Представник роду Бонапартів. Народився в Аяччо, острів Корсика, який у рік народження Наполеона був переданий Генуєю Франції. Батько Наполеона, Карло Буонапарте, спочатку був на стороні антифранцузького повстання, але згодом перейшов на службу до французької корони і був представником Корсики при дворі короля.
Закінчив Французьку військову академію у Брієнні у 1785 і отримав звання молодшого лейтенанта. Схвально зустрів Французьку революцію[3], як капітан артилерії, відзначився при облозі Тулона у 1793, за що отримав звання бригадного генерала. Потім пішов у відставку на два роки, але повернувся до армії Директорії у критичний момент у 1795 під час Ванд'єрмського заколоту[ru], в придушенні якого відіграв вирішальну роль, за що був підвищений до дивізійного генерала революційної армії (з 1796).
У 1799 несподівано повернувся до Франції і здійснив державний переворот, за результатами якого усунув від влади Директорію та встановив правління Французького консулату, ставши одним з консулів, поволі зосереджуючи у своїх руках всю владу.[3]
Наполеон Бонапарт — його власне ім'я, дане йому при народженні.
Наполеон І — його тронне ім'я, як Імператора всіх Французів.
Наполеон І Великий — ім'я, дане йому його прихильниками. Епітету «Великий» удостоївся серед прихильників ще за його життя. Зокрема так його називали його галицькі прихильники.
Наполеон Самозванець — ім'я, дане йому його противниками.
Наполеон Вискочка — ім'я, дане йому його противниками.
Біографія
Молодість
Наполеон у віці 16 років, малюнок невідомого художника
Наполеон Бонапарт походив з небагатої корсиканської дворянської родини Карло Маріа Буонапарте та Марії Летиції Буонапарте (всього в сім'ї було 13 дітей, але до зрілого віку Наполеона дожили тільки 4 його брати і 3 сестри). Коли Людовик XVI надав дітям зі збіднілих дворянських сімей право безкоштовно здобувати освіту, цим скористалися і корсиканці, зокрема декілька синів і дочок Шарля, разом із Наполеоном. 1779 року після декількох місяців вдосконалення своєї французької мови в коледжі Отена, Наполеон вступив до військової академії в Брієнні. Висміюваний товаришами по навчанню за провінціалізм і незграбність, найбідніший навіть серед учнів, що не були аристократами, він активно сповідував ідеї корсиканського патріотизму. 1784 року Наполеона перевели до паризької Військової школи. Бонапарт виявив себе посереднім учнем, закінчивши школу сорок другим із 58 учнів.
У вересні 1793 року Бонапарта було призначено начальником артилерії в армію, яка облягала зайнятий англійцями Тулон. Тулон було взято, а сам Наполеон дістав звання бригадного генерала за внесок у підсумковий успіх облоги. На той час Наполеону було всього лише 24 роки.
Молодий Наполеон Бонапарт
Публіцистичні твори Наполеона періоду революції («Діалог про любов», «Dialogue sur l'amour», 1791, «Вечеря в Бокері», «Le Souper de Beaucaire», 1793) вказують на те, що він поділяв тоді якобінські настрої. 1792 року він вступив до Якобінського клубу.
Після термідоріанського перевороту Бонапарта було заарештовано (10 серпня 1794 року, на два тижні) через зв'язки з братом Максиміліана Робесп'єра — Оґюстеном. Після звільнення він пішов у відставку через суперечку із командуванням, а за рік, у серпні 1795 року, отримав посаду в топографічному відділі Комітету громадського порятунку.
У критичну для термідоріанців мить Поль Баррас призначив Бонапарта своїм помічником, і він відзначився під час придушення роялістського заколоту в Парижі 3 жовтня (13 вандем'єра) 1795 року. Оскільки сили Директорії в Парижі станом на той день становили лише 6 тисяч солдатів, керівник паризького гарнізону Мену вагався; водночас сили повсталих районів міста, керовані роялістами, становили близько 23 тисяч осіб. Тоді Наполеон вирішив застосувати проти них артилерію. Із завданням щодо її доправлення блискуче впорався Йоахім Мюрат, з чого й розпочалась його кар'єра в «когорті Наполеона». Бонапарт заслужив звання дивізійного генерала, його було призначено командувачем військ тилу. 23 лютого 1796 року він обійняв посаду командувача Італійською армією.
9 березня 1796 року Наполеон одружився зі вдовою, страченого під час якобінського терору генерала, Жозефіною Богарне, колишньою коханкою одного з тодішніх правителів Франції — Поля Барраса.
Італійська кампанія
У 1796—1797 роках французька армія під командуванням Бонапарта розгромила сардинські та австрійські війська в Італії.
В Італійській кампанії Наполеон зажив слави полководця. У численних битвах він нещадно знищував супротивників. Особливо відзначився у битвах при Лоді, Кастильйоні, Арколі, Ріволі. Під час бою при Ріволі, він перевів битву в атаку на багнети, штурмуючи австрійські укріплення, що мали більше війська й артилерії. Під час цієї атаки австрійські війська зазнали розгрому. Біля Арколі Наполеон розбив 5 австрійських дивізій, з яких одна склала зброю без бою.
Наполеон 18 брюмераАпофеоз — Наполеон — перший консул Франції
Після повернення з Єгипту до Франції (серпень 1799), Наполеон, за підтримки промислової буржуазії, здійснив 10—11 листопада 1799 року (18 брюмера VIII року) державний переворот, який встановив режим консульства. Після перевороту 18 брюмера єдину владу у Франції представляв тимчасовий уряд, що складався з трьох консулів (Бонапарт, Сієс, Роже-Дюко). Але після перевороту вважали, що влада дістанеться саме Жозефу Сієсу, одному з очільників перевороту; проте він із невідомих причин поступився Наполеону.
До 12 грудня 1799 року комісії, що писали конституцію, закінчили свої роботи; проєкт Сієса було перероблено згідно з бажаннями Бонапарта, який був головним автором конституції. Це була цілком монархічна конституція, що зберігала лише примару народної влади. Конституція, за якою повноваження верховної виконавчої влади належали трьом консулам, призначила на 10-річний термін першим консулом — Бонапарта, другим — Камбасереса і третім (на 5-річний термін) — Лебрена. Перший консул отримав право призначати осіб на всі державні посади, в тому числі з членами законодавчого корпусу, трибунату, державної ради і сенату. Конституцію було затверджено народним голосуванням (плебісцитом), що стало майже єдиним виявом народного суверенітету.
Завдання Наполеона було важким. Треба було створити майже зовсім заново все управління, відновити фінанси, що перебували у вкрай заплутаному стані, за повної відсутності кредитів, і якось покінчити з другою коаліцією. Одним із перших наказів Бонапарта, була заборона 17 січня 1800 року, «на час війни», 60 політичних періодичних видань у Парижі.
Таким чином, придушуючи всі прояви політичної свободи, Бонапарт дієво втілював у життя позитивну частину своєї програми. Вона полягала у створенні твердої, вкрай централізованої влади, в підтримці промисловості та рільництва, в примиренні з новим порядком речей усіх тих складових старого суспільства, що тільки можуть із ним змиритися (особливо церкви), у поліпшенні фінансів тощо. Законом 17 лютого 1800 року «про поділ території і адміністрації» збережено і зміцнено поділ Франції на департаменти, а також уведено новий поділ — на округи. На чолі департаменту — префект.
З 18 травня 1804 року Наполеон — імператор Франції. У внутрішній політиці проводив заходи, спрямовані на зміцнення французької держави. Скасувавши самоуправління, запровадив систему префектів, мерів та їх підлеглих, які призначалися «згори». В економічній політиці сприяв розвитку промисловості та торгівлі.
Внутрішня політика
Наполеон Бонапарт здійснив державний переворот. Законодавчий корпус передав владу трьом консулам на чолі з Наполеоном. Для юридичного оформлення своєї влади Наполеон прийняв нову Конституцію: Франція залишалася республікою, але насправді вся влада перебувала в руках першого консула, тобто — Бонапарта. Перший консул був головнокомандувачем армії, призначав членів усіх органів законодавчої влади. Місцеве самоврядування було скасовано. Департаментами керували префекти, які призначалися першим консулом. Міністри також були підзвітні першому консулу.
Наполеон зберіг ті надбання французької революції, що були вигідні промисловцям і заможному селянству. Встановивши диктатуру особистої влади, він здобув підтримку тих, хто здобув у роки революції багатство і землю. Для зміцнення своєї влади Наполеон у 1801 році скасував відокремлення церкви від держави.
1804 року Бонапарт був коронований імператором французів Наполеоном І. У країні фактично було встановлено військово-бюрократичну монархію, що спиралася не на феодальне дворянство, а на буржуазію, армію, чиновників.
За Наполеона І були прийняті зведення законів — «Кодекси Наполеона» (цивільний, комерційний і кримінальний), що мали регулювати відносини у суспільстві та охороняти непорушність приватної власності. Закони були прогресивними, оскільки передбачали розвиток вільної конкуренції, сприяли піднесенню економіки Франції. У країні розпочався промисловий переворот, були упорядковані фінанси, засновано Французький банк. Разом з економікою міцніла французька буржуазія. За особистої участі Наполеона були розроблені цивільний (1804), цивільний процесуальний, торговельний (1807), кримінальний процесуальний та кримінальний (1810) кодекси. У внутрішній політиці проводив заходи, спрямовані на зміцнення французької держави. Ліквідувавши самоуправління, запровадив систему префектів, мерів та їх підлеглих, які призначалися «згори».
Економічна політика
Економічна політика Наполеона полягала в забезпеченні першості французької промислової і фінансової буржуазії на європейському ринку. Насамперед, цьому заважав англійський капітал, перевага якого обумовлювалася тим, що в Англії відбулась індустріальна революція. Англія одну за іншою збирала коаліції проти Франції, намагаючись залучити на свій бік найбільші європейські держави — у першу чергу Австрію і Росію. Вона фінансувала ведення воєнних дій на континенті.
Намагаючись економічно задушити Англію, Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду (1806 рік). Відтепер Франція і всі її союзники припиняли торговельні зносини з Англією. Європа була основним ринком збуту англійських товарів, а також колоніальних, ввезених в основному Англією, найбільшою морською державою. Континентальна блокада завдала шкоди англійській економіці. Через рік Англія переживала кризу у виробництві вовни, текстильної промисловості; відбулося падіння фунта стерлінгів. Однак блокада вдарила і по континенту. Французька промисловість не в змозі була замінити на європейському ринку англійську. Порушення торговельних зв'язків з англійськими колоніями призвело до занепаду і французькі портові міста: Ла-Рошель, Марсель тощо. Населення страждало від нестачі звичних колоніальних товарів: кави, цукру.
Війни з коаліціями
Наполеон під Ваграмом, 1809 рік
У зовнішній політиці Наполеон прагнув забезпечити військово-політичну і економічну гегемонію Франції в Європі, здобути перемогу в боротьбі з Великою Британією за світове торговельне і колоніальне панування. У ході воєн з антифранцузькими коаліціями держав (в різні періоди в коаліціях брали участь Австрія, Велика Британія, Пруссія, Російська імперія, Швеція) французька армія під командуванням Наполеона здобула перемоги під Маренго (1800 рік), Аустерліцом (1805 рік), Єною (1806 рік), Ваграмом (1809 рік), внаслідок яких територія наполеонівської імперії охоплювала майже всю Західну і Центральну Європу.
Наполеон планував безпосередню висадку на Британські острови, але на морі Англія була сильніша. При Трафальгарі французький флот був знищений англійським під командуванням адміралаНельсона (1805 рік). Однак місяць потому під Аустерліцом (нині Славков, Чехія) Наполеон завдав нищівного удару об'єднаним австрійським і російським військам.
Злякавшись зростання впливу Франції, проти неї виступила Пруссія, але була швидко переможена в битві під Єною, (1806 рік), французькі війська ввійшли до Берліна. Російські війська відійшли з поля боя, але завдали великих втрат французькій армії в битві під Ейлау (1807 рік), проте програли під Фрідландом (1807 рік).
У результаті війни до складу Франції ввійшли території Бельгії, Нідерландів, північної Німеччини, частини Італії. На іншій частині Італії, у центрі Європи, в Іспанії (1809) були створені залежні від Наполеона королівства, де правили члени його родини. Пруссія і Австрія були змушені укласти з Францією союз. Це зробила також і Російська імперія (Тільзитський мир, 1807 рік).
Молодий генерал не мав ніяких упереджених поглядів щодо євреїв, яких він зовсім не знав. Він умів користуватись ними для власної мети, як і всіма іншими елементами, що були йому корисні. Серед вчених і художників, яких він узяв до Єгипту, було два євреї: Вентюр, орієнталіст, що служив у Наполеона перекладачем і загинув під стінами Акки, і Деном, кресляр і гравер[4]. Як відомо, він у Єгипті й Сирії видавав себе за послідовника Корану. Перша зустріч Наполеона з євреями відбулась на їхній давній батьківщині під час казкового і «славетного» походу генерала до Єгипту та Сирії. Є версія, що Наполеон сам був семітом, оскільки він походив з Корсики, а Балеарські острови і Корсика слугували місцем переховування євреїв під час переслідувань в Іспанії й Італії, пізніше ці втікачі навернулися до християнства і прийняли імена вельмож, які їх прихистили.
Плани щодо світового панування
Наполеон планував, прийшовши до Російської імперії, розгромити 1-шу і 2-гу Західні армії. Також поодинці він мріяв продиктувати умови миру для імператорського двору в Санкт-Петербурзі. Потім хотів підкорення Великої Британії, — після цього Наполеон отримав би справжнє світове панування.
Російська кампанія
Імперія Наполеона, 1811: Франція — темно-синій, сателіти — блакитнийВідступ Наполеона з Москви, грудень 1812 року
Російська кампанія (фр.Campagne de Russie, рос.Отечественная война 1812 года) розпочалася 24 червня 1812 року, коли Велика армія (фр.Grande Armée) Наполеона перетнула річку Німан. Ця подія стала відповіддю на агресію російського царя Олександра I, який у дійсності з кінця 1810 року почав стягувати свої війська до польського кордону, бажаючи захопити Велике герцогство Варшавське — факт, який достеменно підтверджено останніми дослідженнями.
Велика армія Наполеона налічувала, за свідченнями архівних першоджерел (серед них і документ, що був поданий генералом Гаспаром Гурго безпосередньо увазі Імператора та містить власноручні помітки останнього), 325 900 осіб особового складу (у «творіннях» російської царської та радянської пропаганд, це число збільшено до цілих 600 000), 154 400 з яких були французами, інші 170 000 становили сили союзників, при 984 гарматах. Російська армія налічувала в цілому 488 000 військових (в тому числі 80 000 козаків). Росіяни мали перевагу в людських ресурсах, оскільки постійно мобілізували місцеве населення до лав армії, натомість французи не могли мобілізувати та поповнити свої втрати свіжими силами. Армія довгими маршами просувалась західними теренами Російської імперії. Наполеон довго намагався нав'язати росіянам генеральну битву, однак російські війська уникали її, безладно відступаючи назад, оскільки Олександр I, нажаханий маршем Великої Армії, утік до своєї столиці, не призначивши головнокомандувача. Наполеон вклинився між 1-ю Західною (формальний командувач — М. Б. Барклай-де-Толлі) і 2-ю Західною (під командуванням П. І. Багратіона) російськими арміями, завадивши їх об'єднанню й поставивши їх у вкрай невигідне становище. Французи виграли декілька невеликих сутичок та велику битву під Смоленськом у серпні 1812 р., Наполеон сподівався, що ця битва стане вирішальною, але росіяни залишили Смоленськ спаленим та продовжили відступати. Наполеон змушений був продовжити переслідування.
Росіяни, відступаючи, застосовували тактику «спаленої землі» — спалювали й спустошували власні міста, села, поля з врожаями. Робилося це задля позбавлення французів ресурсів, їжі, місць для розташування військ та відпочинку. Така тактика дуже дивувала французів, оскільки для них було незрозумілим, як можна спалювати власні міста та поля, завдаючи неймовірної шкоди своєму ж населенню. Але вона давала певні результати — французи мали великі перебої з продовольчим забезпеченням величезного війська, тож невеликі групи солдатів часто вночі відряджалися у пошуках їжі, де їх намагалися знищувати російські загони.
Російська армія відступала 3 місяці, дворяни були незадоволені таким ходом подій та втратою територій, і вони почали тиснути на Олександра І, щоб той звільнив головнокомандувача військ фельдмаршалаБарклая. У підсумку Барклай був звільнений з посади, а на його місце призначено Михаїла Кутузова, але той продовжував відступ армії ще протягом двох тижнів.
7 вересня відбулася битва під Бородіно (близько 100 км від Москви) між французькими та російськими військами. Битва була дуже кривавою, з французької сторони у битві взяло участь 250 000 солдатів, з яких було втрачено 70 000. Французи виграли битву, але ця перемога була тактичною і не стала переламним моментом у війні, якого так прагнув Наполеон. Російські війська продовжили відступати.
Через тиждень Наполеон вступив до Москви. Але ніхто не зустрів французьку армію, бо місто було порожнім. ГубернаторФедір Растопчин напередодні евакуював мешканців міста та спалив важливі стратегічні об'єкти міста. В пожежі також загинуло близько 50 000 російських поранених вояків, яких просто залишили напризволяще. Наполеон сподівався, що, захопивши Москву, він поставить крапку у війні, але перемоги в битвах не принесли йому перемоги у війні. Втрата Москви не змусила Олександра I піти на підписання миру з Наполеоном, і вони обидва розуміли, що французька армія ставала меншою та слабшою з часом. Після одного місяця у Москві, французька армія почала рухатись у напрямку Калуги, де Кутузов розмістив російську армію. Наполеон знову сподівався на вирішальну битву, але бій під Малоярославцем не став такою битвою. Російська армія знову відступила, попри те, що посідала кращу позицію та мала переваги.
Війська Наполеона були виснажені, продовольчі ресурси закінчувалися, починалась зима, солдати не мали зимового одягу, коні були на межі виснаження — всі ці обставини змусили Наполеона почати відступ. Голод, переохолодження, виснаження, постійні напади козаків та російських військ призвели до великих втрат людей, та до деморалізації армії Наполеона. Коли залишки Великої армії Наполеона перетнули річку Березіна (Білорусь), то вона налічувала всього 27 000 боєздатних солдатів. У підсумку — 180 000 солдатів було вбито, 100 000 потрапили до полону. Таким чином, кампанія тривала 6 місяців та стала переломною віхою Наполеонівських воєн.
У ході підкорення Російської імперії, суттєву роль мало відіграти її відсторонення від узбережжя Чорного моря. Як один із практичних заходів, для цього планувалося створення двох нових, залежних від Франції, маріонеткових держав. Одна з них мала охопити Чернігівщину й Полтавщину, а друга — подніпровську частину Катеринославщини, Херсонщину, Таврію, Крим, а також всю долину від Донця до Дону. Козаки і кримські татари мали увійти до складу населення проголошених новоутворень з широкими правами автономії. Решту ж території України передбачалося розподілити на дві частини, з яких Правобережжя мало увійти до Великого герцогства Варшавського, а Галичина та Волинь — до Австрії, як винагорода за воєнну допомогу у війні проти росіян[5].
На перших етапах участі Російської імперії в закордонній кампанії українці дуже неохоче йшли в рекрути, під час указів з переведення ополчення у рекрути мали місце повстання, для придушення котрих використовувались регулярні війська. Проте становище змінилось на початок франко-російської війни через безпосередню загрозу власним землям. План з набору козацьких формувань та ополчення було значно перевиконано, чому сприяли як обіцянки повернення козацьких прав так і факт підтримки Наполеоном поляків — найбільші тогочасні вороги українців виступали як союзники французів[6].
Під час воєнної кампанії 1813—1814 років армія Наполеона завдала кілька поразок військам Шостої антинаполеонівської коаліції (Австрія, Англія, Пруссія, Росія, Швеція), однак у вирішальній чотириденній Лейпцизькій битві (яку також називають «битвою народів») 1813 наполеонівські війська були переможені союзними військами. Визначною подією під час битви було те, що повністю був розбитий лише ар'єргард під командуванням маршала Макдональда. Після вступу союзницьких військ у квітні 1814 року у Париж, Наполеон 6 квітня зрікся престолу. Переможці зберегли йому титул імператора і передали в управління острів Ельба.
Сто днів. Острів Святої Єлени. Смерть
У 1815 році Наполеон зробив спробу повернути владу (Сто днів), але, зазнавши поразки в битві під Ватерлоо (18 червня), Наполеон вдруге зрікся престолу (22 червня).
Був засланий на острів Святої Єлени, де мешкав під наглядом британського губернатора Гадсона Лоу (англ.Hudson Lowe), спеціально призначеного для цієї мети, який максимально обмежував Наполеона в особистій свободі.
З ексімператором на острів прибули, як добровільні полонені, деякі його прихильники: граф ля Кас, генерали Гурго, Бертран і Монтольйон з родинами. З часом генерал Гурго не витримав знущань губернатора Лоу і повернувся до Європи. Натомість до решти з вузького кола Наполеона, які залишалися при ньому аж до самої смерті, приєднався італійський лікар Франческо Антоммаркі (італ.Francesco Atommarchi)[7].
У групі охорони Наполеона на острові Святої Єлени Росію представляв генерал де Бальмен, дядько приятеля Тараса ШевченкаЯкова де Бальмена, якому поет присвятив поему «Кавказ».
Колишній французький генерал Франсуа Лаллеман, емігрувавши до США, плекав плани викрадення Наполеона з острова.
Наполеон Бонапарт помер 5 травня 1821 р. У 1840 році прах Наполеона перевезли до Парижа. Імператора поховали в Домі Інвалідів у Парижі.
У 1960-х роках з'явилася версія[8] про те, що Наполеон міг бути повільно отруєний миш'яком, бо в його волоссі знайшли сліди цієї речовини. Проте сучасні науковці категорично заперечують цю версію. Як з'ясувалося, в ті часи миш'як активно використовували винороби, очищуючи винні бочки, а Наполеона вважали великим поціновувачем вина[9]. Натомість об'єднана група дослідників із Канади, Швейцарії і США у січні 2017 дійшли висновку, що 51-річний Наполеон, найімовірніше, помер від раку шлунка. Провівши необхідні аналізи, науковці з'ясували, що у полководця розвинулася «злоякісна пухлина шлунка». Цікаво, що навіть особистий лікар Наполеона Франческо Антоммаркі свого часу повідомив, що причиною страшного болю у його пацієнта був рак.
1785 року Наполеон закінчив Паризьку військову школу в чині поручника, а 1788 року спробував вступити на службу в російську армію. Але за місяць до цього в Росії був виданий указ про прийняття іноземців на службу з пониженням на один ранг, на що Наполеон не погодився. Керував набором волонтерів для участі у Російсько-османській війні 1787—1792 років генерал-поручник Заборовський, якому майбутній імператор Франції сказав: «Мені король Пруссії дасть чин капітана!». Заборовський, що в 1812 році змушений був утікати з Москви, гірко каявся в тій своїй відмові[10].
Наполеон поважав військове мистецтво прусського короля Фрідріха ІІ. Після перемоги над Четвертою Коаліцією в 1807 році, імператор Франції відвідав могилу Фрідріха у Потсдамі і сказав своїм офіцерам:
Панове, якби ця людина була ще живою, я б лежав у могилі замість нього.
Зріст Наполеона був 168 см. Це був середній зріст французів того часу.
Місце первинного поховання Наполеона на острові Святої Єлени разом з надмогильним надгробком і будинок, де жив перед смертю імператор, є французькою територією, тоді як уся інша територія острову є британським володінням.
↑ абвгдежикВарварцев М. М. Наполеон І Бонапарт // Енциклопедія Історії України. Т. 7.
↑Бонапарт Н. Египетский поход//Воспоминания.[пер. с фр.] — Спб.: «Азбука — классика», 2007. — С. 60. (рос.)
↑Гуржій О., Реєнт О., Палій А. Війна 1812 року: український контекст / Відп. ред. В. А. Смолій. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2012. — 154 с. (31 с.)
↑Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118. (рос.)
Edwards, Catharine (1999). Roman Presences. Cambridge University Press. ISBN052159197X. (англ.)
Flynn, George Q. (2001). Conscription and democracy: The Draft in France, Great Britain, and the United States. Greenwood Publishing Group. ISBN031331912X. (англ.)
McLynn, Frank (1998). Napoleon. Pimlico. ISBN0712662472. (англ.)
O'Connor, J; E F Robertson (2003). The history of measurement. St Andrew's University. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 18 липня 2008. (англ.)
Outhwaite, William (2003). The Blackwell Dictionary of Modern Social Thought. Blackwell. ISBN0631221646. (англ.)
Thomson, Kathleen (1969). Balcombe, Alexander Beatson (1811–77). Australian Dictionary of Biography Online. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 27 травня 2008. (англ.)
Wood, Philip (2007). The Law and Practice of International Finance Series. Sweet & Maxwell. ISBN1847032109. (англ.)
Woodward, Chris (July 2005). Napoleon's Last Journey. № 7. History Today. Архів оригіналу за 25 квітня 2008. Процитовано 12 липня 2008. (англ.)
Кривонос Р. А. Наполеон // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 475—476.
Наполеон I // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 430-431.
Ендрю Робертс. Лідерство в часи війни. Головні уроки від творців історії / Переклад з англійської Ярослава Войтка — Київ: КМ-БУКС, 2021—216 ст. — ISBN 978-966-948-499-4
لمعانٍ أخرى، طالع الرجمة (توضيح). الرجمة (محلة) تقسيم إداري البلد اليمن المحافظة محافظة إب المديرية مديرية حبيش العزلة عزلة الناحية القرية قرية الظاهر السكان التعداد السكاني 2004 السكان 48 • الذكور 14 • الإناث 34 • عدد الأسر 7 • عدد المساكن 7 معلومات أخر...
مانشستر الكبرى مانشستر الكبرى مانشستر الكبرى خريطة الموقع تاريخ التأسيس 1 أبريل 1974 تقسيم إداري البلد المملكة المتحدة [1][2] التقسيم الأعلى شمال غرب إنجلترا (أبريل 1994–) خصائص جغرافية إحداثيات 53°30′09″N 2°18′36″W / 53.5025°N 2.31°W / 53.5025; -2.31 ...
Complejo de San Firenze LocalizaciónPaís ItaliaDivisión FlorenciaDirección Florencia, Toscana, ItaliaCoordenadas 43°46′11″N 11°15′29″E / 43.7696, 11.2581Información religiosaCulto CatólicoDiócesis Arquidiócesis de FlorenciaOrden Padres filipensesAdvocación San Felipe NeriHistoria del edificioConstrucción 1640-1775Arquitecto Pietro da Cortona, Pier Francesco Silvani, Ferdinando Ruggieri, Zanobi Del Rosso, Giovanni Filippo CiocchiDatos arquitectónicosEstilo ...
Blood MoonSampul versi digitalAlbum mini karya OneusDirilis09 November 2021 (2021-11-09)Direkam2021GenreK-popDurasi22:40LabelRBWKronologi Oneus Binary Code(2021) Blood Moon(2021) Trickster(2022) Singel dalam album Blood Moon LunaDirilis: 9 November 2021 Video musikLuna di YouTube Blood Moon adalah album mini keenam dari grup vokal pria Korea Selatan Oneus. Album ini dirilis oleh RBW dan didistribusikan oleh Kakao Entertainment pada tanggal 9 November 2021. Album mini ini terdiri dari...
Bupati DeiyaiPetahanaAteng Edowaisejak 20 Februari 2019Masa jabatan5 tahun (definitif)Dibentuk28 Oktober 2008Pejabat pertamaDance TakimaiSitus webLaman Resmi Pemkab Deiyai Kabupaten Deiyai dari awal berdirinya hingga saat ini sudah pernah dipimpin oleh beberapa bupati. Berikut ini adalah Daftar Bupati Deiyai dari masa ke masa. No Bupati Mulai menjabat Akhir menjabat Periode Ket. Wakil Bupati — Blasius Pakage(Pejabat Sementara) 28 Oktober 2008 4 Agustus 2011 — [1] — — Heng...
EW28 Stasiun MRT Pioneer先驱地铁站பயனியர்Angkutan cepatPeron Stasiun EW28 Pioneer di malam hari.Lokasi31 Jurong West Street 63Singapura 648310Koordinat1°20′15.28″N 103°41′49.98″E / 1.3375778°N 103.6972167°E / 1.3375778; 103.6972167Jalur Jalur Timur Barat Jumlah peronPulauJumlah jalur2Penghubung antarmodaBis, TaxiKonstruksiJenis strukturMelayangTinggi peron2Akses difabelYesInformasi lainKode stasiunEW28SejarahDibuka28...
Cet article concerne l'ancienne résidence présidentielle ukrainienne. Pour la ville fermée russe, voir Mejgorié. Cet article est une ébauche concernant l’Ukraine. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations des projets correspondants. Plan de localisation de Mejyhiria. Mejyhiria (en ukrainien : Межигір'я, aussi en français Mejiguiria, Mezhyhirya, Mezhihiria) ou Mejgorié[1], ce qui signifie « entre les col...
Stellar classification Disc of debris around an F-type star, HD 181327.[1] An F-type main-sequence star (F V) is a main-sequence, hydrogen-fusing star of spectral type F and luminosity class V. These stars have from 1.0 to 1.4 times the mass of the Sun and surface temperatures between 6,000 and 7,600 K.[2]Tables VII and VIII. This temperature range gives the F-type stars a whitish hue when observed by the atmosphere. Because a main-sequence star is referred to as a dwarf ...
List of tallest buildings and structures in Malaysia Merdeka 118 in Kuala Lumpur is the tallest building in Malaysia, Southeast Asia, and the second tallest structure ever constructed. Malaysia is home to one of the largest congregations of skyscrapers in the world. The country ranks fourth in the global list compiled by the Council on Tall Buildings and Urban Habitat (CTBUH), with 358 recorded structures built exceeding the height of 150 metres (492 ft).[1] The country's first s...
The city of Liverpool in Merseyside, England includes a diverse variety of historical housing architectures, some dating back several hundred years, from small working class terrace houses to larger mansions, mostly from the Victorian era. While many remain in the present day, large numbers were demolished and redeveloped during the slum clearances of the 1960s and 1970s and of those that survived, many have since been refurbished. Georgian era Early housing Facade of 10 Hockenhall Alley, in ...
Bagian dalam sebuah kantor pos. Gedung Pos Ibukota dengan patung pak pos beserta sepedanya di kantor pos Pasar Baru. Kantor pos adalah fasilitas fisik tidak bergerak untuk melayani penerimaan, pengumpulan, penyortiran, transmisi, dan pengantaran surat dan paket pos. Kantor pos menjual benda-benda pos dan filateli, seperti prangko, kartu pos, amplop, dan perlengkapan untuk membungkus paket. Di beberapa negara, kantor pos berfungsi sebagai tempat penerimaan aplikasi paspor, pengiriman wesel pos...
Character of Alex Rider novel For other uses, see Alex Rider (disambiguation). Fictional character Alex RiderAlex Rider characterAlex Rider, as portrayed by Otto Farrant in the television series of the same name.First appearanceStormbreaker (2000)Last appearanceNightshade (2020)Created byAnthony HorowitzPortrayed byAlex Pettyfer (Stormbreaker film)Otto Farrant (TV series)In-universe informationAliasFelix Lester, Kevin Blake, Alex Friend, Alex Gardiner, Federico Casali, Abdul Hassan, Alex Bren...
Бременська міська електричка Зазвичай використовуваний транспортний засіб NWB ET 440d Країна Німеччина Адміністративна одиниця БременНижня Саксонія Дата офіційного відкриття 2010 Ширина колії європейська колія Довжина або відстань 270 км Електронна пошта mailto:dialog@nordwestb...
Valles on Mars Kasei VallesVicinity of the Northern Kasei Valles, also showing Bahram Vallis and the Vedra Valles, Maumee Valles, and Maja Valles. Flow was from bottom left. Map is ~1,600 km (990 mi) wide; the system extends south another 1,200 km (750 mi) to Echus Chasma.Coordinates24°36′N 65°00′W / 24.6°N 65.0°W / 24.6; -65.0NamingMars in Japanese The Kasei Valles are a giant system of canyons in Mare Acidalium and Lunae Palus quadrangles ...
Diisobutyl phthalate Names Preferred IUPAC name Bis(2-methylpropyl) benzene-1,2-dicarboxylate Other names Diisobutyl phthalateDi-iso-butyl phthalateDi(i-butyl)phthalateDiisobutyl ester of phthalic acid1,2-benzenedicarboxylic acidBis(2-methylpropyl)esterDi(isobutyl) 1,2-benzenedicarboxylateIsobutyl-O-phthalateDIBPDiBPPalatinol IC Identifiers CAS Number 84-69-5 Y 3D model (JSmol) Interactive image ChEBI CHEBI:79053 Y ChemSpider 6524 Y ECHA InfoCard 100.001.412 EC Number 201-553-2...
Japanese diasporic term Yonsei (四世, fourth generation) is a Japanese diasporic term used in countries, particularly in North America and in Latin America, to specify the great-grandchildren of Japanese immigrants (Issei). The children of Issei are Nisei (the second generation). Sansei are the third generation,[1] and their offspring are Yonsei.[2] For the majority of Yonsei in the Western hemisphere, their Issei ancestors emigrated from Japan between the 1880s and 1924. Th...
Swiss male curler Michael LipsCurler ♂Born (1967-05-07) 7 May 1967 (age 56)ZürichTeamCurling clubCC Kloten (Kloten)[1]Curling career Member Association SwitzerlandWorld Championshipappearances1 (1988)European Championshipappearances1 (1991) Medal record Curling European Championships 1991 Chamonix Swiss Men's Championship[2][3] 1988 Lausanne-Malley Michael H.-J. Lips (born 7 May 1967) is a Swiss curler. At the international level, he is a 19...
Untuk kegunaan lain, lihat Antinous (disambiguasi). Patung dada Antinous dari Patras, (Museum Arkeologikal Nasional Athena) Patung dada Antinous dari museum Prado, koleksi kerajaan, Madrid Antinoüs atau Antinoös (Yunani: Ἀντίνοος) (27 November c.111–Oktober sebelum 30, 130)[1] adalah seorang pemuda Bitinia tampan dan menjadi favorit dari kaisar Romawi Hadrian.[2] Dia didewakan setelah kematiannya, meskipun status tepatnya di dalam kerajaan Romawi tidak pasti.[...
This article is about a specific B-17 bomber. For the bomber type which has been generically referred to as an aluminum overcast, see Convair B-36. Aluminum Overcast Aluminum Overcast at the 2006 EAA AirVenture Oshkosh in Oshkosh, Wisconsin Type B-17G-105-VE Flying Fortress Manufacturer Lockheed Corporation under license from Boeing Manufactured 1945 Registration N5017N Serial 44-85740 First flight 18 May 1945 Owners and operators Experimental Aircraft Association Preserved at Experimental Ai...
La Londecomune La Londe – Veduta LocalizzazioneStato Francia Regione Normandia Dipartimento Senna Marittima ArrondissementRouen CantoneElbeuf TerritorioCoordinate49°18′N 0°58′E49°18′N, 0°58′E (La Londe) Superficie31,15 km² Abitanti2 302[1] (2009) Densità73,9 ab./km² Altre informazioniCod. postale76500 Fuso orarioUTC+1 Codice INSEE76391 CartografiaLa Londe Sito istituzionaleModifica dati su Wikidata · Manuale La Londe è un comune frances...
2.svg)
_2.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
