Республіка розташована в центрі Азійського континенту, в Східному Сибіру, простягаючись із заходу на схід між 98°40` і 116°55'в. д. і з півночі на південь між 57°15` з. ш. і 49°55` з. ш.
Територію Бурятії обрамляє озеро Байкал. Велика територія, витягнута з півночі на південь у вигляді півмісяця, передбачає різні умови господарювання і перебування в регіоні. Республіка знаходиться на значній віддалі від центру Росії (відстань до міста Москва — 5532 км).
Рельєф
Республіка Бурятія входить у гірську країну, що займає значну частину півдня Східного Сибіру й характеризується потужними гірськими хребтами й великими, глибокими й іноді майже замкнутими міжгірними улоговинами. Площа гір більш ніж в 4 рази перевищує площу, яку займають низовини. Для Республіки Бурятія характерна значна піднесеність над рівнем моря. Найнижчою точкою є рівень озера Байкал — 456 метрів по тихоокеанській шкалі, а найвищою — покрита льодовиками вершина Мунку-Сардик у Східних Саянах (3491 метр над рівнем моря).
Південна частина республіки, представлена Селенгинським середньогір'ям, охоплює значну частину басейну річки Селенги — основної водної артерії Байкалу, включаючи всі її великі притоки, і характеризується перевагою гір середньої висоти 1000—1500 метрів над рівнем моря.
До озера Байкал прилягають високі хребти Прибайкалля з поділяючими їх широкими міжгірськими улоговинами. У їхній пояс входить нагір'я Східного Саяну, що простягається з північного заходу на південний схід на відстань близько 1000 км при ширині в межах 200—300 км і піднімається в центральній частині хребтів більш ніж на 2500-3000 метрів. Пояс гір Прибайкалля продовжують Хамар-Дабан, Улан-Бургаси, Баргузінський, Ікатський і Байкальський хребти. Вододіли Баргузінського хребта є класичними альпійськими формами рельєфу.
До північного сходу Прибайкалля примикає Вітімське плоскогір'я. Для всього Північного Прибайкалля характерне суцільне поширення вічної мерзлоти, що залягає інколи на глибині 0,5 метра й потужністю до 500—600 метрів.
Клімат
Місцевість на південь від Улан-Уде
Клімат Бурятії різко-континентальний, з холодною зимою й спекотним літом. Зима холодна, із сухим морозом і малою кількістю снігу. Весна вітряна, із заморозками і майже без опадів. Літо коротке, з спекотними днями й прохолодними ночами, з рясними опадами в липні й серпні. Осінь настає непомітно, без різкої зміни погоди, в окремі роки вона буває довгою й теплою. Середня температура влітку +18,5 °C, узимку −22 °C, а середньорічна температура −1,6 °C. За рік у середньому випадає 244 мм опадів.
У цілому клімат формується під впливом трьох контрастних компонентів: сухого й холодного клімату північних областей, спекотного й сухого — монгольських пустель і вологого — тихоокеанського.
Істотною рисою клімату Бурятії є більша тривалість сонячних днів — 1900—2200 годин, і за даним показником не уступає, а часом перевершує південні райони Росії.
Водні ресурси
Водні ресурси Республіки Бурятія представлені поверхневими й підземними водами. Усього по її території протікає більше 30 000 річок загальною довжиною близько 150 тис. км. З них лише 25 належать до категорії більших і середніх. Таким чином, більше 99 % річок республіки становлять малі річки завдовжки менше 200 км. Річки республіки належать до трьох великих водних басейнів: озера Байкал, річок Лени й Ангари. При цьому 52 % території Бурятії розташовано в басейні озера Байкал.
Ресурси річкового стоку Бурятії становлять 98 км³; на одного мешканця припадає 94,3 тис. м³/рік (майже в 3 рази більше, ніж у середньому по Росії); на 1 км² території 279,8 тис. м³/рік. Слід зазначити, що 61 % річкового стоку республіки припадає на басейн озера Байкал.
На території республіки налічується близько 35 тис. озер загальною площею дзеркала 1795 км². До найзначніших водойм належать озера Гусине, Велике Єравне, Мале Єравне, Баунт.
На території Бурятії перебуває більша частина (60 % берегової лінії) озера Байкал.
Рослинний і тваринний світ
Природа Бурятії унікальна за її різноманітністю. У цей час на території республіки зареєстровано 446 видів наземних хребетних. Земноводні Бурятії представлені 6-ма видами з 2 рядів. Плазунів у республіці 7 видів. В орнітофауні республіки налічується 348 видів птахів. Ссавців у Бурятії нараховано 85 видів з 7 рядів.
Озеро Байкал і навколишню його територію населяють 2500 різних видів тварин, та 250 з яких ендемічні. Символ Байкалу — нерпа. Таємницю походження цього прісноводного тюленя в озері покищо не вдалося розгадати.
У 1639 році y Забайкаллі з'явилися перші московити. Максим Перфільєв, піднімаючись по р. Вітім, дійшов до гирла р. Ципи. У 1647 р. Іван Похабов перейшов Байкал по льоду і, друживши з монголами, проник до Урги. Рік потому почалося стійке укорінення в область: Галкін заснував Баргузінський острог.
1689 — Підписаний Нерчинський договір між Російською державою і Маньчжурською Циньською імперією. Встановлення межі по р. Аргунь між Росією і Китаєм.
1703 — Бурятія за договором, підписаним Петром I, увійшла до складу Московської держави.
На момент приєднання до Російської імперії в Предбайкаллі та Забайкаллі проживали різні монголомовні етнічні групи, такі як баргути, хори, ехирити, булагати, ашибагати, сартули, табангути, хонгодори, ікінати, шошолоки та ін. Після проведення російсько-китайського кордону в 1729 році вищевказані монголомовні етнічні групи виявилися відрізаними від основної маси монголів, надалі з них почав формуватися бурятський народ.
У 1851 році Забайкалля, що складалося з двох округів — Верхньоудінського і Нерчинського, було виділене з Іркутської губернії і перетворене в самостійну область — Забайкальську область.
1900 — Відкрито регулярний рух Забайкальською залізницею.
1918 — Забайкальський з'їзд Рад проголосив Забайкальську область губернією.
Окупаційну більшовицьку владу на території Бурятії було встановлено в лютому 1918, але вже влітку 1918 її було повалено. У Забайкаллі за підтримки японських військ встановилася військова диктатура отамана Семенова, в серпні 1918 Бурятію окупували японські війська, а в квітні 1919 — армія США.
2 березня 1920Червона Армія за підтримки партизан окупувала Верхньоудінськ. Західна Бурятія увійшла до складу РРФСР, східна — в Далекосхідну республіку (ДСР). Верхньоудінськ в квітні — жовтні 1920 був столицею ДСР.
26 вересня 1937 року при розділенні Східно-Сибірської області на Іркутську і Читинську області зі складу Бурят-Монгольської АРСР виділені Усть-Ординський і Агінський Бурятські автономні округи.
7 липня 1958 — Бурят-Монгольська АРСР указом Президії Верховної Ради СРСР перейменована в Бурятську АРСР.
З 1992 Бурятія — республіка у складі Російської Федерації.
Населення
Населення — 960 тис. осіб (2007). Щільність — 2,73 осіб/км² (2007), питома вага міського населення — 46,0 % (2007).
Найчисленніші національності за переписом 2010 року[1]
Еволюція Бурятії: старі кордониУ 1937 році Бурятія була розділена на власне Бурятію, два автономні округи, а також райони та селища, які без жодного автономного статусу були включені до складу сусідніх областейВ середині 2000-х національні бурятські округи було ліквідовано
У Бурятії 6 міст, 21 адміністративний район, 29 селищ міського типу й 614 сільських населених пунктів.
Територією республіки проходять Транссибірська залізниця (м. Улан-Уде — вузлова станція Східно-Сибірської залізниці), Байкало-Амурська магістраль, автомагістралі федерального значення. Протяжність залізничних колій в Бурятії становить 2044 км. Експлуатаційна довжина автомобільних шляхів — близько 10 тис. км.
У той же час більша частина території Бурятії характеризується украй слаборозвиненою внутрішньою комунікаційною інфраструктурою, відсутністю залізничного сполучення, автомобільних шляхів з покриттям; повітряне сполучення також утруднене унаслідок зносу парку регіональних літаків і інфраструктури місцевих аеропортів.
У Бурятії є всього один достатньо сучасний аеропорт (Міжнародний аеропорт міста Улан-Уде), але і він має ряд обмежень щодо повітряного транспорту.
Основні продуктивні сили зосереджені в місті Улан-Уде, де є транспортні і інженерні комунікації, зв'язки, інші об'єкти інфраструктури, які забезпечують можливість економічного розвитку. Вони ж створюють умови для розвитку транспортних зв'язків не тільки з регіонами Росії, але і європейськими країнами, країнами Південно-Східної Азії.
Промисловість
Провідною сферою економіки республіки є промисловість, що забезпечує виробництво близько 27 % валового регіонального продукту. До 30 % трудових ресурсів матеріального виробництва припадає на промисловість. Всього в промисловості налічується трохи більше 1600 підприємств. Основу галузі утворюють приблизно 147 крупних і середніх підприємств, на яких зосереджений її основний виробничий потенціал і зайнято близько 52,3 тис. осіб. Промисловість випереджає інші галузі господарства за чисельністю зайнятих, випуском продукції, об'ємом основних фондів.
В даний час Бурятія виробляє і експортує: авіаційну техніку, мостові металеві конструкції, деревину і целюлозу, вовняні тканини, будівельні матеріали, електроустаткування, м'ясні консерви, макарони, лікерогорілчані вироби і багато іншого.
Туристично-рекреаційна особлива економічна зона «Байкал»
Ухвалою Уряду Російської Федерації від 3 лютого 2007 р. № 68 на території муніципального утворення «Прибайкальський район» Республіки Бурятія створена туристично-рекреаційна особлива економічна зона «Байкал».
Особлива економічна зона туристично-рекреаційного типу «Байкал» планується як всесезонний курорт світового рівня з високорозвинутою інфраструктурою площею 700 км².
ОЕЗ «Байкал» позиціонується як центр туризму на сході Росії і ключовий туристичний напрям і об'єкт транскордонного маршруту «Східне кільце» для країн Північно-Східної Азії. До 2027 року планується понад 1 млн відвідувань за рік, зокрема 20 % — з-за кордону.
Сільське господарство
Боргойська долина відома на всю Росію смачним м'ясом — бараниною
Попри те, що регіон належить до зони ризикованого землеробства, в агропромисловому комплексі Бурятії виробляється значна частина необхідного їй продовольства. Місцеві ресурси сільськогосподарської сировини формують основу харчової промисловості Бурятії, представленої підприємствами з виробництва м'ясної, молочної, рибної, борошномельно-круп'яної, комбікормової, лікеро-горілчаної продукції, кондитерських та деяких інших виробів.
В агропромисловому комплексі Республіки Бурятія створюється близько 10 % ВРП, працює 9,8 % зайнятого населення. Після значного спаду виробництва в 1992-1998 рр. основні показники галузі знаходяться у стабільно-стагнуючому стані. В 1999–2005 рр.. спостерігався відтік кадрів, який уповільнився на теперішній час.
Площа сільськогосподарських угідь — 3154000 га, в тому числі ріллі — 847 тис. га. У структурі земельних угідь найпитомішу вагу займають сінокіс і пасовища. Землі характеризуються невисокою родючістю ґрунту, схильні до вітрової та водної ерозії. 82 % сільськогосподарських угідь, 92 % поголів'я великої рогатої худоби знаходиться у приватній власності. Державні сільськогосподарські підприємства, що належать до федеральної і республіканської власності, займають 8,7 % угідь.
У 2006 році в господарствах всіх категорій вироблено продукції на 10,4 млрд руб.
На 1 січня2007 року в Бурятії було зареєстровано 297 засобів масової інформації: 154 газети, 69 журналів, 39 телепрограм, 23 радіопрограми, 10 інформаційних агентств.
Радіомовлення бурятською мовою ведеться з 1934 року. В 1961 році почав працювати телецентр в Улан-Уде. З 1967 року ретранслюються московські телепрограми через наземну прийомну станцію «Орбіта».
¹ Колишні члени ОНН, які вийшли зі складу організації після того як були прийняті до ООН. ² Включно з країнами та народами, чиє членство було призупинене.
Strategi Solo vs Squad di Free Fire: Cara Menang Mudah!
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
