Рання історія Португалії нерозривно пов'язана із історією усього Піренейського півострова. Від часів неоліту його заселяли іберійські племена, що займалися землеробством, скотарством та рибальством. У 1 тисячолітті до н. е. з Центральної Європи на територію півострова прийшли кельти, які підкорили частину місцевих племен й змішалися з ними. Найвідомішим племінним союзом на центральних португальських землях були лузітани, що мешкали в межиріччі Дору та Тежу. Їхня країна назвалася Лузітанією — згодом поетична назва самої Португалії. На півночі жили галлеки, за річною Тежу — кельтики, а на півдні, в регіоні Алгарве, — кінети. На узбережжі існували торгові колонії фінікійців з Карфагену, такі як Тавіра.
219 року до н. е. розпочалося римське завоювання Піренейського півострова, який римляни називали Іспанією. В ході пунічних воєн Карфаген втратив свої колонії. За часів Юлія Цезаря майже весь півострів увійшов до складу Римської Республіки. На підкорення португальських теренів завойовники витратили два століття. 150 року до н. е. проти них спалахнуло повстання, яке очолив лузітанський вождь Віріат. Він розгромив римлян і на деякий час звільнив Лузітанію, але 139 року до н. е. загинув від рук соратників, підкуплених ворогами. 45 року до н. е. війни з місцевими племенами скінчилися остаточним встановленням римської влади. 27 року до н. е. Лузітанія стала провінцією Римської імперії. Згодом з північних земель виокремили новий край — Галлецію. На завойованих територіях римляни будували форти і колонії, що стали осередками цивілізації, романізації, а згодом — християнізації. Вони дали початок сучасним португальським містам, таким як Бракара-Августа (Брага), Конімбріга (Коїмбра) та іншим. До сьогодні в Португалії зберіглося багато пам'яток римської доби — мости, дороги, акведуки, лазні, театри та руїни храмів.
На початку V століття германські племена свевів і вандалів у союзі з сарматами (аланами) вторглися до римських володінь на Піренейському півострові. Під проводом короля Гермеріка вони захопили Галлецію та Лузітанію, де близько 409 року заснували Свевське королівство. Столиця цієї держави розташовувалася у Бракарі, сучасній португальській Бразі. Розширюючи свої кордони, свевські правителі зіткнулися із новими завойовниками-германцями — вестготами, які в 500 році створили Готське королівство з центром Толедо. У 584—585 роках вестготський король Леовігільд упокорив свевів і аланів, перетворив їхні краї на свої провінції. Його наступники прийняли християнство і під впливом місцевого населення поступово романізувалися. До початку VIII століття весь півострів перебував під готським контролем. Попри це португальські терени лишалися під сильним культурно-господарським впливом свевів та сарматів. Зокрема, залишки аланських поселень знайдені біля сучасного Аленкера, Коїмбри та Лісабона.
718 року на півночі Піренейського півострова християнські повстанці, що не бажали миритися з ісламською окупацією, проголосили незалежне Астурійське королівство під проводом готського князя Пелагія. 722 року він розбив мусульманські сили під Ковадонгою й проголосив себе королем. Невдовзі Астурія стала оплотом Реконкісти — руху за повернення християнської батьківщини. У IX столітті, за правління короля Альфонсо ІІІ, астурійці під командою лицаря Вімара звільнили від мусульман межиріччя Міню й Дору в Північній Португалії. Центром визволених земель стало морське місто Порт-Кале (Порту). На базі нього постало Порткалеське графство у складі Астурійського корлівства, згодом зване Португальським. 868 року першим португальським графом було призначено Вімару, землі якого стали зватися Португалією (лат.Portucale, Portugale, Portugalia).
910 року, внаслідок династичних чвар, Астурійське королівство розділилося на три — Астурію, Галісію і Леон, але 924 року було об'єднане знову як Леонське королівство (згодом — Леон-Кастилія, Іспанія). Розпади і об'єднання держави тривали протягом Х — ХІ століть. У період роздробленості Португальське графство перебувало у складі Галісії, але 1071 року втратило автономію. Після чергового приєднання Галісії до Леону, леонсько-кастильський король Альфонсо VI відділив португальські землі від галісійських і включив до свого домену. 1093 року він дарував їх як оновлене Португальське графство франкському лицарю Генріху з Бургундськомго дому, чоловікові своєї доньки Терези.
Задля утвердження своєї держави король Афонсу та його нащадки брали активну участь в Реконкісті. За допомоги Церкви, чернечих орденів та хрестоносців португальські монархи захопили Лісабон (1147), Сантарен (1184), Бежу та інші міста. 1249 року зі здобуттям Фару Реконкіста на теренах сучасної Португалії завершилася. 1255 року столицю країни перенесли до Лісабона. Теперішніх кордонів Португалія набула 1279 року після успішної війни з Кастильсько-Леонським королівством. За правління короля Дініша та його спадкоємців країна жила в мирі. Проте чорною сторінкою стала епідемія чуми1348—1349 років, яка спустошила королівство. 1373 року Португалія уклала військовий союз із Англією, що розпочав багатовікову історію португальсько-англійських політичних і культурних взаємин, і фактично є чинним дотепер.
1383 року після смерті короля Фернанду I, що не мав синів, у Португалії почалася династична криза. Вона призвела до громадянської війни та інтервенції Кастилії, король якої Хуан І претендував на португальську корону як зять покійного монарха. Португальська дрібна шляхта і міщани виступили за самостійність країни і підтримали авіського магістра Жуана (згодом — Жуан I) у боротьбі за престол. 1385 року кортеси проголосили Жуана королем Португалії, а його війська розбили кастильців у вирішальній битві при Алжубарроті. Ця перемога ознаменувала утвердження Авіської династії в Португалії.
У XV—XVI століттях португальці стали авангардом християнської Європи в Добу великих географічних відкриттів. Завдяки цьому вони перетворили свою країну на одну з наддержав тогочасного світу. Португальські мореплавці дослідили Азори, Мадейру і західне узбережжя Африки. Свої здобутки Португалія закріпила Тордесільяським договором1494 року з конкуруючою Іспанією, що поділив ще недосліджений європейцями світ на зони двох країн.
1580 року помер португальський король Енріке, останній представник Авіської династії. Він не залишив спадкоємця, що спричинило політичну кризу. За умовами Іберійської унії Португалія уклала династичний союз із Габсбурзькою Іспанією, король якої Філіпп ІІ прийняв титул португальського короля (Філіпп І). Португалія втратила незалежність, але зберігала широку внутрішню автономію. Наслідком союзу стала участь португальців у іспанських війнах проти протестантськихГолландії та Англії. Через них Португалія втратила монопольні позиції в Індійському океані, які перехопили голландці.
1640 року частина португальської знаті повстала проти іспанської влади, проголосивши своїм королем Жуана IV з Браганського дому, далекого родича Авіської династії. Це спричинило так звану Реставраційну війну між Португалією й Іспанією, що завершилася 1668 року відновленням португальської самостійності. Португальські королі з Браганського дому встановили у країні абсолютистський режим. За правління Педру II, що прийшов до влади внаслідок двірцевого перевороту, поновилася колоніальна експансія. Його син Жуан V посилив експлуатацію заморських територій, але виснажив державну скарбницю будівництвом палаців та придбанням мистецьких шедеврів. У XVIII столітті в Бразилії почалася золота лихоманка, внаслідок чого туди мігрувало близько 600 тисяч жителів Португалії — один із наймасовіших прикладів переселення європейців до Американського континенту в часи колоніалізму.
1755 року Португалія зазнала непоправного удару від великого землетрусу, магнітудою 8,5 — 9 балів, та цунамі. Столиця Лісабон була вщент зруйнована. Король Жозе I доручив її відбудову голові уряду, помбальському маркізу Себаштіану де Карвалю, послідовнику ідей просвітництва, який встановив у країні авторитарний режим. Маркіз провів радикальні реформи — скасував рабство, реорганізував збройні сили та податкову систему, але водночас, жорстоко придушив опозицію, обмежив права підданих та Церкви, посилив урядову цензуру і заборонив діяльність єзуїтів.
1807 року до Португалії вдерлися французькі військаНаполеона, які пустошили країну протягом наступних 4 років. Весь королівський двір переїхав до Бразилії, встановивши столицю в Ріо-де-Жанейро. 1821 року король Жуан VI повернувся до Лісабону, але залишив в Південній Америці крон-принца Педру. Останній, за підтримки бразильської знаті, проголосив незалежність Бразилії в 1822 році й став її першим імператором. 1826 року, після смерті батька, Педру зійшов на португальський трон під іменем Педру IV, але надаючи перевагу Бразилії, відмовився від нього на користь своєї доньки Марії ІІ. Проти цього виступив його брат Мігел І, який узурпував престол. Це спричинило війну між двома таборами, яка закінчилися 1834 року поразкою Мігела та інтронізацією Марії ІІ. Землетрус, французька окупація, втрата найбагатшої бразильської колонії та міжусобні війни завдали непоправної шкоди суспільно-політичному розвитку Португалії.
З кінця ХІХ століття Португалія увійшла у глибоку соціально-економічну кризу. За правління короля Карлуша країна двічі проголошувалася банкрутом — в 1892 і 1902 роках. Це спричинило колапс господарчої системи, критику монархії, політичну кризу та радикалізацію населення. 1908 року португальські ліві здійснили теракт в Лісабоні, під час якого вбили короля Карлуша та спадкоємця престолу Луїша-Філіпе. Новим королем було проголошено Мануела ІІ, який виявися останнім — його скинули з престолу соціалісти під час Португальської революції5 жовтня1910 року.
Шляхом репресивних заходів Салазар відновив суспільний порядок і португальську економіку. Усвідомлюючи руйнівну силу комуністично-соціалістичних ідей, він заборонив радикальні рухи й допомагав сусідній Іспанії в особі Франкоборотися проти лівацького уряду. Під час Другої світової війни Португалія зберігала нейтралітет, а з початком Холодної війни приєдналася до західного антирадянського блоку. За Салазара країна стала членом НАТО (1949), ООН (1955), ЄАВТ (1960) та ОЕСР (1961). Намагаючись протистояти визвольному рухові в колоніях, Салазар ініціював проекти з переселення білого населення до Азії та Африки, і, водночас, популяризував доктрину лузотропікалізму — ідею толерантної Португалії як трансконтинентальної держави, а не імперії. Незважаючи на ці заходи уряд Індії захопив португальські володіння на своєму узбережжі впродовж 1954—1961 років, а в 1961 році народи Анголи, Мозамбіку та Гвінеї повстали проти португальського панування. Через колоніальну війну міжнародна спільнота наклала санкції на Португалію, але Салазар та його наступник Каетану до останнього намагалися зберегти цілісність держави.
25 квітня1974 року в Лісабоні, під проводом офіцерів-ліваків, відбувся державний переворот, що отримав назву Революції гвоздик. Внаслідок повалення Нової Держави постала Третя Португальська Республіка, сучасна Португалія. Владу на себе взяла Рада національного порятунку. 1975 року вона визнала втрату африканських колоній та Східного Тимору, що спричинило масову репатріацію (близько 1 млн) білого населення до Португалії. За прем'єрства соціаліста Маріу Суаріша (1976—1978, 1983—1985), з метою досягти дореволюційного рівня економічного розвитку, Португалію реформували під наглядом МВФ. Уряд обрав курс на входження до ЄЕС і провів земельну реформу. 1976 року він оприлюднив нову Конституцію, написану у соціалстичному дусі.
1986 року Португалія стала членом ЄС задля імпульсу в соціально-економічному розвитку. 1995 року країна увійшла до Шенгенської зони, а 1999 року — до єврозони. Внаслідок фінансової кризи 2000-х років португальський уряд став отримувати дотації та кредити від МФВ і ЄС. Португалія повністю відмовилася від колоній, передавши в 1999 році володіння Макао Китайській Народній Республіці.
Мартинов, А. Ю. (2017) Португалія. In: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / науковий редактор 1-го тому А. Г. Бульвінський // Країни світу і Україна: енциклопедія: в 5 т. / редкол. : А. І. Кудряченко (голо- ва) та ін. ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». — Київ: Видавництво «Фенікс», 2017, с. 541—554. ISBN 978-966-136-473-7 Режим доступу: https://elibrary.ivinas.gov.ua/491/1/Entsyklopedia_verska-542-555.pdf [Архівовано 12 липня 2021 у Wayback Machine.]
Нова історія Азії та Африки: колоніальний Схід (кінець ХІХ — друга третина ХХ ст.): навч. посіб. / В. І. Головченко, В. А. Рубель. — К. : Либідь, 2010. — 520 с. — ISBN 978-966-06-0576-3
This article does not cite any sources. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: List of human anatomical regions – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2015) (Learn how and when to remove this template message) Part of a series of lists aboutHuman anatomy General Features Regions Variations Movements Systems Structures Arteries Bones Eponymous F...
Live performance of music For other uses, see Concert (disambiguation). This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Concert – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (May 2009) (Learn how and when to remove this template message) A classical music concert in the Rod Laver Arena, Melbourne, Australia,...
Solutréen Zeitalter: mittleres Jungpaläolithikum Absolut: ca. 21 000–15 000 v. Chr. Ausdehnung Westeuropa, Zentraleuropa und Osteuropa Leitformen Blattspitzen, Lorbeerblattspitzen, Weidenblattspitzen und Kerbspitzen Das Solutréen (Aussprache [zolytreˈɛ̃ː]) ist eine archäologische Kultur des Jungpaläolithikums, die während des letzten Kältemaximums der Weichseleiszeit von etwa 22.000 bis 18.000 BP in Westeuropa verbreitet war. Der namengebende Fundort befindet sich bei Solutr...
لمعانٍ أخرى، طالع محمد رضا (توضيح). هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (يناير 2021) محمد رضا معلومات شخصية الميلاد 18 يناير 1987 (العمر 36 سنة)مصر الطول 1.78 م (5 قدم 10 بوصة) مركز اللعب مُدَافِع ا
French cyclist This article uses bare URLs, which are uninformative and vulnerable to link rot. Please consider converting them to full citations to ensure the article remains verifiable and maintains a consistent citation style. Several templates and tools are available to assist in formatting, such as reFill (documentation) and Citation bot (documentation). (August 2022) (Learn how and when to remove this template message) Clément LhotellerieClimbing in the Polka-dot jersey at 2008 Paris...
Paul Di'Anno Información personalNombre de nacimiento Paul AndrewsNacimiento 17 de mayo de 1958 (65 años) Londres, Inglaterra, Reino UnidoNacionalidad BritánicaEducaciónEducado en Leyton Sixth Form College Información profesionalOcupación MúsicoCompositorVocalistaAños activo 1977-presenteSeudónimo Paul Di'Anno Género Heavy metalInstrumento VozTipo de voz BarítonoDiscográfica Metal Mind Productions Artistas relacionados Iron MaidenGogmagogBattlezoneDi'AnnoKillers Architects of...
TzatzikiJenisSaus celup atau supSajianHidangan pembuka, hidangan sampingan, mezeTempat asalKekaisaran OttomanSuhu penyajianDinginBahan utamaLabne, mentimun, bawang putih, minyak zaitun, garam, terkadang perasan lemon, dill, mint, atau parsley Cookbook: Tzatziki Media: Tzatziki Tzatziki, cacık atau tarator adalah sebuah saus cocol, sup atau saus yang ditemukan dalam hidangan-hidangan Eropa Tenggara dan Timur Tengah. Hidangan tersebut terbuat dari labne asin[1] yang dicampur ...
French soft cheese BoursinCountry of originFranceRegion, townNormandySource of milkCowsPasteurisedYesTextureSoftCertificationNone Related media on Commons Boursin [buʁsɛ̃] is a soft creamy cheese available in a variety of flavours, with a flavour and texture somewhat similar to cream cheese. The first Boursin flavour, Garlic and Fine Herbs, was created in 1957 by François Boursin, a cheese maker from Normandy.[1] Boursin's product was derived from a traditional party dish,...
This article includes a list of references, related reading, or external links, but its sources remain unclear because it lacks inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (January 2013) (Learn how and when to remove this template message) 423d Reconnaissance GroupActive1943CountryUnited StatesBranchUnited States Army Air ForcesMilitary unit The 423d Reconnaissance Group is an inactive United States Air Force unit. Its last assignment was with ...
Sedimentary rock rich in aluminium This article is about the ore. For the town in Arkansas, see Bauxite, Arkansas. Reddish-brown bauxite Bauxite with US penny for comparison QEMSCAN mineral maps of bauxite ore-forming pisoliths Bauxite is a sedimentary rock with a relatively high aluminium content. It is the world's main source of aluminium and gallium. Bauxite consists mostly of the aluminium minerals gibbsite (Al(OH)3), boehmite (γ-AlO(OH)) and diaspore (α-AlO(OH)), mixed with the two iro...
American politician Joseph Smith FowlerUnited States Senatorfrom TennesseeIn officeJuly 24, 1866 – March 3, 1871Preceded byAlfred O. P. NicholsonSucceeded byHenry CooperTennessee Comptroller of the TreasuryIn officeMay, 1862 – May 1865Preceded byJames T. DunlapSucceeded bySamuel W. Hatchett Personal detailsBorn(1820-08-31)August 31, 1820Steubenville, OhioDiedApril 1, 1902(1902-04-01) (aged 81)Washington, D.C.Resting placeLexington Cemetery,Lexington, KentuckyPolitic...
Ryan PhillippePhillippe at the premiere of The Bang Bang Club, during the 2010 Toronto International Film Festival.LahirMatthew Ryan PhillippeNama lainRyan PhillippePekerjaanActorTahun aktif1992–presentSuami/istriReese Witherspoon (m. 1999–2007; 2 children) Ryan Phillippe memiliki nama panjang Matthew Ryan Phillippe (lahir 10 September 1974) adalah seorang pemeran Amerika Serikat yang dikenal sebagai aktor film yang populer lewat perannya sebagai Billy Douglas dalam opera sabun ...
Piet de JongPiet de Jong pada tahun 1970Perdana Menteri BelandaMasa jabatan5 April 1967 – 6 Juli 1971Penguasa monarkiJulianaWakilJohan Witteveen Joop BakkerPendahuluJelle ZijlstraPenggantiBarend Biesheuvel Informasi pribadiLahirPetrus Jozef Sietze de Jong(1915-04-03)3 April 1915Apeldoorn, BelandaMeninggal27 Juli 2016(2016-07-27) (umur 101)Den Haag, BelandaKebangsaanBelandaPartai politikChristian Democratic Appeal (dari 1980)Afiliasi politiklainnyaPartai Rakyat Katolik (1959–...
This article is about the Hitomi Yaida song. For the Hellacopters song, see Head Off. This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Darling Darling song – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (December 2020) (Learn how and when to remove this template message) 2001 single by Yaiko (Hitomi Yaida...
This article relies largely or entirely on a single source. Relevant discussion may be found on the talk page. Please help improve this article by introducing citations to additional sources.Find sources: Role homogeneity – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (June 2022) In sociology, role homogeneity is the degree of overlap amongst the different roles performed by different members of a community.[1] Rural sociology Rural sociologists...
Indonesian actor, comedian and presenter (born 1977) Denny CagurBornDenny Wahyudi (1977-08-29) 29 August 1977 (age 46) Bandung, West Java, IndonesiaNationalityIndonesianOther namesDenny CagurAlma materUniversitas Negeri JakartaOccupations Actor comedian presenter Years active1997–presentSpouse Santi Widihastuti (m. 2006)Children1Parent(s)Rojali Eny Denny Wahyudi (born 29 August 1977), commonly known as Denny Cagur, is an Indonesian actor, c...
Polish legal historian For the 19th century writer, see Judah Bardach. Juliusz BardachJuliusz Bardach (3 November 1914, in Odessa – 26 January 2010, in Warsaw[1]) was a Polish legal historian. Professor of the University of Warsaw, member of the Polish Academy of Sciences. He specialized in the history of governance and law of Lithuania and Poland. Military attaché in Moscow (1945–1947). He received his Ph.D. from the Jagiellonian University in 1948. He received Doctor honori...
Не следует путать с явлением электростатической индукции. Не следует путать с явлением электромагнитной индукции. Электрическая индукция D → {\displaystyle {\vec {D}}} Размерность L−2TI Единицы измерения СИ Кл/м² Примечания Векторная величина Классическая электродинамикаЭлект...