Якщо найбільший острів архіпелагу Дієго-Гарсія має площу 27,2 км², то другий за величиною острів архіпелагу (Ігл, Велика Банка Чагос) менше в 11 разів (2,45 км²). Решта острівців за площею не перевищують 1,5 км².
Колись фразою на санскриті «Лакшадвіп» («Сто тисяч островів») позначали острови Лакшадвіп, Мальдіви, Сувадіве й архіпелаг Чагос. Спочатку вони управлялися з Індії, але на них не було постійного населення. Мальдівські моряки добре знали архіпелаг Чагос. Згідно з усними переказами, їх іноді викидало на ці острови, але архіпелаг вважався занадто віддаленим, щоб його заселяти. Вперше архіпелаг Чагос картографував Васко да Гама, пропливаючи повз нього в XVI столітті. У XVIII столітті Франція оголосила Чагос своїм володінням, як частину колонії Маврикій. З 1815 року, за Паризьким мирним договором, Чагос (як частина Маврикія) перейшов у володіння Великої Британії.
У XIX столітті на острові Дієго-Гарсія стали вирощуватися плантації кокосових пальм для виробництва копри, для цього були завезені робітники з Індії (до цього жителів на архіпелазі не було).
8 листопада 1965 року Велика Британія відокремила архіпелаг Чагос від острова Маврикій, і заснувала на ньому Британську заморську територію в Індійському океані, щоби закласти військову базу на Дієго-Гарсія. Через зведення військової бази, з 1967 року чагосці (близько 1200 осіб) були переселені британською владою на Маврикій і Сейшели.
Зараз населення території складає військовий і цивільний персонал (близько 4 тис. осіб) британо-американської військової бази, розташованої на острові Дієго-Гарсія. Серед цивільного персоналу, крім британців і американців — маврикійці та філіппінці.
Управління
Територією управляє комісар міністерства закордонних справ Британії, що постійно перебуває в Лондоні. На місці його представляє офіцер, командувач британськими силами на Дієго-Гарсія.
Економіка
Ніякої промислової та сільськогосподарської діяльності не ведеться (крім обслуговування бази), однак у Лондоні здійснюється продаж рибальських ліцензій в 200-мильній зоні та комерційний випуск поштових марок.
Міжнародні суперечки
У 1980-ті роки острів Маврикій оголосив про свої права на володіння цими територіями, заявивши, що відділення 1965 року було незаконним. Справа в тому, що стаття 6 Декларації ООН № 1514 «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам» однозначно визначає територіальну цілісність колоній[4], а оскільки дана декларація була прийнята за 5 років до відділення архіпелагу, то в Маврикія теоретично є підстави пред'являти претензії на його територію. Велика Британія не визнала прав Маврикія, але погодилася передати йому архіпелаг Чагос, коли в ньому відпаде військова потреба.
Сейшели також заявляють про свої домагання на архіпелаг Чагос, включаючи острів Дієго-Гарсія.
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² З 1970 перестала бути королівством Співдружності, в 2013 вийшла із Співдружності. ³ По мандату Ліги Націй. 4 В 2003 вийшла із Співдружності.
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² В 1941—1945 під окупацією Японської імперії. ³ В 1942—1945 в складі Таїланду. 4 По мандату Ліги Націй.
¹ Спільне володіння з Францією з 1906. ² З 1987 перестали бути королівством Співдружності, в 2006 виключені із Співдружності. ³ В 1942—1945 під окупацієюЯпонської імперії. 4 Спільне володіння з США. 5 З 1961 територіальні претензії заморожені згідно Договору про Антарктику. 6 Под управлінням Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії по мандату Ліги Націй.
.svg)
.svg){kind=small}
