Астраханська область

Астраханська область
рос. Астраханская область
Прапор Астраханської області Герб Астраханської області
Країна	Росія
Фед. округ	Південний
Адмін. центр	Астрахань
Глава	Igor Babushkin^d[1]
Дата утворення	27 грудня 1943
Оф. вебсайт	astrobl.ru​(рос.)
Географія
Координати
Площа	44 100 км² ^(58-а)
• внутр. вод	8,5 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	1010407 (01.01.2011) [2] ^(55-а) (2011)
Густота	22.9 осіб/км²
Оф. мови	російська
Економіка
Економ. район	Поволзький
Коди
ISO 3166-2	RU-AST
ЗКАТО	12
Суб'єкта РФ	30
Телефонний	(+7)
Карти
Астраханська область у Вікісховищі

Астраха́нська о́бласть — суб'єкт Російської Федерації, входить до Південного федерального округу.

• Адміністративний центр області — місто Астрахань.
• Астраханська область за територією (44,1 тис. км²) посідає 6 місце серед 8-ми регіонів Надволжя.
• Область була утворена 27 грудня 1943.

Історія

Територія області входила до складу кочових імперій євразійського степу. У VIII—X ст. на її території знаходилась хозарська столиця Ітиль, зруйнована у 960-х роках під час східного походу військ київського князя Святослава Хороброго. Після монгольських завоювань на території області була заснована золотоординська столиця Сарай-Бату. Після розпаду Золотої Орди Астраханщину контролюють Велика орда, Ногайська орда та Астраханське ханство.

Астраханське ханство було завойоване Московським царством у XVI столітті, Ногайська орда була розбита калмиками у XVII-му. На території області утверджується союзне Москві, а пізніше — залежне від неї Калмицьке ханство, яке зникає після відходу більшості калмиків на історичну батьківщину (Джунгарію) наприкінці XVIII століття. Калмики залишаються на правобережжі Волги, на лівобережжі з дозволу російського уряду починають кочувати казахи.

Астрахань стає головним портом Російської імперії на Каспійському морі, ключовим торговим центром у зв'язках зі Східним Кавказом, Персією та Індією. У 1717 році в рамках адміністративної реформи Петра І утворюється Астраханська губернія. У 1734—1777 роках існує Волзьке козацьке військо, з 1817 року і до встановлення більшовицької влади — Астраханське козацьке військо.

Влітку 1917 року Астраханське козацьке військо увійшло до складу державного утворення під назвою «Південно-Східний Союз козацьких військ, горців та вільних народів степів». У січні 1918 року відбулося Астраханське повстання астраханських козаків та калмиків проти більшовиків, яке зазнало поразки після двох тижнів вуличних боїв.

У перші роки радянської влади територія Астраханської губернії була розділена між Калмикією, Казахстаном та Нижньо-Волзькою областю. Астраханська область утворена у 1943 році унаслідок депортації калмиків до Сибіру та розформування Калмицької АРСР. Після повернення калмиків у 1959—1958 роках та відновлення їхньої автономії Астраханська область набула сучасних кордонів, хоч і включила до свого складу кілька районів на Південному Заході області, не повернутих Калмицькій АРСР.

• 
  Астраханське ханство
• 
  Астраханське козацьке військо
• 
  Астраханська губернія

Природа

Область розташована на Прикаспійській низовині, при впаданні річки Волги в Каспійське море. Більшу частину території області займає напівпустеля. Клімат різко посушливий з наростанням посушливості із заходу на схід. Напівпустельні території використовують в основному як пасовища. Особливий природний ареал представляє Волго-Ахтубінська долина, що переходить у велику дельту. Що заливаються порожніми водами на тривалий період простору дельти служать нерестовищем для важливих промислових риб — осетра, севрюги, білуги й ін.

Населення

Групи астраханських татар та ногайців на карті етнічних груп татар

Розселення казахів в Росії

За населенням (998 тис. осіб на 1 січня 2005 р.) — 52-е місце в Росії, за густотою населення (22,6 осіб/км²) Астраханська область — 41-й регіон у РФ (без Москви й Санкт-Петербурга), 7-е місце у Надволжі. У дельті Волги густота населення набагато вища. За рівнем урбанізації (питома вага міського населення — 67 %) — 6-е місце в Надволжі й 45-е місце в РФ (без автономних округів) (2005). Більшість населення області (70 %) становлять росіяни.

Інші корінні народи області:

• Казахи (російські) — нащадки населення Букеївської орди. У Астраханської області проживає понад 142 тисячі казахів, що є найбільшою казахською громадою серед суб'єктів федерації.
• Ногайці, зокрема карагаші — нащадки населення Ногайської орди.
• Татари (астраханські, у тому числі юртові) — нащадки населення Астраханського ханства.
• Калмики на правобережжі Волги.
• Туркмени, переселені в цей район ханами калмиків, як і трухмени Ставропольського краю.

Народ	чисельність у 2002 році, тис. (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite])
Росіяни	700,6 (70,0 %)
Казахи	142,6 (14,3 %)
Татари	70,6 (7,0 %)
Українці	12,6 (1,2 %)
Чеченці	10,0 (1 %)
Азербайджанці	8,2
Вірмени	6,3
показані народи з чисельністю понад 5 000 осіб

Корисні копалини

Природні ресурси: природний газ, нафта, сіль, гіпс. Запаси нафти можна оцінити приблизно в 300 млн т, глибина залягання — від 2 до 5 км.

Основні галузі промисловості

Галузь паливної промисловості є головною галуззю спеціалізації Астраханської області (близько 60 % виробництва в РФ), тому що тут перебуває Астраханське газоконденсатне родовище, найбільше в європейській частині Росії. На базі цього газоконденсатного родовища працює Астраханський газовий комплекс, що включає газові промисли й газоперероблювальний завод. Комплекс спеціалізований на випуску технічної газової сірки, автомобільного бензину, дизельного й казанового палива, пропан-бутанової фракції. В області розвинене машинобудування (суднобудування, виробництво ковальсько-пресового устаткування, компресорів тощо), тому що м. Астрахань — найбільший центр суднобудування й судноремонту.

Проти 1990-х років, до 2003 року значно збільшилася частка продукції паливної промисловості Астраханської області в РФ (з 8 % до 60 %) і електроенергетики (з 2 % до 11 %), за рахунок критичного стану промислових запасів Каспійського басейну помітно скоротилася частка продукції харчової промисловості (з 36 % до 9 %), а також відбулося скорочення частки продукції легкої промисловості (з 22 % до 1 %). Найкращі середньодушові коефіцієнти з виробництва металорізальних верстатів — 4 (четверте місце серед всіх ураховуваних видів промислової продукції за регіонами РФ), газ природний — 2.4, первинна переробка нафти — 1.7, крупи — 1.7.

Внутрішні відмінності, спеціалізація міст

Астрахань (заснована в 1558, близько 500 тис. oc. (2005) — головний промисловий центр області. Промисловий комплекс міста представлений суднобудуванням, целюлозно-паперовим виробництвом, рибопереробною промисловістю. Лідируючі галузі промисловості — машинобудування, електроенергетика, харчова промисловість. У регіоні практично невичерпні запаси газу, нафти, сірки. У цілому промисловість міста залишається збитковою. В основному це внаслідок впливу паливної промисловості, на частку якої припадає третина збитків промисловості, а також підгалузі машинобудування і електроенергетики. При цьому збитки промисловості в порівнянні з 2002 скоротилися на 28,9 %.

Ахтубінський район (близько 44,2 тис. oc.) розташований у північно-східній частині області. На його території розташовано два найбільші в Росії військових полігони, філії підприємств оборонної промисловості. Основні підприємства — ВАТ «Бассоль» (виробництво харчової продукції), ВАТ «Мінерал-Кнауф» (виробництво будматеріалів), ВАТ «Ахтубінський ССРЗ» (машинобудування), ВАТ «Консервний завод» і ЗАТ «Ахтубінський м'ясокомбінат».

Камизякський район (близько 51 тис. oc.) займає провідні позиції в Астраханській області з виробництва й переробки сільськогосподарської продукції. Основні напрямки сільського господарства — овочівництво, баштанництво, рисівництво, м'ясо-молочне скотарство. Промисловість району представлена такими галузями: суднобудівна (одне з найстарших підприємств — ВАТ «Волго-Каспійський СРЗ»), легка, поліграфічна, борошномельно-круп'яна, виробництво будівельних матеріалів і ін.

Адміністративний поділ

Область розділена на міста обласного значення — Астрахань, Ахтубінськ і закрите адміністративно-територіальне утворення місто Знаменськ, а також 11 муніципальних районів:

• Ахтубінський район
• Володарський район
• Єнотаєвський район
• Ікрянинський район
• Камизяцький район
• Красноярський район
• Лиманський район
• Нарімановський район
• Приволзький район
• Харабалінський район
• Чорноярський район

Міста

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007

Астрахань 500,2 Лиман 9,1 Ахтубінськ 42,6 Верхній Баскунчак 8,4 Знаменськ 32,3 Єнотаєвка 8,0 (2003) Харабалі 18,1 Чорний Яр 8,0 (2003) Камизяк 16,1 Красні Барикади 6,4 Красний Яр 10,9 (2003) Капустін Яр 6,0 (2005) Нарімнов 10,9 Старокучергановка 5,7 (2003) Ікряне 9,9 (2003) Нікольське 5,3 (2003) Володарський 9,6

Джерела

• Адміністрація Астраханської області [Архівовано 25 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Губернатор Астраханської області [Архівовано 27 жовтня 2005 у Wayback Machine.] (рос.)
• Астрахань. Регіональний домен Астраханської області [Архівовано 28 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Портал Астрахань.WS [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.] — історія, географія області, фотографії (рос.)

Примітки

1. Бабушкин побеждает на выборах губернатора Астраханской области с 75,64% голосов // Коммерсантъ — Коммерсантъ, 2019. — 125000 экз. — ISSN 1563-6380; 1561-347X
   d:Track:Q4229784d:Track:Q1780189
2. Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011. Архів оригіналу за 15.03.2012. Процитовано 14.12.2011.

Волгоградська область		Казахстан
Калмикія		Каспійське море