Відоме з I століття як римське поселення Акве-Грані з цілющими джерелами. Наприкінці VIII — початку IX століть головна резиденція Карла Великого. До XVI століття був місцем коронації німецьких королів.
Назва
Оскільки Карл Великий заснував своє місто на залишках римських лазень, латинське слово aqua, тобто «вода» було взяте за основу.
У латинських текстах середніх віків місто часто називалось Aquae[5], найчастіше Aquae Granni. Остання назва, зокрема, походить з канцелярської мови «Франкського королівства» VIII ст.[6] Таким же чином була утворена сучасна французька назва Аахена (Aix-la-Chapelle), як і в інших містах латинське aqua було замінене на Aix. Положення міста на римо-германському мовному кордоні позначилось на назвах близьких джерел Зеффент (septem fontes, «сім джерел»), що сьогодні є західною частиною міста Аахен, та Дуффентер (duo fontes, «два джерела»), що тепер є частиною сусіднього міста Штольберг.
Місто є державно визнаним курортом та має право на додаток до назви Bad, тому зустрічається також назва міста Bad Aachen.
Назви міста різними мовами відрізняється. Головні відмінності полягають у вимові, яка є більш притаманна різним мовам та через походження самої назви міста.
20 червня 1893 в місті було засновано компанію Zentis, яка наразі є успішним кондитерським виробником і має дочірні фірми в інших країнах Європи. У теперішній час в Аахені знаходиться штаб-квартира компанії.
Географія
Німецьке місто Аахен розташоване на кордоні з Бельгією та Нідерландами. Відоме своїми гарячими водами, температура яких сягає 74 °C.
Клімат
Місто належать до помірної кліматичної зони, але внаслідок океанічного впливу переважають волога погода, м'яка зима та помірна температура (максимальна +14,2 °C, мінімальна +5,3 °C); середньорічна кількість опадів — 793,2 мм[7].
↑Andreas Schaub, Klaus Scherberich, Karl Leo Noethlichs, Raban von Haehling: Kelten, Römer, Merowinger. In: Stadt Aachen und Aachener Geschichtsverein (Hrsg): Aachen — Von den Anfängen bis zur Gegenwart. Band 1: Von der Vorgeschichte bis zu den Karolingern. Aachen 2011, ISBN 978-3-87519-251-3, S. 256. (нім.)
↑Аахен — ВУЕ. vue.gov.ua(укр.). Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 22 травня 2019.