PROFILBARU.COM

Ганна Барвінок
Ганна Барвінок
	Ганна Барвінок
Ім'я при народженні	Олександра Михайлівна Білозерська
Псевдо	Ганна Барвінок
Народилася	23 квітня (5 травня) 1828; Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Померла	23 червня (6 липня) 1911 (83 роки); Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Громадянство	Російська імперія
Національність	українка
Діяльність	письменниця
Галузь	літературна діяльністьd
Знання мов	українська
Брати, сестри	Білозерський Василь Михайлович і Білозерський Микола Михайлович
У шлюбі з	Пантелеймон Куліш
	Роботи у Вікіджерелах; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі;

|Фото=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барвінок.

Олекса́ндра Михай́лівна Білозе́рська-Кулі́ш, відома як Га́нна Барві́нок та А. Нечуй-Вітер (5 травня (23 квітня) 1828(18280423), Борзна або хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка, Ніжинський район, Чернігівська область — 5 серпня (23 липня) 1911, Мотронівка) — українська письменниця, фольклористка, мемуаристка та хранителька літературної спадщини свого чоловіка Пантелеймона Куліша. Сестра Василя та Миколи Білозерських.

Життєпис

Докладніше: Білозерські

Народилася у Борзні, але в той час були часті пожежі в цьому місті, і їхній будинок згорів, отож багатодітна сім'я переїхала на недалекий хутір Мотронівка.

Батько — повітовий маршалок, один із найосвіченіших людей у тих краях. Брати — громадський та літературний діяч, журналіст Василь Білозерський, фольклорист і етнограф Микола Білозерський, а сестра Любов була музою Віктора Забіли (одружилася з поміщиком Іваном Боголюбцевим).

Олександра навчалась у приватних пансіонах (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп).

У 15 років познайомилася з 24-річним Пантелеймоном Кулішем. Підтримувала дружні контакти з Тарасом Шевченком, залишила про нього спогади (він також був найкращим другом брата Василя і старшим боярином на весіллі Кулішів).

Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту чоловіка народила мертву дитину, більше дітей не мала. Виїхала до Тули, за засланим чоловіком. Від 1854 жили в Петербурзі.

У 1883 році подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці.

Коли згорів рукопис українського перекладу «Біблії», над яким чоловік працював 25 років, умовила його почати роботу заново.

Брала участь у розвитку філософії, ґрунтованої на українській державності.

По смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоб видати його творчу спадщину. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.

Похована поряд із чоловіком у Мотронівці.

Літературна діяльність

Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року, у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Її твори публікувалися під псевдонімом «Гуляй вітер» або «Нечуй-Вітер».

Увагу Ганни Барвінок привертали проблеми жінок у родинно-побутових взаєминах — родинний деспотизм («Хатнє лихо», 1861), безрадісне існування з чоловіком-п'яницею («Жіноче бідування», 1887), драматизм примусового шлюбу («Батькова помилка» 1902). Письменниця створила також постаті вольових жінок («Перемогла^[3]», 1887; «Молодича боротьба», 1902). Мова письменниці барвиста й образна, пересипана народними прислів'ями. Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору, створила драму «Материнська помста».^[4]

У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано два оповідання Ганни Барвінок: «Перемогла. (Оповідання з народних уст)», с. 25—56, та «Жіноче бідуваннє (Оповідання, вийняте з народних уст)», с. 367—873.

Пам'ять

Вулиці, названі на честь Ганни Барвінок, існують в кількох населених пунктах України, зокрема, у Києві та Львові.

Примітки

↑ Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Кулиш, Александра Михайловна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVIа. — С. 958.
d:Track:Q656 d:Track:Q602358 d:Track:Q24460130 d:Track:Q23892927 d:Track:Q19908137
↑ Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
↑ Ґеник, Степан (2003). 150 видатних українок. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. с. 236. ISBN 966-668-030-0.

Джерела

Власенко І. Саша/ Ірина Власенко; худож.- оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова . — Харків: Фоліо, 2022. --158 с. — (Мистецькі біографії) — ISBN 978-966-03-8724-9.
Герасимова Г. П. Барвінок Ганна [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
Зеленська Л. Ганна Барвінок: життєпис на основі епістолярної спадщини. — Чернігів, 2001
Кізченко В. І.. БАРВІНОК Ганна [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 188. — ISBN 966-00-0734-5.
Корсак І. «Перстень Ганни Барвінок». Роман. Київ, Ярославів Вал. 2015
Міщук Р. С. Барвінок Ганна // УЛЕ. — Т. 1. — К., 1988. — С. 129
Пантелеймон Куліш після роману з Марком Вовчком повернувся до дружини // Газета.ua, 06.08.2009
УРЕС. — Т. 1. — К., 1966. — С. 147.