Автор «кулішівки» — першої фонетичної абетки української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві[8], «одним із корифеїв нашої літератури»[9]. Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українськогоісторичного роману«Чорна рада». Писав українською та російською мовами.
Отъ дворянина жителя Воронѣжскаго Александра Андреева Сына Кулѣша и жени его Екатерини Иоанновой дочери родился сынъ Пантеліимонъ крещенъ сего іюля 27 го числа приходскимъ священникомъ Ілариономъ Безпалымъ, восприемникъ былъ ему отъ святаго Крещенія дворянинъ Евфимъ Симеоновъ сынъ Шкура
На хуторі під Воронежем хлопчик змалечку наслухався різних казок, переказів, легенд, особливо народних пісень, які наспівувала йому мати. Була в нього й «духовна мати» — сусідка по хуторах Уляна Терентіївна Мужиловська, що навернула його до книжної мудрості й наполягла на навчанні в Новгород-Сіверській гімназії. Про свої перші свідомі роки життя і навчання Панько Куліш розкаже в повістях «История Ульяны Терентьевны» (1852), «Феклуша» (1856) і «Яков Яковлевич» (1852). Здобувати освіту П. Кулішу було нелегко, навіть маючи неабиякий хист до літератури та малювання, бо і училище, і гімназія були зросійщеними, і він, як сам пізніше згадував, мав «доволі мороки, поки почав розмовляти так, як пишуть у книжках». Першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки.
Навчання
Портрет Пантелеймона Куліша, бл. 1842 р.
Пантелеймон навчався спочатку в місцевого дяка Андрія, пізніше у школі при церкві Св. Миколая, а згодом у Новгород-Сіверському повітовому училищі та Новгород-Сіверській гімназії.
З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. П. Куліш особисто познайомився і заприятелював з М. Максимовичем. Професор заохочував здібного студента до літератури, до збирання та дослідження фольклору. Мрія навчатися в університеті, що її плекав юнак із 1834 року, коли зробив першу невдалу спробу вступити до цього навчального закладу, обірвалася 1841 року. Куліш не мав документального свідоцтва про дворянське походження, хоча його батько й був із козацько-старшинського роду, а отже — й права навчатися в університеті. Кілька років слухання лекцій на словесному, а згодом на правничому факультеті виявилися визначальними для його подальшої долі.
Куліш написав у той час «малоросійські оповідання» російською мовою — «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став» і «О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе», а також повість із народних переказів «Огненный змей».
1840-ві
Пантелеймон Куліш. Автопортрет, 1845 р.
Молодий письменник завдяки протекції інспектора шкіл Михайла Юзефовича дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Тоді він пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнишенко», віршовану історичну хроніку «Україна» й оповідання-ідилію «Орися». Неодноразово (1843, 1844, 1856) перебував на тривалій гостині та творчому пленері в маєтку Міхала Грабовського[11]. Згодом працював у Києві, Рівному, а коли журнал «Современник» почав друкувати 1845 року перші розділи його славетного роману «Чорна рада», ректор Петербурзького університету П. Плетньов (він і редактор «Современника») запросив його до столиці Російської імперії на посаду старшого вчителя гімназії та лектора російської мови для чужоземних слухачів університету.
«Учителя 5-ї С.-Петербурзької гімназії 9-го класу Куліша, який хоча й не належав до цього товариства, але був у дружніх зв'язках із усіма його учасниками й самовиношував надзвичайні думки про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надрукованих од нього творах багато двозначних місць, що могли вселяти в малоросів думки про право їх на окреме існування від імперії, — замкнути в Олексіївський равелін на чотири місяці й потім відіслати на службу в Вологду…»
Під час арешту Пантелеймона, через нервове знесилення, Олександра народжує мертву дитину. На жаль, більше дітей у пари не було. Після вигнання Куліша, дружина усіляко намагалась підтримувати його і навіть поїхала до Тули. Після «щирого каяття» Куліша, клопотань сановитих друзів дружини та її особистих благань покарання було замінено: його ув'язнили на два місяці в арештантське відділення військового шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу. Під час заслання пара жила досить бідно і переважно на гонорари дружини. Бідували, але проведені в Тулі три роки й три місяці не пройшли марно. Куліш написав «Историю Бориса Годунова и Дмитрия Самозванца», історичний роман «Северяки», який згодом вийшов друком під назвою «Алексѣй Однорогъ», автобіографічний роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени», роман «Петр Иванович Березин и его семейство, или Люди, решившиеся во что бы то ни стало быть счастливыми», вивчав європейські мови, осягав «механіку» романного мислення В. Скотта, Ч. Дікенса, захоплювався поезією Дж. Байрона і Ф-Р. Шатобріана, ідеями Ж.-Ж. Руссо.
Після довгих клопотань перед III відділом Куліш здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей».
Повернення до Петербургу
Пантелеймон Куліш та Микола Костомаров, 1859 р.Пантелеймон КулішПантелеймон Куліш, 1860 р.Пантелеймон Куліш, 1861 р.
Наближалося 25-річчя царювання Миколи І. Можливо, з ласки монарха, а особливо завдяки клопотанням вірної подруги Олександри Михайлівни, П. Плетньова та протекції земляка-сенатора О. В. Кочубея, П. Куліш повернувся до Санкт-Петербурга, де продовжив творити, хоча деякий час не мав права друкуватися. Під криптонімом «Николай М.» він публікує в Некрасовському «Современнике» російські повісті і двотомні «Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя».
Знайомство на Полтавщині (де Куліш хотів придбати власний хутір) із матір'ю автора «Тараса Бульби» і «Мертвих душ» спонукало його до підготовки шеститомного зібрання творів і листів Миколи Гоголя. Та найбільшим своїм творчим успіхом Пантелеймон Куліш вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси». З'явилися вони в Санкт-Петербурзі у 1856–1857 роках у двох томах і викликали подив та захоплення. «„Записки о Южной Руси“ друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам'ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни», — так писав він в одному із листів до С. Аксакова. Про збірку Т. Г. Шевченко писав: «Цю книгу скоро напам'ять буду читати. Вона мені так чарівно, живо нагадала мою прекрасну бідну Україну, що я немов з живими бесідую з її сліпими лірниками і кобзарями. Пречудова і вельми благородна праця! Брильянт у сучасній історичній літературі.»
Збірка була написана «кулішівкою» — придуманим Кулішем першим українським фонетичним правописом, який згодом прислужився і для друку «Кобзаря»1860 року, і для журналу «Основа». Творчо багатим і успішним був для Куліша 1857 рік. Вийшли у світ «Чорна рада», український буквар і читанка — «Граматка», «Народні оповідання» Марка Вовчка, які він відредагував і опублікував, відкрив власну друкарню. Надії на цензурні послаблення не виправдалися, хоча Куліш остаточно не розчарувався у імператорі Олександрі II, тому вирушив з дружиною до Москви, гостював у свого друга С. Т. Аксакова, відвіз дружину на хутір Мотронівку, щоб згодом звідси в березні 1858 року разом вирушити в мандри Європою. Там він, уважно фіксуючи у листах найменші деталі життя європейських народів, приглядався до тодішніх здобутків цивілізації, але не захоплювався ними. Навпаки, переймався глибшою вірою в майбутнє природно-патріархального побуту. Хутір як форма практичного втілення руссовської ідеї гармонійного життя серед природи і як духовний оазис національної самобутності — цей ідеал упевнено захоплював Пантелеймона Куліша.
Куліш не отримав дозволу на заснування у Санкт-Петербурзі українського журналу, тому створив альманах «Хата». Одночасно брат дружини Василь Білозерський клопотався про видання першого українського часопису «Основа». Куліш разом із дружиною, яка починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок, зразу ж захопився підготовкою матеріалів для цього літературного й громадсько-політичного журналу. Насамперед дбав про історичне виховання українського громадянства. Тому почав писати «Історичні оповідання» — своєрідні науково-популярні нариси із історії України — «Хмельнищина» і «Виговщина». З'явилися вони 1861 року в «Основі». Сторінки цього журналу заповнювали і його перші ліричні поезії та поеми, що були написані вже після другої подорожі Західною Європою, яку він здійснив разом із Миколою Костомаровим.
Водночас Куліш уклав свою першу поетичну збірку «Досвиткы. Думи і поеми», що вийшла у Петербурзі 1862 року — перед появою 1863 року ганебного валуєвського циркуляра, яким самодержавство обмежило друкування українською мовою. Слава про Куліша долетіла до Галичини, де львівські журнали «Вечерниці» і «Мета» публікували його прозу, поезію, статті…
«Куліш був головним двигачем українофільського руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років»,
— писав Іван Франко, особливо відзначаючи його співробітництво в народовському журналі «Правда».
Через нестачу коштів та відсутність роботи у зв'язку із закриттям «Основи», Куліш у 1864-му році переїздить у Варшаву, де працює урядовцем[12].
Чотири роки перебування у Варшаві, матеріальні статки (тут був на посаді директора духовних справ і членом комісії для перекладу польських законів) дали змогу письменникові набути неабиякого досвіду й знань (праця в державній установі, вивчення архівів, де він робив численні записи для майбутніх історичних досліджень, дружба із польською інтелігенцією і галицькими українцями, зокрема у Львові, де часто бував).
Людина емоційна і діяльна, схильна до беззастережного обстоювання виношеної ідеї, П. Куліш терпляче і цілеспрямовано добирав матеріали для обґрунтування концепції про негативний вплив козацьких і селянських повстань на розвиток української державності і культури. Працюючи у Варшаві в 1864–1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 — у Санкт-Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готував тритомне дослідження «История воссоединения Руси», в якому прагнув документально підтвердити ідею історичної згубності народно-визвольних рухів і піднести культуротворчу місію польської шляхти, ополяченого українського панства і російського царизму в Україні.
Роки спливали, відходили в небуття друзі, однодумців, по суті, не залишилося, надто після появи «Истории воссоединения Руси», яка була зустрінута українською громадськістю із розчаруванням і обуренням (гостро працю осудили, зокрема, Леонід Глібов, Борис Грінченко). Сам Куліш поступово розчарувався в державній службі і своїх «москвофільських» орієнтаціях, особливо — після появи Емського указу[джерело?].
Останні роки життя
Похорон Пантелеймона Куліша
Куліш оселився на хуторі Мотронівка поблизу БорзниЧернігівської губернії, який перейменував на честь дружини Ганнина Пустинь. Тут господарював, творив, зокрема, укладав зі своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия», яку після появи друком 1879 року цензура заборонила і вилучила з продажу. Це не зупинило вченого, письменника. Його погляд то знову сягає далекої Галичини, куди він посилає свою «Крашанку русинам і полякам на Великдень 1882 року» в надії залучити до спільної культурницької діяльності українських і польських інтелігентів, то приглядається до мусульманського світу, передусім до етичних засад Ісламу (поема «Магомет і Хадиза», 1883, драма у віршах «Байда, князь Вишневецький», 1884).
Куліш багато перекладав, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, Шиллера, Гейне. Видав у Женеві третю збірку поезій «Дзвін» (1893). Готував до видання у Відні повний перший український переклад Біблії; завершував історіографічну працю у трьох томах «Отпадение Малороссии от Польши», листувався з багатьма кореспондентами, переймався розбратом слов'янських націй, особливо шовіністичними заходами польської шляхти в Східній Галичині щодо українського населення, дбав про видання прогресивних журналів і газет. На жаль, лише небагато з його перекладів Шекспіра були опубліковані за життя. Американсько-український філолог Андрій Даниленко вважає безцінним вплив Куліша на формування як модерної української культури того часу, так і на формування української літературної мови[13].
Пантелеймон Куліш пішов з життя 14 лютого1897 року на своєму хуторі Мотронівка.
Наприкінці 1850-х років Куліш уклав першу фонетичну абетку української мови, в якій не було церковнослов'янських літер ѣ та ы, з'явилася літера g (на позначення ґ). Загалом саме правопис Куліша лежить в основі сучасної української абетки, хоча для цього первинна кулішівка пережила значну трансформацію.
З 1876 року кулішівку було заборонено в Російській імперії[16], натомість у 1890-х роках її у видозміненому вигляді було впроваджено у школах Галичини (на зміну етимологічному правопису), що дало поштовх до розвитку цього правопису.
Чорна рада (1857). За словами Івана Франка, «Чорна рада» — «найліпша історична повість в нашій літературі». Історична основа роману — події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року — боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького.
Цікавий факт, що існує два оригінальних примірники роману на українській та російській мовах. За змістом вони мають суттєві відмінності у сценах та деталях. Перша версія романів була готова у 1846 році. Спочатку автор написав російський варіант, а згодом зробив ніби український переклад, а насправді інший твір. Через арешт і заборону видавничої діяльності романи так і не були опубліковані. Оригінал українського рукопису, перед засланням, автор передав своєму доброму товаришеві Осипу Бодянському. Достеменно відомо, що цей примірник значно відрізняється від відомого опублікованого.[17]
У 1856 році для погодження з цензурою Куліш спершу подав український примірник. Оскільки цензором виявився російський романіст Іван Лажечніков, то Пантелеймон йому запропонував ознайомитись з російським «аналогом» «Чорної ради». Саме останній варіант зазнав численних цензурних правок. Позаяк упливові урядовці поручилися за Пантелеймона, то українську версію дозволили надрукувати в обхід цензурі.
До російського варіанту «Чорної ради» автор написав післямову. У цій статті Куліш заявляє, що українська мова має право на особисту літературу. Також, на відміну від українського аналога, російський має епіграфи до кожного розділу.
Шекспирови твори. Том другий. Переклад Пантелеймона Куліша
Переклав Біблію, майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона (зокрема, поеми «Чайльд-Гарольдова мандрівка», «Дон-Жуан»), балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти» (опубліковано в журналі «Основа» 1861 р.). Наприкінці свого життя П. Куліш підготував до друку поетичну збірку «Позичена кобза: Переспіви чужоземних співів», котра вийшла в Женеві 1897 р., вже по смерті поета. Увійшли в неї переспіви творів визначних англійських та німецьких поетів XIX ст.: Байрона, Ґете, Шіллера, Гайне. Чимало переклав з російської (твори Пушкіна, Фета, Нікітіна, Кольцова, Некрасова).
Куліш систематично працював у царині перекладу, був твердо переконаний, що найвидатніші світочі європейського письменства мають стати здобутком письменства українського. Не знижуватись до популярного переказу для простолюду, а навпаки, дорівнятись вершин творчої думки — такою уявлялися перспектива і завдання українського перекладу романтикові Кулішеві.
Вважаючи мовну реформу І. Котляревського невдалою, П. Куліш марив про «староруську» мову як літературну[18]. Осмислюючи Кулішів перекладацький стиль, М. Зеров звернув увагу на його «теорію староруського відродження», згідно з якою староруська (староукраїнська) літературна має синтезувати здобутки старої книжної мови і виражальні ресурси мови народнопоетичної. Тому в лексиці Кулішевих перекладів відсутні бурлескні фразеологізми, натомість значне місце посідають старослов'янізми, які надають їм урочистого, піднесеного, хоча нерідко й важкуватого для сприйняття характеру. «Далеко менше шкодить цей словник перекладам з Ґете та Байрона»[19], — зазначив М. Зеров.
Від англійських, німецьких, італійських поетів П. Куліш переніс на український ґрунт октаву, Спенсерову 9-віршову строфу та інші зразки канонічної строфіки.
Праця над Старим Заповітом тривала. Загадкова листопадова пожежа 1885 р. на Кулішевому хуторі Мотронівка (Ганнина Пустинь) стала трагічною сторінкою в історії української Біблії, під час пожежі згорів рукопис перекладу Старого Заповіту. Перекладачі знову почали працювати над його перекладом від самого початку. По смерті Куліша переклад завершив Іван Пулюй.
Незадовго до смерті, Куліш опублікував дитячу Біблію у спрощеному варіанті.
1903 року Британське та Іноземне Біблійне Товариство видало першу повну українську Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») у перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя. Цю Біблію перевидавали у 1912 (Відень), 1921 і 1930 (Берлін), 1947 (Нью-Йорк, Лондон) роках. На теренах України Кулішевий переклад вперше був виданий лише у 2000 (Київ).
Псевдонім «Ратай Павло» використовував для публікацій у журналі «Правда»[26].
Оцінки творчості
Пантелеймон Куліш був неймовірно складний і незручний для однобічного, однозначного трактування, попри те, що він закладав підвалини сучасного українства. Його діяння сучасники не раз не сприймали, його твори випереджали час. Його перекладацька праця, художня творчість, історичні писання – це були цеглини, які лягали в основу, підмурівок того будинку, який ми називаємо Україною. Якби тих цеглин не було, то я не скажу і ніхто не скаже, ким ми були б, але ми точно були б інакші...
Захід до дня народження Пантелеймона Куліша на його могилі, 1908 р.
Національний банк України випустив презентаційну банкноту із зображенням Панетелеймона Куліша; але згодом голова НБУ заперечила його появу на банкноті номіналом 1000 гривень[28].
У 1998 році встановлена меморіальна дошка Пантелеймону Кулішу та Івану Пулюю на будинку у 8-му районі Відня (Skodagasse 3, 1080 Wien), де у 1870-му році науковці працювали над першим перекладом Біблії українською мовою.
Меморіальна дошка на будинку у Відні, де мешкав Пантелеймон Куліш.
У 2018 році в Києві на вулиці Великій Житомирській перед будинком № 19Б, біля Скверу київських інтелігентів, встановили пам'ятник Пантелеймону Кулішу.
У серпні 2019 року Укрпошта випустила марку «Пантелеймон Куліш (1819—1897)». Дата випуску — 02.08.2019. Тираж — 130 000 прим. Номінальна вартість — 9X8,00 грн. Номер за каталогом Укрпошти — 1772.
8 серпня 2022 року у рамках відзначення 200-річчя з дня народження Пантелеймона Куліша у селищі ВороніжСумської області відкрито пам'ятник, який відтворює образ юного Куліша з книгою в руках.[29]
↑Володимир Панченко. Пантелеймон Куліш в «Абботсфорді» // День — 2002. — 14 груд.
↑Осип Маковей. Панько Олелькович Куліш. Огляд його діяльності. — Львів, 1900. — с. 115—116.
↑Danylenko Andrii. From the Bible to Shakespeare: Pantelejmon Kuliš (1819—1897) and the Formation of Literary Ukrainian. Boston: Academic Studies Press, 2016
↑Вже наприкінці 1960-х років подібні погляди на взаємини давньої і сучасної літературних мов (що й позначилося, очевидно, на мові його перекладів) висловив Ігор Костецький: «Українська літературна мова, позасумнівна річ, була б принципово відмінна від тієї, якою вона є сьогодні, якби в її основу лягла сковородинська модель» (Костецький І. Стефан Ґеорґе. Особистість, доба, спадщина // Тобі належить цілий світ: Вибрані твори. — Київ: Критика, 2005. — С. 460)
↑Зеров М. Поетична діяльність Куліша // Зеров М. Твори: В 2 т. — Т. 2. — Київ: Дніпро, 1990.-С. 284
↑Панько Куліш. (До 150-річчя з дня народження) // Радянське літературознавство. 1969. № 8. стор. 26—41.
↑Чугуєнко Михайло. «Панько Куліш та Дмитро Донцов» // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Харків: Око, 1995. Т. 5
↑Грегуль Галина. [Панько Куліш: образ коханця, або фаустівські романи Куліша (за твором В.Петрова «Романи Куліша») // Слово і час. 2004. № 6. стор. 25-33]
Библіографичний покажчыкъ пысаннивъ П. Кулиша // Дубо́ве Лы́стє. Альманахъ на згадку про П. О. Кулиша. Упорядкували: М. Чернявський, М. Коцюбинський, Б. Гринченко. Кыив: З друкарні Петра Барського, 1903. 278 стор.
Жулинський М. Г. «Із забуття — в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини)». Київ: Дніпро, 1990. — С. 43—66.
М. Кармазіна. Куліш Пантелеймон Олександрович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 378 ISBN 978-966-611-818-2.
Пантелеймон Куліш і українське національне відродження: Доп. та повідомл. наук, конф., присв. 175-роковинам від дня народження письменника. — X., 1995.
Пантелеймон Куліш: Матеріали і дослідж. / ред.: М. Г. Жулинський; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. Львів. від-ня. — Л.; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 2000. — 413 с.
Суспільно-політичні та історичні погляди П. О. Куліша: До 110-ї річниці його світлої пам‘яті (1819—1897): [монографія] / П. С. Гончарук. — К. : ДАКККіМ, 2006. — 264 с. — ISBN 966-8683-34-Х.
Федорук О. Пантелеймон Куліш: бібліографія літератури (1989—2002) // Відкритий архів: Щорічник матеріялів та досліджень з іст. модерної укр. культури. — К., 2004. — Т. І. — С. 453—573.
Жадько В. О. Український некрополь. — К.,2005. — С. 288.
Нахлік Є. Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, мислитель: У 2-х т. — К., 2007.
Ясь О. В. Історичне письмо Куліша у світлі його інтелектуальних трансформацій // Хроніка 2000. — Київ, 2009. — Вип. 78: Пантелеймон Куліш: письменник, філософ, громадянин. До 190-річчя від дня народження П. О. Куліша. — С. 459—528. https://www.academia.edu/30354381 [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 495—496.
Ситий І., Федорук О. До родоводу Куліша // Археографічний щорічник. Нова серія. — К., 2010. — Вип. 15/16. — С. 129—139 [1][недоступне посилання з червня 2019].
Іван Корсак. «Перстень Ганни Барвінок». Роман. — Київ, Ярославів Вал. 2015.
Даниленко, А. Від Біблії до Шекспіра. Пантелеймон Куліш і формування української літературної мови. — Київ: Критика, 2023.
Даниленко, А. Про мову Куліша і Куліш про мову // Науковий зб. Харк. іст.-філол. тов-ва. — 2020. — Т. 16. — С;. 71–98.
Даниленко, А. Куліш як перекладач Шекспіра // Пантелеймон Куліш. Переклади та переспіви. – Т. 1: Шекспирові твори. Отелло. Троїл та Крессида. Комедія помилок / ред.: О. Федорук, А. Даниленко. – К., 2020. – С. 327–350.
Даниленко, А. Вмд «казащини» до «старорущини», або про мовні суперечки М. Костомарова з П. Кулішем // Слов'янські обрії. — К., 2018. — Т. 9. — С. 400—410.
Даниленко, А. Гамлет, Гемлет чи Гамлєт: Кулішів Шекспір у критиці галицьких мовотворців // Українська мова. – 2015. – № 4. – С. 59–77.
Даниленко, А. «Пиши, як мовиш…», або чому Пантелеймон Куліш не став творцем сучасного українського правопису // Мовознавство. — 2012. — № 4. — С. 37–54.
Danylenko Andrii.From the Bible to Shakespeare. Pantelejmon Kuliš (1819—1897) and the Formation of Literary Ukrainian. — Boston, MA, 2016.
Danylenko, A. The Holy Gospels in Vernacular Ukrainian: Antin Kobyljans'kyj (1874, 1877) vs. Pantelejmon Kuliš (1871) // Die Welt der Slaven. – 2010. – Vol. 55 (1). – P. 83-104.
Danylenko, Andrii. Panteleimon Kulish // The Literary Encyclopedia. First published 16 January 2017 [ https://www.litencyc.com/php/speople.php?rec=true&UID=13821 ] [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.]
George Luckyj. Panteleimon Kulish: A Sketch of His Life and Times. NY: Columbia University Press, 1983.
Vogelfrei ist eine Weiterleitung auf diesen Artikel. Weitere Bedeutungen sind unter Vogelfrei (Begriffsklärung) aufgeführt. Das Wort vogelfrei oder auch wolfsfrei bezeichnet eine Person, über die die Strafe der Acht (Ächtung) verhängt worden ist. Diese negative Bedeutung setzte im 16. Jahrhundert ein. Sie hat sich später über die Barockdichtung und die Erklärung in Jacob Grimms Deutscher Grammatik (1819) allgemein durchgesetzt. Ein bekannter „Vogelfreier“ war Martin Luther.[1&...
American billionaire business magnate (born 1964) Bezos redirects here. For other people with the surname, see Bezos (surname). Jeff BezosBezos at the LAAFB SMC in 2017BornJeffrey Preston Jorgensen (1964-01-12) January 12, 1964 (age 59)Albuquerque, New Mexico, U.S.EducationPrinceton University (BSE)OccupationsBusinessmanmedia proprietorinvestorYears active1986–presentTitleFounder and executive chairman of AmazonFounder of Blue OriginFounder of Bezos ExpeditionsSpouse MacKenzie Sco...
هذه المقالة تحتاج للمزيد من الوصلات للمقالات الأخرى للمساعدة في ترابط مقالات الموسوعة. فضلًا ساعد في تحسين هذه المقالة بإضافة وصلات إلى المقالات المتعلقة بها الموجودة في النص الحالي. (يوليو 2020) بشير مصيطفى هو خبير اقتصادي و مسؤول سامي جزائري. بشير مصيطفى معلومات شخصية تعدي...
Abdurrahman III An-NasirAmir Kordoba, Khalifah KordobaBerkuasa912 - 929 (amir)929 - 961 (khalifah)Penobatan16 Januari 929(sebagai Khalifah Kordoba)PendahuluAbdullah (Amir Kordoba)PenerusAl-Hakam (Khalifah Kordoba)PemakamanAlcazar KordobaAyahMuhammad bin AbdullahAnakAbdul Malik, Ubaidillah,Al-Hakam, Al-Mughirah,Sulaiman,Abdul Jabbar Abdurrahman III (Arab: عبد الرحمن الثالث) An-Nasir (sang pemenang)[1] adalah seorang Emir (912-929) dan Khalifah Kordoba (929-961), serta ba...
جزء من سلسلة مقالات حولالتصوف المسيحي اللاهوت و الفلسفة لاهوت سلبي لاهوت إيجابي [الإنجليزية] لاهوت زهدي [الإنجليزية] روحانية كاثوليكية [الإنجليزية] المسيحية والفلسفة الهيلنستية [الإنجليزية] لاهوت صوفي [الإنجليزية] المسيحية والأفلاطونية الجديدة [الإنجليزية] Henosis الطقوس وا...
Bagian dari seriKalvinismeYohanes Kalvin Latar Belakang Kekristenan Reformasi Protestan Protestantisme Teologi Teologi Yohanes Kalvin Teologi Perjanjian Pembaptisan Perjamuan Kudus Asas-Asas Regulatif Predestinasi Skolastisisme Teolog Hulderikus Zwingli Martinus Bucer Petrus Martir Vermigli Henrikus Bullinger Yohanes Kalvin Yohanes Knox Teodorus Beza Zacharias Ursinus Caspar Olevianus Guido de Bres Francis Turretin Jonathan Edwards Friedrich Schleiermacher Charles Hodge Herman Bavinck Karl Ba...
artikel ini perlu dirapikan agar memenuhi standar Wikipedia. Tidak ada alasan yang diberikan. Silakan kembangkan artikel ini semampu Anda. Merapikan artikel dapat dilakukan dengan wikifikasi atau membagi artikel ke paragraf-paragraf. Jika sudah dirapikan, silakan hapus templat ini. (Pelajari cara dan kapan saatnya untuk menghapus pesan templat ini) Perubahan wilayah oleh setiap Dinasti Tiongkok Bagian dari seri artikel mengenaiSejarah Tiongkok ZAMAN KUNO Neolitikum ±8500 – ±2070 SM Tiga M...
Japanese politician Yohei Matsumoto (松本 洋平, Matsumoto Yōhei, born 1973) is a Japanese politician of the Liberal Democratic Party, a member of the House of Representatives in the Diet (national legislature). A native of Setagaya, Tokyo and graduate of Keio University, he worked at Sanwa Bank, (now part of The Bank of Tokyo-Mitsubishi UFJ) from 1996 to 2003. He was elected to the House of Representatives for the first time in 2005 after an unsuccessful run in 2003. Yohei Matsumoto松...
Tram system in Greater Manchester, UK This article is about a tramway opened in 1992. For trams operating 1877–1949, see Manchester Corporation Tramways. For other transportation systems called Metrolink, see Metrolink. MetrolinkBombardier M5000 at Exchange Quay tram stop in August 2011Schematic map of MetrolinkOverviewOwnerTransport for Greater ManchesterLocaleGreater ManchesterTransit typeTram/Light railNumber of lines8Number of stations99Annual ridership36.0 million (2022/23) 38.5% [...
Public places in Australia that are regularly utilized by homosexual men for sexual encounters Parts of the natural bushland of Sydney's North Head have historically served as a meeting place for gay men in Sydney. In Australia, the term beat is used to refer to an area frequented by gay men, where sexual acts occur. This use of the word parodies the beat walked by a police officer or a prostitute. Most commonly, public toilets, parks, and nightclubs are used as beats, though sometimes suburb...
2003 animated film based on the Lew Wallace's 1880 novel Ben-Hur: A Tale of the Christ Ben HurDVD coverDirected byWilliam R. Kowalchuk Jr.Written byAbi Estrin CunninghamBased onBen-Hur: A Tale of the Christ1880 novelby Lew WallaceProduced byWilliam R. Kowalchuk Jr.John StronachStarringCharlton HestonMusic byKeith HeffnerMichael LloydProductioncompaniesAgamemnon FilmsTundra ProductionsDistributed byGoodtimes EntertainmentRelease date February 15, 2003 (2003-02-15) Running time80...
Overview of old literary works written in Hebrew History of literatureby era Ancient (corpora) Bronze Age Sumerian Ancient Egyptian Akkadian Ugarit Hittite Classical Classical Chinese Aramaic Ancient Greek Ancient Hebrew Classical Latin Ancient Meitei Syriac Prakrit Tamil Sangam Classical Sanskrit Early Medieval Telugu Kannada New Persian Pali Armenian Byzantine Greek Welsh Old English Georgian Old German Japanese Old Turkic Arabic Norse Bulgarian Medieval by century 10th 11th 12th 13th 14th ...
Эта статья или раздел содержит информацию о предстоящем спортивном событии по автомобильному спорту, которое состоится через 1 месяц 4 дня.С началом события содержание статьи, возможно, будет изменяться. 10-й чемпионат мира Формулы E ◄ 2022/23 Сезон 2023/24 ...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Connersville High School – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2013) (Learn how and when to remove this template message) Public high school in Connersville, Indiana, United StatesConnersville High SchoolLocation100 Spartan DriveConnersville, India...
Artikel ini membutuhkan rujukan tambahan agar kualitasnya dapat dipastikan. Mohon bantu kami mengembangkan artikel ini dengan cara menambahkan rujukan ke sumber tepercaya. Pernyataan tak bersumber bisa saja dipertentangkan dan dihapus.Cari sumber: Organisme uniseluler – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR (September 2020) Organisme uniselulerValonia ventricosa, satu spesies alga dengan diameter antara 1-4 cm, adalah spesies bersel satu te...
Untuk kegunaan lain, lihat Massa (disambiguasi). Bagian dari seri artikel mengenaiMekanika klasik F → = m a → {\displaystyle {\vec {F}}=m{\vec {a}}} Hukum kedua Newton Sejarah Garis waktu Cabang Benda langit Dinamika Kinematika Kinetika Kontinuum Statika Statistika Terapan Dasar Asas D'Alembert Daya mekanik Energi kinetik potensial Gaya Impuls Inersia / Momen inersia Kecepatan Kelajuan Kerangka acuan Usaha mekanik Kerja maya Massa Momen Momentum Momentum sudut Pasangan Perc...
Album by Jan A. P. Kaczmarek Finding NeverlandSoundtrack album by Jan A. P. KaczmarekReleasedNovember 2, 2004Recorded2004GenreClassicalLength58:21LabelDecca B0003429-02ProducerJan A. P. KaczmarekJan A. P. Kaczmarek chronology Unfaithful (2002) Finding Neverland(2004) Kto nigdy nie zyl(2006) Professional ratingsReview scoresSourceRatingAllmusic[1]Filmtracks[2]SoundtrackNet[3] Finding Neverland is the original soundtrack album, on the Decca label, of the 2004 film Fi...
Passport of the Republic of Guinea-Bissau issued to Bissau-Guinean citizens Guinea-Bissau passportThe front cover of a contemporary Guinea-Bissau passportTypePassportIssued by Guinea-BissauPurposeIdentificationEligibilityGuinea-Bissau citizenship Republic of Guinea-Bissau passports are issued to citizens of Guinea-Bissau to facilitate international travel. A passport is not required for Guinea-Bissau citizens to travel to member states of the Economic Community of West African States (EC...
Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada November 2022. Poetry of WitnessSutradara Billy Tooma Anthony Cirilo ProduserDitulis olehPemeranCarolyn ForchéSaghi GhahramanFady JoudahNeil J. KresselClaudia SereaMario SuskoBruce WeiglDuncan WuPenata musikWill LewisPerusahaanproduksiIcon Independent FilmsTa...
