Упродовж історії фемінізму розвинулися різноманітні феміністичні течії та рухи. Вони різняться за цілями, стратегіями та приналежністю. Фемінізми часто перекриваються, деякі феміністки ототожнюють себе з кількома гілками феміністської думки. Феміністки мають дещо відмінні позиції через різноманітні перешкоди, з якими стикаються жінки різного походження та регіонів.[1]
За логікою виборювання прав жінок, фемінізми (переважно західні) поділяються на кілька так званих «хвиль» — періодів з характерними темами та завданнями у виборюванні гендерної рівності, кожен з яких нашаровувався на здобутки попереднього, поєднуючись із ними:
Протофемінізм охоплює феміністську думку та зусилля окремих постатей до виникнення організованого жіночого руху.
Існують і інші класифікації. Соціологиня Джудіт Лорбер[en] розрізняє три широкі види феміністських дискурсів останнього 50-ліття за їх розумінням та стратегіями подолання гендерної нерівності:
Фемінізми ґендерного реформування (reform) кореняться в філософії лібералізму з акцентом на індивідуальні права, працю жінок у приватній та культурній сферах. Прагнуть змінити зміст, але не структуру гендерної ієрархії.
Фемінізми ґендерного спротиву (resistance) зосереджені на специфічній поведінці та груповій динаміці, за допомогою якої жінок утримують у підпорядкованій позиції, навіть у (суб)культурах, які заявляють про підтримку рівности. Питання насильства, сексуального підпорядкування, жіночого досвіду в центрі знання й культури. Патріархат критикується, проте стратегія — дистанціювання від нього.
До початку другої хвилі фемінізму, коли почали розвиватися основні дискурси феміністичної теорії, існували протофемінізм (усі феміністичні зусилля до зародження організованого феміністичного руху) та суфражизм (боротьба за виборчі права жінок).
Радикальний фемінізм (від лат. radix — «корінь, першопричина») — одна з ключових і найяскравіших течій фемінізму, що виникла в рамках другої його хвилі в 1960-х, концептуалізувала базові для фемтеорії явища (патріархат, гендер і мізогінію) як причини сексизму й нерівності, та закликає до глобальних реформ у суспільстві: деконструкції гендеру, усунення чоловічого панування та мізогінії у всіх соціальних та економічних контекстах. Радикальний фемінізм заклав базис теорії фемінізму та міждисциплінарної феміністичної науки та досяг значних суспільних зрушень.
Причину утиску жінок бачить у патріархатних гендерних відносинах, а не в недосконалих правових системах (як ліберальний) чи класових конфліктах (як соціалістичний і марксистський). Патріархат трактується як «трансісторичне явище»[8], важливіше за інші джерела утиску, «не тільки як найстаріша і найбільш універсальна форма панування, але як основна»[9], зразок для всіх інших дискримінацій і основа суспільств, де чоловіки утискають жінок та домінують над ними.
Радфем-активістки винесли у публічну площинунасильство проти жінок (сексуальне та домашнє), проблеми тілесної автономії (право на безпечніконтрацепцію та аборти), інституціоналізований сексизм та мізогінію. Лише у США, як писала Елен Вілліс[en] у 1984, радикальні феміністки «домоглися визнання сексуальної політики як суспільної проблеми», створили лексику другої хвилі, допомогли легалізувати аборти в США, були першими, хто вимагали повної рівності в приватній сфері (хатня робота та догляд за дітьми, емоційні і сексуальні потреби).[10]
Розглядає питання про положення лесбійок у суспільстві та заперечує гетеронормативність, аналізуючи її як інституцію[12]; заохочує жінок спрямовувати їхні ресурси на інших жінок замість чоловіків; часто відстоює лесбійство як логічний результатфемінізму[12]. Зародився в 1960-х з невдоволеності другою хвилею фемінізму та рухом за права гомосексуал/ок (gay liberation movement).[13][14], найбільший вплив мав у 1970-х та на початку 1980-х (переважно в Північній Америці та Західній Європі).
Згідно з Judy Rebick[en], лесбійки були (і завжди, відпочатково) серцем жіночого руху, хоча їх проблеми в самому русі були невидимими (лесбійське стирання).[15] Кольоровий лесбійський фемінізм постав як відповідь лесбійському фемінізму, коли той не спромігся включити питання класу та раси як джерел утиску наряду з гетеросексуальністю.
Маніфест «Жінка, ідентифікована жінкою» (1970), в якому викладено основні засади руху[16][17], Адрієнн Річ включила в есе «Примусова гетеросексуальність і лесбійське існування», в якому розкриває ідею, що патріархат диктує жінкам бути зосередженими на чоловіках або бути «жінками, ідентифікованими чоловіками». Стати «жінкою, ідентифікованою жінкою», змінити фокус уваги і з чоловіків на жінок — це спосіб протистояти патріархальному гніту».[12]
Всупереч деяким поширеним уявленням про «мужоненавісницьких маскулінних лесбійок», лесбійська феміністська теорія не підтримує концепцію жіночої маскулінності. Шейла Джеффріс стверджувала, що «всі форми маскулінності є проблематичними».[19] Це одна з основних областей, у яких лесбійський фемінізм відрізняється від квір-теорії.[20]
Лесбійський сепаратизм — це форма сепаратистського фемінізму, характерна для лесбійок. Лесбійство позиціонується в якості ключової феміністської стратегії, яка дозволяє жінкам інвестувати свої ресурси в інших жінок, створюючи жіночі простори (такі як комуни) і діалог про жіночі стосунки, і, як правило, обмежуючи свої відносини з чоловіками.[21] Сепаратизм розглядався лесбійками одночасно як тимчасова стратегія і як пожиттєва практика, але в основному в другому значенні.[22] Став популярним в 1970-ті, коли деякі лесбійки сумнівалися, що мейнстрімне суспільство чи навіть ЛГБТ-рух мають що їм запропонувати.
В 1971 році лесбійська група «The Furies», створила лесбійську комуну.[23] На додаток до пропагування виходу з робочих, особистих або випадкових стосунків з чоловіками, «Фурії» рекомендували лесбійським сепаратисткам пов'язуватися «тільки (з) жінками, які поривають свої зв'язки з чоловічими привілеями»[24] і припускали, що «доки жінки досі отримують вигоди від гетеросексуальності, отримують свої привілеї і безпеку, вони будуть в якийсь момент вимушені зраджувати своїх сестер, особливо сестер-лесбійок, які не одержують цих пільг». Це було частиною більшої ідеї, сформульованої Бенч у Learning from Lesbian Separatism: що «у суспільстві чоловічої вищості гетеросексуальність — це політичний інститут», а практика сепаратизму — спосіб уникнути його панування.
Практика лесбійського сепаратизму іноді включає поняття, що відносяться до квір-націоналізму і політичного лесбійства. Деякі люди, які ідентифікують себе як лесбійські сепаратистки, також пов'язані з практикою діанічного язичництва.[25][26] Термін «землі womyn» був використаний в Америці для опису спільнот лесбійок-сепаратисток.[27]
Анархофемінізм поєднує анархізм із фемінізмом і вважає, що класова боротьба і анархізм проти держави[28] вимагають боротьби протипатріархату як прояву мимовільної ієрархії. Боротьба проти патріархату вважається невід'ємною частиною класової боротьби та боротьби анархістів проти держави.[29] По суті, ця філософія розглядає анархістську боротьбу як необхідну складову феміністичної боротьби і навпаки. Як зазначає Л. Сьюзен Браун, «оскільки анархізм є політичною філософією, яка виступає проти будь-яких відносин влади, він за своєю суттю є феміністичним».[30][31]
Течія фемінізму, що підкреслює жіночу фізичну силу як засіб для досягнення рівності. Прихильниці руху пропагують образ воїтельки, статури та подвиги спортсменок, майстринь бойових мистецтв та інших міцно збудованих жінок у суспільстві, мистецтві та літературі.
Членкинь збройного суфражизму, особливо тих, які практикували фізичну культуру або брали участь у насильницьких формах політичного протесту, часто називають «амазонками» романісти та газетні журналіст/ки.
Походження терміна «амазонський фемінізм» можна простежити в кількох джерелах, у тому числі у Томаса Гремстеда.[32] Гремстед прагнув поєднати унікальні зображення героїзму Айн Ренд разом з тодішньою сучасною феміністською ідеологією й амазонськими поняттями. Це був частково натхненний книгою «У пошуках жінки-воїтельки» (англ.In Search of the Woman Warrior). На початку 1970-х Глорія Стайнем звернула увагу на цю концепцію.
За словами Розмарі Геннессі і Кріса Інгрема, матеріалістичні фемінізми виросли із західної марксистської думки і надихали рухи, які беруть критикують капіталізм і орієнтовані на ставлення ідеології до жінок[33].
Відрізняється від марксистського, стверджуючи, що звільнення жінок можна досягнути тільки шляхом викорінення економічних та культурних джерел їх утиску[35].
Течія, спрямована як на публічні, так і приватні сторони життя жінок, котра стверджує, що гендерна нерівність може бути подолана тільки шляхом вжиття заходів проти культурних та економічних джерел утиску жінок[36]. Соціалістичний фемінізм об'єднує концепт патріархатного утиску жінок з марксистськими ідеями щодо експлуатації, пригнічення і праці[37]. Проституція, хатня робота, догляд за дітьми й шлюб розглядаються як способи експлуатації жінок патріархальною системою. Зосереджується на широких змінах, що зачіпають суспільство в цілому, бачачи необхідність спільної роботи не тільки з чоловіками, але і з усіма іншими групами, яких, як і жінок, експлуатують в рамках капіталістичної системи[38].
Соціалістичні феміністки частково відкидають основні положення радикального фемінізму, згідно з котрим патріархат є єдиним або основним джерелом утиску жінок[39]. Деякі соціалістичні феміністки вважають незгодні з точкою зору, згідно з якою утиск за статтю є підлеглим стосовно класового утиску, тому значна частина зусиль соціалістичного фемінізму спрямована на відділення гендерних феноменів від класових[40].
Був розроблений як удосконалення марксизму, оскільки марксистський фемінізм не зміг вирішити питання поділу праці, особливо в домашніх умовах. Виділяє капіталізм і патріархат як центральні в розумінні утиску жінок. Гендер розглядається як соціальна конструкція, суспільство нав’язує жінкам гендерні ролі, наприклад, народження дітей. Ідеал — це суспільство, в якому до жінок ставляться соціально й економічно так само, як і до чоловіків. Теорія зосереджується на дослідженні та поясненні способів пригнічення жінок через системи капіталізму й приватної власності та соціальних змінах, але не шукає трансформації в рамках капіталістичної системи.
Матеріалістичний фемінізм наполягає на дослідженні матеріальних умов, за яких розвиваються соціальні домовленості, у тому числі гендерна ієрархія, і «...стверджує, що всілякі матеріальні умови відіграють життєво важливу роль у соціальному виробництві гендеру, і аналізує різні способи, якими жінки співпрацюють та беруть участь у цих виробництвах». Матеріалістичний фемінізм також розглядає, як жінок та чоловіків різних рас і етнічних груп утримують в нижчому економічному статусі через дисбаланс сил, який дає привілеї тим, хто вже має привілеї, тим самим захищаючи статус-кво.
Феміністки-матеріалістки запитують, чи мають люди доступ до безкоштовної освіти, чи можуть вони робити кар’єру, чи мають доступ або можливість стати багатими, а якщо ні, то які економічні чи соціальні обмеження заважають їм це зробити, і як це можна змінити.[41]
Французький фемінізм — це рух феміністок у Франції 1970-х — 1990-х. Від англомовних фемінізмів відрізняється більш філософським і літературним підходом. Його представниці підійшли до фемінізму з концепцією Écriture féminine («жіноче письмо»);[43] твори цієї течії, як правило, кричущі та метафоричні, менш стурбовані політичною доктриною та загалом зосереджені на теоріях «тіла».[44]Елен Сіксу стверджує, що письмо та філософія є фалоцентричними, і разом з іншими французькими феміністками, такими як Люс Ірігаре, наголошує на «писанні тілом» як на підривній практиці.[43]
Термін включає також письменниць, які не є француженками, але які суттєво працювали у Франції та французькій традиції[45], таких як Юлія Кристева (чиї роботи вплинули на феміністичну теорію загалом і на феміністичну літературну критику зокрема) та Брахи Еттінгер (чия творчість вплинула на літературну критику, історію мистецтва та теорію кіно)[46][47]. Однак, як зазначила дослідниця Елізабет Райт, «жодна з цих французьких феміністок не приєднується до феміністичного руху, яким він постав в англомовному світі».[43][48]
Індивідуалістичні фемрухи, які відмовляються від протистояння агресору та перебудови суспільства. Кетрін Роттенберг стверджувала, що неоліберальна сорочка в ліберальному фемінізмі призвела до того, що це індивідуальна форма фемінізму, а не колективна, і до відмови від соціальної нерівності[49]. Через ліберальний фемінізм не може запропонувати будь-якого стійкого аналізу структури чоловічого домінування, влади чи привілеїв[49].
Культурний фемінізм[en] — це ідеологія «жіночої природи» або «жіночої сутності», яка намагається домогтися валідації того, що вони вважають недооціненими жіночими атрибутами.[50] Він підкреслює різницю між жінками та чоловіками, але вважає цю різницю радше психологічною та культурно сконструйованою, ніж біологічно вродженою.[51]
Його критикині стверджують, що оскільки він базується на есенціалістському погляді на відмінності між жінками та чоловіками та виступає за незалежність та інституційну розбудову, він спонукав феміністок відступити від фемінізму як політики до «стилю життя».[52] Одна із таких критикинь, культурна теоретикиня Еліс Еколс, приписує введення терміну «культурний фемінізм» учасниці Redstockings Брук Вільямс, котра вжила його у 1975 році для опису деполітизації радикального фемінізму.[52]
Фемінізм відмінності, розроблений у 1980-х частково як реакція на фемінізм рівності. Все ще прагнув до рівності, наголошував на відмінностях між чоловіками та жінками та стверджував, що ідентичність чи однаковість не є необхідними для того, щоб до чоловіків і жінок, а також до чоловічих і жіночих цінностей, ставилися однаково.[53] Деякі феміністки відмінностей, наприклад Мері Дейлі, стверджують не лише що жінки та чоловіки різні і мають різні цінності чи способи пізнання, але й що жінки та їхні цінності вищі за чоловічі.[54] Решта фемінізмів не бачать між статями жодних невід'ємних психологічних відмінностей і відстоюють загальну максиму гендерних досліджень, що гендер та гендерні ролі є створеними соціально[55].
Екофемінізм проводить паралелі між експлуатаціями природи і жінки патріархатними західними суспільствами, підкреслюючи їх філософську єдність. Екофеміністки аналізують стосунки людей та природи на основі концепції ґендеру.[62] Західні патріархальні системи, де чоловіки володіють і контролюють землю, вважаються відповідальними за пригнічення жінок і знищення природного середовища. Екофеміністки стверджують, що люди при владі контролюють землю, а тому можуть експлуатувати її для власного прибутку та успіху. У цій ситуації екофеміністки вважають жінок експлуатованими чоловіками при владі заради власної вигоди, успіху та задоволення у змаганні за панування, ототожнюючи жінок з природою як пасивних та безпорадних.[63] Основна мета — привести світ до первісної гармонії шляхом ліквідації дискримінації жінок. Екофеміністська теорія стверджує феміністичну точку зору зеленої політики, яка закликає до егалітарного суспільства без домінуючої групи.[64]
Сексизм і деградація довкілля зумовлені бінарністю західної думки, що протиставляє Розуму, дух, абстрактне мислення, науковий метод, технологію, контроль, прогрес, агресію — та інтуїцію, тіло, конкретне мислення, містичне, емпіричний метод, природу, довіру середовищу, репродуктивність, мир. Ці ієрархічні опозиції (перший ряд вивищується над другим) змістовно вкладаються в гендерну поляризацію (протиставлення "чоловічого" "жіночому"), пов'язані з усією динамікою західного патріархату як головного джерела екологічних руйнувань[65]. Екофеміністські паралелі включають бачення жінок і природи як власності, бачення чоловіків як хранителів культури, а жінок як хранительок природи, домінування чоловіків над жінками та природою. Екофеміністський аналіз також досліджує зв’язки "жінки-природа" в культурі, економіці, релігії, політиці, літературі та іконографії.
[64] Значна частина екофеміністичного руху прагне відтворити містичний елемент, орієнтований на древню релігійність (язичництво, чаклунство, магію, шанування богинь). Натомість екофемінізм критикують за те, що він надто зосереджується на містичному зв’язку між жінками та природою, а не на реальних умовах життя жінок.[66]
Серед ідей: чорношкірі жінки відчувають себе більш пригніченими в суспільстві, у своїх правах і свободах, порівняно з білими жінками; білих феміністок хвилюють тільки проблеми сексизму, і вони не завважують расизму та розбіжностей між верствами і класами; боротьба за свободу і незалежність чорних жінок є ключовою: здобувши їх, суспільство позбавиться від таких проблем, як расизм, сексизм і класова нерівність[71].
З часом ідеї расової справедливості, висунуті в середині XIX століття, були розвинені учасницями антирасистських рухів (Гарлемського відродження, руху за громадянські права 1960-1970-х рр. та ін.) та чорних жіночих організацій («National Council of Negro Women», «National Black Feminist Organization», «the Third World women's Alliance» та ін.), де почала звучати антиімперіалістична риторика. Чорні феміністки-соціалістки, такі як Анджела Девіс і белл гукс, заговорили про інтерсекційність, підкреслюючи політекономічні основи расизму і сексизму як складових відтворення патріархатної і класової ієрархії.
Постколоніальні феміністки[en] стверджують, що колоніальний натиск та західний фемінізм маргіналізували постколоніальних жінок, але не зробили їх пасивними чи безголосими.
Ісламські феміністки виступають за права жінок, гендерну рівність та соціальну справедливість, засновані на ісламі[72], прагнучи підкреслити глибокі корені вчення рівності в релігії і створити справедливіше суспільство[73].
Іранська поетеса Тахіре[ru] першою з сучасниць взялася за тлумачення Корану, відкрито засудила багатоженство, носіння чадри та інші обмеження, покладені на жінок. Однак жіноча преса в Єгипті висловлювала подібні думки з моменту своїх перших випусків у 1892 році[74] критикує багатоженство, паранджу, тобто сегрегацію жінок в ісламі, що суперечить істинному духу ісламу. Ці погляди підсумував у праці Tahrir al mara'a (Звільнення жінок, 1899) єгипетський юрист Касим Амін[ru]. Айша Абд аль-Рахман під псевдонімом Бінт аль-Шаті («Дочка берега річки») другою з сучасниць тлумачила Коран, почала писати популярні книги 1959 року, тоді ж, коли Нагіб Махфуз опублікував алегоричну і феміністську версію життя Мухаммада[75]. Аль-Рахман писала біографії жінок в ісламі та літературну критику[76].
«Арабська весна» помітно пожвавила активізм і рух за правові реформи серед жінок[77]. З недавніх пір ісламські феміністки почали виступати за рівність у мечеті і рівність у молитві.
↑Willis, Ellen (1984). «Radical Feminism and Feminist Radicalism». Social Text (9/10, The 60's without Apology): 122. doi:10.2307/466537. JSTOR 466537.
↑Revolutionary Lesbians: "How to Stop Choking to Death Or: Separatism, " 1971, in, "For Lesbians Only: A Separatist Anthology, " ed. Hoagland, Sarah Lucia, and Julia Penelope. p. 22-24. Onlywomen Press, 1988.
↑Brown, Susan (1990). Beyond Feminism: Anarchism and Human Freedom. У Roussopoulos, Dimitrios I. (ред.). The Anarchist papers, 3. Montreal: Black Rose Books. ISBN0-921689-53-5.
↑Hennessy, Rosemary; Ingraham, Chrys (1997). Materialist feminism: a reader in class, difference, and women's lives. London: Routledge. с. 1—13. ISBN978-0-415-91634-9.
↑Buchanan, Ian. «Socialist Feminism» A Dictionary of Critical Theory. Oxford Reference Online. Oxford University Press. Web. 20 October 2011.
↑Lynne Segal; Michele Barrett; Beatrix Campbell; Anne Phillips; Angela Weir; Elizabeth Wilson (1986). Feminism and Class Politics: A Round-Table Discussion. Feminist Review. Socialist-Feminism: Out of the Blue (23).
↑Randall, Vicky (2010). Feminism. У Marsh, David; Stoker, Gerry (ред.). Theory and methods in political science (вид. 3rd). Basingstoke: Palgrave Macmillan. с. 116. ISBN9780230576278.
↑Alcoff, Linda (Spring 1998). Cultural Feminism Versus Post-Structuralism: the Identity Crisis in Feminist Theory. Signs. The University of Chicago Press. 13 (3): 405—436. doi:10.1086/494426. JSTOR3174166.
↑ абTaylor, Verta; Rupp, Leila J. (October 1993). Women's Culture and Lesbian Feminist Activism: A Reconsideration of Cultural Feminism. Signs: Journal of Women in Culture and Society. 19 (1): 32—61. doi:10.1086/494861. JSTOR3174744.
↑Harding, Sandra (2003). The Feminist Standpoint Theory Reader: Intellectual and Political Controversies. London: Routledge. с. 1—16, 67—80. ISBN978-0-415-94501-1.
↑Abbott, Pamela; Wallace, Claire; Tyler, Melissa (2005). Feminist knowledge. An introduction to sociology: feminist perspectives (вид. 3rd). London New York: Routledge. с. 380. ISBN9780415312592.
↑MacGregor, Sherilyn (2006). Beyond mothering earth: ecological citizenship and the politics of care. Vancouver: UBC Press. с. 286. ISBN978-0-7748-1201-6.
↑MacGregor, Sherilyn (2006). Beyond mothering earth: ecological citizenship and the politics of care. Vancouver: UBC Press. с. 286. ISBN0-7748-1201-X.
↑ абMerchant, Carolyn (2005). Ecofeminism. Radical Ecology. Routledge. с. 193–221.
↑Al-Ahram Weekly | Culture | Islamic feminism: what’s in a name?
↑see «Great Ancestors: Women Asserting Rights in Muslim Contexts», by Farida Shaheed with Aisha L.F. Shaheed (London/Lahore: WLUML/Shirkat Gah, 2005) [1]
↑Roded, Ruth (May 2006), «Bint al-Shati’s Wives of the Prophet: Feminist or Feminine?», British Journal of Middle Eastern Studies 33 (1): 51-66, DOI:10.1080/13530190600603915
В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Парфёнов; Парфёнов, Дмитрий. Дмитрий Лаврентьевич Парфёнов Дата рождения 3 мая 1852(1852-05-03) Место рождения село Спас-Серапиха, Костромская губерния, Российская империя Дата смерти 3 октября 1915(1915-10-03) (63 года) Мест
Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Oktober 2022. Artikel ini sebagian besar atau seluruhnya berasal dari satu sumber. Diskusi terkait dapat dibaca pada the halaman pembicaraan. Tolong bantu untuk memperbaiki artikel ini dengan menambahkan rujukan ke sumber lain yang tepercaya. Nikah Muhallil digambar...
FrancisDuke of TeckFoto oleh Alexander BassanoKelahiranBupati Francis von Hohenstein(1837-08-28)28 Agustus 1837Esseg, Slavonia, Kekaisaran AustriaKematian21 Januari 1900(1900-01-21) (umur 62)White Lodge, Richmond Park, LondonPemakaman27 Januari 1900St George's Chapel, Windsor CastleWangsaTeckNama lengkapFrancis Paul Charles Louis Alexander Jerman: Franz Paul Karl Ludwig AlexanderAyahAdipati Alexander dari WürttembergIbuCountess Claudine Rhédey von Kis-RhédePasanganPutri Mary Adela...
Ali Ardashir Larijaniعلی اردشیر لاریجانیLarijani tahun 2009Pemimpin Parlemen IranPetahanaMulai menjabat 2 Mei 2008PresidenMahmoud AhmadinejadWakilMohammad-Reza BahonarHassan Aboutorabi FardPendahuluGholam-Ali Haddad-AdelPenggantiMenjabatSecretary of Supreme National Security CouncilMasa jabatan15 Agustus 2005 – 20 Oktober 2007PresidenMahmoud AhmadinejadPendahuluHassan RowhaniPenggantiSaeed JaliliHead of Islamic Republic of Iran BroadcastingMasa jabatan21 Juli 1...
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (نوفمبر 2022) دوغ هيلارد معلومات شخصية الميلاد 10 أغسطس 1935(1935-08-10)برستل الوفاة سنة 1997 برستل مركز اللعب مدافع الجنسية المملكة المتحدة المسيرة الاحترافية1 سن
طب بديلصنف فرعي من طب زائف — healing knowledge (en) — علاج وهمي — علاج يمتهنه ممارس معالج — مداوي شعبي — معالج مثلي — naturopath (en) تعديل - تعديل مصدري - تعديل ويكي بيانات تعرض هذه المقالة نظرية هامشية بصورة غير سليمة ومن غير وضعها في السياق المناسب. فضلاً، ساهم في تطوير المقالة من خلال ترك
Cục Kỹ thuật nghiệp vụCông an nhân dân Việt NamCông an kỳCông an hiệuQuốc gia Việt NamThành lậpNgày 6 tháng 8 năm 2018–nay (5 năm, 112 ngày)Phân cấpCục đặc biệtNhiệm vụLà cơ quan đầu ngành về công tác kỹ thuật nghiệp vụBộ phận củaBộ Công an (Việt Nam)Bộ chỉ huy Hà NộiTên khácA06Lễ kỷ niệmNgày 12 tháng 7Lãnh đạo hiện nayCục trưởng Trần Việt KiềuPhó Cục trưởng Lưu Bá...
Bodhisattva Avalokiteśvara, yang tampil pertama kali dalam Sūtra Teratai Bagian dari serial Agama Buddha Mahāyāna Negara India • Tiongkok • JepangKorea • VietnamRepublik Tiongkok • MongoliaTibet • Bhutan • Nepal Ajaran Bodhisattva • UpāyaSamādhi • PrajñāŚunyatā • Trikāya Sūtra Mahāyāna Sutra PrajñāpāramitāSutra TerataiSūtra NirvāṇaSūtra SaṃdhinirmocanaSūtra Avata
Artikel ini bukan mengenai refrein. RefrainPoster filmSutradara Fajar Nugros Produser Ody Mulya Hidayat Ditulis oleh Haqi Achmad BerdasarkanRefrainoleh Winna EfendiPemeran Afgansyah Reza Maudy Ayunda Maxime Bouttier Chelsea Islan Stevani Nepa Sheila Tohir Aditya Firmansyah Penata musikAddie MSPenyuntingRyan PurwokoPerusahaanproduksiMaxima PicturesTanggal rilis20 Juni 2013Durasi110 menitNegara Indonesia Bahasa Indonesia Refrain adalah sebuah film drama Indonesia tahun 2013 yang disutrada...
Wali Kota Administratif Jakarta UtaraPetahanaAli Maulana Hakimsejak 23 Februari 2021Pejabat perdanaDwinanto ProjosupadmoDibentuk1966Situs webutara.jakarta.go.id Berikut adalah Daftar Wali Kota Jakarta Utara dari masa ke masa. No Wali Kota Administratif Mulai menjabat Akhir menjabat Ket. Wakil Wali Kota 1 Dwinanto Projosupadmo 26 Agustus 1966[1] 10 Juni 1978[2] 2 Kustamto Wiryodiharjo 10 Juni 1978[2] Mei 1985[3] 3 Moelyadi Mei 1985[3] 5 Maret 1991...
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мальченко. Олександр Мальченко Особисті дані Повне ім'я Олександр Миколайович Мальченко Народження 17 травня 1974(1974-05-17) (49 років) Херсон, УРСР Зріст 177 см Вага 70 кг Громадянство Україна Позиція нападник Інформація ...
Historical relationship between the Roman and Iranian empires Relations between the Roman and Iranian states were established c. 92 BC. It was in 69 BC that the two states clashed for the first time; the political rivalry between the two empires would dominate much of Western Asia and Europe until 628. Initially commencing as a rivalry between the Parthians and Rome, from the 3rd to mid-7th centuries the Roman Empire (later the Byzantine Empire) and its rival Sassanid Persia were recognized a...
The 1963 Ballantine Books paperback edition of The Chessmen of Mars, showing a live version of Jetan being played in the city of Manator. Cover illustration by Robert K. Abbett. Jetan, also known as Martian chess, is a chess variant first published in 1922. It was created by Edgar Rice Burroughs as a game played on Barsoom, his fictional version of Mars. The game was introduced in The Chessmen of Mars, the fifth book in the Barsoom series. Its rules are described in Chapter 2 and in the Appen...
Jembatan PasupatiKoordinat6°53′56″S 107°36′22″E / 6.899°S 107.606°E / -6.899; 107.606LokalJawa BaratNama resmiJembatan Layang Prof. Dr. Mochtar KusumaatmadjaKarakteristikPanjang total2,8 kmLebar30–60 mSejarahMulai dibangun2001Selesai dibangun2005Dibuka26 Juni 2005Lokasi Jembatan Pasupati atau Jalan Layang Pasupati dan Jembatan Layang Prof. Dr. Mochtar Kusumaatmadja adalah sebuah jembatan yang menghubungkan bagian utara dan timur Kota Bandung melewati lemb...
Island in Whitsunday Region, Queensland, Australia This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Hamilton Island Queensland – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (June 2022) (Learn how and when to remove this template message) Hamilton IslandHamilton Island marina, 2012GeographyLocationQueensl...
Neighborhood of Jersey City, New Jersey, U.S. Essex Street in Paulus Hook in April 2006 Paulus Hook is a community on the Hudson River waterfront in Jersey City, New Jersey. It is located one mile (1.5 kilometres) across the river from Manhattan. The name Hook comes from the Dutch word hoeck, which translates to point of land. This point of land has been described as an elevated area, the location of which today is bounded by Montgomery, Hudson, Dudley, and Van Vorst Streets. The neighborhood...
Visual depiction of a partially ordered set Not to be confused with Hess diagram. The power set of a 2-element set ordered by inclusion In order theory, a Hasse diagram (/ˈhæsə/; German: [ˈhasə]) is a type of mathematical diagram used to represent a finite partially ordered set, in the form of a drawing of its transitive reduction. Concretely, for a partially ordered set ( S , ≤ ) {\displaystyle (S,\leq )} one represents each element of S {\displaystyle S} as a vertex in t...
Серпентинит Минералы хризотил, антигорит, лизардит, нефрит, магнетит, хромит, тальк, тремолит, актинолит, кальцит, хлорит и др. Группа Метаморфические горные породы Физические свойства Цвет оттенки зелёного Плотность плотная г/см³ Твёрдость разная Радио...
Ferdinando Stanley, V conte di DerbyRitratto di Ferdinando StanleyConte di DerbyStemma In carica25 settembre 1593 –16 aprile 1594 PredecessoreHenry Stanley, IV conte di Derby SuccessoreWilliam Stanley, VI conte di Derby Signore di ManIn carica25 settembre 1593 –16 aprile 1594 PredecessoreHenry Stanley, IV conte di Derby Successoretitolo disputato Altri titoliBarone Stanley, Barone Strange, Barone Mohun Nascita1559 circa Morte16 aprile 1594 PadreHenry Stanley, IV conte di D...