Певек

місто Певек
рос. Певек, чукот.: Пээкин
Герб міста Певек Прапор
Розташування міста Певек
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Чукотський автономний округ
Муніципальний район	Чаунський район
Код ЗКАТУ:	77 230 501
Код ЗКТМО:	77705000001
Основні дані
Час заснування	1933
Статус міста	1967 рік
Населення	4 329 мешканців (2018)
Площа	55 км²
Густота населення	79,4 осіб/км²
Поштові індекси	689400
Телефонний код	+7 427 37
Географічні координати:	69°42′00″ пн. ш. 170°19′00″ сх. д.
Часовий пояс	UTC+12, влітку UTC+13
Висота над рівнем моря	100 м
Відстань
До центру регіону (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	640
Вебсторінка	go-pevek.ru
Певек у Вікісховищі

Певе́к (рос. Певек, чукот.: Пээкин) — місто (з 1967) в Росії, адміністративний центр Чаунського району Чукотського автономного округу.

Населення 4,4 тис. осіб (2008).

Певек — сучасне поселення, засноване після Першої світової війни для обслуговування порту призначеного для вивезення корисних копалин у рамках розширюваного Північного морського шляху. В 1940-х — 1950-х років територія навколо Певека була місцем кількох таборів ГУЛАГу, де в'язні видобували уран. В 1990-х рр багато шахт стали збитковими та закрилися, що призвело до того, що багато жителів переїхали в центральні райони Росії, а портова інфраструктура занепала.

У Певеку на початок 2020-х розташована плавуча атомна електростанція «Академік Ломоносов», яка має два морських ядерні реактори КЛТ-40С, що виробляють 35 мегават електроенергії кожен.^[1]

У 1990-х Певек став абсолютним «рекордсменом» серед міст за скороченням чисельності населення. Якщо у 1989 році в місті мешкало 12,9 тис. осіб, то перепис 2002 року виявив тут тільки 5,2 тис. мешканців.^[2] З тих пір чисельність населення міста знизилась ще більше. Основною причиною відтоку населення є скорочення робочих місць (у 1990-х закриті олов'яні рудники) та погіршення стану інфраструктури. Навколо міста знаходиться кілька повністю занедбаних гірняцьких селищ.

Етимологія

Існує кілька версій походження назви міста. Згідно з однією з них, назва походить від чукотського слова пеекіней, що означає «товста, здута гора» — так називається сопка, біля підніжжя якої розташоване місто.^[3] Згідно з іншою, свою назву місто отримало від чукотського слова «пагит-кенай», що в перекладі означає «гора смердюча». За легендою, біля підніжжя гори неподалік сучасного міста сталася битва між чукчами та юкагірами, а запах тіл загиблих довго зберігався в цих місцях, адже мертвих у аборигенів ховати не було кому. Тому чукчі довго не селилися на цій території, а лише тимчасово влітку приганяли сюди свої стада.^[4]

Географія

Місто розташоване на східному березі Чаунської губи навпроти островів Роутан^[en] Східносибірського моря, за 640 км від Анадиря. Найпівнічніше місто у Росії.

Історія

18 і 19 ст

Місцевість навколо Певека була відома росіянам вже в середині 18 століття, оскільки записи Великої Північної експедиції свідчать про відкриття мису Шелазький. Подальші згадки про мис були зроблені у записах експедиції Біллінгса^[en], коли російські дослідники вперше описали Чаунську затоку в 1760-х роках.^[5]

20 століття

Найдавніші згадки про поселення Певек були зроблені письменником Тихоном Семушкіним, який відкрив в 1926 році чукотський мисливський будиночок і ярангу.^[5] До середини 1930-х років Певек став важливим портом регіону, через розвиток Північного морського шляху та виявленням олова на руднику Пиркакай (який пізніше буде перейменований у Красноармєйський) за 60 км.^[5] Відкриття корисних копалин призвело до розвитку міста — в 1950 році у поселенні проживало майже 1500 постійних мешканців.^[5] 6 квітня 1967 року Певек отримав статус міста.

У 1990-х рр, після розпаду Радянського Союзу, населення міста скоротилося більш ніж наполовину, оскільки комерційне судноплавство в Арктиці занепало, а люди почали виїджати до центральних російських регіонів.^[5] Більш-менш регулярне судноплавство на початок 2020-х здійснюється лише з Мурманська до Дудинки на заході та між Владивостоком і Певеком на сході. Порти між Дудинкою і Певеком практично не мають судноплавства.

ГУЛАГ

Руїни Чаунлагу біля Певеку

Робітники на шахтах, які забезпечували Радянський Союз оловом та ураном у другій половині 20-го століття, були в'язнями системи ГУЛАГу.^[5] У самому регіоні існувала мережа таборів, через які проходила величезна кількість кримінальних і політичних в'язнів.^[5] Є залишки двох великих таборів, «Північний» і «Західний», які продовжували постачати уран під час і після Другої світової війни. Великі кладовища на околицях таборів показують, що велика частина тих, кого відправили працювати в шахти, не вижила.^[5]

Клімат

Клімат Певеку
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	8,9	5,6	5,8	8,6	17,1	27,0	29,2	25,7	20,3	14,5	8,0	8,9	29,2
Середній максимум, °C	−24,1	−24,3	−18,6	−11,6	0,6	9,4	12,6	10,3	4,7	−3,8	−14,1	−20,2	−6,6
Середня температура, °C	−26,6	−26,7	−22,6	−15,6	−2,6	5,4	8,4	7,3	3,0	−6,3	−16,9	−23,8	−9,8
Середній мінімум, °C	−30,1	−30,8	−26,4	−19,8	−5,8	2,1	5,2	4,9	0,9	−7,8	−19,5	−26	−12,8
Абсолютний мінімум, °C	−45	−50	−43,3	−41	−30	−10,6	−2,2	−5,1	−12,7	−29,3	−39,7	−40,6	−50
Норма опадів, мм	9	12	7	11	10	15	26	27	21	16	14	16	184
Кількість дощових днів	0	0	0,1	0,1	2	7	13	12	10	1	0,3	0
Кількість сніжних днів	18	18	15	14	12	5	3	3	12	20	17	19
Вологість повітря, %	83	81	81	83	79	74	76	79	80	80	84	83	80

Економіка

М'ясо-молочний харчокомбінат. Золотовидобувні підприємства. Дорожнє ремонтно-будівельне управління, автобаза, Геолого-розвідувальне підприємство, гідрометеорологічна станція. Адміністрація заповідника «Острів Врангеля». Аеропорт за 18 кілометрів від міста. Морський порт на трасі Північного морського шляху.

Примітки

1. Russia connects floating plant to grid. World Nuclear News. 19 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
2. http://www.mojgorod.ru/chukotsk_ao/pevek/index.html
3. [ Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 302. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.]
4. Інформація про міський округ Певек . Офіційний сайт міста Певек. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 26 травня 2022.
5. Futé, pp. 108ff

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Певек

• Сайт міста Певек
• Місто Певек
• Фотографії міста
• Ще фотографії
• Гідрометеорологічна служба Росії