Територія, яка зараз називається Англією, вперше заселена сучасними людьми в епоху пізнього палеоліту, але отримала свою назву від англів, германського племені, яке осіло тут в 5-6 століттях. Англія стала єдиним державним утворенням у 10-му столітті і досягла значного культурного і правового впливу на весь світ з епохи Великих географічних відкриттів, яка почалася в 15-му столітті. Королівство Англія, до складу якого входив Уельс після 1535 року, перестало бути окремою суверенною державою 1 травня 1707 року, коли Акт про унію набрав чинності; це призвело до політичного союзу з королівством Шотландія й утворення королівства Великої Британії.
Англія — джерело багатьох відомих у всьому світі компонентів суспільства, включаючи мову, правову систему (яка послужила основою для систем загального права багатьох інших країн), футбол (найпопулярніший вид спорту у світі) та церкву; її парламентська система правління широко прийнята іншими націями. Промислова революція почалася в 18 столітті, перетворивши англійське суспільство на першу в світі індустріальну націю. Англія також є домом для двох найстаріших університетів в англомовному світі: Оксфордського, заснованого в 1096 році, та Кембриджського, заснованого в 1209 році. Обидва університети часто вважаються одними з найпрестижніших у світі.
Рельєф Англії переважно складається з невисоких пагорбів і рівнин, особливо у центрі і на півдні. Височинна та гірська місцевість здебільшого розташована на півночі та заході, включаючи Дартмур, Озерний край, Пенніни та Шропширські пагорби. Столиця Англії, Лондон, також є столицею Великої Британії; це мегаполіс з населенням 14,8 млн осіб (2023), що представляє найбільшу агломерацію Сполученого Королівства.
Більша частина ландшафту Англії складається з низьких пагорбів і рівнин, з гірської й гірської місцевості на півночі та заході країни. Північні узгір'я включають Пеннінські гори, ланцюг височин, що розділяють Схід і Захід, гори Озерного краю в Камбрії та Чевіот-Гіллз, що межують з Англією та Шотландією. Найвища точка в Англії, Скофелл-Пайк, має висоту 978 метрів і знаходиться в Озерному краї.[6]Шропшир-Гіллз знаходяться поблизу Уельсу, а Дартмур та Ексмур — два високогірних райони на південному заході країни. Орієнтовна лінія поділу між типами місцевості часто вказується лінією Tees-Exe.[7]
У геологічному плані, Пенніни, відомі як «хребет Англії», є найдавнішим гірським поясом у країні, що з'явилися в кінці Палеозойської ери близько 300 мільйонів років тому.[8] Їх геологічна композиція включає, серед іншого, пісковик і вапняк, а також вугілля. Існують карстові ландшафти в кальцитових областях, такі як частини Йоркширу і Дербіширу. Ландшафт Пеннінів — високий болотистий масив на високогірних ділянках, порізаний родючими долинами річок регіону. Там знаходяться два національні парки, Йоркшир-Дейлз і Пік-Дистрикт. У Західній частині країни, Дартмур і Ексмур на південно-західному півострові включають верхові болота, підтримувані гранітом, і мають м'який клімат; обидва є національними парками.[9]
Англія має помірний морський клімат: температура повітря м'яка і зазвичай не набагато нижча 0 °C взимку і не набагато вища 32 °C влітку.[10] Погода досить волога і мінлива. Найхолодніші місяці — січень і лютий, останній особливо на англійському узбережжі, тоді як липень, як правило, найтепліший місяць. Місяці з помірною до теплої погоди — травень, червень, вересень і жовтень.[10] Кількість опадів розподіляється досить рівномірно протягом року.
Важливим впливом на клімат Англії є її близькість до Атлантичного океану, її північні широти й тепле море завдяки теплій течії Гольфстрим.[10] Найбільша кількість опадів випадає на заході, а в Озерному краї випадає більше дощу, ніж будь-де в країні.[10] З часу, коли почалися дослідження погоди, найвища температура в країні становила 38,5 °C зафіксована 10 серпня 2003 року в Брогдейлі в Кенті[11], а найнижча — 26,2 °C зафіксована 10 січня 1982 року в Едгмонді, Шропшир.[12]
Головні агломерації
Міська агломераціяВеликого Лондону є найбільшою міською територією в Англії та одним з найжвавіших міст у світі. Воно вважається світовим містом і має населення більше, ніж інші країни Сполученого Королівства, крім самої Англії.[13] Інші міські агломерації значного розміру і впливу, як правило, знаходяться на півночі Англії або в англійському Мідлендсі.[13] В Англії існує 50 населених пунктів, які мають статус міста, тоді як у всій Великій Британії — 66.
Історія Англії, на відміну від історії Британії, розпочинається з часів приходу на острів германських племен і утворення перших англійських королівств. У 1066 році Англія була завойована норманами, які стали на острові панівним класом. Поступово норманська знать змішалася з основним населенням англо-саксонського походження, утворилася спільна англійська мова. Англійські королі ще довго залишалися, завдяки норманським кореням, претендентами на французький трон і вели за нього довгу війну в XIV—XV століттях. Водночас Англія вела завойовницькі війни в Уельсі, Ірландії та Шотландії. У XVI столітті Англія стала могутньою морською державою й почала утворювати заморські колонії, стаючи центром майбутньої Британської імперії.
У XVIII столітті в Англії відбувся потужний економічний ріст, який супроводжувався значним ростом населення, навіть попри чималу еміграцію в колонії, від цього дістала назву «Країна, в якій не заходить сонце». Англія, до того окраїна Європи, стала найбільшим європейським економічним центром. Наприкінці століття в Англії, першій серед країн світу, розпочалася промислова революція.
Коротка історія Британії = A Concise British History : Курс лекцій для студ. ф-тів інозем. філол. ун-ів / упоряд.: Н. Л. Яковенко. - К. : Богдана, 1999. - 192 c.
(англ.)The Geograph® Britain and Ireland [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] — фотопроєкт спрямований на збір географічно репрезентативних фотографії та інформації для кожного квадратного кілометра Великої Британії та Ірландії.
.svg){kind=small}
.jpg)
