Істо́рія Німе́ччини (нім.Die Geschichte Deutschlands) — історія територій сучасної Німеччини, її народу та інших етносів, котрі проживають на землях Німеччини, від доісторичних часів до теперішнього часу.
Уявлення про Німеччину як про окремий регіон в центральній Європі можна простежити до римського полководця Юлія Цезаря, який називав непідкорені на сході землі «Германія», аби відрізняти її від «Галії» (Франція), яку він підкорив. Перемога германських племен в битві в Тевтобурзькому лісі (9 р. н. е.) врятували їх від анексії Римською імперією. Після падіння Римської імперії франки підкорили решту західногерманських племен. Коли Франкська імперія була поділена в 843 році серед нащадків Карла Великого, східна частина стала Східним Франкським королівством. В 962 році Оттон Великий став першим імператором Священної Римської імперії, німецької держави в середньовіччі.
Протягом Високого Середньовіччя князі та принци здобули більше влади за рахунок імператорів. Мартін Лютер став на чолі протестантського руху проти Католицької церкви після 1517 року, внаслідок якого північні держави стали протестантськими, а південні залишились католицькими. Між ними сталась Тридцятирічна війна (1618–1648 рр.), через яку постраждали понад 20 мільйонів цивільних осіб. 1648 рік став останнім роком Священної Римської імперії, та роком появи сучасної системи національних держав, але Німеччина була поділена на багато незалежних держав, зокрема, Пруссію, Баварію, та Саксонію.
Після Французької революції та Наполеонівських воєн (1803–1815 рр.) стався крах феодальної системи, а лібералізм та націоналізм зіштовхнулись з силами реакції. Березнева революція 1848 року провалилась. Промислова революція сприяла модернізації німецької економіки, стрімкій урбанізації та появі соціалістичного руху в Німеччині. Пруссія, зі столицею в Берліні, ставала міцнішою. Німецькі університети стали науковими центрами світового рівня, розквітли музика та мистецтво. Об'єднання німецьких держав в Німецьку імперію відбулось в 1871 році під проводом прусського канцлера Отто фон Бісмарка. Рейхстаг, вибірний парламент, мав обмежений вплив на правління імперії.
На початку ХХ століття економіка Німеччини досягла рівня економіки Великої Британії, що дозволило їй вдатись до колоніальної експансії та змагатись за морське домінування. Німеччина очолила коаліцію центральних держав у Першій світовій війні (1914–1918 рр.) проти Франції, Великої Британії, та Росії (до 1917 р). Зазнавши поразки та будучи частково окупованою, Німеччина була зобов'язана Версальським договором виплачувати репарації, втратила колонії, Польські землі та Ельзас-Лотарингію. Внаслідок Німецької революції 1918–1919 років був скинутий Кайзер і монархи, та створена Веймарська республіка, нестабільна парламентська демократія.
На початку 1930-х, глобальна Велика депресія завдала важкого удару по економіці Німеччини, безробіття стрімко зросло, люди втратили довіру до державної влади. В 1933 році до влади прийшли Націонал-Соціалісти на чолі з Гітлером, та встановили тоталітарний режим. Політична опозиція була або ув'язнена, або розстріляна. Зовнішня політика стала агресивною, була анексована Австрія та захоплені частини Чехословаччини, нападом на Польщу була розпочата Друга світова війна. Після укладання договору про мир з Радянським Союзом в 1939 році, Нацистам вдалось захопити майже всю Західну Європу. В Німеччині та на окупованих землях Голокост забрав життя шістьох мільйонів євреїв, та п'ятьох мільйонів поляків, румунів, слов'ян, громадян СРСР та інших. Однак, напад в 1941 році на Радянський Союз провалився, а після вступу Сполучених Штатів до війни, Велика Британія стала базою для авіаційних бомбардувань німецьких міст. Після висадки союзників у Нормандії німецька армія опинилась під ударом з усіх фронтів та зазнала остаточної поразки в травні 1945 року.
В часи окупації Німеччина була поділена, була проведена кампанія денацифікації, а початок Холодної війни призвів до поділу на капіталістичну Західну та комуністичну Східну Німеччину. Мільйони етнічних німців втекли з контрольованих Радянським Союзом територій в Західну Німеччину, яка пережила період стрімкого розвитку та стала домінуючою економікою в Західній Європі. Західна Німеччина була переозброєна в 1950-ті роки як член НАТО, та без доступу до ядерної зброї. Французько-Німецьке партнерство лягло в основу політичної інтеграції країн Західної Європи в Європейський Союз. В 1989 році стався крах комунізму і Східна Німеччина була возз'єднана з Західною в 1990 році.
Вважається, що етногенез германських племен відбувся протягом скандинавської бронзової, або, найпізніше, доримської залізної доби. В першому столітті до н. е. германські племена почали розселення з півдня Скандинавського півострова та північної Німеччини на південь, схід та захід, де вступили в контакт з племенами кельтів з Галлії, а також з іранськими, балтійськими, та слов'янськими племенами в східній Європі.
Порівняно мало відомо про ранню історію германських племен, їхня історія вивчається за письмовими згадками про контакти з Римською імперією, етимологічними дослідженнями, та археологічними знахідками[1].
На початку першого століття, римські легіони провели тривалу військову кампанію в Германії, на землях на північ від верхів'я Дунаю та на схід від Рейну, намагаючись просунути кордони імперії та скоротити фронт. Вони змогли підкорити декілька германських племен, зокрема херусків. Племенам вдалось вивчити тактику римської армії та зберегти племінну ідентичність. Сучасна Німеччина, на схід від Рейну, залишилась за межами Римської імперії. Близько 100 р., коли була написана Германія Тацита, племена германців оселились вздовж Рейну та Дунаю (верхньогерманський-реційський лімес), зайнявши більшу частину сучасної Німеччини; Австрія, південна частина Баварії, та захід Рейнської області, однак, були римськими провінціями. В третьому столітті виникли великі західно-германські племена: алемани, франки, хатти, сакси, фризи, сугамбри, та тюринги. Близько 260 р., германські племена перейшли лімес та Дунай до контрольованих римлянами земель.
Малюнок битви в Тевтобурзькому лісі в 9 р., яка завершилась перемогою германців.
Починаючи з XV століття німецькі історики відзначали перемогу Армінія, вождя племені херусків, який 9 р. здобув перемогу над римлянами в битві в Тевтобурзькому лісі, як початок історії Німеччини.
Племенні князівства в Німеччині утворились на землях, контрольованих старими племенами в цьому регіоні. Зокрема, це були франки, сакси, алемани, бургунди, тюринги, та руги. В V столітті бургунди переселились на землі контрольовані римлянами, які згодом стали Нижньою Бургундією. На їхнє місце до Німеччини переселились саксони та франки. Ругії, які були розбиті Одоакром в 487 році, утворили нову конфедерацію германців, Баварію. Німецькі племена були нарешті підкорені франками, алеманами в 496 та 505 р., та тюрингами в 531 р.
Франки
Меровінзькі королі з племен германських франків підкорили північну Галлію в 486 році. В V та VI століттях меровінзькі королі підкорили ще декілька германських племен та поставили їх під контроль князів змішаної тубільно-франкської крові. Франкських колоністів спонукали оселятись на щойно завойованих землях. І хоча тубільним германським племенам дозволялось зберегти свої закони, їх примушували приймати християнство.
Франкське королівство: Правління Піпіна ІІІ в 758 р. (синій), завоювання Карла І Великого до 814 р. (червоний), князівства та залежні держави (жовтий).
Після падіння Західної Римської імперії, франки створили імперію під правлінням меровінгських королів та підкорили інші германські племена. Швабія стала графством в складі Франкської імперії в 496 році, після битви при Толбіаці. Вже король Хлотар I правив більшою частиною сучасної Німеччини, та здійснював експедиції до Саксонії, а південно-східна частина сучасної Німеччини залишилась під впливом остготів. В 531 році сакси та франки зруйнували королівство тюрингів. Сакси оселяються в місцевостях до річки Унструт.
Під час поділу Франкської імперії, франкські землі належали Австразії. В 718 р. франкський мажордомКарл Мартел виступив з війною проти Саксонії, через надану нею підтримкою Нейстрії. В 743 р. Карломан розпочав війну проти Саксонії, оскільки сакси підтримали герцога Баварії Оділона[2].
В 751 р. Піпін ІІІ, мажордом при меровінзькому королі, сам проголосив себе королем та був помазаний Церквою. Франкські королі стали захисниками Папи, Карл І Великий розпочав тривалу військову кампанію проти найбільших супротивників, саксів та аварів. Сакси (в результаті саксонських воєн, 772–804 рр.) та авари були підкорені та були вимушені прийняти нову віру, а їхні землі були анексовані імперією Каролінгів[3].
КурфюрстиСвященної Римської імперії. (з ліва на право: архієпископ Кельна, архієпископ Майнца, архієпископ Тріра, пфальц-граф, герцог Саксонії, маркграф Брнаденбургу та король Богемії)
Після смерті в 768 р. короля франків Піпіна Короткого, його син Карл консолідував владу в королівстві та став відомим як «Карл Великий». З 771 р. до смерті в 814 р. Карл Великий збільшив імперію каролінгів за рахунок північної Італії та територій всіх західний германських племен, включно з саксами та баварами. 800 р. влада Карла Великого була підтверджена коронацією імператором в Римі. Імперські фортеці (Kaiserpfalzen) перетворились на економічні та культурні центри, Аахен був одним з найвідоміших[4].
Починаючи з 843 р. і до 880 р., коли завершились війни між онуками Карла Великого, Імперія каролінгів була поділена на декілька частин за Верденським (843 р.), Мерсенським (870 р.) та Рібмонським (880 р.) договорами. Німецький регіон виділився зі Східного королівства Франків. Починаючи з 919 р. і до 936 р. германські племена (франки, сакси, шваби, та баварці) були об'єднанні під правлінням Генріха І Птахолова, який став королем[5]. Вперше була використана назва королівство (імперія) германців (Regnum Teutonicorum) для позначення королівства франків, хоча слово Teutonicorum спочатку мало значення ближче до «країна германських племен», або «германська країна»[6].
Оттон І Великий
В 936 р. в Аахені був коронований Оттон I Великий; коронація Папою в Римі в 962 р. ознаменувало створення Священної Римської імперії германських племен[7]. Оттон підсилив владу монарха підтвердивши намір скористатись старими правами каролінгів на церковні призначення[8]. Він відібрав у знаті право призначати єпископів та абатів, які контролювали багато землі. На додачу, Оттон відновив стару програму каролінгів призначення місіонерів у прикордонні райони. Оттон підтримував целібат для вищого духовенства. Таким чином, церковні посади не могли передаватись у спадок. Даючи землю у власність призначеним ним абатам та єпископам, Оттон перетворив їх на «імперських князів» (нім.Reichsfürsten)[9]. Це дозволило Оттону створити національну церкву. Зовнішні загрози королівству були стримані завдяки вирішальній перемозі над угорцями в битві на Лехському полі в 955 р. Також були підкорені слов'янські племена між Ельбою та Одером. Оттон виступив з наступом на Рим та скинув з папського престолу Папу Івана XII та взяв під контроль вибори Папи, створивши прецедент імперського контролю в майбутні роки.
Під час правління сина Конрада II, Генріх III (1039–1056 рр.), Священна Римська імперія підтримала клюнійські реформи — Божий Мир, заборона симонії та вимогу целібату для священиків. Вплив імператора на Папу досяг вершини. Під час боротьби за інвеститури між Генріхом IV та Папою Григорієм VII — за право призначати на церковні посади — після відлучення від церкви імператор мав підкоритись Папі в Каноссі в 1077 р. Вормський конкордат 1122 р. допоміг досягти тимчасового перемир'я між Генріхом V та Папою. Наслідком боротьби за інвеститур стало послаблення Оттонської церкви (нім.Reichskirche) та посилення секулярних імперських князів[10].
У 13 — 15 ст. німецькі міста зосередили в своїх руках посередницьку торгівлю у Європі. Об'єднання північнонімецьких міст у торговельний союз — Ганза. 1356 р. — «Золота булла»Карла IV узаконила політичну роздрібненість Німеччини. Великі князі (курфюрсти) мали право обирати імператора. З 1438 по 1806 роки імператорський престол у Німеччині посідали Габсбурги.
Поселення та міста
Населення на германських землях досягло близько 5—6 мільйонів. Переважна більшість була фермерами, зазвичай закріпачених, під владою державної знаті та монастирів[12]. Розпочалась поява та розвиток міст. Починаючи з 1100 р. стали з'являтись нові міста навколо імперських фортець, замків, палаців єпископів та монастирів. Міста почали встановлювати міські права та свободи. Декілька міст, зокрема Кельн, отримали статус вільних імперських міст, і не залежали від принців чи єпископів, а були підпорядковані безпосередньо Імператору[13]. Містами керували патриції (купці, які торгували з віддаленими країнами). Були створені ремісничі гільдії, в яких були встановлені суворі правила та які намагались отримати контроль над містами; деякі були відкриті для жінок. Суспільство було поділене на суворо розмежовані класи: чиновництва, лікарів, купців, різні ремісничі гільдії; повне громадянство не надавалось жебракам. Виникли політичні конфлікти через питання оподаткування, державних видатків, регуляції підприємництва, нагляду за ринком, та меж корпоративної автономії[14].
Кельн, близько 1411 р.
Зручне розташування Кельна на Рейні на перетині великих торговельних шляхів між сходом та заходом сприяло швидкому розвитку міста[15]. Структура економіки Кельна в середньовіччі була визначена статусом основного порту та транспортного вузла на Рейні. Тут проживали архієпископи, які правили навколишніми землями та (з 1248 до 1880) побудували Кельнський собор, священні реліквії якого зробили його місцем паломництва багатьох прочан. В 1288 році місто здобуло незалежність від архієпископа (який переїхав до Бонна), керівництво ним взяли на себе мешканці[16].
Торгівля з віддаленими містами Балтійського моря стала інтенсивнішою, коли основні торгові міста об'єднались в Ганзейську унію на чолі з містом Любек.
Основні торговельні шляхи Ганзейської унії
Підприємницький союз торговельних міст та промислових гільдій домінували в торгівлі вздовж узбережжя Північної Європи з 1200 до 1500 років. Основними містами були Кельн на Рейні, Гамбург та Бремен на узбережжі Північного моря та Любек на Балтиці[17].
Кожне ганзейське місто мало власну правову систему та певний ступінь політичної автономії[18].
Почалась міграція німців на схід, переважно до населених слов'янами земель на схід від Ельби, таких як Богемія, Сілезія, Померанія, та Лівонія[19]. Мігранти створювали нові поселення та міста. В 1226 р. Тевтонські лицарі розпочали підкорення Пруссії. Лицарі завойували та навернули у християнство тубільних балтійських пруссів. Були створені німецькі міста вздовж східного узбережжя Балтійського моря[20].
Генріх V (1085–1125), праправнук Конрада II, став імператором Священної Римської імперії в 1106 році в розпал громадянської війни. Сподіваючись взяти під контроль церкву в імперії, Генріх V призначив Адальберта з Саарбрюкена архієпископом Майнца в 1111 році. Адальберт став вдаватись до застосування впливу Церкви проти цивільної влади, тобто, Імператора. Це спричинило «кризу 1111 року», частину тривалішого конфлікту навколо інвеститур[21]. В 1137 році магнати висунули представника династії Гогенштауфенів, Конрада III на престол. Конрад III спробував позбавити Генріха Вельфа двох герцогств, що призвело до війни на півдні Німеччини. Країна розкололась на два табори. Перший називав себе «Вельфи», за прізвищем родини Генріха, панівної династії в Баварії. Другий табір мав назву «Ґібелліни». Спочатку, вельфи підтримували церковну незалежність та «партикуляризм» (посилення місцевих герцогств за рахунок послаблення імперської влади). Ґібелліни, натомість, підтримували контроль над церквою з боку сильної централізованої імперської влади[22].
В 1152–1190 рр., під час правління імператора Фрідріха I Барбаросси, аби владнати тривалий конфлікт між династіями Вельфів та Бабенбергів за владу над Баварією, в 1156 році Баварія була передана главі дому Вельфів Генріху Леву. Згідно з «Privilegium Minus» 1156 р., Австрія, яка раніше була маркграфством, підвищувалась до статусу герцогства[23]. Барбаросса спробував відновити владу над Італією. В 1177 році була досягнута остаточна домовленість між імператором та Папою.
Генріх Лев був засуджений в 1180 році, Баварія була передена Оттону Віттельсбаху (засновнику династії Віттельсбахів, які правили Баварією до 1918 року), а Саксонія була розділена.
В 1184–1186 рр. імперія Гогенштауфенів під керівництвом Барбаросси досягла своєї вершини, коли у Майнці був проведений Райхсфест (нім.Reichsfest), а син Барбаросси Генріх одружився з норманською принцесою Констанцією з Сицилії. Влада феодалів була послаблена за рахунок призначення «міністерій» (невільників імператора) на посади службовців. Розквітло придворне життя та лицарство, що призвело до створення німецької культури та літератури (див. Вольфрам фон Ешенбах).
В 1212–1250 рр. Фрідріх II створив сучасну державу з професійним адміністративним апаратом. Він відновив завоювання Італії, що створило новий конфлікт з Папством. Імперія надала широкі автономні права церковним та світським принцам, що призвело до появи незалежних держав. Боротьба з Папою сильно послабила імперію, а Фрідріх II був тричі відлучений від церкви. Після смерті Фрідріха II, династія Гогенштауфенів втратила владу, після чого деякий час не було імператора[24].
Провал переговорів між імператором Людовиком IV та папою призвів до проголошення шістьма курфюрстамиРенської декларації в 1338 році, згідно з якою, обраний більшістю курфюрстів кандидат відразу отримував титул монарха та владу в імперії без затвердження папою.
В 1346–1378 рр. імператор Людовик IV намагався відновити повну владу в імперії.
В 1350-ті роки Німеччина та більша частина Європи була спустошена пандемією чорної смерті. Євреїв переслідували через релігійні та економічні конфлікти, багатьом довелось втекти до Польщі.
Після лих XIV століття та внаслідок економічних, релігійних, та політичних змін, поступово з'являється раннє сучасне європейське суспільство. Поява монетарної (грошової) економіки спровокувала соціальний конфлікт між лицарями та селянами. Поступово, замість феодальної, стала формуватись прото-капіталістична система. Родина Фуггерів стала відомою завдяки успішному підприємництву та фінансовій активності, та стала фінансувати як церковних, так і світських правителів.
Монополія на зброю та військову справу лицарів була послаблена з появою найманої армії та піхоти. Стала поширеним явищем організоване грабіжництво. Починаючи з 1438 року Габсбурги, які контролювали південно-східну частину імперії (приблизно сучасна Австрія та Словенія, та Богемія та Моравія після смерті короля Людовика II в 1526 р.), утримували посаду імператора Священної Римської імперії до 1806 року (за винятком 1742–1745 років). Однак, це призвело до посилення розбіжностей серед місцевих правителів Священної Римської імперії та завадило деяким частинам країни об'єднатись в національні держави на зразок Франції та Англії.
Максиміліан I, який правив в 1493–1519 рр., намагався реформувати імперію: був створений імперський верховний суд (нім.Reichskammergericht), встановлені імперські податки, посилені імперські збори (нім.Reichstag). Реформи, однак, не вдалось провести повністю через розпад імперії.
Наука та культура
В XII столітті, Хільдегарда Бінгенська написала декілька впливових праць з теології, ботаніки, та медицини, а також листи, літургічні пісні, вірші, та, ймовірно, найстарішу з відомих моральних драм, та спостерігала за створенням мініатюрних ілюмінованих рукописів. Близько 100 років потому, Вальтер фон дер Фогельвайде (бл. 1170-бл. 1230) став дуже популярним ліричним поетом в Німеччині. Близько 1439 року, Йоганн Гутенберг, мешканець Майнцу, першим в Європі став використовувати спосіб друкарства з рухомими літерами та винайшов друкарський верстат, чим розпочав друкарську революцію. Винаходи та праці Гутенберга, (як Біблія Гутенберга) зіграли ключову роль для виникнення реформації та наукової революції. На зламі століть, Альбрехт Дюрер з Нюрнберга, став відомим по всій Європі як живописець, рисувальник, гравер, математик, теоретик местецтва ще у віці двадцти років, та забезпечив собі репутацію одного з найважливіших діячів Північного Відродження.
Прапор Священної Римської імперії з XV до XIX століття.Священна Римська імперія, 1512 р.
Реформація
У 1517 році (виступ М. Лютера) розпочалася Реформація — масовий рух проти католицької церкви. Його ідейним натхненником став професор Вітенбергського університету Лютер, який виступив 31 жовтня 1517 року з 95 тезами проти торгівлі індульгенціями. Наслідком цього руху стала Селянська війна, що почалася у 1525 році й охопила Швабію, Франконію, Саксонію і Тюрингію. Розгром селян і плебейства, а також послідуюче посилення влади князів, довершили процес політичного розпаду Німеччини і надовго прирекли її на стан роздрібненості. Після Селянської війни селяни на два століття потрапили у замкову залежність, що перешкоджало розвитку промисловості у Німеччині в 16-17 століттях. У другій половині 16 — на початку 17 ст. Німеччина зазнала економічного занепаду.
1524 — 1526 р. — селянське антифеодальне повстання (ідеолог — Т. Мюнцер). Придушене владою.
Писемність
Біблія, перекладена Лютером на сучасну літературну німецьку мову, 1534.
Реформація стала тріумфом поширення писемності та нового друкарського верстата. Зроблений Лютером переклад Біблії німецькою мовою став поворотним моментом як для підвищення рівня писемності, так і друку та поширеню релігійних книжок і памфлетів. Починаючи з 1517 р. релігійні памфлети наводнили Німеччину та більшу частину Європи. Вже в 1530 р. було випущено понад 10 000 видань, загальний наклад склав близько десяти мільйонів. Таким чином, реформація була революцією, яку спричинили нові засоби поширення інформації. Зображенням «доброї» та «поганої» церков Лютер посилив атаки на Рим. Так стало зрозуміло, що друк можна використати для пропаганди окремих ідей реформації. Письменники епохи Реформації користувались дореформеним стилем, кліше, стереотипами, та змінювали їх для власних потреб[25]. Особливо ефективними були написані Лютером Малий Катехізис, для батьків, та Великий Катехізис для пасторів[26]. Користуючись народною, простішою мовою, вони описували діяння Апостолів. Ілюстрації в щойно перекладеній Біблії та багатьох трактатах сприяли поширенню ідей Лютера. Лукас Кранах Старший, видатний художник, який мав підтримку курфюрста Фрідріха Мудрого, був близьким другом Лютера, та зробив ілюстрації для його теології адресованого широкому загалу. Він додав драматизму поглядам Лютера на відносини між Старим та Новим Заповітами, беручи до уваги, при цьому, дбайливе ставлення Лютера до належного і неналежного використання зображень[27].
Розпочавшись в 1618 р. та закінчившись в 1648 р. Європою прокотилась Тридцятирічна війна. Конфлікт стався через протистояння між католиками та протестантами, прагнення різних держав посилити свій вплив в імперії, а також через прагнення імператора-католика здобути релігійну та політичну єдність в імперії. Безпосереднім початком війни стало повстання протестантської знаті в Богемії проти імператора, але конфлікт був поширений на решту Європи через втручання короля Кристіана IV Данського, Густава II Адольфа Шведського та Франції з Кардиналом Рішельє. Німеччина перетворилась на основне поле битв у війні та опинилась в центрі конфлікту фінансових кіл Франції та Габсбургів за домінування в Європі[28].
Битви часто виходили з-під контролю, банди з сотень або тисяч зголоднілих солдатів вдавались до мародерства, розносили чуму, грабували та вбивали населення. Організовані армії із року в рік проходили однією й тією ж місцевістю, стягуючи великі податки з міст, відбираючи у селян худобу та харчі без компенсації. Спричинене трьома десятиліттями війни соціальне потрясіння стрімке зменшення населення через вбивства, хвороби, неврожаї, зниження народжуваності, руйнування міст, та еміграцію переляканого населення. За однією оцінкою, населення зменшилось на 38 % з 16 мільйонів в 1618 р. до 10 мільйонів в 1650 р., а за іншою, населення скоротилось на 20 %, з 20 до 16 мільйонів. Особливо постраждали регіони Альтмарк та Вюртемберг. Для повного відродження Німеччини знадобилось ціле покоління.[29]. Війна завершилась укладанням Вестфальського мирного договору в 1648 р., який закріпив політичну роздрібненість Німеччини на 300 світських і духовних князівств. У XVII–XVIII століттях формально існувала «Священна римська імперія німецької нації», але фактична влада була зосереджена в руках самостійних князів. На 30 мільйонів жителів доводилося 297 самостійних держав-князівств. Серед них були тільки два більш-менш великих державних утворення: Австрія і Бранденбург. Частина території Імперії перейшла до Франції та Швеції, а Нідерланди офіційно покинули Імперію.
У 1614 році курфюрст Бранденбургу Іоганн приєднав до своїх володінь герцогство Прусське, що стало основою Прусської держави. У 1701 р. Пруссія стала королівством. У XVII — XVIII ст. з понад 300 існуючих на теренах Німеччини держав виділилися Пруссія і Австрія, які боролися за панування у Німеччині. Австрія і Пруссія брали участь у поділах Польщі 1772, 1793 і 1795 років, вели війни проти Франції. Пруссія значно розширила свою територію і стала претендувати на роль об'єднувача всієї Німеччини.
У 1803—1804 Наполеон ліквідував дрібні німецькі держави і створив Рейнський союз. Священна Римська імперія перестала існувати.
1806 р. — жорстокий розгром пруських військ Наполеоном під Йеною. Пруссія втратила половину своїх володінь. «Священна Римська імперія німецької нації» була ліквідована. Під протекторатом Наполеона був створений Рейнський союз, куди ввійшли 21 німецька держава, а в 1807 після розгрому Пруссії у цей союз увійшла вся Західна Німеччина.
1813 р. — поразка французів у битві під Лейпцигом («Битва народів»). Рейнський союз розпався.
За рішенням Віденського конгресу в 1814—1815 роках було створено Німецький союз з 39 держав, керівну роль у якому відігравала Австрія. Він проіснував до 1866.
1848–1849 р. — буржуазно-демократична революція в Німеччині зазнала поразки.
В другій половині XIX століття Австрія і Пруссія були державами-суперниками в процесі об'єднання німецьких земель.
1862 р. — прусський канцлер О. Бісмарк почав політику об'єднання німецьких земель навколо Пруссії.
1866 р. — вирішальна перемога прусських військ над австрійцями при Садовій визначила лідируючу роль Пруссії в Німеччині. Результатом цієї перемоги було приєднання до Пруссії дрібних німецьких держав, таких як Ганновер, Кургессен, Нассау, Шлезвіг, Гольштейн. 21 середня і дрібна держава, що знаходилася північніше ріки Майн були об'єднані в Північнонімецький союз, на чолі якого також стала Пруссія. Чотири південно-німецьких держави: Баварія, Баден, Вюртемберг і Гессен-Дармштадт були зв'язані з Пруссією секретним військовим союзом проти Франції.
У 1867 році був створений Митний союз, що охопив усю Німеччину і став економічною основою для повного об'єднання країни. Цьому об'єднанню заважала Франція, що перешкоджала приєднанню до Пруссії чотирьох південно-німецьких держав.
18 січня 1871 року Німеччину було проголошено імперією на чолі з імператором, яким став прусський король Вільгельм І.
У 1879 році Німеччина уклала союзний договір з Австро-Угорщиною, до них приєдналася Італія (Троїстий союз). Блокові цих держав протистояла Антанта. Наприкінці XIX ст. Німеччина розгорнула політику колоніальних загарбань в південно-західній і східній Африці та районі Тихого океану. Протягом 1884–1885 р. вона встановила протекторат над значними територіями у південно-західній, східній і південно-східній Африці. З 1888 року кайзером стає Вільгельм II.
1914 — 1918 р. — Перша світова війна. Поразка Німеччини і утрата всіх колоній.
1918 — Листопадова буржуазно-демократична революція в країні і скинення монархії. У лютому 1919 році у Веймарі відбулися Установчі збори, які прийняли конституцію, яка узаконила встановлення Німеччині парламентської республіки.
1919–1933 р. — Веймарська республіка. Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за вкрай несприятливих для неї зовнішньополітичних умов. Версальський договір накладав на країну великий тягар і принижував національну самосвідомість німецького народу, створював усі передумови для зростання нацистських і реваншистських настроїв.
За таких умов Версальські Установчі збори 31 липня 1919 р.прийняли конституцію Німеччини, що набрала чинності 11 серпня 1919 р. Веймарська конституція закріпила заміну напівабсолютиської монархії демократичною парламенською республікою. Президент республіки обирався народним голосуванням. Стаття 48 надавала йому виняткове право на обмеження демократичних свобод у разі порушення суспільної безпеки і загрози правопорядку. Уряд на чолі з рейхсканцлером призначався президентом і потребував довіри рейстагу. Значно посиливши централізацію влади, Веймарська республіка зберегла федеративну структуру: Німеччина складалася з 15 республік (земель) і 3 «вільних міст», що користувалися значною автономією. Конституція проголосила демократичні права громадян, свободу слова, друку, зборів, спілок, надала права для діяльності різноманітним організаціям. Веймарська конституція була однією з найдемократичніших у світі.
29 червня 1919 року був підписаний Версальський договір, що констатував поразку Німеччини у війні. У договорі була передбачена контрибуція, що накладається на Німеччину, і обмеження її збройних сил. У 1921 році була визначена сума репарацій з Німеччини у розмірі 132 млрд марок, а в 1922 Англія і Франція, що перемогли у війні, зажадали встановлення контролю над фінансами Німеччини, що призвело, фактично, до втрати економічної незалежності. Відмова Німеччини від сплати репарацій дала привід Франції і Бельгії окупувати у 1923 році Рурський басейн, що остаточно підірвало економіку Німеччини.
1933 р. — прихід до влади націонал-соціалістів (нацистів), в основі ідеології яких лежав реванш за програш у Першій світовій війні. А. Гітлер стає рейхсканцлером. У 1936–1937 р. був створений військово-політичний блок Німеччини, Японії й Італії.
Територіальні втрати сучасної Німеччини 1919–1945 рр.
Через поразку Нацистської Німеччини в 1945 році та з початком Холодної війни в 1947 році країна була розділена між двома геополітичними блоками на східну та західну частини. Мільйони біженців зі східної Європи рушили на захід, зокрема, до Західної Німеччини. З'явилось дві нові країни: Федеративна Республіка Німеччина стала парламентською демократією, членом НАТО, одним із засновників майбутнього Європейського союзу та однією з найбільших економік у світі, натомість, Німецька Демократична Республіка перетворилась на тоталітарну комуністичну диктатуру, сателіта Радянського Союзу. Після краху комунізму в 1989 році відбулось возз'єднання Східної Німеччини до Західної.
Досягнення Німеччини в економіці та науці були безсумнівними, але залишалась проблема тривалості повоєнних спогадів, через які європейці ставились до возз'єднаної Німеччини з підозрою.
20 вересня 1949 р. — утворення на території західних окупаційних зон Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). 7 жовтня 1949 р. — створення в радянській зоні окупації Німецької Демократичної Республіки (НДР). 1952 р. — у НДР проголошений курс на будівництво соціалізму. 1953 р. — повстання в Східному Берліні й інших містах НДР проти комуністів придушене радянськими військами.
13 серпня 1961 р. — спорудження «Берлінської стіни» і припинення вільного пересування між Західним і Східним Берліном. До цього дня з НДР на захід втекло до 2 млн осіб.
1970 р. — ФРН підписала договори про визнання східних границь зі СРСР, Польщею і, трохи пізніше, з Чехословаччиною.
Руїни в Берліні після Другої світової війни, 1945 р.
Людські втрати Німеччини у війні досягали 8 %-10 % від довоєнного населення 69 000 000, або від 5.5 до 7 мільйонів людей. З них 4.5 мільйона військових та від одного до двох мільйонів цивільних. Країною запанував безлад, коли 11 мільйонів ґастарбайтерів та військовополонених рушили додому, а на зустріч їм зі сходу рушили 14 мільйонів біженців та солдатів[30].
Кордони окупаційних зон після 1945 р. Берлін, розташований в середині радянської окупаційної зони, також був поділений на чотири частини. Зафарбовані білим землі на сході були передані Польщі, Росії, та Литві.
На Потсдамській конференції Німеччина була поділена на чотири військові окупаційні зони та позбулась незалежності до 1949 року. Провінції на схід від Одера та Ниси-Лужицької (лінія Одер-Нейсе) були передані Польщі, Литві,[31] та Росії (Калінінградська область); 6.7 мільйона німців з Польщі та 2.5 з Чехословаччини були вимушені переселитись на захід; більшість з них емігрувала одразу по завершенні війни[32].
Під час кампанії з денацифікації була звільнена, ув'язнена, або страчена більшість представників вищих ешелонів старого режиму, але така доля оминула чиновників середньої та нижчої ланок. Згідно з ялтинськими домовленостями мільйони військовополонених були використані для примусової праці в Радянському Союзі та інших країнах Європи[33].
У Східній Німеччині Радянський Союз придушив інакомислення та створив чергову поліцейську державу, колишні нацисти часто потрапляли на роботу в Штазі. Радянський Союз вилучив близько 23 % східнонімецького ВНП через репарації; для Західної Німеччини репарації були значно меншими[34].
В 1945–1946 рр. становище з житлом та забезпечення харчами було поганим, руйнування транспорту, ринків, фінансової системи уповільнювало відновлення. В Західній Німеччині бомбування знищили четверту частину житлового фонду, понад 10 мільйонів біженців зі сходу були розміщені в таборах[35]. Виробництво продуктів харчування в 1946–1948 рр. дорівнювало лише близько 60 % довоєнного рівня, припинились поставки борошна та м'яса зі сходу. Крім того, припинились поставки харчів з окупованих країн, які підживлювали Німеччину протягом війни. Видобування вугілля скоротилось на 60 %, та потягнуло за собою колапс залізниці, важкої промисловості, опалення[36]. Промислове виробництво скоротилось більш ніж на половину та досягло довоєнних рівнів лише наприкінці 1949 року[37].
Економічна політика союзників спочатку передбачала деіндустріалізацію та розвиток сільського господарства. Промисловість західних окупаційних секторів зазнала невеликих втрат від бомбардувань. Близько 5 % фабрик були розібрані і вивезені через репарації[38]. Деіндустріалізація стала шкідливою, і США вирішили підтримати створення потужної промисловості в Німеччині для сприяння економічному відновленню в Європі[39]. Сполучені Штати поставляли в 1945–1947 рр. харчі та надали в 1947 р. позику в $600 мільйонів на відновлення німецької промисловості. В травні 1946 року деіндустріалізація завершилась, частково завдяки наполяганню американських військових. Адміністрація Трумана усвідомила, що економічне відновлення в Європі неможливе без відродження промислової бази в Німеччині. В Вашингтоні було вирішено, що «стабільна, заможна Європа потребує економічного внеску стабільної та продуктивної Німеччини»[40][41].
Спочатку, особливо восени 1989, коли впала Берлінська стіна, Німеччину охопила загальна ейфорія. Однак практичні аспекти інтеграції двох різних держав виявилися дуже непростими. Не тільки економіка, але навіть матеріальний стан НДР був значно гіршим, аніж припускали на Заході.
Криза в країні тривала протягом всього правління канцлера Герхарда Шредера (1998–2005). У 2005 вперше в історії Німеччини канцлером стала жінка Анґела Меркель. В липні 2006 країна приймала чемпіонат світу з футболу, що значно підвищило настрій в країні.
2011
Через катастрофу на атомній електростанції в Японії, яка сталась унаслідок землетрусу та цунамі, в Німеччині стали переважати погляди проти атомної енергетики, яка виробляє четверту частину від загального обсягу. У відповідь на зміну суспільних настроїв, канцлер Анґела Меркель оголосила про закриття атомних електростанцій протягом наступного десятиліття та заміну втраченої потужності енергією з вітрових та інших альтернативних джерел енергії, а також вугілля та природного газу[42].
Навколо історії Німеччини точиться суперечка істориків про особливий шлях (нім.Sonderweg), який відрізняє розвиток Німеччини від решти країн, а також чи було встановлення нацизму невідворотнім наслідком цього особливого шляху. Прибічники теорії про особливий шлях, такі як Фріц Фішер, вказують на такі події, як революції 1848 року, авторитарне правління в часи Другого Рейху, та неперервність імперської еліти у веймарську добу та період нацизму. Противники, такі як Ґерхард Ріттер, вважають, що прибічники теорії про особливий шлях звертають забагато уваги на окремих подіях, та не помічають інші чинники в історії Німеччини. Серед прибічників теорії особливого шляху Німеччини також точаться суперечки як стосовно причин виникнення особливого шляху, так і того, чим він завершився в 1945 році.
↑Rosamond McKitterick, Charlemagne: The Formation of a European Identity (2008)
↑J.L. Nelson, "Charlemagne's church at Aachen, " History Today (1998) 48(1), 62-64.
↑Jana K. Schulman, The Rise of the Medieval World, 500–1300: A Biographical Dictionary, (Greenwood Press, 2002) p. 208.
↑Потім вона отримала назву «Перший Райх», створена Бісмарком Німецька імперія стала «Другим Райхом», а нацистський режим Адольфа Гітлера «Третім Райхом».
↑Schulman, The Rise of the Medieval World, 500–1300: A Biographical Dictionary, (2002) pp. 325-7
↑Geoffrey Barraclough, The origins of modern Germany? (1984) p. 59
↑James K. Pollack & Homer Thomas, Germany in Power and Eclipse (1952) p. 64.
↑John M. Jeep, Medieval Germany: an encyclopedia (2001) p. 881
↑Zsolt Hunyadi and Jozsef Laszlovszky, eds. The Crusades and the Military Orders: Expanding the Frontiers of Medieval Latin Christianity (CEU Medievalia) (2002)
↑Horst Fuhrmann, Germany in the High Middle Ages (Cambridge University Press, 1986)
↑Alfred Haverkamp, Medieval Germany, 1056–1273 (Oxford University Press, 1988)
↑David Nicholas, The Growth of the Medieval City: From Late Antiquity to the Early Fourteenth Century (Longman, 1997) pp. 69-72, 133-42, 202-20, 244-45, 300–307
↑Paul Strait, Cologne in the Twelfth Century (1974)
↑Joseph P. Huffman, Family, Commerce, and Religion in London and Cologne (1998) covers from 1000 to 1300.
↑James Westfall Thompson,Economic and Social History of Europe in the Later Middle Ages (1300–1530) (1931) pp. 146-79
↑Christoph Weimer, «Luther and Cranach on Justification in Word and Image.» Lutheran Quarterly 2004 18(4): 387–405. Issn: 0024-7499
↑Peter H. Wilson, The Thirty Years War: Europe's Tragedy (2009)
↑Geoffrey Parker, The Thirty Years' War (1997) p. 178 has 15-20 % decline; Tryntje Helfferich, The Thirty Years War: A Documentary History (2009) p. xix, estimates a 25 % decline. Wilson (2009) pp. 780-95 reviews the estimates.
↑Richard Bessel, Germany 1945: From War to Peace (Harper Collins Publishers, 2009) ISBN 978-0-06-054036-4
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 14 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Joseph B. Schechtman, "Postwar Population Transfers in Europe: A Survey, " Review of Politics, Vol. 15, No. 2 (April, 1953), pp. 151–178; «most had left» is p. 158 in JSTOR [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.]
↑Eugene Davidson «The death and life of Germany: an account of the American occupation». p. 121
↑Peter Liberman, Does Conquest Pay? The Exploitation of Occupied Industrial Societies (1996) p 147
↑Frank B. Tipton, A History of Modern Germany since 1815 (2003) pp 508-11
↑Calvin B. Hoover, "The Future of the German Economy, " American Economic Review, Vol. 36, No. 2, (May, 1946), pp. 642–649 in JSTOR [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.].
↑Alan S. Milward, The Reconstruction of Western Europe: 1945-51 (1984) pp. 356, 436
↑John Ardagh, Germany and the Germans (1987) p. 84
↑Frederick H. Gareau, "Morgenthau's Plan for Industrial Disarmament in Germany, " Western Political Quarterly, Vol. 14, No. 2 (Jun., 1961), pp. 517–534
↑Офіційні документи політики союзників та США див. U.S. Dept. of State Germany, 1947–1949: The Story in Documents (1950) online edition [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.].
Кривець Н.В., А.Ю.Мартинов. НІМЕЧЧИНА // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.
Німеччина / А. І. Жуковський, А. І. Кудряченко, В. В. Солошенко, О. П. Кушнірук, Н. В. Кривець // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021.
Кудряченко А.І., Солошенко В. В.Німеччина // Країни світу і Україна: У 5 т. Т. 1: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / Кудряченко А.І., Бульвінський А.І. та ін. Київ: Ін-т всесвітньої історії НАН України, 2017. С. 323-360.
История Германии : учебное пособие : в 3 тт. / Под общ. ред. Б. Бонвеча, Ю. В. Галактионова. — М.: КДУ, 2008. — Т. 2: От создания Германской империи до начала XXI века / А. М. Бетмакаев, Т. А. Бяликова, Ю. В. Галактионов, [и др.]; отв. ред. Ю. В. Галактионов; сост. науч.-справ, аппарата А. А. Мить. — 672 с: ил., [16] с.
Вільям Ширер. Злет і падіння Третього Рейху. Історія нацистської Німеччини. Том 1 / пер. Катерина Диса, Олександр Надтока. К.: Наш Формат, 2017. — 704 с. — ISBN 978-617-7513-85-7
Вільям Ширер. Злет і падіння Третього Рейху. Історія нацистської Німеччини. Том 2 / пер. Катерина Диса, Олександр Надтока. К.: Наш Формат, 2017. — 600 с. — ISBN 978-617-7513-86-4
Історія Німеччини. Від початків до сьогодення = Deutsche Geschichte. Von den Anfangen bis zur Gegenwart: навч. посібник / І. О. Ліхнякевич. — Л. : Львів. політехніка, 2010. — 232 с. : іл. — ISBN 978-966-553-955-1
Історія Німеччини з давніх часів до 1945 року: Навчальний посібник / Світлана Йосипівна Бобилєва; В. о. Дніпропетр. нац. ун-т. — Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2004. — 528 с. (завантажити файл)
Історія Німеччини: пер. з нім. / Гаген Шульце; Пер. Олександр Насико.– К. : Наука, 2010.– 280 с.
Історія Німеччини у світлинах / Фрідріх Брокгауз ; пер. Iгор Андрущенко, Олеся Сандига, Олександр Кислюк. - К.: Юніверс, 2010. - 568 с. - ISBN 978-966-8118-75-3.
Історія сучасної Німеччини (ХХ століття) : навч. посіб. / П. М. Касперович. - Донецьк : Юго-Восток, 1998. - 99 с. - ISBN 966-7239-14-4
Кудряченко А.І. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970-1991 рр.). - Київ : Наукова думка, 1995. - 240 с. (завантажити файл)
Кудряченко А.І., Мартинов А.Ю. Глобальні виміри зовнішньої політики Німеччини (2005 – 2021 рр.): калейдоскоп подій. Монографія / ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». Київ, 2022. 560 с.
Мартинов А.Ю. Об’єднана Німеччина: від «Боннської» до «Берлінської» республіки (1990–2005 рр.): Монографія: Серія «Відкрита дослідницька концепція». Інститут історії України НАН України. – Вип. 5. – К.: Корпорація, 2006. – 447 с.
Українсько-німецькі відносини: політика, дипломатія, економіка. 1918 - 1933 рр./ Н. Кривець. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2008. - 322 с.
Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження: монографія / А.І.Кудряченко. – ДУ "Інститут всесвітньої історії НАН України". – Київ : Фенікс, 2020. – 656 с. - ISBN 978-966-02-8948-2
Християнсько-демократичний союз: рання історія та вплив на формування політико-економічної системи Німеччини : монографія / Т. Г. Купрій. - К. : НАКККіМ, 2010. - 127 с. - Бібліогр.: с. 100-116. - 300 прим. - ISBN 978-966-452-043-7
Ein bewegtes Leben : Vom Kaiserreich zur Bundesrepublik / K. Raloff ; eingeleit.und komment. H. . Obenaus, S. Obenaus. - Hannover : Niedersachsen, 1995. - 168 S. - ISBN 3-00-000055-0
Municipio 7 Municipio Municipio 7Ubicación en el condado de Pratt en Kansas Ubicación de Kansas en EE. UU.Coordenadas 37°45′19″N 98°43′49″O / 37.7553, -98.7303Entidad Municipio • País Estados Unidos • Estado Kansas • Condado PrattSuperficie • Total 135.8 km² • Tierra 135.77 km² • Agua (0.02%) 0.03 km²Altitud • Media 588 m s. n. m.Población (2010) • Total 314 ...
Drag king or drag queen performance show Drag show at the Stonewall Discotheque in Miami Beach, Florida, in 1972Cross-dressing History of cross-dressing In wartime History of drag Rebecca Riots Casa Susanna Pantomime dame Principal boy Travesti (theatre) Travesti (gender identity) Key elements Passing Transvestism Modern drag culture Ball culture Drag king Drag pageantry Drag queen Female queen (drag) Sexual practices Femdom Feminization Petticoating Transvestic fetishism Other aspects Cross-...
Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada November 2022. Artikel ini sebatang kara, artinya tidak ada artikel lain yang memiliki pranala balik ke halaman ini.Bantulah menambah pranala ke artikel ini dari artikel yang berhubungan atau coba peralatan pencari pranala.Tag ini diberikan pada Oktober 2022. Jaxon ...
Canadian-American arranger, composer David CampbellCampbell in 2009Background informationBirth nameDavid Richard CampbellBorn (1948-02-07) 7 February 1948 (age 75)Toronto, Ontario, CanadaGenresRock, pop, country, alternative, indie rock, hip hop, R&B, blues, jazz, punk, rock en español, metal, classicalOccupation(s)Arranger, composer, conductorInstrument(s)Viola, violin, pianoYears active1971–presentWebsitedavidmusic.comMusical artist David Richard Campbell (born 7 February 1948) ...
Protected cruiser class of the French Navy Pascal, c. 1897–1900 Class overview NameDescartes class Builders Arsenal de Toulon, Arsenal De Loire Operators French Navy Preceded byLinois class Succeeded byD'Assas class Built1892–1897 In commission1896–1920 Completed2 Retired2 General characteristics TypeProtected cruiser Displacement4,005 t (3,942 long tons; 4,415 short tons) Length100.7 m (330 ft 5 in) loa Beam12.95 m (42 ft 6 in) Draft6.01...
South Korean pianist living in London (born 1988) In this Korean name, the family name is Kim. Sunwook Kim김선욱Kim in 2017Background informationBorn (1988-04-22) April 22, 1988 (age 35)Seoul, South KoreaGenresClassicalOccupation(s)MusicianInstrument(s)PianoLabelsAccentus MusicDeutsche GrammophonWebsitesunwookkim.com Korean nameHangul김선욱Revised RomanizationGim SeonukMcCune–ReischauerKim Sǒnuk Sunwook Kim (Korean: 김선욱; born April 22, 1988) is a South Korean pian...
Leeftijdsgrens voor heteroseks per land: ■ 12 ■ 13 ■ 14 ■ 15 ■ 16 ■ 17 ■ 18 ■ 19 ■ moet getrouwd zijn ■ geen gegevens / overig De seksuele meerderjarigheid is de leeftijdsgrens voor seksueel zelfbeschikkingsrecht. Vanaf deze leeftijd wordt de betreffende persoon in staat geacht zijn of haar toestemming te geven voor seksuele handelingen. Beneden deze leeftijd gelden seksuele handelingen met deze persoon per definitie als st...
1939 American filmTevyaTheatrical release poster in English and YiddishDirected byMaurice SchwartzWritten byMaurice SchwartzProduced byHenry ZiskinStarringMaurice SchwartzMiriam RiselleRebecca WeintraubPaula LubelskiDistributed byMaymon Films Inc.Release date December 21, 1939 (1939-12-21) Running time93 minCountryUnited StatesLanguagesYiddishRussianBudget$70,000[1][2] Tevya is a 1939 American Yiddish film, based on author Sholem Aleichem's stock character Tevye...
Music of the video game Chrono Trigger Composer Yasunori Mitsuda The Chrono series is a video game franchise developed and published by Square Enix (formerly Square). It began in 1995 with the time travel role-playing video game Chrono Trigger, which spawned two continuations, Radical Dreamers and Chrono Cross. The music of Chrono Trigger was mainly composed by Yasunori Mitsuda, with a few tracks composed by regular Final Fantasy composer Nobuo Uematsu. The Chrono Trigger soundtrack has inspi...
Si ce bandeau n'est plus pertinent, retirez-le. Cliquez ici pour en savoir plus. La mise en forme de cet article est à améliorer (mai 2020). La mise en forme du texte ne suit pas les recommandations de Wikipédia : il faut le « wikifier ». Comment faire ? Les points d'amélioration suivants sont les cas les plus fréquents. Le détail des points à revoir est peut-être précisé sur la page de discussion. Les titres sont pré-formatés par le logiciel. Ils ne sont ni ...
Disbanded Professional wrestling tag team Professional wrestling tag team VaudevillainsAiden English (right) and Simon Gotch (left)Tag teamMembersAiden EnglishSimon GotchName(s)The VaudevillainsBilled heightsAiden English:6 ft 3 in (1.91 m)[1]Simon Gotch:6 ft 1 in (1.85 m)[1]Combinedbilled weight435 lb (197 kg)DebutJune 19, 2014Years active2014–2017, 2023– The Vaudevillains are an American professional wrestling tag team in WWE, comp...
Эта статья затрагивает игру The Sims 2 для PlayStation Portable, если вы ищете информацию о The Sims 2 для персональных компьютеров, идите по данной ссылке. The Sims 2 Обложка официального издания игры Разработчик Maxis Издатели Electronic Arts Часть серии The Sims Даты выпуска PlayStation Portable 7 декабря 2005[1] ...
Maria Goeppert-Mayer 28 juni 1906 – 20 februari 1972 Maria Goeppert-Mayer Geboorteland Duitse Keizerrijk Geboorteplaats Katowice Nationaliteit Duits-Amerikaans Overlijdensplaats San Diego Nobelprijs Natuurkunde Jaar 1963 Reden Voor hun ontdekkingen betreffende de schilstructuur van de atoomkern. Samen met Hans Jensen Gedeeld met Eugene Wigner Voorganger(s) Lev Landau Opvolger(s) Charles TownesNikolaj BasovAleksandr Prochorov Portaal Natuurkunde Maria Gertrud Goepper...
American social news and discussion site RedditSnoo, Reddit's mascot in the 2023 Reddit logoScreenshot Homepage (as of December 2023[update])Type of businessPrivateType of siteSocial newsAvailable inMultilingual[notes 1][1]FoundedJune 23, 2005; 18 years ago (2005-06-23)[2]HeadquartersSan Francisco, California, U.S.No. of locations5Area servedWorldwide, except for Indonesia (without DNS) and ChinaOwnerAdvance Publications (30%)&#...
Marathi talk show Zing Zing ZingatGenreMusical game showStarringAadesh BandekarCountry of originIndiaOriginal languageMarathiNo. of episodes59ProductionCamera setupMulti-cameraRunning time45 minutesOriginal releaseNetworkZee MarathiRelease28 November 2018 (2018-11-28) –20 June 2019 (2019-06-20) Zing Zing Zingat is an Indian television musical game show in Marathi language originally aired on Zee Marathi.[1] It was hosted by Aadesh Bandekar.[2] Reception Specia...
Canadian singer-songwriter and guitarist For other uses, see Bruce Cockburn (disambiguation). Bruce CockburnCockburn performing in Birmingham, Alabama, in 2007Background informationBirth nameBruce Douglas CockburnBorn (1945-05-27) May 27, 1945 (age 78)Ottawa, Ontario, CanadaGenresFolk, rockInstrument(s)Guitar, vocalsYears active1967–presentWebsitewww.brucecockburn.comMusical artist Bruce Douglas Cockburn OC (/ˈkoʊbərn/ KOH-bərn; born May 27, 1945)[1] is a Canadian singer-so...
Town in North Rhine-Westphalia, GermanyMarsberg Town Coat of armsLocation of Marsberg within Hochsauerlandkreis district Marsberg Show map of GermanyMarsberg Show map of North Rhine-WestphaliaCoordinates: 51°27′N 08°50′E / 51.450°N 8.833°E / 51.450; 8.833CountryGermanyStateNorth Rhine-WestphaliaAdmin. regionArnsberg DistrictHochsauerlandkreis Subdivisions17Government • Mayor (2020–25) Thomas Schröder[1] (CDU)Area • Total18...
Сакская ВЭС, Крым. Плавучая ветряная электростанция Миддельгрюнден, около Копенгагена, Дания. На момент постройки она была крупнейшей в мире Ветряна́я электроста́нция[1] (ВЭС) — несколько ветроэлектрических установок, собранных в одном или нескольких местах и ...
.png)
.svg)
-en.png)
.jpg)
