Королівства Співдружності (англ.Commonwealth realms) — титул в 15 державах Співдружності, які вважають короля Чарльза III своїм монархом, в кожному з них він виступає як глава держави і носить відповідний титул. Наприклад, в Белізі він називається «Його Величність король Чарльз III, король Белізу». За формою об'єднання вони є особистою унією.
Історія
Поза Великою Британією король за поданням прем'єр-міністра кожного королівства призначає генерал-губернатора як свого представника в його відсутність. Також він представлений губернатором в кожному зі штатів Австралії та лейтенант-губернатором в кожній із провінцій Канади. Ці посадові особи мають майже всю повноту влади конституційного монарха (в основному виконуючи, тим не менш, символічні обов'язки) і мають так звані королівські прерогативи.
Чотирнадцять королівств — колишні британські самоврядні колонії, які отримали незалежність. Три з 14 королівств (Австралія, Канада і Нова Зеландія) отримали незалежність в результаті декларації Бальфура в 1926 році та Вестмінстерського статуту в 1931. Канада, Південно-Африканський Союз і Вільна держава Ірландія негайно отримали незалежність законодавчої влади від Сполученого Королівства, а Австралія і Нова Зеландія ратифікували статут в 1942 і 1947 відповідно. Статут також торкався Ньюфаундленда, але там він не був ратифікований, домініон повернувся в статус колонії в 1934, і був приєднаний до Канади в 1949. Вільна держава Ірландія формально стало республікою в 1949, а ПАР — в 1961.
Інші королівства отримали незалежність в результаті закінчення британського правління в Індії, т. зв. «Вітрів змін» Африки в 1960-х, падіння Вест-Індської федерації в 1961 і пізніше. Останнім Королівством Співдружності став Сент-Кітс і Невіс, який отримав незалежність в 1983 році.
Папуа-Нова Гвінея була утворена в 1975 як союз колишньої Німецької Нової Гвінеї, що управлялася Австралією як «international trusteeship», і колишньої Британської Новою Гвінеєю, колишнім британським володінням, хоча керованим Австралією за дорученням Великої Британії, яка перейменувала її в Папуа в 1905. Єдиним з Королівств Співдружності, не колишньою колонією Великої Британії, є сама Велика Британія.
Всередині Співдружності немає різниці в статусі між королівствами й іншими членами, більшість з яких є або республіками, або королівствами зі своїми власними монархами (Бруней, Лесото, Малайзія, Свазіленд і Тонга). Хоча Верховна рада вождів Фіджі шанувала колишню королеву Єлизавету II «верховним вождем», вона не вважається главою держави, і Фіджі залишається республікою.
англ.Charles the Third, by the Grace of God of the United Kingdom, Canada and of His other Realms and Territories King, Head of the Commonwealth, Defender of the Faith фр.Charles Troisième, par la grâce de Dieu Roi du Royaume-Uni, du Canada et de ses autres royaumes et territoires, Chef du Commonwealth, Défenseur de la Foi
Charles the Third, by the Grace of God of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and of His other Realms and Territories, King, Head of the Commonwealth, Defender of the Faith[8]
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² З 1970 перестала бути королівством Співдружності, в 2013 вийшла із Співдружності. ³ По мандату Ліги Націй. 4 В 2003 вийшла із Співдружності.
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² В 1941—1945 під окупацією Японської імперії. ³ В 1942—1945 в складі Таїланду. 4 По мандату Ліги Націй.
¹ Спільне володіння з Францією з 1906. ² З 1987 перестали бути королівством Співдружності, в 2006 виключені із Співдружності. ³ В 1942—1945 під окупацієюЯпонської імперії. 4 Спільне володіння з США. 5 З 1961 територіальні претензії заморожені згідно Договору про Антарктику. 6 Под управлінням Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії по мандату Ліги Націй.