PROFILBARU.COM

	араб. سلطنة زنجبار; Sulṭanat Zanjībār; суах. Usultani wa Zanzibar; англ. Sultanate of Zanzibar ; Занзібарський султанат
	Незалежна держава (1856–90); Британський протекторат (1890–1963); Незалежна держава (1963–64);
	Прапор
	Занзібарського султаната: історичні кордони на карті
Столиця	Кам'яне місто
Мови	суахілі, арабська, англійська, німецька
Релігії	Іслам
Форма правління	Абсолютна монархія (1856—1963); конституційна монархія (1964)
	Султан
- 1856—1870	Маджид ібн Саїд (перший)
- 1963—1964	Сеїд Джамшид ібн Абдула (останній)
Історія
- Засновано	19 жовтня 1856
- Ліквідовано	12 січня 1964
Валюта	Реал

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Занзібар.

Султана́т Занзіба́р або Занзіба́рський султана́т — держава-султанат на Занзібарі, що існувала як окреме державне утворення з XIX ст. до 1964 року, відколи є частиною держави Танзанія.

Історія

Занзібар було виділено як удільне володіння молодшим членам династії правителів Оманського султанату (султанат Маскат) Бу Саїді. Влада занзібарського султана сягала не лише островів архіпелагу Занзібар (Унґуджа і Пемба), а й східноафриканського узбережжя Суахілі, зокрема від 3° півн.ш. (Варшейх) до 10° півд.ш. (бухта Тунгі). Велась активна торгівля рабами, прянощами, слоновою кісткою тощо; на Занзібарі було розгорнуте широке будівництво.

Наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан у 1840 році переніс столицю своєї держави з Маскату до Занзібару для контролю над підкореними східноафриканськими територіями. Після смерті Саїда його сини пересварилися між собою і звернулися за посередництвом до британців. Зрештою, в 1861 році була укладена угода про поділ держави, за якою Занзібар з усіма оманськими володіннями в Африці дістався молодшому сину і хафісу (наміснику) острова Маджіду ібн Саїду (1861—1870), що відтак почав іменуватися занзібарським султаном^[3]

До середини 1880-х років Занзібар перебував у сфері впливу Британської імперії, хоча формального протекторату не було встановлено. Активізація німецької колонізації у 2-й половині XIX ст., зокрема нападки на володіння Занзібарського султанату на узбережжі, призвела до укладення обома державами в 1890 році Занзібарського договору, за яким материкові володіння Занзібарського султанату були поділені між Німецькою Східною Африкою і Британською Східною Африкою, а сам Занзібарський султанат ставав британським протекторатом.

Однак протекторат протримався недовго. 27 серпня 1896 року внаслідок Англо-занзібарської війни, відомої як найкоротша війна в світовій історії (за книгою рекордів Гіннеса), султана Халіда ібн Баргаша було вигнано, й поставлено вигідного британцям правителя.

У 1-й половині XX ст. на Занзібарі встановився маріонетковий султанський режим, повністю підконтрольний Великій Британії, проте формально Занзібар залишався напівсамостійним державним утворенням.

Боротьба проти британської і султанської влади активізувалася на Занзібарі після Другої світової війни, і значною мірою підживлялася з континенту (з Танганьїки)^{[джерело?]}.

10 грудня 1963 року було проголошено державну незалежність Занзібару. 16 грудня цього ж (1963) року новостворену країну було прийнято до ООН. Але вже 12 січня 1964 року на Занзібарі відбувся державний переворот, в результаті якої султан Джамшид ібн Абдаллах був скинутий з престолу і вигнаний з країни, що й знаменувало собою кінець існування султанату й прискорило входження Занзібару за декілька місяців до новоствореної держави Танзанія.

Правителі Занзібару з династії Бу Саїді

Халід ібн Саїд, *1819, хаміс (намісник) Занзібару (1828—1854), син Саїда ібн Султана, Оманського султана (султанат Маскат, 1806—1856)
Маджид ібн Саїд, *1834, хаміс Занзібару (1856—1861), султан Занзібару (1861—1870), брат попереднього
Баргаш ібн Саїд, *1837, султан Занзібару (1870—1888), брат попереднього
Халіфа ібн Саїд, *1852, султан Занзібару (1888—1890)
Алі ібн Саїд, *1854, султан Занзібару (1890—1893), брат Баргаша ібн Саїда
Хамад ібн Тувайні, *1857, султан Занзібару (1893—1896), син Тувайні ібн Саїда, Оманського султана (1856—1866)
Халід ібн Баргаш, *1874, султан Занзібару (1896), †1927
Хамуд ібн Мухаммад ібн Саїд, *1853, султан Занзібару (1896—1902)
Алі ібн Хамуд, *1884, султан Занзібару (1902—1911)
Халіфа ібн Харуб ібн Тувайні, *1879, султан Занзібару (1911—1960)
Абдаллах ібн Харуб ібн Тувайні, *1910, султан Занзібару (1960—1963)
Джамшид ібн Абдаллах, *1929, султан Занзібару (1963—1964)

Галерея

Порт Занзібару, сер. XIX ст.
Будівля султанського гарему після обстрілу під час Англо-занзібарської війни, 1896
Занзібар у 1960
Халіфа ібн Баргаш, султан Занзібару (1888–1890)

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Gascoigne, Bamber (2001-Ongoing). HISTORY OF ZANZIBAR. HistoryWorld. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 23 травня 2012.
↑ Coins of Zanzibar. Numista. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 23 травня 2012. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
↑ Мустафін О. Халепи, що визначили долю народів. Х., 2021, с.195-198