PROFILBARU.COM

	Частково визнана держава; Сомаліленд; Soomaaliland; Somaliland; صوماليلاند
Прапор	Національна емблема
	Девіз: لا إله إلا الله محمد رسول الله (арабська); Lā ilāhā illā-llāhu; muhammadun rasūlu-llāhi (транслітерація); "Немає бога крім Аллаха і Мухаммад - пророк його"
	Гімн: "Samo ku waar"; («Довге життя з миром»)
	Розташування {{{назва_род}}}
Столиця	Харгейса ; 9°33′ пн. ш. 44°03′ сх. д.country H G O
Визнання країн ООН	1 з 193 (Ефіопія)
Офіційні мови	Сомалі
Форма правління	Конституційна президентська республіка
- президент	Муса Біхі Абді
- віце-президент	Абдірахман Сайлікі
- спікер	Ясін Хаджі Мохамуд
Незалежність	від Сомалі
- Проголошення	18 травня 1991
- Визнання	Невизнана
Площа
- Загалом	137 600 км²
Населення
- оцінка 2008	3 500 000 (133)
- Густота	25/км²
Валюта	Сомалілендський шилінг1 (SLSH)
Часовий пояс	EAT (UTC+3)
- Літній час	не спостерігається (UTC+3)
Коди ISO 3166	So
Домен
Телефонний код	+252
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Сомаліленд

Сомаліле́нд (сом. Soomaaliland, англ. Somaliland, араб. صوماليلاند), офіційна назва — Респу́бліка Сомаліле́нд (сом. Jamhuuriyadda Soomaaliland, англ. Republic of Somaliland, араб. جمهورية صوماليلاند) — самопроголошена республіка, північна частина Сомалі.

Уряд Сомаліленду вважає себе державою-наступником протекторату Британський Сомаліленд, який був незалежною з 26 червня 1960 року державою Сомаліленд^[2]^[3], до об'єднання з підопічною територією Сомалі (колишнє Італійське Сомалі), 1 липня 1960 року утворивши Республіку Сомалі.^[2]^[3]

Фактична столиця — місто Харгейса (близько 300 тис. жителів, 2003).

На території Сомаліленду (138 тис. км²) проживає третина жителів Сомалі (близько 3 млн осіб, 2003).

Юридично провінція досі вважається частиною Сомалі, де з 1991 р. триває громадянська війна, і перехідний уряд не контролює більшу частину країни.

Більш ніж половина мешканців — кочівники-скотарі.

Як офіційні в Сомаліленді використовуються сомалійська, арабська і англійська мови.

У релігійному відношенні більшість населення — мусульмани-суніти.

Історія

З 1887 року ця територія називалася Британське Сомалі.

1960 року внаслідок проголошення незалежності Британського Сомалі та колишнього Італійського Сомалі (з наступним їх об'єднанням) виникла нова держава — Республіка Сомалі.

З 1991 року єдина держава Сомалі де-факто перестала існувати. Якщо на території колишнього Італійського Сомалі утворилася безліч «удільних князівств» на чолі з ворогуючими між собою польовими командирами, то в Сомаліленді ситуація була порівняно мирною, а рівень життя — набагато вищим.

2003 року на території Сомаліленду пройшов референдум, де близько 99 % учасників проголосували за незалежність й ухвалення конституції Сомаліленду.

Попри всі ознаки державності, офіційного міжнародного визнання Сомаліленд досі не отримав.

Географія

Має мусонний клімат. Північна частина країни горбиста, і в багатьох частинах її висота коливається між 900 і 2100 метрами над рівнем моря. Райони країни Аудаль (сомал. Awdal), Саахіль (сомал. Saaxil) і Мароді Чех (сомал. Maroodi Jeex) гористі, при цьому досить родючі, регіон Тогдеер (сомал. Togdheer) належить до напівпустель з низькою родючістю ґрунтів. Регіон Аудаль відомий своїми островами, які відрізняються від решти території держави наявністю коралових рифів і вологих мангрових лісів.

Сомаліленд — посушлива територія, набагато більш безплідна, ніж південні райони Сомалі. Ще одна особливість — різноманітність природних зон: для деякої частини території характерний низькогірний рельєф (висота до 2416 м — високогірний рельєф (найвища точка — гора Шимбиріс). Сомаліленд є краєм Ефіопського нагір'я, який здіймається уступами від Аденської затоки.

Основні фізико-географічні регіони: Губан — вузька прибережна низовина з вельми спекотним кліматом; Ого — паралельний узбережжю складчастий гірський пояс з висотними відмітками, що перевищують 2 тис. метрів; Хауда — внутрішні плато, де розміщується основна частина населення країни, і, нарешті, практично безводні, зайняті піщаними пустелями улоговини центральній частині півострова Сомалі.

Видобуток корисних копалин в Сомалі не розвинений, хоча в країні є родовища нафти, природного газу, золота і вугілля.

Туризм та пам'ятки

Лаас-Гааль. Комплекс печер Лаас-Гааль з наскальними зображеннями є одна із найбільших і найдавніших пам'яток стародавньої культури в Африці, його приблизний вік - близько 10000 років. Основні сюжети — зображення худоби та скотарів-мисливців, також присутні зображення жирафів, що мешкали в цьому регіоні кілька тисячоліть тому. У перекладі з мови Сомалі «Лаас-Гааль» означає «Верблюжа криниця».
У Сомаліленді широко поширене таке знаряддя праці як хангол, за допомогою якого місцеве населення споруджує огорожі (зариби). Ханголи можуть розмальовуватися і покриватися лаком, продаватися як сувенір для туристів. Вартість його від півтора до трьох доларів.

Населення та статус

У країні проживає (2016) 4,5 млн людей. При цьому всі вони мають паспорти Сомаліленду. Їх визнають 10 держав світу: ПАР, Ефіопія, Джибуті, Бельгія, Велика Британія, Франція, Південний Судан, ОАЕ, Кенія та Замбія.

Адміністративний поділ держави

Докладніше: Регіони Сомаліленду

На мапі	Штат	Столиці	Площа, км ²	Чисельність населення , чол.
1	Сала	Зейла	невідомо	невідомо
2	Авдал	Борама	21370	417 тис. (оц.2007)
3	Габілей	Габілей	невідомо	невідомо
4	Гаароді	Харгейса	28830	1 190 тис. (оц.2007)
5	Сахіл	Бербера	невідомо	невідомо
6	Одвейне	Одвейне	невідомо	невідомо
7	Тогдер	Бурао	38660	941 тис. (оц.2007)
8	Кайн	Буходле	невідомо	невідомо
9	Сарар	Кайнаба	невідомо	невідомо
10	Сул	Лас Анод	25030	115 306
11	Санааг	Ерігаво	53370	530 тис. (оц.2007)
12	Маахір	Бадан	35000	700 тис.
13	Хауда	Балігубадле	невідомо	невідомо

Найбільші міста

Див. також

Примітки

↑ The UK Prime Minister's Office Reply To The «Somaliland E-Petition». Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 11 жовтня 2012.
↑ ^а ^б Somaliland Marks Independence After 73 Years of British Rule. The New York Times. 26 червня 1960. с. 6. Архів оригіналу (fee required) за 5 січня 2014. Процитовано 20 червня 2008.
↑ ^а ^б How Britain said farewell to its Empire. BBC News. 23 липня 2010. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 11 жовтня 2012.