PROFILBARU.COM

Мадяри́зм^[1] (від угор. magyar — «угорський»), рідко гунгари́зм^[2] (від лат. Hungarus — «угорський»), угризм — слово або вислів, запозичені з угорської мови або утворені під її впливом. До європейських мов мадяризми починають проникати з IX ст., коли мадярські племена оселяються у Паннонії. У давньоруській мові слова угорського походження письмово засвідчені з X ст.

В українській мові

Угорці з'явилися на території України у 884–898 рр., але з того часу мадяризми в українській мові не збереглися. Коли ж угорці оселилися на теперішній своїй території в Паннонії (896) і згодом захопили землі на південь від Карпат, впродовж наступних століть (здебільшого в XVI ст.) чимало угорських слів потрапило до мови українців Закарпаття, що тривалий час було відоме під назвою «Угорська Русь».

Окремі мадяризми поширилися на деякі інші діалекти української мови, а також в літературну мову, наприклад, ґазда (закарп. з XIII ст.); барда, бартка, балта (XIII-XIV ст.), леґінь, ґанч, ґанджа, чижми (чоботи), пугар (XVI ст.); львівське батяр (XVIII ст.). Деякі з них могли бути запозичені літературною мовою нещодавно і незалежно від закарпатських діалектів, наприклад, гусар (закарпат. з XV ст.), чардаги, паприка, гайдук (XIX ст.), гуляш.

Величезна більшість мадяризмів, однак, не вийшла за межі закарпатських, переважно півд.-західних, діалектів, наприклад, марга (майно, худоба), арсаґ (держава і державний шлях), варош (місто), катуна (вояк), битюх (хвороба), шуга («ніколи»; не пізніше XIII ст.); баршун («оксамит»; XIV ст.); келчих («харч», «кошти»; XV ст.); ґарадичі («східці»; XVI ст.); прийш («виноробний прес»; XVII ст.); ґалиба («безладдя», «скандал»; XVIII ст.); крумплі («картопля», XIX ст.); тепер вони поступово заникають у цих діалектах.

Приклади найтиповіших запозичень з угорської мови

Банувати^[2] < ban («шкодувати», «каятись»)
Бартка < bard
Батяр < betyár
Бекеша < bekes
Бербениця < berbence
Бунда («вид верхнього одягу») < bunda
Габа («хвиля») < hab^[2]
Гайдук < hajdu (множина hajduk)
Гусар < huszar < серб. husar < грец. χονσάριος («грабіжник», «розбійник»)
Гуляш < gulyás
Ґазда < gazda, слов'янського походження — від gospoda
Ґандж < gancs
Дараба («пліт») < darab («шматок», «частина»), слов'янського походження — пор. укр. дрібний, дрібок
Дженджеруха («франтиха, чепуруха»), дженджуристий («кокетливий, легковажний») < gyöngysor («нитка перлового намиста»)
Кантар («вуздечка») < kantár
Капці < kapca < слов. kopytьca
Куліш < köles («просо»)
Кучма < kucsma sapka (за однією з версій, ймовірніше слово питомо українське, а угорське саме є запозиченням)
Лаба («ніжка», «лапа») < láb (але більш ймовірна версія запозичення зі західнослов'янських мов)
Леґінь < legény
Лечо < lecsó
Марга («худоба») < marha, яке має германське походження. На українському ґрунті від нього утворилося похідне слово «маржина»
Ментик < mente
Паприка
Пугар («келих») < pohárрадше угорська мова запозичила зі словʼянських, бо таке чи одноклреневе слово є в більшості західно-словʼянських і в південно-словʼянських мов, так що угорці запозичили його, коли прийшли в Європу.
Торлаш («потужний льодохід з повіддю») < torlasz
Філер < fillér
Хосен («користь») < haszon
Хутір < hutor, яке є запозиченням з германських мов — пор. давн.в-нім. huntari і дав.-шв. hundari
Чардаш
Чота < czata < серб. чета
Чуга
Шабля < szablya

Слово гачі теж іноді вважають мадяризмом^[2], але скоріш за все, воно має питомо слов'янське походження (від прасл. *gatjě), а угор. gatya запозичене з праслов'янської^[3]. На користь цієї думки можна навести фін. kaatio («стегно», «холоша»), ест. kaats («стегно бика», «шаровари»), запозичені в І тис. н. е. з праслов'янської мови (кривичівського діалекту), у яких зберігається непалаталізоване t^[4]^[5].

В інших мовах

Чимало мадяризмів і в польській мові: batiar, ciżma, czako, czardasz, giermek тощо. У більшості мов світу мадяризмів небагато, вони позначають там елементи традиційної угорської культури (чардаш), страви (гуляш, лечо), деякі військові терміни (гайдук, гусар, ментик, шабля), одягу (бекеша).

Див. також

Слов'янська лексика в угорській мові

Примітки

↑ Мадяризм // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ ^а ^б ^в ^г Єлизавета Барань. Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
↑ В. Б. Крысько. Заметки о древненовгородском диалекте. — Вопросы языкознания. — М. : Наука, 1994.
↑ М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.

Джерела

Lizanec P. Magyar-ukrán nyelvi kapcsolatok, частина І, 1970
Лизанець П. Атлас лексичних мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР; частина II (= Венгерские заимствования в украинских говорах Закарпатья).Будапешт 1976; частина III, Ужгород, 1976
Мокань А. Лексические унгаризмы в мараморошских украинских говорах Закарпатской области // Вопросы финно-угорской филологии, выпуск 3, стор. 100—124. ІІ. 1977
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Єлизавета Барань. Лексичні гунгаризми у творах українських письменників Закарпаття [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982— .
Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002.