У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пліт.
Пліт[1], діал.дара́ба[2] — транспортний засіб, виготовлений з плавучих матеріалів і призначений для переміщення або утримання на водяних поверхнях людей або вантажів. Хоча існують різні перехідні типи, які розмивають це визначення, плоти зазвичай тримаються на плаву не за рахунок своєї водовиміщувальної конструкції, як це властиво човнам, а за рахунок природних властивостей (плавучості) матеріалів, з яких вони зроблені, таких як очерет, папірус, дерево або герметичні повітряні камери, такі як надуті шкіряні міхи, бочки тощо (наприклад, понтони)[3][4][5].
Назва
Українське слово «пліт» (д.-рус.плътъ) може бути зв'язане зі словом «плести» (тобто «плетений», «зв'язаний»). Але більш прийнятою є версія, що це слово зв'язане з дієсловом «пливти» і споріднене з чеськ.plet᾽, словац.plt᾽, пол.рɫet, рос.плот, латис.pluts («пліт, пором»), нім.Floss (так само) дав.-інд.plutás («те, що пливе»), plutam («течія, потік»), грец.πλυτός («митий»), πλύσις («миття», «чищення»)[6][7].
Західноукраїнське «дараба» походить від угор.drab («шматок»): первісно воно означало «шматок деревини». До угорської мови це слово потрапило зі слов'янських (пор. «дрібок», «дрібний»)[8].
Пліт, який використовувався для сплавляння лісу, також називався «та́льба»[9]. Зрубані колоди скріплювали жердинами-поперечинами — жоростями[10], він споряджався кермою (кермовим веслом)[11] і сохаром (колодою з розвилиною, на яку плотар клав свої речі)[12]. Дві тальби могли зв'язувати разом за допомогою гакаря — стовбура молодого дерева[13]. Для зупинки плота і закріплення його на березі використовували гарпуле́ць — прикіл у вигляді кілка із залізним наконечником, прив'язаний до плота мотузкою[14].
Маленькі плоти з 3-4 колод, на які розбирався один великий для підгону до берега, називалися то́рками[15].
Відоме ще одне діалектне позначення плота — «бо́кор»[16], яке, очевидно походить через посередництво рум.bokor («кущ», «пліт») від угор.bokor («кущ»)[17]. Того ж походження і слово «бокораш»[18], яким у Карпатах називають плотогонів.
Традиційно плоти виготовляють з деревини або очерету (тростини). Дерев'яні колоди скріпляють поперечними жердинами, дошками, мотузами, колись — лозовою в'язкою («хомутом»)[19], розпареними гілками (гужвою). На етнографічній території України для переправ через річки використовували сали — плоти зі снопів, прив'язані до хвостів коней, на які складали зброю та одяг[20].
Сучасні плоти, зокрема рятувальні, спортивні тощо, виготовляються з легких, міцних, багатошарових водовідпорних синтетичних матеріалів.
Сплав лісу — найдавніше й найпоширеніше використання плотів. В Україні лісосплав був найпоширенішим у Карпатах, де ще з XIX сторіччя був одним з головних видів господарської діяльності. З північно-східних схилів Карпат ліс сплавляли Черемошем і Прутом до Чернівців, а часом й далі аж до румунського Галаца, що на Дунаї. У Закарпатті з південно-західних схилів — Рікою, Тереблею та іншими річками до Тиси і далі. У Карпатах до 1954 року існувала професія бокораш (від місцевого бокор — «пліт») — плотогон. В ті часи плотами Черемошем (від Жаб'єго до Кут) сплавлялися і поодинокі пасажири-туристи.
На великих плотах встановлювали водяні млини (лодяки, плаваки).
Плоти технічного призначення
Пліт плавучий (плавний) (рос.плот плавучий; англ.flotation raft; нім.schwimmendes Floss n) — структура, яка складається з кількох циліндричних ємностей, з'єднаних сталевими елементами для створення основи, на якій будується пальова сталева платформа (бурова платформа). Пліт конструюється таким чином, що його розміри збігаються з розмірами одного боку опорного блока платформи, тому він може служити плавучою баржею при буксируванні платформи.
1969 — «Ра» (пліт-човен з папірусу, майже подолав шлях від Африки до Центральної Америки, але команда мусила покинути пліт внаслідок небезпечного розмокання папірусу за 500 миль від Барбадосу).
