PROFILBARU.COM

місто Чита
рос. Чита
Герб Чити	Прапор Чити
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Забайкальський край
Міський округ	Читинський
Код ЗКАТУ:	76401000000
Код ЗКТМО:	76701000001
Основні дані
Час заснування	1653 року
Статус міста	1851 року
Населення	333 159 особи (2024)
Площа	534 км²
Поштовий індекс	672000
Телефонний код	+7 3022
Географічні координати:	52°02′00″ пн. ш. 113°30′03″ сх. д. / 52.033409° пн. ш. 113.500893° сх. д.
Висота над рівнем моря	650 м
Міста-побратими	Хайлар, Тита, Чойбалсан, Абілін
Вебсторінка	admin.chita.ru
	Мапа
	; Чита ; Чита
	Чита у Вікісховищі

Чита́ (рос. Чита) — місто, центр Забайкальського краю та його Читинського району, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Читинського міського округу.

Географія

Місто розташоване в Азії, у центральній частині Забайкалля, у Читино-Інгодинській западині і на схилах хребтів Яблоновий (із заходу) і Черського (зі сходу), при впадінні річки Чита у річку Інгода. Найвища відмітка рельєфу в межах міста — 1039 м (гора Чита), найнижча — 632 м (в долині річки Інгода між Піщанкою і Атамановкою). В межах міста розташована гора Тітовська сопка (780 м) вулканічного походження, формування якої почалося у верхньому палеозої. За геологічною будовою тут є пісковики, алевроліти, місцями ефузіви і граніти (скеля Сохотіно в долині річки Інгода, скелі Дворци в долині струмка Кадалінка).

Місто розділене на 4 міських райони: Залізничний, Інгодинський, Центральний, Черновський.

Клімат

Клімат Чита (1981–2010)
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	0,4	7,4	18,3	29,3	34,6	38,8	38,0	40,6	30,9	22,7	12,7	5,0
Середній максимум, °C	−17,7	−10	−0,7	9,1	17,8	24,3	25,9	23,0	16,4	6,8	−6	−15,4	6,1
Середня температура, °C	−25,2	−19,2	−9	1,6	9,7	16,4	18,7	16,0	8,7	−0,4	−12,6	−21,9	−1,4
Середній мінімум, °C	−31,2	−27,1	−17	−5,6	1,6	8,7	12,3	10,0	2,3	−6,2	−18,3	−27,3	−8,2
Абсолютний мінімум, °C	−49,6	−48	−45,3	−29,6	−13,3	−5,4	0,1	−3	−10,7	−33,7	−41,1	−47,8	−49,6
Норма опадів, мм	3	2	4	12	26	63	90	89	41	9	6	5	349
Кількість сонячних годин	139	179	239	242	277	279	247	226	212	190	134	108	2472
Кількість дощових днів	0	0	1	5	11	16	18	17	13	5	0	0	86
Кількість сніжних днів	15	9	8	7	3	0	0	0	1	7	11	15	76
Вологість повітря, %	76	72	59	47	46	58	68	73	66	61	70	77	64

Історія

Читинська республіка на карті повстань у Росії

До російської колонізації краю, що приходиться на XVII століття, Забайкалля було населене евенками та в східній частині по берегам річок Амур та Аргунь даурами. Російські поселення на території сучасної Чити, з'являються з середини XVII століття. Наприкінці того ж століття згадується поселення Плотбище, у 1701 році — Читинська слобода, яка з 1711 року відома як Читинський острог. З 1851 року — центр Забайкальської області.

Під час першої російської революції 1905 року у місті була проголошена Читинська республіка. За час громадянської війни в Росії у Читі побували уряди Забайкальської республіки, Російської східної окраїни, Бурят-Монголії, Далекосхідної республіки.

З 1922 року — центр Забайкальської губернії. В 1926 році Чита стала окружним містом Далекосхідного краю, а в 1937 — центром Читинської області. В 2008 році після ліквідації Агінського бурятського автономного округу місто стало центром Забайкальського краю.

Населення

Населення — 324444 особи (2010; 316643 у 2002^[1]).

Транспорт

Повітряний

Місто обслуговує аеропорт Кадала.

Автомобільний

Федеральна автомагістраль Р258 «Байкал» Іркутськ — Улан-Уде — Чита.
Федеральна автомагістраль Р297 «Амур» Чита — Хабаровськ.
Федеральна автомагістраль А350 Чита — Забайкальськ — кордон з Китаєм.

Залізничний

Чита — великий залізничний центр на Транссибірській магістралі. У межах міського округу розташовано десять станцій і зупинних пунктів (із заходу на схід): ст. Черновська, з. п. 6176 км, з. п. Залізобетонний, ст. Кадала, з. п. 6191 км, ст. Чита I, ст. Чита II, ст. Антипиха, з. п. 6205 км, ст. Піщанка.

У Читі розташоване Управління Забайкальської залізниці, яка здійснює контроль перевезень на території Забайкальського краю і Амурської області (загальна довжина колій — 3400 км).

Міський

Міський транспорт має у своєму складі тролейбус, автобус і маршрутні таксі.

Також в місті існує дитяча залізниця.

Освіта

У місті розташовані Забайкальський Державний Університет, філія Байкальського Державного університету, Забайкальський інститут залізничного транспорту

Відомі люди

Кирило Андреєнко (1988—2014) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Олександр Андрус (1881—19??) — командир полку військ Центральної Ради.
Микола Гамалія (1932—2016) — український науковець-онколог, фотобіолог, фахівець з лазерної медицини, доктор біологічних наук.
Василь Гребінь (нар. 1964) — український вчений, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Станіслав Дробишевський (нар. 1978) — російський антрополог.
Лідія Кушкова-Шевченко (нар. 1939) — українська актриса та режисер, 1979 — народна артистка України.
Зетта Лагутіна (нар. 1927) — українська художниця.
Тетяна Лебедєва — українська державна діячка та медіаменеджрка.
Віль Ліпатов (1927—1979) — російський письменник.
Ігор Мірнов (нар. 1984) — російський хокеїст
Дмитро Нагішкін (1909—1961) — російський письменник
Дмитро Носов (нар. 1980) — російський дзюдоїст, олімпійський медаліст.
Лев Охотін (1911—1948) — член Верховної Ради Всеросійської фашистської партії.
Анатолій Собчак (1937—2000) — російський політичний діяч, мер Санкт-Петербурга.
Віталій Соломін (1941—2002) — російський актор.
Юрій Соломін (нар. 1935) — російський актор, режисер.
Аліна Стадник-Махиня (нар. 1991) — українська борчиня вільного стилю, чемпіонка чемпіонатів світу і Європи.
Володимир Терещенко (нар. 1946) — український військовик. Генерал-лейтенант. Командувач Ракетних військ та артилерії ЗС України (1996—2000).
Дмитро Тимчук (нар. 1972) — український військовий і політичний журналіст.
Сергій Ходоровський (1980—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Володимир Шкідченко (нар. 1948) — військовий діяч України, генерал армії України.
Омелян Ярославський (1878—1943) — професіональний революціонер, радянський державний і партійний діяч.