Середньові́чна лати́на (лат.Latinitas medii aevi, лат.Media Latinitas; італ.Latino medievale) — латинська мова часів середньовіччя. Офіційна писемна мова більшості європейських країн IV—XIV століть. Використовувалася у Католицькій церкві та при дворах європейських монархів як універсальна мова науки, юриспруденції, літератури тощо. Наступниця класичної латини і пізньої латини. Стала основою для сучасних романських мов. Незважаючи на ряд суттєвих відмінностей від класичної латини, люди середньовіччя не сприймали її як окрему мову. Також — церко́вна лати́на (лат.Lingua Latina Ecclesiastica).
Джерела
підручники
Harrington K.P., Pucci J., Elliott A.G. Medieval Latin (2nd ed.), Univ. Chicago Press, 1997 ISBN 0-226-31712-9
Medieval Latin: An Introduction and Bibliographical Guide . ed. by Mantello F.A.C., Rigg, A.G. CUA Press, 1996 ISBN 0-8132-0842-4
