Кипчацькі мови

Тюркські мови:

   Кипчацькі мови

Кипча́цькі мо́ви (англ. Kipchak (Kypchak, Qypchaq) languages) — група тюркських мов алтайської мовної сім'ї мов. Поширені в Східній Європі та Середній Азії, на північному заході тюркомовного світу. Назва походить від тюркського імені середньовічних кочовиків-половців — «кипчаки». Інші назви — північноза́хідні тю́ркські мо́ви (англ. Northwestern Turkic languages), тау-група, половецька група.

Класифікація

1. Алтайські мови
   1. Тюркські мови
      1. Власне тюркські мови
         1. Кипчацькі мови (Північнозахідні тюркські мови)
            1. Кипчацько-булгарські мови (Булгаро-кипчацькі; Повлозько-кипчацькі мови)
               1. Башкирська мова
               2. Старотатарська мова †
               3. Татарська мова
            2. Кипчацько-киргизькі мови (Киргизо-кипчацькі; Киргизькі мови)
               1. Киргизька мова
               2. Південноалтайська мова
            3. Кипчацько-ногайські мови (Ногайсько-кипчацькі; Ногайські мови)
               1. Алабугатсько-ногайська мова
               2. Карагашська мова
               3. Казахська мова
               4. Каракалпацька мова
               5. Ногайська мова
               6. Сибірсько-татарська мова
               7. Узбецько-ногайська мова †
               8. Фергано-кипчацька мова
               9. Юртовсько-ногайська мова
            4. Кипчацько-половецькі мови (Половецько-кипчацькі; Половецькі мови)
               1. Вірмено-кипчацька мова †
               2. Караїмська мова
               3. Карачаєво-балкарська мова
               4. Кримськотатарська мова
               5. Кримчацька мова
               6. Кумицька мова
               7. Мамлюцько-кипчацька мова †
               8. Половецька мова †
               9. Урумська мова

• † — мертва мова

Кримськотатарська і урумська мова займають проміжне положення між кипчацькими і огузькими мовами (ряд діалектів є кипчацько-половецькими, ряд — огузькими за походженням, літературна норма має змішаний характер).

Галерея

Кипчацькі мови	Кипчацько-булгарські	Ногайські та киргизькі	Кипчацько-половецькі
Кипчацько-булгарські мови    Ногайські та киргизькі мови    Кипчацько-половецькі мови	Татарська мова    Башкирська мова	Казахська мова    Киргизька мова    Каракалпацька мова    Ногайська мова	Кумицька мова    Караїмська мова    Карачаєво-балкарська мова    Кримськотатарська мова    Урумська мова

Особливості

Кипчацькі мови мають низку особливостей, через які лінгвісти класифікують їх сукупно. Деякі з цих особливостей є спільними з іншими тюркськими мовами, інші є унікальними, властиві лише кипчацьким мовам.

Загальнотюркські риси

• Зміна прототюркського *d на /j/. Наприклад:

hadaq > ajaq «ступня»

• Втрата первинного звуку *h. Наприклад:

hadaq > ajaq «ступня»

Унікальні риси

• Екстенсивний сингармонізм. Наприклад:

olor — olar «їх»

• Часта асиміляція першого звуку */j/. Наприклад:

jetti > ʒetti «сім»

• Дифтонги в останньому складі * /ɡ/ й * /b/. Наприклад:

taɡ > taw «гора»

sub > suw «вода»

Загальні відомості

Поволзько-кипчацка спільність визнається не всіма вченими, існує альтернативна точка зору, відповідно до якої, татарська мова є половецько-кипчацькою, а башкирська — ногайсько-кипчацькою (саме така точка зору сформульована у книзі «Порівняльно-історична граматика тюркських мов. Регіональні реконструкції» за редакцією Е. Р. Тенішева).

Половецько-кипчацька підгрупа поділяється низкою дослідників на дві підгрупи, в першу з яких входять караїмська і кримськотатарська мови разом з усіма етнолектами, а в другу решта (кумицька, карачаєво-балкарська і вимерлі вірмено-кипчацька і мамлюксько-кипчацька)^[1][2].

Також як кипчацькі розглядаються киргизько-кипчацькі мови — південноалтайська, фергансько-кипчацька і киргизька мови. Традиційно об'єднуються перш за все з ногайськими, але це вже в плані глоттохронології помилково: киргизько-кипчацький мовний тип сформувався раніше поділу решти кипчацького ареалу на поволзький, половецький і ногайський ареали, ногайський мовний тип, навпаки, є пізнішим з кипчацьких.

Давньокиргизька (єнісейсько-киргизька) мова належала до хакасько-алтайської групі східної гілки тюркських мов, фахівці, що виводять киргизько-кипчацьку групу з давньокиргизької, дотримуються точки зору, відповідно в процесі асиміляції сучасні киргизько-кипчацькі мови придбали чимало рис (лексичних і граматичних) сусідньої казахської мови, що і дає підставу сучасним лінгвістам зараховувати ці мови до кипчацьких.

Кипчацькі мови поширені по всій Росії від Балтики і Причорномор'я до Кавказу та Уралу аж до Сибіру, а також у Казахстані, Киргизії, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані. Чисельність мовців перевищує двадцять мільйонів.

Примітки

1. Язык во времени. Классификация тюркских языков — История языков. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 листопада 2009.
2. Язык во времени. Классификация тюркских языков. Лекция Олега Мудрака. Архів оригіналу за 6 Серпня 2012. Процитовано 17 Листопада 2009.

Джерела

• Johanson, Lars; Csató, Éva Ágnes. The Turkic Languages. London: Routledge, 1998. ISBN 0-415-08200-5.
• Menges, Karl H. The Turkic Languages and Peoples (2nd ed.). Wiesbaden: Harrassowitz, 1995. ISBN 3-447-03533-1.
• Баскаков Н. А., Баскаков А. Н. Современные кыпчакские языки / Отв. ред. Д. С. Насыров. — Нукус: Каракалпакстан, 1987.
• Языки Мира. Тюркские языки / Отв. ред. Тенишев Э. Р. — Бишкек: Кыргызстан, 1997. (репринт: Москва: Индрик, 1997 ISBN 5-85759-061-2)
• Сравнительно-историческая грамматика тюркских языков: Региональные реконструкции / Отв. ред. Тенишев Э. Р. — Москва, 2002.
• Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие. Том I. Каталог и тексты памятников армянским письмом. — Алматы: Дешт-и-Кыпчак, 2002.
• Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие. Том II. Памятники духовной культуры караимов, куманов-половцев и армяно-кыпчаков. — Алматы: Баур, 2007.
• Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие. Том III. Кыпчакский словарь. — Алматы: Баур; КАСЕАН, 2010.

Посилання

• Гаркавец А. Н. Кыпчакские языки [Архівовано 23 Травня 2021 у Wayback Machine.] (москвинською).