Занзібар (автономія)

Занзібар
суах. Jamhuri ya Watu wa Zanzibar араб. زنجبار
Прапор Занзібару
Столиця	Занзібар
Країна	Танзанія
Підрозділи	5 областей і столиця
Офіційна мова	англійська і суахілі
Населення
- повне	1096381[1](2009)
Етнікон	англ. Zanzibari і есп. Zanzibarano
Площа
- повна	2654 км²
Часовий пояс	UTC +3
Дата заснування	26 квітня 1964
Президент	Хусейн Алі Мвіньї
Занзібар Занзібар
Занзібар
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Занзібар

Занзібар

Занзіба́р (суах. Jamhuri ya Watu wa Zanzibar — дослівно: Народна Республіка Занзібар) — напівавтономія у складі Об'єднаної Республіки Танзанія, створеної шляхом об'єднання колишніх колоній «Танганьїка» і «Занзібар». Включає два основні острови — Унгуджа та Пемба.

Адміністративний центр — місто Занзібар (257 тисяч жителів (2003)).

Історія

У Середньовіччі на Занзібарі була поширена торгівля невільниками зі Східної Африки. З часом работоргівля зосередилася у руках арабських торговців з Оману, що склали ядро місцевої аристократії. У XVI столітті Занзібар разом із Момбасою входить до складу колоніальних володінь Португалії. У середині XVII століття оманські араби оговталися від удару, завданого появою європейських колонізаторів, і стали витісняти їх із західної частини Індійського океану. На Занзібарі влада султану довгий час залишалася номінальною.

До 1853 року наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан встановив контроль над значними ділянками африканського узбережжя і переніс свою столицю з Маскату на Занзібар. Острів переживав новий підйом, пов'язаний зі збільшеним попитом на слонову кістку і рабів — товари, які поставлялися на місцеві ринки з Африки. При султані на Занзібарі велося широке будівництво; архітектурні пам'ятники острова внесені ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини.

У 1861 році Занзібарський султанат відокремився від оманського, а у 1890 році він став британським протекторатом.

10 грудня 1963 року британський уряд передав Занзібар арабському султанові і Занзібар було проголошено незалежною державою. Після відходу британців на острові 12 січня 1964 року почалося повстання: чорне населення не захотіло бути під владою арабів і скинуло їх. Занзібарська революція супроводжувалася масовими вбивствами арабів, індійців і європейців. Відзначалися випадки канібалізму. Біле населення, що лишилися в живих змушене було рятуватися втечею.

Статус

26 квітня 1964 року влада Занзібару і Танганьїки підписали угоду про створення єдиної держави — Об'єднаної Республіки Танганьїки і Занзібару. 29 жовтня 1964 року назва офіційно скоротили до «Об'єднана Республіка Танзанія».

Глава Занзібару — Ахмад Абейд Карум — отримав статус президента Занзібару, будучи одночасно віце-президентом Танзанії. У його веденні залишалися внутрішні справи архіпелагу, у той час як зовнішня політика перейшла у відання Танзанії.

З 2005 року Занзібар має власний прапор і парламент. Зберігся і статус президента Занзібару.

Президент Занзібару є головою Революційного уряду Занзібару^[en], який є напівавтономним урядом у Танзанії. Президент Занзібару є також головою Революційної ради, члени якого призначаються президентом, і деякі з яких повинні бути обрані з Палати представників Занзібару^[2]. Президент обирається на 5 років і може бути переобраний тільки один раз^[3].

Палата представників Занзібару^[en] є законодавчим органом напівавтономних островів Занзібар. Утворена після виборів, що відбулися 30 жовтня 2005 року, і має у цілому 81 член, з яких 50 обираються прямим голосуванням в одномандатних округах з використанням простої більшості, 10 додаткових членів призначаються Президентом Занзібару, 5 місць зарезервовані для призначених урядом регіональних (обласних) уповноважених, 15 місць зарезервовано для жінок і заповнюються на партійній основі та 1 місце зарезервовано для Генерального прокурора Занзібару^[4].

Революційна Рада Занзібару^[en] поряд з Палатою представників складають напівавтономний Революційний уряд Занзібару^[en]. Головна роль Ради полягає у наданні консультативної допомоги Президенту Занзібару, який є і головою уряду^[5].

Революційна Рада складається з таких членів^[5]:

• Президент Занзібару, який є головою Ради
• Головний міністр революційного уряду Занзібару
• Всі Міністри Революційного уряду Занзібару
• Інші члени, що призначаються президентом Занзібару

Мови

Суахілі

Жителі Занзібара говорять в основному на суахілі (кісуахілі) — найбільшій мові групи банту і державній мові Танзанії. Примітно, що саме кіунгуджа (kiunguja), варіант суахілі, на якому говорять на Занзібарі, є літературною нормою не тільки для жителів Танзанії, але і для всіх суахілімовних країн. Хоча низка джерел стверджує, що занзібарці також вільно розмовляють рядом інших мов, включно з арабською, французькою та італійською, сьогодні це не зовсім так.

Арабська

На сьогоднішній день на Занзібарі вживають три різновиди арабської мови: літературна арабська, оманська арабська та хадрамуатський діалект арабської (пов'язаний з регіоном Хадрамаут у Південному Йемені). Незважаючи на відносну близькість оманського та хадрамійського арабського, носії цих діалектів не створили жодного уніфікованого варіанту, який би поєднував характерні риси обох. У той час як хадрамійський варіант майже зник (на ньому говорять не більше двох десятків людей), арабська Амана вважається більш уживаною, хоча і на ній говорить дуже обмежена кількість людей. Поряд з цим, літературна арабська зберігає за собою престижну, статусну роль. В цілому ж, арабська мова яка протягом століть грав роль однієї з ключових мов на Занзібарі, тепер практично повністю витіснена суахілі, основне щоденне спілкування відбувається саме на ньому.

Адміністративний поділ

Регіони Танзанії, включаючи і 5 регіонів Занзібару

Занзібар у складі Об'єднаної Республіки Танзанія є напівавтономію, що включає п'ять регіонів Танзанії:

№	Регіон (мкоа)	Суахілі	Адм. центр	Площа, км²	Населення, чол. (2012)	Щільність, чол./км²
1	Пемба Північна	Kaskazini Pemba	Вете	574	211 732	368,87
2	Пемба Південна	Kusini Pemba	Мкоані	332	195 116	587,70
3	Занзібар Північний	Kaskazini Unguja	Мкокотоні	470	187 455	398,84
4	Занзібар Південний	Kusini Unguja	Коані	854	115 588	135,35
5	Занзібар Західний	Mjini Magharibi	Занзібар	230	593 678	2581,21
	Занзібар	Zanzibar	Занзібар	2460	1 303 569	529,91

У свою чергу, кожен регіон має по 2 округи. Тобто, всього 10 округів^[1]:

• Касказіні «А» або Північний «А» (Kaskazini «A») — північ Північного Занзібару (102 279 осіб, 2009),
• Касказіні «Б» або Північний «Б» (Kaskazini «B») — південь Північного Занзібару (69 243 осіб, 2009),
• Каті (Kati) або Центральний Занзібар (72 628 осіб, 2009),
• Кусіні (Kusini) або Південний Занзібар (37 555 осіб, 2009),
• Магарібі (Magharibi) або Західний Занзібар (205 748 осіб, 2009),
• Мжіні (Mjini) або Занзібар-місто (129 097 осіб, 2009),
• Мічевені (Micheweni) — північ Пемби Північної (110 729 осіб, 2009),
• Вете (Wete) — південь Пемби Північної (133 030 осіб, 2009),
• Чаке-Чаке (Chake Chake) — північ Пемби Південної (115 231 осіб, 2009),
• Мкоані (Mkoani) — південь Пемби Південної (120 841 осіб, 2009).

Галерея

• 
  Набережна міста Занзібар з палацом султана
• 
  Арабський форт у Занзібарі

Примітки

1. 20Stat% 20Abstract.pdf Zanzibar Statistical Abstract 2009^{[недоступне посилання з липня 2019]} (англ.)
2. .org/69YeIS4o8 Zanzibar:Constitution. Electoral Institute of Southern Africa^[en]. Архів htm #fn4 оригіналу за 31 липня 2012.
3. Zanzibar:Electoral system. Electoral Institute of Southern Africa^[en]. Архів оригіналу за 31 липня 2012.
4. Zanzibar House of Representatives website [Архівовано 6 грудня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
5. The Constitution of The United Republic of Tanzania (PDF). Centre for Human Rights^[en], University of Pretoria. Архів оригіналу (PDF) за 31 липня 2012.

Посилання

• Фоторепортаж і нарис «Занзібар» [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]