| Галлеки |
Галлеки на північному заході Піренейського півострова. 300 до н.е. |
 Галлеки у Вікісховищі |
Галле́ки (лат. gallaeci), калле́ки (лат. callaeci), або калла́їки (лат. callaeci; грец. Καλλαϊκοί, Kallaïkoí) — у ІІІ ст. до н.е. — I ст. н.е один із кельтських доримських народів Піренейського півострова.
Згадуються в античних авторів, зокрема в «Географії» Страбона. Мешкали на північному заході півострова, на теренах сучасної Галісії, назва якої походить від них. Також проживали в землях Астурії, Кастилії-Леону й Північної Португалії. Розмовляли так званою галлекською мовою, збірною назвою кількох кельтських діалектів регіону. Складали племінну конфедерацію. З ними пов'язують археологічну культуру городищ-кастрів.
Підкорені римлянами під проводом Октавіана Августа в ході Кантабрійських воєн (20 до н.е.). Проживали у римській провінції Галлеція. Поступово романізувалися, створивши симбіоз галлеко-римської культури.
Джерела
- Coutinhas, José Manuel. Aproximação à identidade etno-cultural dos Callaici Bracari. Porto, 2006.
- Queiroga, Francisco. War and Castros. Oxford, 1992.
- Страбон. География: В 17 кн. / Пер., статья и коммент. Г. А. Стратановского. Л. : Наука, 1964. 943 с. (Классики науки)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Галлеки
