Магаданська область

Магаданська область
Магаданская область
Прапор Магаданської області Герб Магаданської області
Країна	Росія
Фед. округ	Далекосхідний федеральний округ
Адмін. центр	Магадан
Глава	Носов Сергій Костянтинович
Дата утворення	3 грудня 1953
Оф. вебсайт	49gov.ru​(рос.)
Географія
Координати
Площа	465 464 км²
Часовий пояс	MSK+8 (UTC+11)
Населення
Чисельність	133 387 осіб
Густота	0.2865/км²
Економіка
Економ. район	Далекосхідний
Коди
ISO 3166-2	RU-MAG
ЗКАТО	44
Суб'єкта РФ	49
Телефонний	(+7)
Карти
Магаданська область у Вікісховищі

Магада́нська о́бласть (рос. Магада́нская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації на північному сході країни у складі Далекосхідного федерального округу. Розташована півночі Далекого Сходу Росії на березі Охотського моря Тихого океану. Межує на півночі з Чукотським автономним округом, на сході — з Камчатським краєм, на заході — з Республікою Саха, на півдні — з Хабаровським краєм. Простяглася на 930 км з півночі на південь і 960 км із заходу на схід. Крайня північна і західна точка у Сусуманському районі у верхів'ї річки Хініке, східна — в Північно-Евенському районі поблизу витоку річки Молонгди. Адміністративний центр — місто Магадан. Площа — 462 500 км²; населення — 133 387 осіб (2024). Губернатор — Сергій Костянтинович Носов.

Історія

До XVIII століття територію, яку нині займає область, населяли якути, допоки всередині XVIII століття розпочалися перші походи російських козаків в Колимський край.

У 1928 році на територію нинішньої області висадилася перша Колимська геологічна експедиція, якою керував Юрій Білібін. Протягом літа й осені 1929 року будівельники Східно-евенкійської культбази прорубали першу просіку, що стала першою вулицею Магадану — Октябрьською, а на початку 1930-х розпочалось власне будівництво міста^[1].

Регіон не мав цивільного управління, а знаходився під керівництвом адміністрації тресту для будівництва у районах Крайньої Півночі «Дальстрой» (Дальбуд), що входив до структури Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР. Його головним завдання було господарське освоєння краю шляхом використання робочої сили в'язнів ГУЛАГу. З початку 1930-х років до 1955 року у місцевих таборах утримувалося 3,5 мільйони осіб, серед яких значну частину складали українці, зокрема поети Михайло Драй-Хмара та Дмитро Загул, конструктор Сергій Корольов, майбутній Патріарх Київський та всієї України УПЦ КП Володимир (Романюк), багато вояків Української повстанської армії та членів Організації українських націоналістів^[2].

Магаданська область утворена 3 грудня 1953 року Указом Президії Верховної Ради СРСР. До її складу увійшли місто Магадан, Середньоканський, Ольський, Північно-Евенський, Сусуманський, Тенькинський, Ягоднинський райони і Чукотський національний округ, виділені зі складу Хабаровського краю^[3]. На той час її площа становила 1 199,1 тисяч км²^[4].

1967 року область нагороджена Орденом Леніна^[4].

У 1960–1980-х роках українці інтенсивно прибували до регіону на заробітки і складали значну частину населення області (працювали на копальнях, у рибній промисловості тощо). Від початку 1990-х років триває зворотній процес від'їзду українського населення з області в Україну та до європейської частини Російської Федерації, унаслідок чого воно скоротилося більш ніж увосьмеро^[2].

З 1992 року в області діяло Українське земляцтво «Колима-Славутич», за сприяння якого українське телебачення зняло 4-серійний документальний фільм «Українці на Колимі» (режисер Олександр Рябокрис, автор ідеї Микола Хрієнко)^[2].

17 червня 1992 року Чукотський автономний округ вийшов зі складу Магаданської області і став самостійним суб'єктом Російської Федерації^[5].

Природа

На території області присутні чотири групи природних комплексів: високогірні кам'яні пустелі, тундра, лісотундра і тайга. Високогірні кам'яні пустелі займають 21 % загальної площі. 3/4 території займають тундра і лісотундра.

Плоскогір'я, нагір'я і гори займають понад 4/5 території області: на сході — Колимське нагір'я, в центральній частині — відроги хребта Черського, на заході простягнувся хребет Черського (найвищий пік Абориген — 2 586 м), на південному заході області по правому берегу Колими тягнеться Верхньоколимське нагір'я. Лише невеликі простори по долинах річок і неширокі смуги вздовж узбережжя моря — низовини^[6]. Береги Охотського моря сильно порізані та рясніють численними затоками (найбільша затока — затока Шеліхова), бухтами, островами та півостровами. Біля берегів найвищі в Росії припливи^[7].

Водні ресурси

Густа гідрографічна мережа — безліч озер, річок:

• Утворення гірських озер пов'язане з льодовиками і скупченням опадів в улоговинах гір. До цієї трупи належать озера Джека Лондона, Малик, Момонтай, Чисте^[6], Танцюючих Харіусів.
• Річки області належить до басейнів Північного Льодовитого і Тихого океанів. Найбільша річка — Колима. Її довжина від місця злиття Аян-Юрях з Кулу — 2 129 км, висота витоку — 527 м. Загальна кількість річок Магаданської області близько 250 тисяч, причому 99 % це річки і струмки довжиною менше 10 км. До Північного Льодовитого океану впадають багатоводні річки Колима з притокою Омолон, Чаун, Велика Бараниха^[ru], Пегтимель, Амгуема, Ванкарем та інші. До басейну Тихого океану — Анадир, Велика, Канчалан, Тауй, Ола, Яма, Гижига. Живлення річки отримують завдяки дощовим, сніговим і частково ґрунтовим водам, а також льодовикове.

На території області налічується 25 груп мінеральних джерел, води яких мають різну мінералізацію, переважно хлорильні, натрієво-кальцієві^[6]. Також на поверхню виходять термальні води температура води в яких від +20 °C до + 90 °C, що свідчить про вулканічні процеси. Найбільш відомі джерела — Тальське (тут також є лікувальні грязі), Таватумське, Наяханське, Мотиклейське, Березовське^[7].

Корисні копалини

Область володіє унікальною мінерально-сировинною базою і є провідним золотодобувним регіоном Росії. На її території зосереджено понад 11 % запасів розвіданого розсипного золота, 15 % рудного золота і близько 50 % срібла від загальних обсягів розвіданих запасів цих металів у Росії. Значні промислові запаси кольорових і рідкісних металів, серед яких олово, вольфрам, мідь, молібден, поліметалічні руди, розвідані родовища облицювального каменю, бурого і кам'яного вугілля. Є запаси нафти, торфу, деревини, газового конденсату^[6].

Клімат

Клімат різко континентальний, суровий, на узбережжі — морський. Зима — від 6 до 7,5 місяців. Літо коротке, прохолодне, бувають тумани. Пересічна температура січня у внутрішніх районах —38 °C, липня + 14, +16 °C; на узбережжі Охотського моря — відповідно —19 і —23 °C; + 11, +12 °C. Опадів 300—350 мм, на узбережжі — 500—700 мм на рік^[4]. Вегетаційний період не перевищує 100 днів^[7].

Однією з характерних особливостей клімату є майже повсюдне поширення вічної мерзлоти. На морському побережжі товщина мерзлого ґрунту від 70 до 100 см, а у центральних районах — до 600 м^[7].

Рослинний світ

Загальна площа лісів становить 13 мільйонів га (11 % території)^[6]. Лісотундра в області — це головно пригнічене рідколісся з модрини Даурської з чагарниками карликової берези або сосни сланки в підліску. Флору тундри представляють худа берізка, арктична верба, траурна осика, куничники, шолудивники, на болотах — рудувата арктофіла, арктична калужниця. Влітку тундру прикрашають яскраві квіти: полярний мак, зніт, рододендрон, синюха, дика цибуля. На вершинах і схилах гір виживають тільки лишайники, мохи, брусниця, лохина, водянка^[1].

Тваринний світ

У тайзі живуть білка, бурундук, літяга, заєць білий, червона полівка, лось, соболь, кам'яний глухар. Гірську тайгу населяють росомаха, ведмідь, горностай, лисиця. У змішаних лісах живе рябчик, в прирічкових верболозах — куріпка. Особливість фауни області — наявність у її складі степових тварин, які не зустрічаються в інших місцях на півночі: верхоянський чорношапковий бабак, довгохвостий колимський ховрах, баран сніговий.

Значні біологічні ресурси Охотського моря (близько 30 видів промислових риб і понад 10 видів морських тварин), прісноводної флори і фауни. Річки і озера багаті рибою: сиг-чир, нельма, річкова мальма, харіус, омуль^[6].

Охорона природи

На території області створені особливо охоронні природні території: заповідник федерального значення «Магаданський», 11 природних заказників регіонального значення — Одян, Кавинська долина, Тайгонос, Сугой, Кубака та інші; природний парк обласного значення — озеро Джека Лондона; природна пам'ятка федерального значення — острів Талан; 22 пам'ятки природи регіонального значення — Тальський, Абориген, Мотиклейський, вулкан Маякан та інші; 6 природних пам'яток морського значення (у міській межі) — Примузейний, Марчеканська чаша, Кам'яний вінець та інші^[8].

Населення

• За переписом населення СРСР 1989 року, тут проживало 555,6 тисяч осіб, зокрема 85 772 українці (15,2 %), з них 69 121 — у містах, 16 651 — у селах. З них рідною мовою назвали українську 45,5 % (44,7 % — у містах, 48,8 % — у селах)^[2];
• За даними Всеросійського перепису населення (жовтень 2002) у області проживало 182 726 осіб. З них: росіяни — 146,5 тисяч осіб (80,2 %), українці — 18,1 тисяч осіб (9,9 %), евени — 2,5 тисяч осіб (1,4 %), білоруси — 2,2 тисяч осіб (1,2 %), татари — 2,0 тисяч осіб (1,1 %), коряки — 0,88 тисяч осіб (0,5 %), інгуші — 0,8 тисяч осіб (0,45 %), німці — 0,7 тисяч осіб (0,45 %), ітельмени — 0,65 тисяч осіб (0,35 %);
• Згідно з Всеросійським переписом 2010 року, загальна кількість населення області становила 156 996 осіб: росіяни — 81,49 %, українці — 6,28 % (9 857 осіб), еве­ни — 1,7 % (2 635 осіб)^[2].

Чисельність населення

1959[9]	1970[10]	1979[11]	1987[12]	1989[13]	1990[14]	1991[14]	1992[14]	1993[14]	1994[14]	1995[14]
235 578	↗352 481	↗465 704	↗550 000	↘542 868	↘390 276	↘384 525	↘365 311	↘323 673	↘300 157	↘266 883
1996[14]	1997[14]	1998[14]	1999[14]	2000[14]	2001[14]	2002[15]	2003[14]	2004[14]	2005[14]	2006[14]
↘240 215	↘229 148	↘220 533	↘211 696	↘201 974	↘193 945	↘182 726	↘181 832	↘178 339	↘174 685	↘171 569
2007[14]	2008[14]	2009[14]	2010[16]	2011[14]	2012[17]	2013[18]	2014[19]	2015[20]	2016[21]	2017[22]
↘168 530	↘165 820	↘162 969	↘156 996	↘156 534	↘154 485	↘152 358	↘150 312	↘148 071	↘146 345	↘145 570

100 000

200 000

300 000

400 000

500 000

600 000

1979

1992

1997

2002

2007

2012

2017

Питома вага міського населення — 93,9 % (2005). Більше половини населення проживає в місті Магадані (100,2 тисяч осіб).

Щорічно 31 серпня біля Великого театру в Москві проходить традиційна зустріч жителів Магаданської області — як колишніх, так і теперішніх.

Економіка

Рибне господарство

Рибне господарство є другою по значимості галуззю. Її продукція поставляється на експорт. Питома вага рибної галузі в обсязі виробництва області становить 18 %.

Сільське господарство

Основана галузь сільського господарства — оленярство. Також у області розвинені м'ясо-молочне тваринництво, хутрова промисловість, птахівництво^[8]. Землі сільськогосподарського призначення становлять 1,3 % усіх земель області, з них рілля займає 24 %^[1]. У зв'язку з тим, що ґрунти області не вирізняються високою природною родючістю, значна частина земель введена в сільськогосподарський обіг у результаті меліорації. До 95 % сільськогосподарських угідь зайнято кормовими культурами. Також вирощується картопля, капуста, морква^[8]. Частка продукції місцевого виробництва в продовольчому фонді області становить трохи більше 25 %^[23].

Транспорт

На території області відсутнє залізничне сполучення. Транспортні зв'язки з іншими регіонами здійснюються автомобільним, морським і повітряним транспортом. Протяжність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям становить 2 645 км. Річкові порти в області відсутні. Головні транспортні ворота — Магаданський морський торговельний порт, через який поступає основний потік вантажів. У Магадані знаходиться міжнародний аеропорт, через який здійснюється авіаційне пасажирське і вантажне сполучення з іншими регіонами Росії та зарубіжними країнами^[24].

Територіальний поділ

Міські округи:

• Магаданський

Муніципальні райони:

• Ольський район
• Омсукчанський район
• Північно-Евенський район
• Середньоканський район
• Сусуманський район
• Тенькинський район
• Хасинський район
• Ягоднинський район

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007

Магадан 100,2 Ягодне 4,1 Ола 6,5 Синегор'є 3,2 Сусуман 6,5 Сеймчан 2,8 Сокол 5,2 Оротукан 2,3 Омсукчан 4,4 Уптар 2,3 Палатка 4,4 Стекольний 2,1 Усть-Омчуг 4,3

Примітки

1. Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 317.
2. Енциклопедія сучасної України., 2017, Т. 18.
3. Указ Президиума ВС СССР от 03.12.1953 об образовании Магаданской области. (рос.)
4. Українська радянська енциклопедія, 1981, Т. 6.
5. Закон Російської Федерації «Про безпосереднє входження Чукотського автономного округу до складу Російської Федерації» від 17 червня 1992 № 3056-1
6. Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 316.
7. Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 106.
8. Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 107.
9. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013.
10. Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность наличного населения городов, поселков городского типа, районов и районных центров СССР по данным переписи на 15 января 1970 года по республикам, краям и областям. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.
11. Всесоюзная перепись населения 1979 г.
12. Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
13. Всесоюзная перепись населения 1989 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
14. Численность постоянного населения на 1 января (человек) 1990-2013 года
15. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
16. Итоги Всероссийская перепись населения 2010 года. 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов – районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи человек и более. Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 14 листопада 2013.
17. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
18. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
19. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
21. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
22. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
23. Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 320.
24. Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 319.

Література

• Магаданська область // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 392-393.;
• Магаданская область // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Магаданська область // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
• Магаданская область // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 293.(рос.);
• Магаданская область // Вся Россия. Регионы. Энциклопедия / А. В. Рябинин. — Институт экономики и управления в промышленностиі^[ru]. — Москва, 2002. — Т. Города и населенные пункти. — С. 316—320. — ISBN 5-93249-001-2. (рос.);
• И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Магаданская область // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»^[ru], 2009. — С. 106—108. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.);
• В. А. Чорномаз. Магаданська область // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.

Республіка Саха		Чукотський автономний округ
Хабаровський край		Камчатський край
	Охотське море	Охотське море

Географія   Росія   Азія