Рання історія Гвінеї вивчена мало. Археологічні розкопки свідчать про заселення території Гвінеї в епоху неоліту. Протягом 10 - 12 ст. частина території Гвінеї входила у державні утворення Гана і Малі. Територію Гвінеї населяли різноманітні племена, найбільш численними з яких були мандінка, дьялонке, сусу.
Колоніальний період
У середині 15 - го ст. на узбережжя Гвінеї прийшли португальці. Вони розпочали процес вивозу місцевого населення в рабство до Європи, а потім і до Америки. Работоргівля на узбережжі Гвінеї тривала до 19-го ст., в результаті чого прибережні райони знелюдніли. У 16 - му ст. в центрі Гвінеї на плато Фута-Джаллон оселились кочівники фульбе. У 20-х рр. 18 -го ст. ісламізована знать фульбе розпочала війну проти дьялонке а також проти фульбе -анімістів з метою навернення їх у іслам. Війна завершилася в основному до кінця 1770-х років. В підсумку війни була створена ранньофеодальна воєнно-теократична держава фульбе імамат Фута-Джаллон. На території Гвінеї існувала також низка дрібних державних утворень (мандінка - в Бонду і Габу, сусу - в областях Соліма, дьялонке - на р.Бафінг та інші).
У другій половині 19 - го ст. територія Гвінеї була завойована Францією. У 1865-1866 р. був заснований французький форт в районі Боке. У 1882 р. створене володіння Рів'єр дю Сюд. Виділена в окрему колонію - Французька Гвінея у 1894 р.. У 1880 - 1890 -х роках в східній частині Гвінеї існувала держава Васулу на чолі з імамом Саморі. Вона була завойована французами в 1890- х рр. 1896 р. французькі війська окупували Тімбо - столицю Фута-Джаллону. У 1897 р. імамат перейщов під владу Франції.
13 жовтня1946 р. Фр.Гвінея отримала статус «заморської території» Франції. На референдумі 28 вересня 1958 р. населення проголосувало за незалежність від Франції.
2 жовтня1958 р. згідно з результатами референдуму, Територіяльна асамблея, перетворена в установчу Національну асамблею, проголосила незалежність Гвінеї. Президентом країни і головою уряду став Ахмед Секу Туре. Він симпатизував соціалізму та встановив авторитарний режим. Після його смерті у 1984 р. новим президентом Гвінеї став Лансана Конте. Він був скинутий в результаті військового перевороту 2008 р. У 2010 р. переміг на президентських виборах і став президентомАльфа Конде.
Спалах гарячки Ебола у 2014 році
Починаючи з липня 2014 року, Гвінея постраждала від найсильнішого зареєстрованого спалаху гарячки Ебола в історії, яка швидко поширилася на сусідні країни Ліберію та Сьєрра-Леоне.[1] Епідемія була завершена до червня 2016 року.[2]
Вибори 2020
У жовтні 2020 року президент Альфа Конде переміг на президентських виборах. Конде перебував при владі з 2010 року і виграв третій термін. Опозиція не визнала результати через звинувачення у шахрайстві. Президент сказав, що конституційний референдум у березні 2020 року дозволив йому балотуватися, попри обмеження у два терміни. Після виборів по всій країні пройшли бурхливі протести.[3]
Державний переворот 2021
5 вересня 2021 року відбулася спроба державного перевороту проти режиму Альфи Конде. Президента Гвінеї Альфа Конде захопили в полон армійські спецпризначенці, а на чолі перевороту став полковник Мамаді Думбуя[4]. 1 жовтня 2021 року полковник Мамаді Думбуя, який очолив державний переворот минулого місяця, склав присягу як тимчасовий президент Гвінеї.[5]
