У минулому Таджикистан належав до різних державних формацій:
Доісторичний період
В період неоліту на території країни поширилась гіссарська культура мисливців і збирачів - бл. 6-3 тис. до н.е. З середини 3 тис. до н.е. в пониззі р.Вахш з'явились поселення вахшської культури, яку можна віднести до БМАК. Вона проіснувала до 1700 - 1650 рр. до н.е.
з 1860-х pp. — до Російської імперії (до складу якої на васальних правах увійшов Бухарський ханат
Радянський час
Північні райони Таджикистану увійшли до проголошеної більшовиками 30 квітня1918 р. Туркестанської АРСР у складі РСФСР. Після захоплення 2 вересня1920 р. Бухари військами РСФСР бухарський емір втік до Душанбе. Але Гіссарський експедиційний загін червоної армії протягом лютого - березня 1921 р. розгромив війська еміра та захопив Душанбе, Куляб, Гарм. Емір з залишками військ відійшов до Афганістану. Згодом східна частина Бухарського емірату, особливо гірські райони, опинилась під контролем угрупувань басмачів, якими керували Ібрагім-бек, Енвер-паша і Селім-бек. Боротьба комуністів проти басмачів тривала аж до 1931 р.
Етнічні конфлікти почалися в 1990. Республіка висловилася за збереження СРСР на референдумі 1991, але Таджицька Комуністична партія вийшла з КПРС,
Незалежність
9 вересня 1991 була оголошена незалежність від СРСР. 23 вересня президентом країни обрали комуніста Рахмона Набієва. Це викликало шалену хвилю протестів релігійних мусульман, 6 жовтня виконувати обов'язки президента став голова Верховної Ради Акбаршо Іскандаров. Проте на багатопартійних виборах 24 листопада знову переміг Р.Набієв, який заступив на посаду 2 грудня1991. 21 грудня 1991 р. країна приєдналася до СНД; ввійшла до НБСЄ та ООН у 1992. Війська СРСР, який перестав існувати, на території Таджикістану частково увійшли до новостворених збройних сил цієї незалежної держави, а частково були підпорядковані Росії як правонаступниці СРСР, зокрема 201-а мотострілецька дивізія. У 1992 р. спалахнула громадянська війна між силами колишніх комуністів з одного боку і продемократичними та ісламістськими групами з другого, яка продовжувалася до 1997 р. 7 вересня1992 президента Р.Набієва силоміць змусили піти у відставку, в.о. президента вдруге став Акбаршо Іскандаров. Але сили колишніх комуністів з цим були незгодні та обрали 19 листопада головою парламенту свого представника — Е.Рахмона. В грудні 1992 війська комуністів оволоділи столицею — м.Душанбе, а у 1993 взяли під контроль майже всю територію Таджикистану. Опозиціонери частково відійшли на територію Афганістану. 16 листопада1994 р. Емомалі Рахмон офіційно став президентом Таджикистану. У 1997 році в Москві була підписана угода, що припинила громадянську війну. В 1990-х роках відбувались збройні зіткнення на афгано-таджицькому кордоні.
Емомалі Рахмон узурпував всю владу в країні, з 2015 року присвоїв собі титул Лідер Нації[1].
На президентських виборах 1999 року його результат був 98%, 2006 — 79%, 2013 — 84%.
11 жовтня2020 року на чергових сфальсифікованих[2] президентських виборах Емомалі Рахмон знову переміг з результатом 91% голосів виборців, переобравшись на п'ятий строк.
.svg)
