Мурманська область

Мурманская область
Мурманская область
Прапор Мурманської області Герб Мурманської області Q4138471?
Країна	Росія
Фед. округ	Північно-Західний
Адмін. центр	Мурманськ
Глава	Чібіс Андрій Володимирович
Дата утворення	28 травня 1938
Оф. вебсайт	gov-murman.ru​(рос.)
Географія
Координати
Площа	144 902 км² ^(29-а)
• внутр. вод	0,5 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	753557(2018) ^(63-а) (2018)
Густота	5,20 осіб/км²
Оф. мови	російська
Економіка
Економ. район	Північний
Коди
ISO 3166-2	RU-MUR
ЗКАТО	47
Суб'єкта РФ	51
Телефонний	(+7)
Карти
Мурманська область у Вікісховищі

Му́рманська о́бласть (рос. Му́рманская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, розташована на північному заході Росії, утворено 28 травня 1938 року.

• Площа — 144,9 тис. км²
• Населення — 753.5 тис. осіб (2018). Густота населення: 5.20 осіб/км² (2018), питома вага міського населення: 92.3 % (2018)
• Адміністративний центр області — місто Мурманськ
• Входить до складу Північно-Західного федерального округу

Географія

Область розташована на Кольському півострові переважно за Північним полярним колом. На півдні вона межує з республікою Карелія, на заході з Норвегією і Фінляндією. Омивається Білим і Баренцевим морями.

Геологія й корисні копалини

На території Мурманської області розташовані Хібінські гори, куди щорічно з'їжджається безліч аматорів альпінізму.

Основні корисні копалини на території області — апатити (Хібінські родовища апатит-нефелінових руд). Практично всі апатити — коштовна сировина для фосфорних добрив — добуваються на території Мурманської області, нефелін використовується для вироблення глинозему — сировини для алюмінієвої промисловості. У другу чергу йдуть залізні (≈10 % російського видобутку) Оленєгорського й Ковдорського родовищ і мідно-нікелеві руди Печенгської і Мончегорської групи родовищ.

Також проводиться видобуток нафти на шельфі Баренцева моря, тут же розвідано одне з найбільших у світі газових — Штокмановське родовище. Розвідане Ловозерське родовище уранових руд. Величезні запаси торфу.

Численні родовища декоративно-будівельних каменів, розробляється Шонгуйське родовище декоративного діориту.

Мапа Мурманської області

Клімат

Клімат у південній частині помірно морський, у північній — субарктичний, сильно пом'якшений теплою течією Гольфстрим, це дозволяє здійснювати судноплавство цілий рік. Узимку характерна полярна ніч, улітку — полярний день.

Гідрографія

У давнину Кольський півострів був увесь покритий льодовиком, потім льодовик зійшов, залишаючи на землі глибокі подряпини, тому в Мурманській області безліч річок (Варзуга, Умба, Ніва, Ворон'я, Кола, Тулома, найдовша — річка Поной(інші мови)) і озер (Умбозеро(інші мови), Ловозеро, найбільше за площею — Імандра). Запаси вод не обмежені прісними внутрішніми водоймами й морями, значні запаси вод і в підземних шарах.

Завдяки рельєфу й високій водозабезпеченості регіон має значний гідроелектропотенціал, що реалізується на 2000 роки до 3 млрд кВтч/рік.

Ґрунти

У регіоні переважають, але не представляють на практиці цінності, підзолисті глєєві, підзолисті алювіально-гумусові й тундрово-глєєві ґрунти, на півдні області зустрічаються підзолисто-болотні, а на заході площі болотних ґрунтів.

Тваринний і рослинний світ

Практично вся Мурманська область покрита тундрами й лісотундрами, лише на півдні області — північна тайга. Дерева на півночі області часто карликові (береза й осика), добре росте ялина, зустрічається сосна, тундри вистелені, як килимом, мохами й лишайниками, багато ягід: чорниця, морошка, буяхи, брусниця й журавлина. Значні запаси ділової деревини, їх величина надлишкова для регіону.

Тваринний світ досить бідний, причому водна фауна різноманітніша, ніж наземна. Зустрічаються лиси, куниці, горностаї, можна зустріти песця, вовка й бурого ведмедя, поширені лосі й північні олені, багато вивірок і лемінгів.

Із птахів тут можна зустріти білу куріпку, полярну сову, бувають тетеруки й глушці, у лісах живуть снігурі, синиці, омелюхи. Багато мартинів, крячків і іншого морського птаха.

У Мурманській області промишляють такі види риб, як тріска, морський окунь, палтус, зубатка, камбала, оселедець, у струмках водиться форель.

2018 року на території області створений національний парк Хібіни^[1].

Демографія

• Населення: 753 557(2018)
  • Міське: 823 215 (92,2 %)
  • Сільське: 69 319 (7,8 %)
  • Чоловіків: 435 135 (48,8 %)
  • Жінок: 457 399 (51,2 %)
• Жінок на 1000 чоловіків: 1051
• Середній вік: 34,4 років
  • Міського населення: 35,0 років
  • Сільського населення: 27,9 років
  • Чоловіків: 31,1 років
  • Жінок: 38,2 років
• Число приватних домогосподарств: 349 135 (з 856 448 осіб)
  • У місті: 324 840 (з 796 490 осіб)
  • У сільській місцевості: 24 295 (з 59 958 осіб)

По оцінках на 2006 рік населення регіону становить 864 607 осіб, з них 74 284 — сільське й 790 323 — міське.

• Етнічний склад населення:

	перепис 1926	перепис 1939	перепис 1959	перепис 1970	перепис 1979	перепис 1989	перепис 2002	перепис 2010
Росіяни	16 719 (73,1 %)	244 693 (84,0 %)	484 199 (85,3 %)	676 319 (84,6 %)	819 492 (83,8 %)	965 727 (82,9 %)	760 862 (85,2 %)	642310 (80.75 %)
Українці	212 (0,9 %)	16 730 (5,7 %)	32 384 (5,7 %)	56 279 (7,0 %)	81 177 (8,3 %)	105 079(9,0 %)	56 845 (6,4 %)	34268 (4,31 %)
Білоруси	121 (0,5 %)	4039 (1,4 %)	19 996 (3,5 %)	29 449 (3,7 %)	34 330 (3,5 %)	38 794 (3,3 %)	20 335 (2,3 %)	12050 (1,51 %)
Татари	311 (1,4 %)	4446 (1,5 %)	5566 (1,0 %)	7521 (0,9 %)	9530 (1,0 %)	11 459 (1,0 %)	7944 (0,9 %)	5624 (0,71 %)
Саами	1708 (7,5 %)	1755 (0,6 %)	1687 (0,3 %)	1715 (0,2 %)	1565 (0,2 %)	1615 (0,1 %)	1769 (0,2 %)	1599 (0,2 %)
Фіни	1697 (7,4 %)	4317 (1,5 %)	1197 (0,2 %)	751 (0,1 %)	710 (0,1 %)	590 (0,05 %)	426 (0,05 %)	273 (0,03 %)
Карели	414 (1,8 %)	3804 (1,3 %)	3766 (0,7 %)	3577 (0,4 %)	3482 (0,4 %)	3505 (0,3 %)	2203 (0,2 %)	1376 (0,17 %)
Інші	1676 (7,3 %)	11 394 (3,9 %)	18 877 (3,3 %)	23 916 (3,0 %)	27 546 (2,8 %)	37 817 (3,2 %)	42 150 (4,7 %)	97909 (12,32)

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007

Мурманськ 317,5 Снєжногорськ 14,1 Апатити 62,6 Заозерськ 13,2 Сєвєроморськ 53,7 Гаджієво 12,5 Мончегорськ 49,4 Кола 10,6 Кандалакша 38,1 Росляково 9,7 Кіровськ 30,6 Ревда 9,6 Оленєгорськ 23,1 Зеленоборський 7,0 Ковдор 19,7 Відяєво 7,0 Заполярний 18,2 Алакуртті 6,7 (2003) Полярний 16,8 Молочний 5,7 Мурмаші 15,7 Умба 5,7 Полярні Зорі 15,6 Сафоново 5,1 Нікель 15,4

Адміністративний поділ

Міські округи

• Апатити
• Відяєво
• Заозерськ
• Кіровськ
• Кандалакша
• Мончегорськ
• Мурманськ
• Оленєгорськ
• Островний
• Полярні Зорі
• Полярний
• Сєвєроморськ
• Скалістий
• Снєжногорськ

Муниципальні райони

• Ковдорський район
• Кольський район
• Ловозерський район
• Печензький район
• Терський район

Економіка

Добре розвинені рибна, гірничодобувна, хімічна промисловість і кольорова металургія.

Промисловість

Найбільші підприємства області:

• «Апатит» (Кіровськ) — виробництво апатитового концентрату
• «Кандалакшський алюмінієвий завод» (Кандалакша) — виробництво первинного алюмінію
• «Кольська гірничо-металургійна компанія» (Мончегорськ, Заполярний) — виробництво нікелю, рафінованої міді, сірчаної кислоти
• Оленєгорський ГЗК — виробництво залізорудної сировини
• «Мурманський траловий флот» (Мурманськ) — рибний промисел
• Печенганікель — гірничо-металургійний комбінат.

Енергетика

Електроенергією область забезпечують Кольська АЕС надлишкової потужності 1760 МВТ, Апатитська ТЕЦ (м. Апатити, 323 МВТ, 735 Гкал/година), Мурманська ТЕЦ (12 МВТ, 1 111 Гкал/годин) і ГЕС загальної потужності 1550 МВТ на річках Тулома (Нижнетуломська ГЕС і Верхнетуломська ГЕС), Ніва (ГЕС-І, ІІ й ІІІ), Паз (Пазські ГЕС), Ковда (Княжегубська ГЕС, Іовська ГЕС), Ворон'я (Серебрянські ГЕС), Теріберка (Теріберські ГЕС). У Мурманській області є унікальна електростанція: Кислогубська припливна електростанція, що робить електрику з енергії припливів і відпливів (єдина припливна електростанція в Росії).

Кольська надглибока шпара

Ще один унікальний об'єкт на території Мурманської області — Кольська надглибока шпара, її глибина перевищує 12 км.

Туризм

Останнім часом набирає силу екологічний туризм, в основному це іноземні туристи, що бажають пожити в місцях, де не ступає нога людини (наприклад, турбаза поруч із Йоканьгою).

Транспорт

Автошляхи

По території області проходять федеральна дорога М-18 "Кола" від Санкт-Петербурга через Петрозаводськ, Мурманськ до межі Норвегії від км 1068.

Усього по Мурманській області автошляхів загального користування налічується 2566 км, з них із твердим покриттям 2472 км (або 96,3 %) (у цілому по Росії 91,3 %), у тому числі: ІІ категорії (106 км), ІІІ категорії (628 км).

По забезпеченості автошляхами загального користування із твердим покриттям Мурманська область має показник 17,1 км на 1 тис. км².

З 145 сільських населених пунктів 106, або 73,1 %, мають зв'язок по шляхах із твердим покриттям з мережею автошляхів загального користування (по Росії в цілому — 66,1 %).

За період реалізації програми «Шляхи Росії» (2000—2004 рр.) у Мурманській області побудоване й реконструйовано 50,1 км федеральних і територіальних автошляхів і 453,7 погонних метрів мостових споруджень.

До 2005 року зв'язок між правим і лівим берегами Кольської затоки здійснювалася по мостах через річки Кола й Тулома.

Пущений у жовтні 2005 року мостовий перехід через Кольську затоку є вузловою ланкою, що забезпечують автотранспортний зв'язок районів Мурманської області й вихід до кордонів Скандинавських країн (Норвегія, Фінляндія) і значної частини області з Мурманськом.

Будівництво цього мостового переходу велося з 1992 року при участі на паях федерального бюджету. Довжина моста — 2500 метрів, кількість смуг руху — 4, проектно-кошторисна вартість об'єкта в цінах 2005 року — 2856,873 млн рублів.

Залізниці

Основний шлях — переважно одноколійна електрифікована Бєломорськ — Мурманськ з тепловозними гілками на Алакуртті, Ковдор, Ревда, Мончегорськ, Ваєнга, Нікель і Ліїнахамарі

Примітки

1. О создании национального парка «Хибины» (Мурманская область). Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.

Джерела

• Уряд Мурманської області. Офіційний портал органів виконавчої влади [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• cgi-bin/allrussia/v3_index.pl?act=reg&id=51 Мурманська область у довіднику — каталозі «Уся Росія» [Архівовано 13 листопада 2007 у Wayback Machine.] (рос.)

Норвегія	Баренцеве море	Баренцеве море
Фінляндія		Біле море
	Республіка Карелія Біле море	Біле море