У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сніп (значення).
Сніп — в'язка, пучок, в якому стебла зернових рослин в'язали після жнив, зручні для обмолоту зерна. У снопи також в'язалися стебла льону та інших рослин.
Зжаті за допомогою серпа стебла зернових складали у сніп, обв'язуючи його солом'яним джгутом — пере́ве́слом[2]. Для цієї мети жниця використовувала спеціальний кілочок, який носила за поясом — цурку[3][4] чи юро́к[5]. Нижня частина снопа (з окоренками стебел) називалася гузи́р[6].
Обмолочений сніп (без зерна) називається около́т (рідше околі́т): його можуть обмолотити нерозв'язаним чи перев'язати знову після обмолоту[7]. Якщо сніп молотили не розв'язуючи, це називалось «молотити в околот»[8].
Обмолочений і обтрушений від полови сніп, використовуваний для покрівлі (стріхи) називають куль[9] (діал.парка, стріп[10][11]; невеликий куль, зв'язаний у місці колосків, називався ки́тиця)[12]. Куль околоту — сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним[9]. Маленький околот — при́колоток[13]. «Околотити хату» означало «покрити стріху околотами»[8].
Снопи складали в копиці, або у великі скирти. Копиця, стіжок з 60 снопів (складених колоссям усередину і покритих одним снопом згори) називалася копо́ю і була одиницею ліку хліба[14]. Вдвоє менша копиця, в 30 снопів, звалась полу́кіпок[15], копа з 15-20 снопів — як кладня[16]. Складанням снопів у скирти займалися спеціально призначені робітники — кладільники[17] чи кладії[18]. При найманні жниць з одержанням плати натурою домовлялися, за який сніп вони будуть жати: наприклад, «жати за дев'ятий сніп» означало, що жниця-наймичка отримуватиме дев'яту частину зжатих нею снопів[19].
Після жнив снопи відвозили до стодол (клунь), де їх висушували і готували до обмолоту, який міг проводитися прямо в стодолі, на внутрішньому току[20].
Деякі конструкції жниварок передбачають автоматичне зв'язування стебел у снопи: такі жниварки називаються снопов'язалками. У сучасному сільському господарстві в'язання збіжжя в снопи не практикується: зернозбиральні комбайни здійснюють обмолот зжатих стебел прямо на полі, а до зерносховищ відвозять вже обмолочене зерно.
У культурі
Зображення снопів використовуються в геральдиці: наприклад, емблема у вигляді стилізованих рисових снопів присутня на прапорі АСЕАН, два пшеничних снопи обрамляли герб СРСР, зображення снопів пшениці (рідше бавовнику) прикрашали герби багатьох союзних республік.
Сніп — ознака єдності, одностайності («Незв'язаний сніп — солома»)[8].
У «Слові о полку Ігоревім» сніп виступає символом людини, що гине на полі бою: «На Немізі снопи стелють головами, молотять ціпами харалужними, на тоці життя кладуть, віють душу од тіла»[8]. До такого само порівняння вдається П. О. Куліш в оповіданні «Січові гості» («Як молотники, вставши зрання, стануть у два ряди на довгому току і б'ють дубовими ціпами сніп за снопом, аж поки розлетиться увесь соломою, так і їх порозбивано картечами, пороздирано чаунними кулями на шматки і перемішано з потрощеними гілляками і колоддям»).
Різдвяний дідух зазвичай робився у вигляді житнього, пшеничного чи вівсяного снопа чи околоту.
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2
