Заполярний

місто Заполярний
рос. Заполярный
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Мурманська область
Муніципальний район	Печензький район
Код ЗКАТУ:	47215503000
Код ЗКТМО:	47615103001
Основні дані
Час заснування	1956
Статус міста	1963
Населення	14 706
Площа	12 км²
Густота населення	43,74 осіб/км²
Поштові індекси	184430
Телефонний код	+7 81554
Географічні координати:	69°25′00″ пн. ш. 30°48′00″ сх. д.
Часовий пояс	UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря	116 м
Вебсторінка	zapadmin.ru
Мапа
Заполярний Заполярний
Заполярний у Вікісховищі

Заполя́рний (рос. Заполя́рный; норв. Zapoljarnyj) — місто (з 1963) в Печенезькому районі Мурманської області Росії. Центр і до травня 2020 року — єдиний населений пункт міського поселення Заполярний. Знаходиться за 103 км на північний захід від Мурманська.

Населення — 14 706 осіб (2020)^[1]. Площа міста — 12 км².

Історія

Перше поселення на території міста було закладене в 1955 році геологами при будівництві Жданівського гірничо-збагачувального комбінату на базі Жданівського мідно-нікелевого родовища, відкритого в 1946 році. Датою заснування міста вважається 4 травня 1955 року. Місто будувалося трестом «Печенганікельбуд» і ленінградськими комсомольцями ^[2]. 20 квітня 1956 селище при комбінаті було включене в облікові дані і отримало найменування «Заполярний» (так як розташовувалося за полярним колом).

З кінця квітня 2020 року міське поселення скасовується у зв'язку з реоргранізацією Печензького муніципального району на Печензький муніципальний округ, закон про перетворення підписаний 24 квітня 2020 року.

Економіка

• Гірничо-металургійний комбінат «Печенганікель», що входить до концерну «Норильський нікель»
• Кольська гірничо-металургійна компанія

Цікаві факти

• За 12 кілометрів на захід від міста знаходиться Кольська надглибока свердловина.
• У Заполярному народилася Олена Гагаріна, дочка Юрія Гагаріна. Цей факт свого часу тримався в секреті.

Примітки

1. Чисельность постоянного населения РФ по МО на 1 января 2020 года. Росстат. Архів оригіналу за 24 листопада 2020.
2. Печенга. Досвід краєзнавчої енциклопедії / Авт.-сост. В. А. Мацак. - Мурманськ, 2005, с. 136-142.