «психологічну Європу». Вважав, що на зміну провідній ролі Європи в культурному процесі має прийти «євразійський Ренесанс», у якому провідну роль відводив новій українській культурі.
З позицією Хвильового солідаризувались українські націонал-комуністи, літературна група «неокласиків» на чолі з Миколою Зеровим та широкі кола національно свідомої української інтелігенції. Влітку 1926 року, у розпал літературної дискусії, з'явилася друком перша частина роману «Вальдшнепи», де його персонажі, так само невтомно полемізуючи, дошукуються відповідей на найгостріші питання доби, порушують болючі проблеми національного буття, національно-культурного відродження України, осмислюючи непрості уроки революції. Проте саме ці роздуми зазнали нищівної критики. Незважаючи на це, Хвильовий пристрасно заперечував так званий масовізм, профанацію мистецтва, зведення його до ролі ідеологічного обслуговування партійної й державної політики, наголошував на необхідності позбутися залежності від «російського диригента», адже для більшості тогочасних літераторів було властиве намагання копіювати готові форми і художні засоби російської літератури. Хвильовий вважав таке безглузде копіюванням раболіпством, яке ніколи не дасть справді високохудожнього твору.
Перед нами стоїть таке питання: на яку зі світових літератур взяти курс? В будь-якому випадку, не на російську. Від російської літератури, від її стихії українська поезія повинна втікати як можна швидше. Справа в тому, що російська література віками тяжіє над нами, як хазяїн положення, який привчив психіку до рабського наслідування.
Українське суспільство, зміцнівши, не примириться зі своїм фактичним гегемоном — російським конкурентом. Ми повинні негайно стати на сторону молодого українського суспільства, яке втілює не лише селянина, але і робітника, і цим назавжди покінчити з контрреволюційною ідеєю створювати на Україні російську культуру.
Європа — це досвід багатьох віків. Це не та Європа, якій Шпенглер оголосив «присмерк», не та, що гниє, і до якої вся наша ненависть. Це — Європа грандіозної цивілізації, Європа — Гете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Маркса і т. д. Це та Європа, без якої не обійдуться перші фаланги азійського ренесансу.
Михайло Жук. Портрет Миколи Хвильового (1925)
Микола Хвильовий намагався розтлумачити зміст висунутих ним закликів і гасел («Геть від Москви!», «До психологічної Європи», «Азіатський ренесанс»), пояснював опонентам, що зовсім не закликає до розриву політичного і економічного союзу з Радянською Росією[7]. Однак дискусія набрала політичного звучання, тож культурологічні проблеми опоненти вже не брали до уваги. Його критикувала радянська влада. У листі «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26 квітня 1926 року Й. Сталін вказав на виступи Хвильового як прояви поширення антиросійських настроїв в Україні. Лист став сигналом для гострої критики з боку московського та республіканського керівництва (виступи та статті Л. Кагановича, А. Хвилі, В. Чубаря, Г. Петровського). Разом з О. Шумським і М. Волобуєвим був трактований як провідний ідеолог однієї з трьох течій «націонал-ухильництва» всередині комуністичної партії («хвильовізму», «шумськізму» і «волобуєвщини»). Намагаючись врятувати ВАПЛІТЕ від розпуску, Хвильовий в 1926—1928 роках змушений був публічно засудити свої погляди та відмовитися від них. 1927 року працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового.[8]
Хвильовий — це певна сукупність рис, це озброєний ворог, це поза всім іншим розгорнений націоналізм, це явище, що має свою вагу і тим дуже небезпечне.
У грудні 1927 — березні 1928 року Хвильовий перебував у Берліні та Відні на лікуванні й активно знайомився з досягненнями європейської культури, працював у плані популяризації української літератури за межами України.[9] Під час перебування в Берліні та Відні Хвильовий веде активне листування з Аркадієм Любченком, з якого видно, що німецька культура справила на письменника надзвичайне враження. У листі Любченку від 16 грудня 1927 року[10] він пише, що «подивитись є що. Це свідчить хоч би той же Берлін, що в ньому я живу уже кілька днів». У наступній кореспонденції Хвильовий рекомендує Любченку, як і всім «ваплітянам», відвідати Європу, при цьому наголошує, що «в Німеччину обов'язково треба завітати, а далі вже Італія, Франція…» В одному з листів зі столиці Австрії від 2 березня 1928 року Хвильовий цікавиться у свого адресата: «Як справа з перекладами на німецьку мову? За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену. Словом, треба мужатись — наше „впереді“»[11].
У січні 1928 року, перед поверненням до України, у листі до газети «Комуніст» він вимушено засудив своє гасло «Геть від Москви!». Після повернення продовжував втілювати попередню ідеологічну орієнтацію ВАПЛІТЕ у створених ним журналах «Літературний ярмарок» (1928—1930) та «Пролітфронт» (1930—1931). Після закриття обох журналів пробував писати, дотримуючись «партійної лінії», однак був майже цілком ізольований від літературного життя радянським режимом.
Навесні 1933 року письменник разом з Аркадієм Любченком побував на Полтавщині, де на власні очі бачив трагедію Голодомору.[12][13] З цієї подорожі повернувся фізично й морально розбитим. В атмосфері шаленого цькування, можливо, передчуваючи наближення тотального терору, після арешту свого приятеля письменника Михайла Ялового на знак протесту проти початку масових репресій проти української творчої інтелігенції 13 травня 1933 року в Харкові, у будинку письменників «Слово», покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920–1930-х років. Твори та ім'я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорсткий до себе і до інших, хворобливо вражливий і гордий, недоторканий і суворий, а часом — ніжний і сором'язливий, химерник і характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник.[14]
Перший вірш Миколи Хвильового «Я тепер покохав город» був надрукований у Харкові в 1919 році. 1921 року побачили світ поема «В електричний вік» та поетична збірка «Молодість», наступного року — «Досвітні симфонії». Позначені впливами романтизму та імпресіонізму, вони дістали досить високу оцінку тогочасних літературознавців (Сергій Єфремов, Олександр Дорошкевич). Проте якнайповніше свій талант Хвильовий розкрив в жанрі новели чи оповідання (переважно короткого, з виразним лірико-романтичним чи імпресіоністичним забарвленням).
Збірка його прозових творів «Сині етюди» (1923) стала якісно новим етапом у розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні обрії. Зокрема академік Олександр Білецький у відомій статті «Про прозу взагалі та про нашу прозу 1925 року», опублікованій 1926 у числі 4 журналу «Червоний шлях», назвав Хвильового «основоположником справжньої нової української прози». Новели прозаїка приваблювали не лише тематичною злободенністю, а й стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчували утвердження нової манери письма. Виражальність у його ранніх творах відчутно переважала над зображальністю, це була проза музична, ритмізована, навіть незрідка алітералізована, з потужним ліричним струменем. Роль сюжету тут дуже незначна, композиція досить хаотична. Послаблення структурних зв'язків на композиційному рівні натомість врівноважується ритмічною організацією тексту, введенням наскрізних лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним майстром у передачі безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через предметну чи пейзажну деталь, через ланцюг асоціацій.
Загалом у творчій еволюції письменника можна досить чітко виділити два етапи. Перший — це романтична, лірико-імпресіоністична, переважно безсюжетна проза. Другий, початок якого можна датувати приблизно 1926—1927 роками, це період поступового переходу до врівноваженішої конкретно-реалістичної манери письма, опанування майстерністю сюжетобудови у великих прозових формах, а водночас і посилення іронічних, сатиричних інтонацій. Еволюція письменника була непростою, романтичний пафос поступово заступали викривально-сатиричні мотиви, на зміну гімнам революції приходив тверезий аналіз реальної дійсності.
Упродовж усього творчого шляху письменника однією з найважливіших для нього була проблема розбіжності мрії і дійсності. Основним композиційним принципом таких новел як «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка» та ін. є бінарне протиставлення сцен реальних і вимріяних, романтичних злетів та реальних приземлень. Романтично забарвлені герої Хвильового найчастіше вступають у гострий конфлікт із своїм часом, його одновимірною буденністю. Редактор Карк — головний герой однойменної новели — лише в своїх мріях повертається до часу національної революції, коли світ існував ще в своїй цілісності, не розірваним між мрією та реальністю. Але його персонажі — це не лише жертви історії, часом вони самі, своїми діями спричиняють її трагедійність. Конфлікт гуманізму та фанатизму осмислюється тут у всій своїй повноті. Для чекіста — головного героя новели «Я (Романтика)» — такий конфлікт постає в особливій гостроті: в ім'я абстрактної ідеї, в ім'я доктрини він має власноруч розстріляти свою матір, але знищення іншої особистості — це водночас і знищення свого людського єства, в такій ситуації неминучого вибору перед героєм постає дилема: самознищення чи відродження людського, гуманістичного начала, відродження, найперше, в собі самому.
Центральною для Хвильового — полеміста та публіциста — була проблема історичного буття України, української культури. Заперечуючи москвофільські тенденції частини тогочасних літераторів, Хвильовий проголошував орієнтацію на Європу, на стилі та напрями європейського мистецтва. Цикли памфлетів Хвильового «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму», полемічний трактат «Україна чи Малоросія?» сконденсували в собі все багатоманіття думок та ідейно-естетичних шукань періоду літературної дискусії в Україні (1925—1928). Ці публіцистичні твори, а також його роман «Вальдшнепи» (1927), викликали гостру реакцію вульгарно-соціологічної критики та партійних ортодоксів.
…і раптом… — побачив свого вчителя і натхненника! Ось на цім самім місці він стояв разом з другим. Низенький, сухорлявий, з великими очима, з широкими чорними бровами і смутний-смутний. Вони ждали на вінду, викликані, очевидно на черговий контроль до цієї установи, що хоч і не була культурно-мистецькою інституцією, але завідувала душами всіх митців і романтиків. Це був Микола Хвильовий. Бог, на якого Андрій молився з усіма своїми товаришами». (Йдеться про зустріч Багряного з Хвильовим під час першого арешту у будівлі НКВС на вулиці Совнаркомівській в Харкові).
Залишаючи осторонь поезію, від якої письменник незабаром перейшов до прози, творчість М. Хвильового можна розділити на три періоди, а саме:
1921—1924 — час експерименту і пошуку, до якого належать безсюжетні романтичні, ліричні, побутові сатиричні етюди та оповідання «Життя» (Життя), «Кіт у чоботях» (Кіт у чоботях), «На глухий дорозі» (На глухім шляху), «Редактор Кларк», «Синій листопад», «Свиня», «Арабески», новела «Я».
1925—1930 — період творчої зрілості, затвердження стилю, теоретичного осмислення мистецтва і чіткої установки на сюжетність: сатиричні оповідання «Іван Іванович» і «Ревізор», соціально-психологічна новела «З Вариної біографії» (Із Варіноï біографіï), новела «Мати», повість «Санаторійна зона» (Повість про санаторійну зону) і роман «Вальдшнепи», полемічні памфлети «Камо грядеши?», «Україна чи Малоросія?».
1931—1933 — «період героїчного терпіння», період поразок, відступів і останніх спроб знайти місце в новому який складається мейнстрімі. Ряд критиків вважає, що після відмови від своїх поглядів в покаянних листах Хвильовий перестав існувати як письменник. Тоді Хвильовий намагався реабілітувати себе в очах партійного керівництва і відмежовується від хвильовізму. Письменник заплутався в небезпечній грі і програв в сутичці з керівництвом партії. Безвихідь привела до трагічного фіналу. Донцов вважав, що навіть якщо Хвильовий сам натиснув на спуск револьвера, зброю в його руку вклала Москва. До останнього етапу творчості відносяться «Мисливські оповідання» (письменник був завзятим мисливцем), «З лабораторії» (З лябораторіï), «Майбутні шахтарі» та інші.
Родина
Батько — Фітільов Григорій Олексійович, вчитель. Мати — Єлисавета Іванівна Тарасенко, вчителька.
Мав брата Олександра і трьох сестер, яких звали Євгенія, Людмила та Валентина.
Від першого шлюбу з Катериною Гащенко (?-1967) у 1920 році народилася дочка — Іраїда. Після розлучення у 1922 році її удочерив новий чоловік Катерини — Дмитро Кривич. Після удочеріння — Іраїда Дмитрівна Кривич. Син — Віктор Михайлович, онук Миколи Хвильового.
У другому шлюбі із Юлією Уманцевою була пасербиця — Любов. Їй Хвильовий адресував одну із двох передсмертних записок.
У Харкові встановлено меморіальну дошку на місці будинку, де з 1923 р. по 1930 р. жив Микола Хвильовий. Нещодавно вулицю Маяковську перейменували на вулицю Миколи Хвильового.
У місті Тростянець Сумської області у 2003 році було встановлено меморіальну дошку на будинку, де з 1893 по 1904 рік він проживав.
У селі Колонтаїв Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області 13 травня 2021 року на фасаді Колонтаївського ліцею, де навчався в початковій школі Хвильовий, відкрито меморіальну дошку[16].
25 квітня 2024 року у місті Дергачі вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Миколи Хвильового[17].
У травні 2016 року в місті Суми вулицю Заярного перейменували на вулицю Миколи Хвильового.
26 липня 2024 року вулицю Чернишевського в Миколаєві перейменовано на вулицю Миколи Хвильового[12]
↑Бичко, Ада (2009). Зародження правових ідей в Україні на початку XVIII ст (українською) . Філософські обрії. с. 174.
«…Спільним було те, що формувалася рабська психологія, суть якої свого часу виразив доведений до самогубства в 1933 році відомий український письменник М. Хвильовий (росіянин за національністю, прізвище його Фітільов) „Геть від Москви“»
↑Горішна, Наталія (2014). Політика українізації в УРСР – засіб етнонаціональної мобілізації (українською) . Тернопіль: Видавництво ТНПУ ім. В. Гнатюка.
«На захист українських інтересів виступали такі провідні представники націонал-комуністичної течії, як М. Хвильовий (Фітільов) та М. Волобуєв, обидва етнічні росіяни»
Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури. — Т. 1. — Харків, 1928.
Голубенко Петро: «М. Хвильовий і молодь», «Шевченко і Хвильовий», «Ідеологія і світогляд хвильовизму» та ін.
Ковальчук О. Микола Хвильовий і кубізм. «Я(Романтика)» // Літературний Чернігів. — 2017. — № 2. — С. 151—156.
Ковальчук О. Г. Світ як «голос пристуності» (поезія та проза Миколи Хвильового): монографія. Ніжин: НДУ ім. М.Гоголя, 2018. 146 с.
Костюк Г. У світі ідей і образів. — Нью-Йорк; Мюнхен, 1983.
Костюк Григорій. До нового трактування біографії М. Хвильового. — В кн. : Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох томах. Том п'ятий. //Загальна редакція Григорія Костюка. — Нью-Йорк — Балтимор — Торонто: Об'єднання Українських Письменників «Слово» і Українське Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1986. — С. 15–36.
Гречанюк С. День повернення Миколи Хвильового // Українська мова і література в школі. — 1987. — № 12.
Жулинський М. Талант, що прагнув до зір. — У кн. : Хвильовий М. Твори: У 2 т. — Т. 1. — К. : Дніпро, 1990. — С. 5–43.
Жулинський М. Микола Хвильовий // Жулинський М. Із забуття — в безсмертя («Сторінки призабутої спадщини»). — К. : Дніпро, 1990. — С. 264—277.
Гриценко О. Логіка бунту проти логіки // Вітчизна. — 1991. — № 7.
Харчук Р. Духовний ренесанс на Україні: Микита Шаповал і Микола Хвильовий // Слово і час. — 1991. — № 6.
Український письменник М. Хвильовий. 1893—1933: Бібліографічний покажчик. — Харків, 1993.
Михайлин І. Л. Гамартія Миколи Хвильового: Монотрагедія на 5 дій з прологом / Ігор Михайлин. — Х. : Лінотип, 1993. — 40 с.
Михайлин І. Л. Гамартія Миколи Хвильового: Монотрагедія на 5 дій з прологом / Ігор Михайлин // Вітчизна. — 1993. — № 11–12. — С. 124—140.
Донцов Д. Микола Хвильовий // Українське слово. — Т. 1. — К., 1994.
Агеєва В. Микола Хвильовий // Історія української літератури XX століття: У 2-х кн. Книга перша: Перша половина XX ст. Підручник / за ред. В. Г. Дончика. — К. : Либідь, 1998. — С. 284—292.
Шерех Ю. Хвильовий без політики // Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Деології: У 3-х т. — Харків: Фоліо, 1998. — Т. 1. — С. 57.
Микола Хвильовий // Українське слово. — Т. 2. — К. : Аконіт, 2001. — С. 198.
Кривенко М. Микола Хвильовий. Огнецвіт фантазії // УСЕ для школи. Українська література. 11 клас. — К.: АртЕк, 2001. — С. 370.
Плющ Леонід. Його таємниця, або «Прекрасна ложа» Хвильового. — К. : Факт, 2006. — 872 с.
Панченко В. Два банти Хвильового // Український тиждень. — 2011. — № 4.
Краткая биография члена КП(б)У (апрель, 1919, партбилет № 280655) Николая Григорьевича Фитилева (литературный псевдоним — Микола Хвильовий). — У кн. : Хвильовий М. Г. Твори: У 2-х т. — К. : Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 830—837.
KaiSampul versi digital dan Flipbook.Album mini karya KaiDirilis30 November 2020 (2020-11-30)Direkam2020GenreR&BDurasi17:55BahasaKoreaLabelSM EntertainmentSingel dalam album Kai MmmhDirilis: 30 November 2020 Video musikMmmh di YouTube Kai (ditulis sebagai KAI (开)) adalah album debut dari penyanyi asal Korea Selatan Kai. Album ini dirilis pada tanggal 30 November 2020 oleh SM Entertainment. Album ini terdiri dari enam lagu termasuk singel utama, Mmmh.[1][2] Album...
Japanese baseball player Baseball player Yoshinobu MizukamiSaitama Seibu Lions – No. 69PitcherBorn: (1998-07-13) July 13, 1998 (age 25)Miyada, Nagano, JapanBats: RightThrows: RightNPB debutJune 11, 2021, for the Saitama Seibu LionsCareer statistics (through April 6, 2022)Win–loss record0–1Earned run average1.97Strikeouts23 Teams Saitama Seibu Lions (2021–present) Career highlights and awards 1× NPB All-Star (2022) 2022 Pacific League Rookie of the Year Yoshinobu M...
تحتاج هذه المقالة إلى تهذيب لتتناسب مع دليل الأسلوب في ويكيبيديا. فضلاً، ساهم في تهذيب هذه المقالة من خلال معالجة مشكلات الأسلوب فيها. (مارس 2021) بيجو 406الشعارمعلومات عامةالعلامة التجارية بيجو المصنع بيجو التجميع PSA Sochaux Plant (en) المحرك وناقل الحركةالمحرك القائمة ... محرك بن...
American football player (born 1989) American football player Devin TaylorTaylor in 2014No. 92, 97, 98Position:Defensive endPersonal informationBorn: (1989-11-15) November 15, 1989 (age 34)Lady's Island, South Carolina, U.S.Height:6 ft 7 in (2.01 m)Weight:266 lb (121 kg)Career informationHigh school:Beaufort(Beaufort, South Carolina)College:South CarolinaNFL Draft:2013 / Round: 4 / Pick: 132Career history Detroit Lions (2013–2016) New York G...
Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Januari 2023. Muhammad Ali vs. Floyd Patterson adalah dua pertandingan tinju profesional kelas berat antara Muhammad Ali dan Floyd Patterson. Pertandingan pertama digelar tanggal 22 November 1965 untuk perebutan gelar juara dunia kelas berat versi WBC dan Majalah Ri...
Julius Caesar Alix adalah sebuah serial komik yang ditulis dan dibuat oleh Jacques Martin pada tahun 1948, dan diterbitkan oleh Casterman dimana intrik dan cerita dalam komik tersebut mengambil masa Julius Caesar, pemimpin pemerintahan di Roma, dan Gaul, serta Mesopotamia, dan juga di Afrika dan sebagian Asia. Pranala luar Page sur le site de Casterman http://www.dmoz.org/World/Fran%C3%A7ais/Arts/Bande_dessin%C3%A9e/Personnages_et_s%C3%A9ries/A/Alix/ di Curlie (dari DMOZ) Alix l'intrépide, s...
City in North Rhine-Westphalia, GermanyKrefeld CityCity Hall FlagCoat of armsLocation of Krefeld Krefeld Show map of GermanyKrefeld Show map of North Rhine-WestphaliaCoordinates: 51°20′N 06°34′E / 51.333°N 6.567°E / 51.333; 6.567CountryGermanyStateNorth Rhine-WestphaliaAdmin. regionDüsseldorf DistrictUrban districtGovernment • Lord mayor (2020–25) Frank Meyer[1] (SPD)Area • Total137.68 km2 (53.16 sq mi)Eleva...
The Forensic Anthropology Center at Texas State (FACTS) is a 26-acre forensic anthropology research facility located on the Freeman Ranch in San Marcos, Texas.[1] It is one of the seven extant body farms in the United States and the largest such forensics research facility in the world.[2] Background A Forensic Anthropology Research Facility was commissioned by the Texas State University Department of Anthropology and is under the direction of Dr. Michelle Hamilton, a former s...
Universitas Perserikatan Bangsa BangsaNama lainUNUJenisUniversitas riset, Wadah pemikirDidirikanDesember 1972; 50 tahun lalu (1972-12)PendiriMajelis Umum Perserikatan Bangsa-BangsaAfiliasiPerserikatan Bangsa-BangsaAnggaranUS$112.0 juta (2020–21)[1]RektorDr. David M. MaloneJumlah mahasiswa315 (2021)[1]Magister225 (2021)[1]Doktor90 (2021)[1]LokasiTokyo, Jepang35°39′45″N 139°42′30″E / 35.66237°N 139.70836°E / 35.66237; 13...
2008 single by Missy Elliott Ching-a-LingSingle by Missy Elliottfrom the album Step Up 2 the Streets ReleasedJanuary 22, 2008 (2008-01-22)Length3:43Label Goldmind Atlantic Songwriter(s) Shawn Campbell Missy Elliott Cainon Lamb Marshall Leathers Producer(s) The Arkitects Lamb Missy Elliott singles chronology Do It (2007) Ching-a-Ling (2008) Shake Your Pom Pom (2008) Ching-a-Ling is a song by American rapper Missy Elliott. It was written by Elliott along with frequent collaborato...
Індіана Джонс і реліквія доліангл. Indiana Jones and the Dial of Destiny Постер фільмуЖанр Пригодницький, фантастикаРежисер Джеймс Менголд[1]Продюсер Кетлін Кеннедіd[2], Френк Маршалл[d][2], Джордж Лукас і Стівен СпілбергСценарист Девід КеппДжеймс МенголдУ головних...
Joseph IRaja JermanBerkuasa23 Januari 1690 – 17 April 1711Penobatan26 Januari 1690, AugsburgPendahuluLeopold IPenerusCharles VIRaja HungariaBerkuasa9 Desember 1687 – 17 April 1711Penobatan9 Desember 1687, PressburgPendahuluLeopold IPenerusCharles VIRaja BohemiaBerkuasa5 Mei 1705 – 17 April 1711PendahuluLeopold IPenerusCharles VIKaisar Romawi Suci;Adipati Utama Austria;Raja KroasiaBerkuasa5 Mei 1705 – 17 April 1711PendahuluLeopold IPenerusCharles VIInformasi pribadiKelahiran(1678-07-26...
Yesaya 34Gulungan Besar Kitab Yesaya, yang memuat lengkap seluruh Kitab Yesaya, dibuat pada abad ke-2 SM, diketemukan di gua 1, Qumran, pada tahun 1947.KitabKitab YesayaKategoriNevi'imBagian Alkitab KristenPerjanjian LamaUrutan dalamKitab Kristen23← pasal 33 pasal 35 → Yesaya 34 (disingkat Yes 34) adalah bagian dari Kitab Yesaya dalam Alkitab Ibrani dan Perjanjian Lama di Alkitab Kristen.[1] Memuat Firman Allah yang disampaikan oleh nabi Yesaya bin Amos terutama berkenaan ...
This article includes a list of general references, but it lacks sufficient corresponding inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (May 2016) (Learn how and when to remove this template message) 2016 mixtape by Lil' KimLil Kim SeasonMixtape by Lil' KimReleasedMarch 28, 2016 (2016-03-28)Length33:29LabelI.R.S Records Queen Bee EntertainmentLil' Kim chronology Hard Core 2K14(2014) Lil Kim Season(2016) 9(2019) Singles from...
This article appears to be slanted towards recent events. Please help improve the article. (April 2023) Governorate in SyriaDeir ez-Zor Governorate مُحافظة دير الزورGovernorateMap of Syria with Deir ez-Zor Governorate highlightedCoordinates (Deir ez-Zor): 35°20′10″N 40°08′42″E / 35.336°N 40.145°E / 35.336; 40.145Country SyriaCapitalDeir ez-ZorManatiq (Districts)3Government • GovernorFadil Najjar[1]Area •...
River in EnglandRiver WyeRiver Wye in BuxtonConfluence with Derwent in DerbyshireLocationCountryEnglandCountiesDerbyshirePhysical characteristicsSource • locationAxe Edge Moor, Derbyshire MouthConfluence with the Derwent • locationRowsley, Derbyshire • coordinates53°11′08″N 01°36′46″W / 53.18556°N 1.61278°W / 53.18556; -1.61278Length24 km (15 mi)Basin size277 km2 (107 sq mi)...
This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Internews – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (July 2010) (Learn how and when to remove this temp...
Provincia de Purús Provincia del Perú Vista del río Purús en su parte peruana BanderaEscudo Coordenadas 9°47′55″S 70°45′12″O / -9.7986111111111, -70.753333333333Capital Puerto EsperanzaEntidad Provincia del Perú • País Perú • Departamento UcayaliAlcalde Leerner Panduro Pérez(2019-2022)Distritos 1Superficie • Total 17 848 km²Altitud • Media 232 m s. n. m.Población (2017) • Total 2860 hab...
Artificial island in the Beaufort Sea For the island in Labrador, see North Star Island. Northstar Island is almost entirely occupied by drilling equipment and structures. Northstar Island is a 5-acre (20,000 m2) artificial island in the Beaufort Sea, 12 miles (19 km) northwest of Prudhoe Bay, Alaska and 6 miles (9.7 km) north of the Alaska coast.[1] The island was created to develop the Northstar Oil Pool, which is located approximately 12,500 feet (3,800 m) below...
.svg){kind=small}
.jpg)
.jpg)
